Між культурою і спортом: яка доля чекає на луцьку синагогу

Історія цієї синагоги починається у XVII столітті, коли єврейська громада зібрала гроші на будівництво.

Луцька синагога довго була частиною окольного замку, і мала оборонну вежу та бійниці. У 1942-му її частково зруйнували гітлерівці, у 1970-х відбудували, а з 81-го приміщення синагоги використовує спортивний клуб «Динамо».

Три роки тому в історичній будівлі відкрили спортзал «Інтератлетики». Тоді через суд історики та краєзнавці домоглися відселення спортзалу, і мова пішла про повернення будівлі зі спорту знову в культуру. Відтоді нічого суттєво не змінилося.

Читайте також: Ремонт століття: як піднімають з руїни рештки окольного замку і розчищають луцькі підземелля

Синагогу у 17 столітті збудували і утримували всі єврейські двори Луцька

У синагозі, яку визнали аварійною, і досі займаються вихованці спортклубу «Динамо». Ортодоксальна єврейська громада все ще намагається повернути синагогу, та знову зробити її храмом. Влада, як звикли казати, «розводить руками». А для того, аби врятувати будівлю, що руйнується, і зробити в Старому місті ще одну туристичну локацію, яка розкриває важливу частину історії Луцька, потрібно докласти зусиль. В чому ж справа? У бюрократії? Міжконфесійних суперечках? Небажанні влади? Чи у відсутності альтернативи? Ми спробували розібратися.

Фасад будівлі потребує ремонту

Двері, що вели до спортзалу «Інтератлетика»

Читайте також: Луцькі євреї хочуть відновити синагогу в Старому місті

ЧАСТИНА СТАРОГО МІСТА

Найперше ми звернулися у заповідник «Старий Луцьк». Будівля перебуває на балансі заповідника та є пам’яткою архітектури національного значення. Однак, за стан споруди, каже директор Павло Рудецький, вони відповідальності не несуть:

«Не відповідаємо за стан пам’ятки, тому що ми там не знаходимося. Просто повідомляємо про руйнування і можливі загрози вище стоячі органи охорони культурної спадщини, управління з питань релігій і національностей обласної адміністрації. І тоді вже вони вживають заходів і приймають рішення».

На запитання, чи займаються в аварійній будівлі вихованці спортклубу, чиновник відповідає ствердно. Хоча й розуміє, що рішенням міської ради ще у 2018 році спортсменів зобов’язали звільнити приміщення.

«Наразі там знаходиться дирекція спортивного клубу «Динамо». Краще, щоб вони там знаходилися, бо якщо просто закрити будівлю – то від вандалів ми не вбережемо її.  Займаються окремі секції дітей. Там є зал, де вони ще трошки займаються. Це не багато дітей. Їх на вулицю ми не можемо вигнати. Вони займаються не постійно, і це нікому не загрожує», – каже директор заповідника.

Павло Рудецький погоджується, що споруді необхідні користувачі. І звісно, щоб вони були зі сфери культури. Каже, тоді робили б ремонт, реставраційні роботи, будівля була би доглянутою. До речі, проєктно-кошторисну документацію на реставрацію зробили ще у 2008-му. Поки документи лежать у шухляді, і реальної вартості відновлення пам’ятки ніхто не називає. Кажуть тільки, що мова іде про десятки мільйонів гривень.

Вежа, на якій ростуть дерева

Про те, щоб віддати будівлю у користування луцьким євреям, Павло Рудецький говорить дуже несміливо. Він знає про претензії ортодоксальної громади, але не впевнений у можливостях євреїв утримувати таку масштабну споруду.

«Ми пропонували віддати це приміщення  у користування філармонії, оскільки філармонія не має свого залу. Це було б і збереження, і податки, і використання у сфері культури. Можна було би передбачити дві кімнати для музею єврейської громади. Тому що це величезна доволі будівля, яка потребує вкладень і потужної релігійної громади», – переконаний Рудецький

Читайте також: Валентина, книги, Радянська: як лучанка стала частиною вулиці Лесі Українки

СПАДЩИНА ЄВРЕЇВ

На початку вересня минулого року під стінами синагоги молилися за душі євреїв, знищених під час Другої Світової війни. Молебень вів голова ортодоксальної єврейської громади Луцька Мойше Меір Матусовський. Поруч була його дружина Хана. Євреї молилися на подвір’ї під будівлею, бо, за словами пані Хани, двері у синагогу для них зараз закриті.

Ми зустрілися з пані Ханою у кав’ярні. Говорили багато. Про історію євреїв на Волині, про культуру, яка вже майже втрачена, і про будівлю, яку громада хоче повернути собі. Це, каже жінка, їх обов’язок, і обов’язок Луцька перед тими, хто жив і помирав тут.

«Багато єврейської культурної спадщини розкидано по області і ніхто це не досліджує. А це величезний культурний та історичний пласт. На Волині було 150 хасидських напрямків, з них тільки у Луцьку було вісім чи дев'ять. Зараз лишилося дуже мало тих, хто на цьому розуміється», – розповідає Хана.

За її словами, синагога для громади – це своєрідне відновлення історичної справедливості. Тому вони хочуть отримати її у користування так само, як свого часу християнські релігійні громади отримали свої церкви. Хана переконана, що у такому разі євреї зможуть залучити кошти діаспори, і за них реставрувати споруду. Цей досвід поширений в Україні.

