Стежками району: працьовиті люди, озеленені вулиці та одна з найстаровинніших церков, – яким є село Милуші
-
-
>
-
>
-
>
12924
Милуші – село в Луцькому районі, яке розташоване на автотрасі Луцьк–Ковель.
Входить воно до Княгининівської ОТГ, голова якої Олена Твердохліб. Жителі стверджують, що вона завжди допомагає і підтримує ідеї в селі.
Добратися до цього населеного пункту зі сторони Луцька можна маршрутом № 22, або транспортом, який часто їздить повз Милуші.
Район.Луцьк гостював уже в таких селах, як: Гірка Полонка, Смолигів, Воютин, Романів, Чаруків, Радомишль, Садів, Веселе і Сирники.
Сьогодні ми вам розкажемо про село Милуші. Проживає в ньому приблизно 800 осіб. Переважно село заселене молоддю, адже багато приїжджих, які розбудовують населений пункт. Тому жителі називають його «молодим селом».
У клубі села Милуші нам показали легенду про заснування села Міліші. Ця легенда існує вже дуже давно, ще з Х–ХІ століть.
«Дуже давно територія, яка знаходилася біля Луцька, застосовувалася, як оборонний форпост, як оборонне поселення укріплення луцького князя Лева Свидригайла. На цій території жили поляни, дуліби та інші народи. Один із древлян був князь Мал. Він мав дуже вродливу, добру, чарівну красуню доньку Малушу.
Під час воєнних сутичок попала красуня в полон. Закохався в Малушу князівський воїн-боярин Ходко. Він очолив князівське військо, припинив воєнні дії та визволив бідну дівчину з полону. Невдовзі вони одружилися.
У нагороду за військову службу воїн Ходко отримав від луцького князя територію біля Луцька. Це поселення боярин назвав на честь своєї дружини Малуши. З часом цю назву змінили на Милуші. Вперше назва поселення Миліші згадана в документах у 1446 році».
Жителі Милуш теж досліджували своє село, зокрема, вчитель історії Наталія Фадієвська.
Вона знайшла, що перші писемні згадки про село датуються до середини XV століття, а похідна назва села з 1765 року – Мілоше.
Дуже різноманітні звукові інтерпретації можна прослідкувати в самій назві.
Милуші «вміщує» в собі дев'ять вулиць: Тиху, Гагаріна, Тарасова, Торгову, Надстирну, Перемоги, Лесі Українки, Хутірську та Хмельову. Всі вони гарно озеленені.
У селі є клуб, бібліотека, церква, ФАП (фельдшерсько-акушерний пункт), мотель та магазини.
До школи та садочка дітки їздять у Княгининок і Луцьк. В майбутньому планують побудувати дитсадок у сусідньому Зміїнці. Щоб втрапити до садка, потрібно ставати в чергу одразу, як народили дитину, адже черга дуже велика.
У клубному закладі села Милуші організовують різноманітні сучасні заходи, які б зацікавили та дивували людей. Адже стандартні концерти уже набридли.
Завідувач клубу Наталія Стрисік розповіла журналістам, що в культурному закладі діє п'ять гуртків: «Слоспів», «Художнє слово», вокальний дорослий «Милушаночки» та дитячий «Дітвора» (цей гурток оновлюється постійно, бо діти підростають). Також є середня і старша групи, але назви вони ще не мають.
Уже в клубі починають працювати з дитячим хореографічним колективом і театральним.
Наталія Стрисік поділилася, що старшим жителям села Милуші не вистачає позитиву. Зараз вони в основному знервовані та зневірені, і їм хочеться підняти настрій, щось цікаве розповісти та розвеселити.
«Ми запровадили в цьому році таку традицію: ходити по селі і вітати жителів, яким виповнилося 90 років, із ювілеєм. Вони завжди дуже задоволені та щасливі від такого візиту, що аж сльози з'являються на очах. Вітаємо також старших жителів із сусіднього села Зміїнець, тому що там немає клубу», – розповіла завідувач Наталія Стрисік.
