Агітатори одного з кандидатів у мери влаштували «оригінальне» соцопитування лучан

Від п’ятниці, 6 листопада, соціальні мережі рясніють повідомленнями про те, що до квартир жителів Луцька приходять агітатори від кандидата на посаду Луцького міського голови Олександра Товстенюка.

В першу чергу лучани звертають увагу на те, що на рекламних матеріалах поряд з розміщеним логотипом політичної сили красується лого благодійного фонду, від імені якого веде свою діяльність кандидат. Нагадаємо, що раніше Громадянська мережа ОПОРА звертала увагу на те, що таке «поєднання» є прямим порушенням Закону України «Про місцеві вибори» у частині 6 статті 54.

Але найбільше дивує мешканців міста цікавий спосіб вивчення вподобань електорату. Користувачка соцмережі Facebook Євгенія Мочарник у п’ятницю ввечері написала про те, що агітатори від Олександра Товстенюка записують не лише відповідь на запитання: «За кого будете голосувати?», а й прізвище особи, якій ставлять це запитання.

«Прямо зараз по 4-му гуртожитку ходить жіночка з агітацією за Товстенюка. Просить проголосувати за нього, розказує про всі його подвиги перед місцевим студентством і ... УВАГА!.... записує ваше прізвище і відповідь чи будете ви голосувати за цього кандидата чи ні. Соцопитування? Не думаю! 
Студенти, для того щоб бути стадком (а вони, очевидно, саме так і вважають), яке ведеться на лозунги, прохання і білборди, вища освіта не потрібна! Думайте кого обираєте, адже ви можливо покинете це місто після навчання, а лучанам тут жити з вибраною вами владою. Будьте пильними і мисліть тверезо» - емоційно коментує дії агітатора Євгенія Мочарник. 

Про аналогічну ситуацію розповів на своїй сторінці у соцмережі активіст місцевої Самооборони Сергій Рижков.

«Приходила молодь кандидата Товстенюка ...чи то фонду , не зрозумів. Слухав, чесно все, що давали, також біографію до кінця. Не зрозумів для чого вони мене питали в кінці, чи я буду голосувати за Товстенюка, і пристрасно дивлячись в очі записали мою квартиру в зошит. Ihor Polishchuk це мені все? Чорна мітка ? А так, після розмови такі враження...»

Пощастило цими вихідними і журналістові Район.Луцьк, Ірині Новосад, зустрітися з агітатором від Олександра Товстенюка. На зауваження про те, що записувати прізвище виборця, номер його квартири напроти відповіді з політичними вподобаннями, занадто забагато, як для звичайної агітації, жіночка відповіла, що законів не порушує, а лише виконує завдання.

Аргументація агітаторки змусила звернутися до вітчизняного законодавства. Короткий аналіз законів показав, що під час цього «опитування» знехтували, як мінімум трьома із них, один з яких – Конституція України.

Варто зауважити, що у частині 5 статті 54 Закону України «Про місцеві вибори» чітко прописані форми передвиборчої агітації. Зокрема:

Передвиборна агітація може проводитися у таких формах:

1) проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

2) проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;

3) проведення публічних дебатів, дискусій, круглих столів, прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм місцевих організацій партій - суб’єктів виборчого процесу, їх політичної діяльності чи політичної діяльності кандидатів;

4) оприлюднення в друкованих та аудіовізуальних (електронних) засобах масової інформації політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, аудіо- та відеокліпів, інших публікацій та повідомлень;

5) розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

6) розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

7) проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач чи інших публічних заходів за підтримки місцевої організації партії - суб’єкта виборчого процесу, кандидата, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

8) публічні заклики голосувати за або не голосувати за місцеву організацію партії - суб’єкта виборчого процесу, кандидата або публічні оцінки діяльності місцевої організації партії, кандидата;

9) встановлення агітаційних наметів;

10) в інших формах, що не суперечать Конституції та законам України.

Бачимо, що серед вище згаданого переліку немає опитування такої форми.

Якщо ж звернутися до Основного Закону, то знайдемо статтю 32 «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Очевидно, що під час збору інформації про політичні вподобання, агітатор не запитувала дозволу про те, чи можна занотовувати відповіді виборця та його прізвище. Та й навряд чи можна назвати такий збір інформації нагальною необхідністю «в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини».

Дослідження українського законодавства показало, що агітатор також порушила ЗУ «Про захист персональних даних». Зокрема частина 1 статті 7 «Особливі вимоги до обробки персональних даних» цього закону говорить наступне:

«Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого життя, біометричних або генетичних даних».

Є сподівання, що невеличкий правознавчий лікбез допоможе у майбутньому агітаторам від різних політичних сил не припускатися таких грубих помилок, а місцевим правоохоронцям спростить моніторинг перебігу виборчих перегонів.