Ілля Сметанін розповів, як дістав з Росії фільм про волинську авіацію

04 Квітня 2018, 23:16

2354

Ілля Сметанін

Авіалюбитель Ілля Сметанін зміг дістати з Держтелерадіофонду Росії фільм про волинську авіацію, який, на його думку, належить Луцьку та лучанам, і ворог при цьому ще й заплатив за це «кругленьку» суму.

Про це Ілля Сметанін розповів у відвертій розмові на Район.Луцьк.

Про «Право на крила» Іллі розповів сусід.

Аби знайти фільм, авіалюбителю довелось звернутись в Росію, до доньки відомого режисера-документаліста Олексія Габриловича, який зняв цей фільм. Вона відповіла, що вся фільмографія батька зберігається у Держтелерадіофонді, який розташований у підмосковному Домодєдово.

Отримати фільм для зберігання в домашньому архіві, без права публічної демонстрації, вартувало 15 тисяч рублів. Це близько 7 тисяч гривень. Аби отримати ліцензію демонструвати його на публічних показах, заплатити треба було ще більше.

«Звісно, таких грошей у нас не було. Тому спочатку, враховуючи, що авіалюбительські зв’язки не втратилися з початком війни, була ідея кинути клич у тематичних авіалюбительських спільнотах з метою збору коштів. Проте сума виявилась занадто великою. Люди часто не хочуть пожертвувати кілька гривень на хірургічні операції, коли мова йде про людське життя, а тут якийсь фільм», – пояснив Ілля Сметанін.

Через доньку режисера він дізнався, що фільм – у Держтелерадіофонді й відправив туди запи. Йому підтвердили, що фільм є.

Фільм «Право на крила»

Тоді він звернувся із відповідним листом у департамент зовнішньоекономічних і культурних зв’язків міста Москви. В листі попросив допомогти дістати цей фільм, враховуючи, що ця частина історії, не зважаючи на різні політичні перипетії та війну, спільна для Росії та України.

«Дуже здивувався, коли прийшла відповідь, що фільм для нас викупили. Мені написали, де і коли його можна буде скачати. Таким чином я зміг повернути в Луцьк ще одну сторінку його майже забутої авіаційної історії. Але багато хто почав це сприймати як ніби я співпрацюю з ворогом. І, відповідно, пішли всі ці розмови на кшталт «рука Кремля», «російський слід», «агент Путіна». Я вже, знаєш, звик. Вже, як то кажуть, настрій піднімає. Намагаюсь віджартовуватись (посміхається, - авт.). Хоча, якщо подивитись з іншого боку, то я не співпрацював з ворогом, а забрав у нього те, що по праву належить Луцьку та лучанам, і ворог при цьому ще й кругленьку суму за це заплатив», – розповів Ілля Сметанін.

Читайте також: Як у Луцьку зривали показ радянської документалки