Хроніки луцького карантину. День десятий: надзвичайна ситуація
Після кількох днів морозу, Луцьк нарешті вигрівся у промінні весняного сонця. Мешканці міста ліниво під ним прогулюються, підставляють обличчя світлу і теплу. Бігають. Роблять вправи. Проводять час із дітьми, із батьками, з коханими.
Здається, їх не надто лякає те, що китайський вірус вже на Волині. А тим більше те, що 25 березня Україна оголосила надзвичайну ситуацію. Весна ця виглядає дуже навіть звичайною.
В Україні офіційно підтверджено більше, ніж півтори сотні захворювань на коронавірус. Лучани ж ходять містом так, як ходили, коли «підтверджених» було півтора десятки. Безтурботні батьки з дітьми граються на дитячих атракціонах у парку. Люди сидять на лавках, які не дезінфікуються. Зате сидять у масках – щоб захищеніше…
Схоже, місто під час карантину не змінюється. Тільки от тепер значно менше людей дозволяють себе фотографувати. У бік журналістів поглядають насторожено, ховають обличчя, яке щойно демонстрували сонцю. Мабуть, бояться відповідальності за свої весняні прогулянки. Її поки нема.
Над Стиром людей більше, і кучкуються вони щільніше. Тут кілька спортсменів займаються на майданчику, ще дехто «окупував» великий дерев’яний лежак. Портативна колонка, музика і повільний плин річки. Нічого надзвичайного.
На березі річки збирається клуб зимових плавців. «Моржі» також не у захваті від фотокамери.
«Нас менше десяти, – промовляють, – і ми тримаємо дистанцію».
Ми їх не фотографуємо, а вони продовжують собі займатися. Підтягуються, піднімають важкі металеві гантелі. Літній чоловік спускається у холодну річку. Занурюється – і виходить на поверхню грітися. Хочемо спитати, чи не боїться він вірусу. Але виходить тільки спитати про воду. Добра вода, каже.
Пропонує і нам спробувати.
Читайте також: Хроніки луцького карантину: день шостий. Церква
Людмила РОСПОПА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром