Хроніки луцького карантину: день шостий. Церква
І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І побачив Бог усе, що створив: і воно було дуже добре. І був вечір і був ранок - день шостий.
(Книга Буття, 1:27, 31)
Неділя луцького карантину – особливий день, адже саме сьогодні частина мешканців міста запустила режим «самознищення», кучкуючись у великих і маленьких церквах.
На щастя, це набагато менша частина, аніж ми могли собі уявити.
З самого ранку у Луцьку дуже тихо. Як і в звичайні недільні ранки. Різниця хіба у маршрутках, що більше не курсують містом. Поодинокі перехожі рідко трапляються на тротуарах. Настільки рідко, що дистанція в кілька метрів дотримується автоматично.
Перехожі йдуть до церков, аби звичним чином звернути молитву до свого Бога.
Карантинні заходи дісталися і до земних резиденцій Царства Божого. У Свято-Троїцькому соборі в центрі Луцька вірян зібралося небагато. Всі тримаються на відстані одне від одного. Священнослужителі час від часу нагадують про дистанцію. У приміщенні на видному місці антисептик, а на продавчинях свічок і церковного краму – хірургічні маски. Маска навіть на одному зі священиків. Гарний приклад для пастви.
У соборі кажуть, для них важлива безпека тих, хто молиться. Людям теж безпека важлива. Це добре видно на початку служби: священиків у храмі більше, аніж прихожан.
На іконах роздруковані написи «Не цілувати».
Ще менше людей прийшло на ранкову молитву до костелу Петра і Павла у Старому місті. До десятка вірян хаотично розкидані на численних лавочках величезного приміщення.
Одна з жінок після завершення служби скаже нам, що відвідувачів тепер значно менше. У п’ятницю їх взагалі було двоє. Сьогодні в костелі будуть чотири служби, а тому можна розділити у часі охочих «зв’язатися» з Богом за посередництвом церкви.
У кам’яних чашах костелу немає води, а при вході висить інформативний плакат про коронавірусні заходи безпеки.
Дещо більше людей на квадратний метр площі зібралося у маленькій Хрестовоздвиженській церкві. Попри те, що вони намагаються бути на відстані, розходитися особливо немає куди. Дехто, щоправда, стоїть у масці.
На вулиці чутно молитву з гучномовців, а проте сьогодні надто холодно, аби слухати її тут.
Луцький коронавірус міг би зірвати джек-пот, якби «поставив» сьогодні на Свято-Покровську та Свято-Пантелеймонівську церкви у Старому місті. Богослухняні прихожани, яко шпроти, щільно розташувалися у невеликих мало провітрюваних приміщеннях. Фотографувати мені заборонили, а отже залишається тільки описати і сподіватися, що серед праведних християн, які цілували ікони, хрести, били чолом об землю і цілували підлогу церкви не було жодного хворого.
Адже для Бога, який мислить масштабами вічності, немає особливої різниці, коли закінчиться ваш земний шлях. Тому вибір, берегтися чи ні, залежить тільки від нас.
Молитву Ісуса Христа Бог Отець почув і з далекої пустелі, і зі саду Гетсиманського.
Чому інші Його діти бояться бути не почутими, молячись у своїх домівках?
Читайте також: Хроніки луцького карантину: день четвертий
Людмила РОСПОПА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі