Сценічне мистецтво, блогерство та режисура: у Луцьку харків'янка відкрила медіашколу для дітей

Ганна Карамишева-Борисенко переїхала до Луцька у травні з Харкова разом з сином. Розповідає, що з початку війни поїхали в Харківську область, а потім – до родичів на Волинь. У селі, каже жінка, була ніби у закритому середовищі, що не сприяло її адаптації до нової реальності. 

За словами Ганни, «потрібні були люди», щоб дістати себе із важкого психологічного стану і повернутися до життя. Згодом, прийняли рішення їхати в Луцьк до родичів, і жінка з сином перебралися в місто.

Ганна відразу почала оформляти документи та допомогу і вже на цьому етапі виявилися труднощі: у ЦНАПі загубили документи, тож виплати відразу не отримали.

«Усе своє життя я була дуже активною людиною, мала кілька творчих робіт і велике коло спілкування, потрапити в такі обставини війни було дуже боляче», – ділиться спогадами жінка.

Ганна розповідає, як почала шукати роботу, відразу стала на облік у центр зайнятості, вказала де працювала, що вміє робити, але не сильно розраховувала знайти місце за спеціальністю.

«Подивилися на моє резюме великими очима, тому що воно у мене солідне. Розуміла, що творчі професії зараз не на часі, але сидіти за «три копійки» виплат не хотіла», – пригадує жінка.

Також звернулася в Палац культури, але там у час воєнного стану не мають права відкривати вакансії. Запропонували приходити та показати себе, започаткувати гурток медіаграмотності, поділитися досвідом.

Після цієї історії жінка почала думати над відкриттям власної справи, адже вона і викладачка вокалу, і сценічної майстерності, і режисерка, і має шестирічний досвід у медіашколі Харкова, постановниця, сценаристка. З таким запитом відкриття бізнесу ще раз звернулася до Волинського ОЦЗ, де й розповіли про єРоботу і можливість отримання гранту.

«У харківській школі я була викладачкою, це мені дуже подобалося. Окрім вчителювання, мала інші зайнятості, але попри все вела вісім груп діток», – ділиться досвідом жінка.

Ганна додає, що в написанні проєкту для гранту її нічого не злякало, окрім розрахунків, а саме – написати бізнес-план на три роки з детальним прорахуванням коштів: як розвиватиметься бізнес, подальші дії, як він приноситиме прибуток. Все інше у проєкті було посильним, адже описати власну ідею не було проблематичним, а ринок конкурентів жінка промоніторила ще по приїзді в Луцьк. 

Читайте також: єРобота: понад сотню підприємців Волині отримали грант на розвиток бізнесу

З проханням отримати роз’яснення, як написати розрахунки, Ганна звернулася в Центр зайнятості, але там відмовили, аби залишатись незаангажованим, адже саме ця установа приймає рішення, чи надати грант.

Жінка розповіла, що це не вплинуло на її бажання отримати цю допомогу, тому витратила два тижні на вивчення питання в інтернеті. Виявилося, що є уже багато платних тренінгів саме по гранту єРобота, де навчають правильно писати заявку та розраховувати потрібні пункти. Ганна скористалася однією з таких консультацій, яка дуже допомогла все правильно зробити. 

Та навіть попри це, табличку розрахунків вдалося зробити з п’ятого разу.

«Але за мене це ніхто не робив, я навчилася і методом спроб і помилок таки закінчила написання», – пишається Ганна.

В останню ніч другої хвилі вона подала свій проєкт. Через два тижні потрапила у другий тур, пройшла співбесіду, а ще через два тижні прийшла ствердна відповідь про отримання гранту у розмірі 250 тисяч гривень.

«Для бізнесів, які вже працюють, цей грант є класною можливістю добрати щось для себе. Для таких, як я, які тільки починають, тільки знайомляться, що таке бізнес, не знають про підводні камені, потрібні документи та на що звернути увагу, це – справжній виклик. Я не розуміла, що мені робити, з ким проконсультуватися і в кого запитати про допомогу. Відчувала себе повним нулем», – ділиться Ганна Карамишева-Борисенко.

Читайте також: На Волині розпочали прийом заявок за програмою «Власна справа»

Жінка каже, що розуміла на що йде і що легко не буде, вона сама вибрала цей шлях, тому не жаліється. Проте додає, що добре б було мати хоч одну людину, яка могла б допомогти, адже кожен етап проходила сама.

Першим кроком було знайти та орендувати приміщення. Це стало нелегкою задачею: зверталася у будинки культури, шукала за оголошеннями, але всюди отримувала відмову. Передивилася багато пропозицій, поки не знайшла кімнати в приміщенні страхової компанії Оранти, яка здає площі під оренду.

