«Замальовки з натяком на еротику»: невигадані історії від лучанина

18 Березня 2018, 18:11
Володимир Павлік 5350
Володимир Павлік

 

Лучанин Володимир Павлік поділився історію про еротичні вкраплення, які йому траплялися під час подорожей.

«Будапешт зустрів нас гарним лагідним весняним сонцем... В новому ошатному готелі, який називався «Луна» – з наголосом на букві у, нашу делегацію уже довго чекали...

 

Ми ж, як завжди, «трохи» спізнювались... Адже неможливо передбачити час проходження кордону, митниць.

 

Ввічливий працівник у рецепції готелю на ім'я Белло, з яким ми вже давненько знайомі, зустрів нас іще з однією працівницею Юдіт, гарними посмішками і...армадою фужерів, у яких вигравало молоде угорське вино.

 

«Тешек» – припрошували втомлених автобусним переїздом гостей посмакувати освіжаючий напій. Виглядала така зустріч досить респектабельно і настрій у всієї групи, звичайно, змінився на краще. Усім була приємна підвищена увага і гостинність!

 

Ось так, згідно нашої домовленості, приємно дивували готельні працівники своєю щедрістю! Це було моє невеличке «ноу-хау"» ми з Беллою колись про це домовились і я щоразу відшкодовував витрати на приємне вино та легкі десертні смаколики. Зате, виглядало все – шикарно! Та й керівнику делегації легше ладити з колективом, коли люди бачать, що він усюди свій, йому йдуть назустріч, отож відповідне відношення і до групи!
 

 

Ще не раз доводилось мені подібним чином допомагати рідним посольствам за кордоном «створювати більш урочистий настрій» учасникам нашого проекту культурно-професійних обмінів, організовуючи офіційні зустрічі.

 

Погодьтесь, коли тебе пригощають, то виникає відчуття розкутості і комфорту, святковості, я б сказав. І мова йде не про достаток, а про увагу. Про стосунки й співпрацю з нашими закордонними дипломатичними установами ще згадаємо, а поки поділюсь спогадами про пікантні випадки еротичного характеру, що також траплялись (трапляються) у подорожах.
 

 

Отже, група розмістилась у номерах затишної «Луни» і спускаюсь до рецепції.

Белла запрошує мене до столика у холі готелю і каже, що зі мною хоче познайомитись власник. Статний середнього віку чоловік, одягнутий зі смаком, я б сказав, стильно, з посмішкою робить крок назустріч, протягує руку, представляється і запрошує присісти. Поговорили про погоду, про те, як дістались, чи втомились, чи подобається людям у готелі.

 

Розказав коротко про себе, про бізнес, подякував за відвідування саме його готелю, спитав про мої плани. Невимушена бесіда у спокійній атмосфері при келиху гарного віскі налаштувала на розмови на різні теми.

 

«Володимир, я хочу Вас пригостит»и – вимовляє Арпад (дозволю собі змінити ім'я).
 
«Дякую – відповідаю, то ж у нас ще достатньо усього та я і не вживаю багато».
 
«Ви не зрозуміли, я хочу Вас пригостити», – і подає жест працівнику, який приносить альбом.
 
«Вибирайте, для Вас безкоштовно, це за мій рахунок»...
 
Звичайно, там було багато цікавих фотографій...
 
«Але, дякую – відповідаю..то не моє, я не по цьому»...
 
Розумію, що створив незручну ситуацію, адже Арпад хотів мене приємно вразити, як «чоловік чоловіку» подарувати можливість провести час у компаніі вродливоі дівчини, розумію, що він щиро надав колекцію «елітних пропозицій», але вибачаюсь ....
 
«Вас що, дівчата не цікавлять?», – запитує Арпад, здивований моєю відмовою.
 
Відповідаю, що все нормально...цікавлять...Пояснюю, що інколи навіть дуже цікаво познайомитись, сподобатись, приятелювати, закохатись, але я хочу це робити сам, усе має складатись природньо. Якось так. На що, після тривалої паузи, Арпад, оглядаючи мене з ніг до голови, як інопланетянина, абсолютно не розуміючи моїх поглядів, здивовано запитує: «А що, у тебе на це є час?»

 

 
Пригадується цікава історія, що трапилася з бізнесменами, з якими довелось побувати на аграрній виставці у Будапешті. 24 чоловіки і лише одна жіночка вирушили за досвідом на європейський форум.

 

Після купань у термальних банях, після екскурсії і ділових походеньок виставкою, вирішили кілька колег відпочити з «полуничкою». Шестеро бізнесменів попросили прогулятися з ними по старому місту, випити пивка, бо, на їх думку, я маю тут «усе знати».

 

Кілька разів я пропонував гарні локації для «посидіти з пивком», але бізнесменам щось ціни на пиво видавались завищеними. Пояснюю, що ми у центрі, де потік туристів, попит зашкалює, тому і ціни трішки вищі, логічно, ні? Думаю, що ж то за бізнес у них такий, що їм пиво дорого?.

