Це – наш спільний простір: як працює луцький хаб «Мераба» у юнацькій бібліотеці

У Луцьку перевтілили бібліотечний закамарок на сучасний простір для роботи, навчання і творчості. Це – хаб Мераба, що з кримськотатарської означає «привіт». 

Хаб успішно працює у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва вже рік, але це тільки початок перетворень. Адже, як і належить сучасному простору,  він постійно наповнюється новими сенсами і функціями. 

Читайте також: У Луцьку відкрили антикризовий хаб для переселенців-активістів

Тут відбуваються тренінги і майстер-класи, збори і стратегічні сесії, наради і зустрічі. Щоб втиснути свою подію у розклад «Мераби», треба спланувати її заздалегідь. 

Ідея хабу,  яка так зайшла «старим і новим» лучанам, від назви до концепції, належить Ірині Полєтусі. Вона очолює громадську організацію «Центр розвитку соціального капіталу», яка колись зародилася у Луцьку, вибралася до столиці і релокувалася назад через війну. 

Тому Район.Луцьк саме в Ірини дізнавався, як і для кого працює «Мераба», як спільний простір сприяє пошуку спільних рішень і де взяти ресурси на подібні проєкти у своїх громадах.

Допомогти самим собі

Луцьк вважається  одним із найкомфортніших міст України для життя: компактне, чисте, з розміреним темпом. Лучани щедро ставлять Луцьку високі бали в дослідженнях на кшталт опитування Міжнародного республіканського інституту (IRI) 

Та коли місту довелося прийняти десятки тисяч українців, які шукали прихистку від війни, то виявилося, що в Луцьку ще є над чим попрацювати. Одна з таких задавнених проблем, що вилізла на поверхню, – дефіцит зручних приміщень для громадської активності. 

Раніше Район.Луцьк публікував історію харків’янки Ганни Карамишевої-Борисенко, яка тривалий час не могла знайти готового приміщення для дитячої медіашколи і врешті-решт облаштувала його самотужки за грантові кошти.

Але, як кажуть на Волині, місця треба знати! Локації, що придатні до перетворень, добре знає Ірина Полєтуха, яка раніше жила, навчалася і працювала  у Луцьку. Після 24 лютого Ірина повернулася з досвідом роботи в Уряді (напередодні вторгнення працювала радницею міністра молоді та спорту України) та з готовими рішенням для потреб нашого міста.

«Ще за декілька місяців до повномасштабного вторгнення, я мала зустрічі у Луцьку про створення громадських просторів. Один облаштувати у Старому місці через інструмент краудфандингу, тобто внесків людей, а другий – у юнацькій бібліотеці, залучивши донорське фінансування. Ідея з бібліотекою дуже життєздатна, бо її колектив і так активний, має досвід участі у грантових конкурсах. Також це установа, яка фінансується з обласного бюджету, тобто з кишень нас усіх, і треба вийти за межі вузького розуміння бібліотеки, як інституції суто про книги та читачів. Може не всі люблять читати книги, але комусь дуже бракує в центрі міста простору, де можна, скажімо, складати пазли для дорослих… Багато є функцій, які може виконувати такий простір. І він буде доступний для всіх, бо бібліотека – не приватна організація. Це – комунальний простір, який може освіжитися», – пояснює Ірина. 

Війна поставила і більш практичні завдання: людям потрібне місце, де можна працювати хоча б декілька годин на день. І якщо для бізнесу створювати умови і сприяти з облаштуванням на нових місцях взялася місцева влада, то креативний і громадський сектор, як завжди, оперся на власну винахідливість.

«Одне з перших питань, яке постало перед нами всіма: де збиратися, щоб продовжити свою діяльність? Тож «Мераба» розпочалася зі запиту, як допомогти самим собі. Так ми взялися відновлювати попередні партнерства і домовленості в Луцьку. Бо тут і раніше було не так багато просторів, культурних центрів, на таку кількість населення. Плюс приїхали внутрішньо переміщені особи. До того ж ті наявні простори стали тимчасово гуманітарними штабами й виконували свої нетипові функції», – пригадує торішню весну Ірина. 

Тому «Центр розвитку соціального капіталу» подався на конкурс і виграв грант на створення антикризових хабів для релокованих громадських організацій та активістів «ІСАР Єднання». 