Здавалося б, варто провести косметичний ремонт та вже запускати медіашколу. Але прикрість вилізла там, де її не очікували – там абсолютно не було опалення, отже дітей в зимовий період сюди не покличеш. Жінка не опустила руки, а з допомогою організації «Розвиток Волині» написала і виграла ще один невеликий грант на закупівлю обігрівачів. Та і вони ситуацію не покращили: довелося чекати весни й теплої погоди.

«Основний критерій вибору приміщення – це розташування кімнат і можливість мати окремий коридор. Це приміщення в цьому плані ідеальне, тому що медіашкола має повністю своє крило з кімнатами та коридором. Діти закриті та захищенні, за ними можна тут легко спостерігати і не хвилюватися, що вони потраплять кудись не туди», – розповідає Ганна.

Грантові кошти прийшли у листопаді й з ними теж були проблеми. Заявку Ганна писала влітку, коли бачила реальні ціни на кожну позицію, але за чотири місяці ціни змінилися. Умова гранту така, що гроші виділяються на кожну потрібну позицію і саме така сума, яку прописали в заявці, менше можна, а от більше – ніяк.

«Коли після заходу грошей я почала дізнаватися ціни на позиції, які я вказувала, то у мене очі на лоб вилізли. Кошти навіть в руки не дають. Я ходила туди-сюди з кожним чеком на кожну покупку. Наприклад, я замовляла колонку, влітку вона коштувала приблизно чотири тисячі гривень, а коли я вже почала її шукати восени, ціни були від п’яти тисяч гривень. Довелося шукати саме за ті кошти, які вказала, і так з кожною позицією», – пригадує героїня.

Попри всі складнощі Ганна реалізувала всі покупки за місяць і готова була проводити перші кастинги. Відгукнулося десять батьків з дітками, які хотіли зрозуміти, що це за навчання. 

«Діти не знали, що їм робити на кастингу, але все одно вони були круті, отримали тільки позитивні емоції, позували на камеру. Я ж то знаю, що з ними робити і який підхід використовувати до кожного», – ділиться жінка.

Нині діти можуть отримати знання з таких предметів, як медіамаркетинг та журналістика, акторська майстерність та імпровізація, сторітелінг та ораторська майстерність, режисура та монтаж, сценічна мова та рух, блогерство та публічний виступ. Програма розрахована на навчальний рік. Десятьом дітям, що пройшли кастинг і прийдуть на навчання, доступні бонуси – у них є можливість пройти журналістську практику першими.

«Знаєте, я люблю продумувати всілякі деталі, обожнюю, коли щось створено «смачно», чим можна захоплюватись. Тому кожен предмет в моїй школі тематичний. Я вигадала логотип школи, визначила корпоративний колір, в який пофарбувала стіни, обирала відповідний до теми декор. Навіть іграшки на ялинку зробила з своєю емблемою», – ділиться співрозмовниця.

У грудні уже провели два кастинги для дітей. Ганна каже, що розуміє, чому попит поки невеликий: така школа для Луцька – новинка, і люди не розуміють, що це таке, плутаючи з театральним гуртком. За допомогою медіапредметів же планують виховати свідомих людей, які не обов’язково мусять іти в журналістську сферу. Ідея школи – не обов’язково виховати зірку, а свідому людину, яка вміє висловлювати свою думку, аналізувати інформацію.

Жінка розповідає, що спершу дітям надаватимуть базові знання з режисури, сценічної справи та навчатимуть триматися у кадрі. У довгостроковому плані будуть створені класи за віком, а також курси для дорослих. Влітку Ганна хоче зробити медіатабір, можливо, навіть вдасться організувати поїздку за місто.

«Не важливо, чи це буде десять дітей, чи двоє, я готова починати навчання, ділитися знаннями та розвиватися», – коментує жінка.

Щодо вчителів, то повний склад ще не набрали, виявилося, що не усі професіонали готові працювати з дітьми. Набір триває, зокрема на посаду журналіста, акторської майстерності, режисури. Ганна каже, що провела уже близько 30 співбесід, але досі не знайшла підходящу людину.

«Я, звісно, можу поділитися навчальним планом та матеріалами, але для того, щоб я знала, що вчитель може дати дітям, я повинна це почути від нього. Я дійсно шукаю професіоналів у ресурсі», – розповідає про пошук викладачів.

Насамкінець, Ганна з нетерпінням чекає старту навчання, щоб краще познайомитися з дітьми. Cool Media School чекає своїх учнів, вчителів та будь-якої волонтерської допомоги, що зможе покращити школу.

Читайте також: єРобота: підприємиця з Луцька купила вишивальну машину для розвитку свого бізнесу