Лапочка й «контрабасістка»: історія лучанина про знайомство на польсько-українському кордоні

Лучанин Володимир Павлік поділився в мережі читанням оповіданням «Лапочка».

Авторське читання можна прослухати на YouTube-каналі.

«Їду від приятеля з польського Хелма до України. Вихідний. Неділя.

Підвіз мене на авто до кордону. І я видивляюсь, на яку би машинку мені підсісти, щоб перетнути кордон. Кордон – то серйозно.

На моє здивування, черги немає. Пропустив кілька гарних машин, бо водії виглядали зосередженими, насупленими, що й не виникало бажання їх турбувати.

І ось під'їхала пані на Opel. Встигаю помітити, що вона симпатична.

Несміливо підходжу і скромно запитую, чи візьме мене на свій борт, тобто, чи зможу доїхати до першого українського містечка. Безтурботно відповідає: «Сідайте».

Я не повірив, що так пощастило відразу потрапити на хорошу людину. І перше, з чого почав спілкування, чи не переживає за попутнього пасажира, адже я можу везти з собою щось заборонене.

«Та не думала про це, бачу, що чоловік, на перший погляд, нормальний. Давайте паспорт!»

Ось так не вийшов із автівки і переїхав кордон.

Аніта віталася наліво і направо. Складалося враження, що її знають ледь не всі польські митники. Така ж картина була і на українській території. Вона тут «своя».

Я почувався несильним чоловіком поруч з такою діловою, молодою, впевненою...

«Алло, слухай, сьогодні Свистун невеселий якийсь», – говорить співбесіднику по мобілці.

Чекаємо в черзі на нашій стороні та потроху просуваємося до паспортного контролю.

Читайте також: «Чекати не треба допомагати»: лучанин поділився спогадами з суддівства змагань для людей з інвалідністю у США

Ще один дзвінок і Аніта дає поради комусь із знайомих, по якому пасу краще ставати в автомобільну чергу до поляків.

«От вчора Валчьонок переходив на інші паси і там перевіряв. Так що я не впевнена, чи сьогодні він так не зробить. То дивись сам, ти ж його знаєш»

«Алло, Віталік, скажи Маринці, що Гінеколога не було, буде з понеділка».

І так увесь час, поки ми просуваємося до прикордонного контролю. Якісь зашифровані розмови, аж незручно бути мені при цьому.

«Аніта, ти займаєшся перевозом контрабасу», – наважився сміливо розпитати мою вродливу водія-виручалку.

«Та яка я контрабасистка, хіба, ну хіба що скрипалька», – посміхаючись відповіла мама двох дітей і заміжня жіночка.

«А що робити, коли з нашого села до траси треба два кілометри пішки йти, а потім їхати маршруткою годину і так кожен день. А зарплатні вистачає на ту ж маршрутку. А ще часу і сил скільки витрачається на господарство. Ото доводиться працювати не за спеціальністю, хоч більш-менш з'являються можливості придбати щось».

На моє питання про ставлення чоловіка до неї як до «скрипальки» Аніта відповіла з посмішкою, що не витримав він такого ритму і формату специфічного бізнесу, та й повернувся у звичне русло буденності, працює на традиційній роботі у державній організації.

Відповідаючи ще на один виклик, назвала когось Лапочкою, в іншій розмові згадала Тимура. Але найбільше мене вразило прозвище Семимісячник. Мабуть, ви вже здогадалися, що так називають митників на іншій стороні, які або заважають працювати, як Валчьонок, або ні, як Лапочка, а деякі байдужі у роботі як Свистун. 

Найбільше ж побоюються попасти на зміну? Правильно здогадались. Гінеколога.

Ось такі зашифровані розмови довелось послухати і я попросив повторити Паганяла, щоб занести у записник в телефоні і використати його в оповіданні.

Аніта перепитала, чи справді я пишу. Я запропонував їй заплатити за проїзд читанням своїх кількох оповідань, невигаданих історій, адже вона відмовилась від грошей. Погодилась і попросила прочитати щось.

А оскільки ми виїхали із пункту пропуску на трасу, а вона виявляється ще та «гонщиця», то натякнув їй, що почитаю, коли зупинимось покавувати десь на заправці. Не погодилась, сказала, що поспішає, тому краще читати «на ходу».

Читайте також: «Овації або Замальовки з натяком»: історія лучанина про знайомство з американською сім'єю

Дістав телефон і перше було оповідання «Золоті кросівки», потім про подорож до міста закоханих Верони, а коли прочитав про романтичне знайомство зі стюардесою в літаку по дорозі в Америку Аніта, хоча й поспішала, зупинила автомобіль на обочині і так емоційно каже: 

«Але у вас цікаве життя, ви стільки подорожуєте. Ну а це про літак, про стюардесу це з вами було? Дійсно? Як же вам цікаво живеться!»

І я не повертаючись у її бік відчув, що щоки її стали вологими»

Читайте також: «Туристи – нудисти»: як волинян розхвилювали оголені угорські дівчата

Активний лучанин вже два десятиліття організовує «народну дипломатію». ІНТЕРВ'Ю