Євреї хочуть зробити у будівлі чинну синагогу, а також музей, у який кожен охочий зможе завітати. Однак, зробити це важко, якщо будівля не перебуває у користуванні громаді. Тому вже кілька років поспіль євреї направляють лист головам Волинської ОДА з проханням віддати їм синагогу.

Чиновники, каже пані Хана, відповідають щоразу по-різному. Спершу просили довести «конфесійність» луцьких євреїв, хоча в юдаїзмі такого поняття взагалі не існує. Потім вимагали довести правонаступництво, аргументуючи це тим, що не тільки ортодоксальні євреї претендують на будівлю. Жінка переконує: «реформісти» претендувати на споруду не можуть, адже коли вона функціонувала, їх руху ще не було. Далі апелювали до відсутності юридично оформленої релігійної  організації. І хоча, на переконання Хани, – це не обов’язкова умова.

Зараз громада готує пакет документів, який дозволить офіційно претендувати на синагогу. Хоча вони й сумніваються, чи коли-небудь зможуть її мати.

Вузькі автентичні сходи нагору

Масивні стіни старої будівлі

Читайте також: Вона «лікує» святих: як працює перша реставраторка ікон на Волині

ЩО ГОВОРИТЬ ВЛАДА

В управлінні культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА про проблему знають. Заступник начальниці управління Віталій Стрільчук каже, що зі свого боку вони зробили все необхідне: прибрали спорт з будівлі, передали пам’ятку на баланс заповідника, і готові віддати будівлю користувачам в будь-який момент.

«Будівля в будь-який момент може бути передана в оренду чи для релігійних потреб. До нас зверталася релігійна громада. Ми вже готові були передати їм будівлю, але вони не були юридично внесені в реєстр релігійних організацій. Ми рекомендували їм це зробити – і тоді повернемося до цього питання», – каже чиновник.

За словами Віталія Стрільчука, важливо, аби користувачі будівлі в майбутньому могли забезпечити їй належне утримання, адже синагога зазнала дуже сильних руйнувань в роки війни: усередину потрапило декілька авіабомб. І хоча зовнішній вигляд лишився автентичним, всередині в радянські часи змінили дуже багато. 

Читайте також: Вигляд луцької синагоги до Другої світової війни

«У нас попередньо була розмова, що якщо будівля буде передаватися єврейській громаді, ми поставимо чіткі терміни, за які вони мають залучити інвесторів. А держава допоможе з документацією, погодженням перебування. Будуть терміни, щоб не сталося так, що громада будівлю взяла, а та стоїть і руйнується. Бо, як би не було, споруду до цієї пори зберегли», – нагоалошує Віталій Стрільчук.

З представниками релігійної громади чиновник розмовляв. Каже, що справа за малим – внести громаду в реєстр, а це робиться не довго. За його словами, якби представники громади справді хотіли стати користувачами будівлі, то змогли б це зробити протягом одного-двох місяців.

Читайте також: Якщо в Луцьку захочуть відновити синагогу, то Палиця готовий її фінансувати

СПОРТ, ЯКИЙ НЕ МАЄ, КУДИ ВІДСТУПАТИ

У своєму прагненні повернути культову будівлю луцькі євреї доволі радикальні. Управління культури також не хвилює доля спортсменів, які залишилися без значної частини приміщення. Це засмучує директора спортивного клубу «Динамо» Василя Авраменка. Він не проти, аби в синагозі знову були євреї. Але наразі не має, куди відступати.

Весь спортивний інвентар і досі перебуває в історично цінних приміщеннях. Канати, мати й «козли» тут до «особливого рішення», яким міська рада в один момент може викинути спортклуб на вулицю. Поки такого рішення нема, тренер розповідає нам про проблему зі свого боку.

Директор спортклубу Василь Авраменко

Чоловік каже, що спорт відновив будівлю після війни, утримував її, а тепер змушений виселятися

Спортивний клуб «Динамо» тут із 80-х, і за цей час підтримував пам’ятку в належному стані. Часто ціною особистих коштів тренерів. І зараз, за словами Василя Авраменка, буде просто несправедливо вигнати спортсменів, не запропонувавши їм альтернативи.

Читайте також: Суд «виселив» спортсменів з приміщення колишньої синагоги

Спортивний інвентар не мають, куди подіти

Зал на першому поверсі синагоги

Ми напрошуємося на екскурсію синагогою. З будівлею спортклубу їх розділяє широка арка. Заходимо у велику залу на другому поверсі. Директор вказує на мокрі сліди на стінах. Треба замінити дах. Фасади також не в найкращому стані. А будівля, до всього, не опалюється.

Межа між спортклубом і синагогою

Вологі стіни будівлі, що не опалюється

Піднімаємося вище, і бачимо прогнилі дерев’яні конструкції, що тримають старий металевий дах. Бачимо, як шматки склепіння ризикують обвалитися просто вже, а підлога місцями дуже небезпечна.

Поки хтось пише звіти, занурюється у бюрократію та готує документи, руйнування стають все більш масштабними. Одного дня вони будуть незворотними. Якщо і далі зволікати.

Склепіння ризикує обвалитися

Підлога прогнила

Сміттєзвалище під дахом синагоги

Дах також потребує заміни

Вигляд на Старе місто з даху синагоги

Читайте також: «Шо, красоту фотографіруєте?»: Старе місто, яким ви не хочете його знати

Людмила РОСПОПА

Фото Світлани СОЛТ

Передрук у ЗМІ без дозволу редакції Район.Луцьк заборонено