Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

17 дітей і 32 онуки: як живеться найбагатодітнішій родині Луцького району

11:02 03.03.2017
5510

Дружня родина Снітків старається більше часу проводити разом, тож на свята у батьківській хаті збирається не менше 60-ти гостей.

«Дітей родить – не віточки ломить», – каже народна мудрість. Про це, як ніхто знає мати-героїня Наталія Снітко, яка проживає у селі Рованці Луцького району. У свої 55 років жінка має 17 дітей і 32 онуків.

Попри те, що велику родину спіткали різні життєві ситуації, батьки жодного разу не пошкодували про своє рішення – народжувати стільки діток, скільки дасть Господь. Нині, коли волосся жінки уже покрилося сріблястою сивиною, вона із радістю няньчиться із внуками та продовжує виховувати найменших дітей.


ІЗ КАЗАХСТАНУ В УКРАЇНУ, ІЗ ДІВОЦТВА В БАГАТОДІТНІСТЬ

Пані Наталія народилася у Казахстані. Коли працювала в аптечному складі секретар-машиністкою, познайомилася із майбутнім чоловіком – Григорієм Снітком, який приїхав до Казахстану із села Гораймівка Маневицького району.

Коли пара одружилася, спершу приїхали в Україну, потім, у 1980-му році, знову повернулися до Казахстану. Жили в Караганді, де народився первісток – Сергій, а через два роки на світ з’явилася дівчинка – Таїса. Згодом, у 1984-му, знову поїхали до України. Тоді уже народилася і третя дитина – Віра.

Батьки чоловіка придбали будинок у Рованцях на двох із братом. Там родина й оселилася. Через рік в сім’ї народилася ще одна дівчинка, яку назвали Надія.

Як тільки переїхали до України, зізнається Наталія Снітко, коштів на усі потреби не вистачало. Чоловік працював водієм і отримував на той час 30 рублів авансу та 30 зарплати.

«Так як ми віруючі, то відразу знали, що будемо мати багато дітей. Я отримувала «дитячі» гроші. Це трішки допомагало. А так бувало всяке, та слава Богу, голодними ніколи не були. Одного разу сталося так, що грошей зовсім не було. Ми ввечері помолилися, лягли спати, а зранку мене сповістили, що бабуся з Казахстану надіслала гроші», – ділиться пані Наталія.

Поки діти були маленькими, звісно, було важко справлятися з усіма. Хоча уже тоді, розповідає Наталія Снітко, старші вчилися доглядати молодших.

«У нас в Рованцях магазину не було. Ходили усі до Луцька пішки. Доводилося лишати дітей самих. Якось приходжу із магазину, а старші діти кажуть: «Ми уже доглянули Любу, переодягнули». Тоді найстаршому Сергію було шість років, Таїсі – чотири, а Люба була ще зовсім маленькою. Тобто вони вже тоді почали няньчитися», – зазначає жінка.


10 БУХАНОК ХЛІБА ТА 10 ЛІТРІВ СТРАВИ…

Нині у великій родині 12 дівчат і 5 хлопців: Сергій, Таїса, Віра, Надія, Любов, Катерина, Марійка, Олександр, Світлана, Галина, Оксана, Валентина, Володимир, Анна, Давид, Діана та Назар.

15 дітей, ділиться мати-героїня, народжувалися через рік-два, після чого – п’ятирічна перерва і поява на світ ще однієї дівчинки – Діани. Через три роки потому народився і найменший син – Назар.

Поки старші діти ще не підросли, мати сама обирала їм імена. Віру, Надію і Любов назвали на честь святих. На той час родина уже прийняла хрещення, обравши віру п’ятидесятників.

«Діану вже дівчата самі називали. Я не могла цьому протистояти (сміється). Давидові ім’я обирав старший син Сергій. Та і решту теж називали здебільшого старші діти… Мені подобається, те, що маю стільки дітей і внуків. Ніколи про це не шкодувала. Зразу всі казали: «Для чого ти народжуєш стільки дітей». А як ми всі разом вийшли сапати буряки, то заздрили», – жартома додає мати-героїня.

Щоб якось допомогти великій родині, друзі із-за кордону надсилали одяг. Бувало, що отримували допомогу навіть від зовсім незнайомих людей.