 

Після легенького перекусу питають чи знаю якісь «цікаві точки»? Ну, щоб відтягнутись, на дівчат спокусливих подивитись, стриптизом розважитись і таке інше. Я ж, одного разу, перед Новим Роком спеціально вивчав такого роду заклади на предмет виникнення інтересу...ось зараз він і виник! Тоді мене цікавила система функціонування, розміщення, дизайн, традиції, ціни, ну, щоб щоб «бути в курсі».

 

Пригадав одну адресу, на мій погляд, відносно пристойного клубу, але таксист сказав, що на цей момент його облюбували люди не зовсім симпатичні з точки зору безпеки...
Він запропонував інший клуб, який вийшов вперед за «рейтингом» любителів «чогось такого».
Хотілося провести компанію до клубу і повернутися в готель, але наполегливо прохали піти з ними, бо «мало що може трапитись», а мови вони не знають. Одним словом, піддався вмовлянням і, з метою контролю за ситуацією, вирушив до нічного клубу «підвищеного еротичного комфорту»...
 
Найперше, що кинулось в очі, це напівтемрява, м'яка кольорова підсвітка, легкі ненав'язливі світлові ефекти, що створюють нічної пори відповідний полуничний настрій, адже у цьому інтригуюче-звабливому інтер'єрі прогулювались молоді дівчата гарної статури і привабливими інтимними формами без будь-якого не те, що одягу, а й без натяку на одяг...ні тобі декоративної накидки, ні хусточки, ні чудернацького шнурочка...

 

Помітив, що їх було більше від відвідувачів, тобто, окрім нас було ще чоловік 8-10, приблизно. Три невеличкі чоловічі компанії, котрі повмощувались на м'яких сидіннях за столиками у різних частинах досить немаленького приміщення клубу.

 

Дівчата ж ходили по залу безсистемно, плавно переносили свої принади поміж столиками...нарешті дістались і до нашого... Молоді чоловіки схвильовано чи то збуджено заходились обговорювати меню...і не зогляділись, як дівчата опинилися у них на колінах...перепало і мені, підсіла білявка на ім'я Наташа, треба ж було так пощастити, бо я відразу попросив її сісти поруч і розказати що тут і як відбувається, бо, пояснив, що прийшов сюди хоч і з компанією, але по роботі...

Читайте також«Танець без музики»: як лучанин відкрив для себе сербський народний танець

Найперше, звичайно, поцікавився цінами, бо пам'ятаю, коли робив передноворічну розвідку, то інформували, що вхід у клуб безплатний, зате вихід обіцяв бути недешевим, адже за правилами таких закладів, відвідувач «зобов'язаний» пригощати амазонок, німф...шампанським або ж чимось елітним, що виливалось у «копієчку».

 Читайте такожЛапочка й «контрабасістка»: історія лучанина про знайомство на польсько-українському кордоні

Наташа пояснила мені, що пляшка шампанського у їхньому клубі коштує 92 євро, а пляшка Мартіні – 100 і показує очима – подивись на стіл. Наші веселі бізнесмени вже встигли замовити по шість пляшок цих «еротичних» напоїв.

 

На той час це були фантастичні ціни. 

 

Закликаю веселу компанію пригальмувати, на що вони відповідають: «Не переживай, ми пригощаємо». 

 

Я подякував, але прошу мою співрозмовницю роз'яснити ситуацію... Веселість почала спадати і виникли питання: «чому так дорого?.»

 Читайте також«Овації або Замальовки з натяком»: історія лучанина про знайомство з американською сім'єю

«А покличте до нас вашого головного!» – невдоволено вигукували весельчаки. Головний спокійно пояснив, що це приватний клуб, що тут діють правила клубу і, якщо вам не підходять, то завтра зранку можете звернутись у своє посольство і виказати невдоволення цінами, а поки що спитав чи кликати охоронців.

 Читайте також«Чекати не треба допомагати»: лучанин поділився спогадами з суддівства змагань для людей з інвалідністю у США

Отак бізнесмени, котрим пиво в гарному барі у центрі здавалось дорогим, виклали по 140 євро за півгодини за те, що було відкорковане та за приватний інтимний танок, який одному з нас встигла подарувати танцівниця.... При тому, що саме стільки коштувала кожному уся пя'тиденна поїздка з проїздом та проживанням і екскурсіями.

 

Найбільше ж мене шокувала у цій історії відповідь дівчини з нічного закладу, яка прозвучала як постріл, на одному диханні: «Чому такий дорогий клуб? Бо у нас найкращі дівчата, придивіться-но уважно – молоді, вродливі, фігурні, у них волосся натуральне, зуби не вставні, груди без силікону та стегна без целюліту».

Читайте також«Туристи – нудисти»: як волинян розхвилювали оголені угорські дівчата

Активний лучанин вже два десятиліття організовує «народну дипломатію». ІНТЕРВ'Ю

 

Коментар
19/03/2024 Вівторок
19.03.2024