«Назва хабу «Мераба» кримськотатарською мовою не просто так. Це відсилання до нашої попередньої діяльності. У перші роки російсько-української війни ми одними з перших в Луцьку займалися адаптацією переселенців зі східних областей і Криму. А вже через кілька років у схожій ситуації опинилося пів України і ми самі»,  – пояснює Ірина.  

Той попередній досвід допоміг зразу передбачити, що «Мераба», як антикризовий хаб для релокованих активістів, не може бути адаптаційним постійно. Бо в якийсь момент люди стають або жителями міста, або повертаються додому. А простір має лишитися і функціонувати далі. І появу хабу оцінили місцеві активісти, які теж швидко почали використовувати бібліотечний простір для своїх подій. 

Вийти з укриття

«Перші місяці повномасштабного вторгнення люди не могли вийти не лише з онлайну, а і з укриття. Всі були залякані і розгублені. Але я ще у березні 2022-го переконувала колег, що повернення до звичного ритму, але з урахуванням воєнних реалій, відбудеться швидко. Була впевнена, що будуть концерти, але благодійні, тренінги, але з акцентом на цей час», – розповідає Ірина Полєтуха.

Хаб «Мераба» займає одне з приміщень бібліотеки, де раніше були і стелажі, і сцена з старосвітською завісою, тому половина насправді просторої зали взагалі не функціонувала. 

«Коли ти пропонуєш людям заходити в новий простір із своїми ініціативами, не хотілося від них чути: «Ай, воно таке старе. Буде жахливо виглядати на фотографіях». Тож трансформація почалася з того, що я порадила зняти штори зі сцени і так візуально збільшити приміщення. А стіну позаду сцени хотілося естетично оформити, щоб тут було гарно і цікаво. І на цей задум знайшли фінансування наші партнери уже наступного літа,  після запуску Мераби».  Місцевий художник Андрій Присяжнюк зробив графіті на стіну із зашифрованим словом «Мова». Тож головний меседж до нашої громади: це наш спільний простір, який кожен може застосовувати», – ділиться Ірина. 

Читайте також: Мова-меч: луцький художник створив графіті у юнацькій бібліотеці

Наведення ладу зайняло трохи часу, та в результаті перепланування простору з’явилося місце на декілька секторів. Активісти закупили стильні меблі та добротне обладнання для модульного інтер’єру, який можна нескінченно пристосовувати під різні потреби. Так в одному і тому ж приміщенні може бути завжди різна спікер-зона, локації і для роботи і для кава-брейків.  

Змінним та гнучким є не тільки простір, а й концепція хабу. 

«Я працюю з конструкторами, а не лінійними рішеннями. Це має бути щось універсальне, що можна по-різному застосовувати відповідно до запиту цільової аудиторії або до змін, які трапляються. Тому і концепція впродовж року змінювалася, бо то має бути історія про сталий розвиток. Якщо створюємо можливість для релокованих активістів, то треба бути готовими, що їхні запити і потреби можуть змінюватися», – переконує Ірина.

Першочерговим завданням її організації поставила собі свою ж давно визначену місію: допомогти людям і організаціям знайти один одного. 

«Ми акцентуємо на тому, що соціальні зв’язки і корупція – це різні речі. Соціальних зв’язків не треба соромитися, а розбудовувати! Один з інструментів розвитку соціального капіталу – це розвиток спільнот і просторів, як в стінах, так і без стін зовні. Це – місця для спільних розробок рішень. Нові люди – це нові ідеї та імпульси. Бо коли ти живеш в своєму місті багато років, то можеш не бачити нових рішень, не віриш, що вони можуть бути реальними. Але людина ззовні зі своїм свіжим поглядом може підказати рішення зі свого попереднього досвіду. Тож і для Луцька нові рішення знайшлися», – впевнена Ірина Полєтуха. 

Історія «Мераби» теж про те, як через партнерство та соціальний капітал розширити можливості звичної установи, щоб вона стала більш спроможна взаємодіяти з іншими гравцями. Бібліотекарі самостійно займаються громадським хабом: адмініструють календар подій. 

Зараз «Центр розвитку соціального капіталу» консультує 33 бібліотеки з інших областей про досвід «Мераби» і розробляє пілотну Програму розвитку соціального розвитку бібліотек у містах, яка не потребує великих фінансових витрат. 

Фото Юрія ЄВТУШКА