Вона зазначила, що їм дуже хочеться залучати бабусь і дідусів до якихось заходів, можливо, навіть зробити для них вечорниці та тематичні вечори.
Село багате на талановитих людей. У ньому є багато майстринь, які виготовляють цікаві фотозони (роблять їх дві рідні сестри), печуть короваї (у цих коровайниць замовляють короваї з усієї княгининівської громади), вишивають бісером, роблять аксесуари на голову та інше.
Бібліотекар села Милуші Ганна Рощик розповіла, що село дуже давнє, згадується у багатьох книжках.
«Люди у селі працьовиті. Подобається те, що село приміське. Читати в бібліотеку приходять від малого до старого. Є така читачка Лариса Євгенівна, яка змалку брала у нас книжки, і ще досі бере і читає. Ось така вона справжня патріотка-читачка», – зауважує Ганна Рощик.
Цікавою історичною архітектурною пам'яткою в селі Милуші є храм святої Параскеви П'ятниці. Він входить в п'ятірку найстаровинніших храмів Волині, які збереглися до наших часів.
Існує легенда, що храм побудований без жодного цвяха, і це цілком можливо:коли проводили реконструкцію даху, то жодного цвяха не помітили.
Біля храму розташований хрест Героям, які загунили під час Другої світової війни. Наталія Стрисік зауважила, що настоятель отець Богдан дуже хороший наставник, він згуртував людей у селі і почистив кладовище.
У Милушах є обеліск Герою Радянського Союзу Петру Тарасову. Звання Героя він отримав посмертно за визволення села Милуші. Тарасов, бувши поранений в бою, зібрав всі свої сили, кинувся на амбразуру дзота і своїм тілом закрив її. Ось такий він Герой.
Милушани в основному працюють у Луцьку та Княгининку. Також у селі функціонують столярний і рибний цехи, де жителі теж працюють. У Милушах є й фермери, які мають земельні паї і обробляють їх.
Та в селі також є і проблеми. Зокрема, поганий зв'язок. Не ловить мережу Vodafone, кажуть,через те, що стоїть «київстарівська» вишка, яка, мовляв, перебиває зв'язок.
Ще одним негативом є те, що в селі немає зони відпочинку для дітей. Є дитмайданчик, але він розташований біля гуртожитка, і дитячий гамір заважає мешканцям. «А перенести його немає куди, нема місця», – з сумом зауважила завідувач клубу.
Наталія Стрисік додає, що хочеться, аби зробили ще ремонт у клубі, доробили дороги та освітлення, адже не на всіх вулицях є.
Житель села Милуші Олександр зазначив, що йому подобається село своєю природою, приємними та щирими людьми.
«Дуже близько розташована церква до мене, протікає річка Стир, де можна гарно відпочити», – зазначив Олександр.
«Мені дуже подобається це село, адже я родом звідси. Тут я виросла, тут я всіх знаю, і всі знають мене. Я люблю всіх людей, які живуть у Милушах. Тут мене оточують рідні люди, і звідси я нікуди не хочу їхати. Тут протікає Стир, до якого я ходила дитячою стежиною», – ділиться своїми враженнями Наталія Стрисік.
Перед від'їздом ми ще запитали однієї жительки хутора Милушин, чим її захоплює село.
«Я не корінна жителька Милуш, але мені подобається тут проживати. Хоча тут я не часто, адже працюю в Луцьку вже 34 роки. Люди в нас дуже прцьовиті, всі садять свої садиби, мають дуже гарні садки. З них відповідно мають користь. Село дуже розбудовується, молоді багато заселяється. Люди працьовиті, бо колись тут був радкосп, і всі працювали на полі, всі знають свою працю і цінують її», – розповіла Ніна Поліщук.
Ось такою була подорож Милушами.
А яким є ваше село? Можливо, незабаром ми завітаємо й до вас.
Анна МАНЮХІНА
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