Підсобити багатодітній сім’ї старалися й представники влади. Спершу виділили гектар землі, який пізніше розділили на сім ділянок для старших дітей. Потім, за сприяння покійного Миколи Романюка, від корпорації «СКФ» сім’я отримала подарунок – мікроавтобус ГАЗ «Соболь».

Подарували Сніткам й іншу важливу річ – тістозмішувач. Адже процес приготування їжі, каже пані Наталія, займав немало часу. Найважче було, коли діти були ще маленькими. Тоді жінці доводилося самостійно готувати. Пізніше почали допомагати донечки.

«Раніше хліб пекли самостійно, бо купувати доводилося по десять буханок. Але ніколи не варила їсти тричі на добу. Здебільшого куховарила раз в день. Однієї страви виходила каструля на літрів 10. Якщо на вечерю не вистачало, тоді ще щось готували», – розповідає Наталія Снітко.

Нині, каже жінка, куховарити багато уже не доводиться. Мовляв, діти то на навчанні, то на роботі. Та й помічниці уже достатньо дорослі, щоб самостійно поратися на кухні.


І ДІТИ СТАЛИ БАГАТОДІТНИМИ

Наразі з батьками проживає ще восьмеро дітей. Крім того, Наталя з чоловіком уже мають 32-ох внуків. Найстаршому сину Снітків – Сергію – невдовзі виповниться 37 років, найменшому – Назару – 11.

«У Сергія уже семеро дітей. Він із сім’єю проживає у Рованцях. Таїса теж живе біля нас, Віра – в селі Чорниж Маневицького району. В цьому ж селі живуть Аня і Марійка. Дочка Оксана проживає в Ківерцях, Катя – в Підгайцях, Надія – в селі Сокиричі, теж має уже восьмеро дітей. У Віри зараз шість дітей, скоро семеро буде, в Таїси, Оксани та Марійки – двоє, у Каті – четверо», – із гордістю зауважує мати.

На свята уся родина збирається разом, а це не багато-не мало – майже 60 людей. По можливості, і діти, і внуки, і зяті, і невістки, збираються у батьківській хаті та з радістю проводять час зі своєю великою родиною.

«У нас немає такого, що одружилися і вже забули дорогу додому. Всі дружні, часто збираємося разом. Трохи мало місця, але поміщаємося. Влітку святкуємо надворі, а якщо в хаті треба поміститися, то вже звикли. Загальна площа будинку – 86 квадратних метрів. Хата ніколи не пустує: одні їдуть, інші приїжджають. Як казала одна невістка, коли будемо одружувати найменшого – Назара, на весілля кликатимемо тільки своїх, бо більше і не треба буде», – розповідає жінка.

Нині Наталія Снітко розуміє, що стати багатодітною матір’ю їй судилося долею. У сім’ї вона була найстаршою і вже тоді частенько мати лишала поняньчитися з меншими.

«Крім мене, ще був брат і двоє сестер. Я їх, вважай, що всіх виняньчила. Було по троє дітей і в тіток, яких я теж гляділа. Тож коли йшла заміж, вже усе знала: як дітей пеленати, як гірчичники ставити, які ліки давати при хворобі. Потім, коли народила Сергія, пішла працювати у дитячий садок. Так що я завжди з дітьми», – усміхається Наталія Снітко, – Бог ніколи нас не лишав, тільки треба бути йому вірними. Тоді буде і одяг, і їжа. Важко, коли діти ще маленькі, а далі один одному допомагаємо».

Тож багатодітна мати радить й іншим батькам не боятися народжувати. Адже діти – то завжди радість, особливо, коли вони стають сенсом життя.















Фото з особистого архіву родини Снітків

Оксана ВЛАСЮК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

Коментарі

Лучанин

12:37 03.03.2017

Чудова сім'я!!!

Огого

13:57 03.03.2017

Плодются як таракани!

Мария

14:41 03.03.2017

Очень красивая семья! Счастья вам огромного!

Василь

22:08 03.03.2017

Дуже хороша і дружня сім*я,наші сусіди!!!!Многая літ Вам!!!

Лідія

09:17 04.03.2017

Дуже хороша сім'я. Більше таких толкових.

Людмила

00:01 05.03.2017

Всього вам найкращого!!!

маша

19:36 06.03.2017

діти - найбільше багатство для батьків. хай будуть щасливі а хай Бог їм допомагає.

19 грудня
Сьогодні
Вчора
17.12.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин