Талановиті лучани: майстриня Інна знає, як створити оберіг та підібрати візерунок на щастя

Кажуть, якщо ти хобі зробиш своєю професією – тобі ніколи не доведеться працювати. Саме так вчинила Інна, яка захоплення рукоділлям перетворила в бізнес – невеликий магазин «Hobby хата», де вона працює разом із своєю донькою та ще кількома помічницями.

Район.Луцьк розпитав про тонкощі виготовлення виробів ручної роботи та з’ясував історію власної справи.

Майстриня Інна працює з бісером і нитками, шиє, складає схеми, малює та допомагає це робити усім охочим. Історія її успіху розпочалась ще в 7 класі, коли тітка рукодільниці навчила школярку вишивати хрестиком.

«Мені сподобалось, а згодом я навчила вишивати молодшу сестру. Вона у свої перші роботи додала рубаний бісер. Нам дуже сподобалось і ми вирішили використовувати цей задум», – розповідає майстриня.

Відтоді Інна працює з бісером вже 25 років, з них 7 займається вишиванками. Вона знає, який колір матеріалу краще підібрати та яка нитка більше пасуватиме. Процес вишивання майстриня вважає своєрідним лікуванням.

Зараз у неї є власний магазин із різноманітними виробами ручної роботи. На думку про власну справу наштовхнули кепкування чоловіка.

«У мене з часом назбиралась під ліжком чемодани з бісером. Як мені сказав чоловік: «В тебе норкова шуба під диваном». Після нетривалих роздумів з’явилась ідея відкрити власний магазин», – каже Інна.

В день відкриття з’явилась тематично прикрашена пляшка з коньяком, яка і досі стоїть у крамниці та привертає увагу відвідувачів. Напій призначений для переможця у конкурсі, над яким майстриня досі розмірковує. 

«Ми придумали, що на якесь дійство треба буде пляшку комусь подарувати. Наприклад, провести акцію з нашими роботами. Зараз ми їх збираємо, а коли буде багато – проведемо конкурс. Ми хочемо віддати цю пляшку переможцю», – ділиться планами майстриня.

Рукодільниця опанувала ще й комп’ютерні програми, за допомогою яких сама створює візерунки.

«Є узори традиційні, вони поширені і їх використовують всі, а є такі, які створила сама. Коли обирають мій узор – приємно дуже, значить, щось робиш не даремно. Ми стараємося, щоб було красиво. Якщо люди ходять, то гарно підбираю», – сміється Інна.

Рукодільниця каже, що розробляє схеми та підбирає бісер тільки з хорошими помислами, щоб людям це було на добро. На її думку, дуже важливо вкласти в роботу частинку позитиву, бо зараз люди цього потребують. Значну кількість уваги під час створення роботи майстриня приділяє захисним символам.

 «З символікою цікаво працювати. Деякі знаки я знаю, вставляю в узор і значення пояснюю людям. Якщо людина хоче конкретні символи, то я їх комбіную і вишиваю», – каже Інна.

Найбільш поширеним сильним захисним символом в узорах майстрині є алатир – це восьмикутна зірка. Часто люди просять помістити на вишиванку дерево життя та колосок. Цікавим є те, що в узор роботи можна зашифрувати навіть ім’я.

У арсеналі майстрині є власноруч зроблені ляльки-мотанки, але вона стверджує, що тільки «бавиться» їх пошиттям.

«Є різні ляльки-мотанки: обереги для маленьких діток, на кухню та багато інших. Раніше їх робили зі старих ганчірок, щоб жодна не була прошита голкою. Зараз вже не так. Я тим тільки бавлюся, а люди, які займаються цим професійно, кладуть у роботи і пшеничку, і травки», –  розповідає рукодільниця. 

Головне, на думку майстрині, вкладати у свою роботу душу. Це підтвердив її експеримент, проведений на одному з майстер-класів. Для виконання робіт підібрали однакові картинки та однаковий бісер, а роботи у всіх вийшли різні. На думку Інни, це можна пояснити тільки тим, що кожен вклав щось своє.

«Буває, на малесенькі роботи дивишся із захватом, а велика може особливих емоцій взагалі не викликати», – розповідає рукодільниця.

Незважаючи на величезну кількість вмінь та захоплення вишиванням, Інні найбільше подобається створювати схеми для пошиття, наприклад, плаття чи блузки.

Майстриня живе з гаслом: чим більше віддаєш, тим краще. Особливу радість у неї викликають усмішки людей, з якими доводилось працювати. Найбільше не подобається невігластво, але таке, за запевняннями Інни, буває рідко. Проблемою є і те, що людина може не довіряти, але навики рукодільниці та гарний результат це легко нівелюють.

«Декого бачиш і хочеться зробити людині красивенно. Приємним людям робиш з душею і радієш, коли створюєш таку річ, яка їй підходить», – ділиться емоціями Інна.

Юлія КАРМАНСЬКА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]