Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Що зробили депутати за 5 років. Рустам Дячук

13:08 15.10.2015
633

Депутата Рустама Дячука в Луцьку знають у різних іпостасях. Його кар’єрний ріст – від адвоката й до начальника управління транспорту і директора КП «Луцьктепло» – був тісно пов'язаний із мерією. Тому природним є те, що в жовтні 2010 року він став депутатом міськради, перемігши опонентів у виборчому окрузі №9.

Рустам Дячук має величезний досвід керування, який підкріплений юридичному підкованістю. Із 2005 по 2006-й працював заступником начальника головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Волинської обласної державної адміністрації. Далі – начальником юридичного управління Луцької міської ради. Із 2007-го по 2011 рік перебував на посаді директора державного комунального підприємства «Луцьктепло». Потім понад рік трудився начальником управління транспорту та зв’язку Луцької міської ради. Щоправда, у вересні 2012 року Рустам Дячук звільнився з посади з особистих причин.

Депутатом став із подачі політичної партії ВО «Батьківщина», чиїм членом був із 2005 року. Проте в листопаді 2011 року був виключений з лав партії за порушення фракційної дисципліни. Нині ж є членом комісії з питань житлово-комунального господарства, екології, транспорту та енергозбереження.

Округ Дячука

Виборчий округ № 9 охоплює проспекти Перемоги, Президента Грушевського, вулицю Генерала Шухевича, Винниченка, Гайдамацьку, Гребінки, Залізняка, Кооперативну, непарну сторону Набережної. Також вулиці Прогресу, Тесленка, Сільська, Словацького, вулиці Стрілецька, Учительська, частина вулиці Івана Франка та шматок Шевченка. Сюди входить і район Яровиці, вулиці Глібова, Залізничної, Кольцова, Кондратюка та Котляревського.

Що кажуть люди про Дячука?

Дев’ятий округ зі своїм депутатом не знайомий. Більшість опитаних нічого не знають про Рустама Дячука.

Олена Гаврук, яка мешкає на вулиці Генерала Шухевича, ніколи не знала, які депутати опікувались її районом.

«Чесно, ніколи про такого не чула і не бачила, щоб хоч хтось тут щось робив. Мені з дитиною нема де вийти погуляти, а тим депутатам лиш би пузо погріти в Еміратах», - нарікає жінка.

На проспекті Грушевського про Дячука також ніколи не чули. Місцева мешканка Євдокія Степанівна, попри поважний вік, політикою не цікавиться.

«Бережу нерви, бо ті політики поперек горла вже стоять», - відповіла бабуся.

На вулиці Стрілецькій все ж вдалось зустріти людину, яка пригадала особу депутата. Модест Ляшук пам’ятає, що Рустам Дячук очолював «Луцьктепло». Про те, що саме ця людина повинна опікуватися їхнім округом, Модест Іванович й гадки не мав.

«У дворі нашого будинку без жодних дозволів почали зводити багатоповерхівку. У кімнатах тепер і сонця не видно. Ми писали у міськвиконком, приїжджали чиновники. Ні до чого це не призвело. Споруда, яка по плану значиться як п’ятиповерхова, зараз налічує вже шість поверхів. І це ще не кінець… Було би дуже добре, якби «наш» депутат таки щось вдіяв», - бідкається чоловік.

Марія, дружина Модеста Івановича додає: «ті депутати з’являються тільки перед виборами, але ні разу після них».

Що каже депутат про свою роботу?

Про свою депутатську діяльність Рустаму Дячуку вочевидь є що розповісти. Передусім зважаючи на те, що він тривалий час очолював міську комісію з питань житлово-комунального господарства, екології, транспорту та енергозбереження. Отож, як голова комісії, мав ліпші реальні важелі впливу на впровадження тих чи інших задумів, що, зокрема, втілилося в знакові для Луцька ремонти дороги та мосту проспекті Перемоги і вулиці Винниченка.

«Для прикладу, коли затверджували перелік вулиць і ділянок для ремонту, я був головою комісії з житлово-комунального господарства, – каже депутат. – А тому всіляко ініціював і концентрував зусилля для ремонтів доріг, асфальтування провулків, укладання бордюрів і відновлення тротуарів саме на своєму окрузі. І тут, погодьтеся, зроблено багато».

Обранець громади наголошує, що за п’ять років депутатства він намагався допомогти виборцям у всьому: це й освітлення, й облаштування зупинок громадського транспорту, і дрібні ремонти прибудинкових територій.

«Особистою заслугою вважаю те, що саме я підняв питання щодо відшкодування пайової участі підприємства «ПортСіті» до міської казни, – наголошує Рустам. – Ціна питання сягала 6,8 мільйона гривень. Хоча після низки перипетій сума зменшилася, проте таки вдалося відшкодувати до міського бюджету 4,2 мільйона гривень. І це, погодьтеся, дієвий спосіб примножити кошти громади, тобто, гроші виборців-платників податків спрямувати на подальші видатки для загального блага».

Щодо задоволення депутатських звернень, то Рустам Дячук упродовж каденції, за його словами, намагався завжди допомогти майже з кожного питання. Чому майже? Бо не завжди вдавалося знайти кошти, відшукати фінансування на вирішення нагальних запитів городян.

«Я вважаю, що проблема органів місцевого самоврядування в питаннях соціально-економічного розвитку чи бюджету полягає передусім у ставленні до статусу депутата. Окрім депутатських запитів, які можуть або не хочуть врахувати, депутатський корпус знаходиться в амплуа «одобрямса». Тобто, він не задіяний до реальної розробки або безпосередньої «чорнової» роботи над бюджетом. Ми лише вносимо зміни, дописуємо своє, але немає реальної роботи, як такої».

Депутат вбачає причину цієї проблеми у відсутності конструктивного діалогу між обранцями і міським головою.

«Проблема в тому, що депутат, відстоюючи свій округ, йде до міського голови прохачем. Оте дайте, оте зробіть, і все інше! А цю проблему можна вирішити, бодай частково: щоб у бюджеті передбачити особливі кошти для кожного депутата, аби він міг реалізувати заплановане на своєму виборчому окрузі. Тобто, буде доцільно створити в міському бюджеті, так би мовити, окремий маленький бюджет для кожного депутата. Бо депутат – це теж виборча посада, як і посада мера. І кожен депутат в окрузі – це своєрідний міні-мер району. От, коли би дали депутату, скажімо, на рік мільйон. Це не означає, що гроші зберігаються на моєму особистому рахунку. Ні, вони будуть в міській казні. Але я знаю, що будь-коли можу цей мільйон без жодних прохань і прогинань стовідсотково використати на округ: чи відремонтувати дорогу, чи облаштувати двір, чи провести освітлення і таке інше на благо моїх виборців. І тоді ми не будемо ставити питання такого пафосу, коли закидаєш по 500 депутатських запитів, а в результаті – один-два проходять».

А щодо громадського аналізу роботи та оцінки виборцем того чи іншого депутата, Рустам Дячук вважає: все залежить від волі.

«Якщо виборець хоче співпрацювати з депутатом, а депутат не цурається того контакту, то вони завжди знайдуть спільну мову, – каже обранець. – Звичайно, можна створювати офіси-приймальні в кожному дворі, але чи матиме такий крок дієвий ефект. Чи буде це цікавим для людей? Бо вже минули часи, коли депутати банально повчають людей – це застаріла тактика. Народ грамотний, його повчать не треба. Ініціатива повинна йти знизу. Люди мусять бажати зближення – тоді буде ефект. Лише в такому разі, коли обранці власноруч триматимуть депутата за горло, він виконуватиме їхні настанови, побажання, прохання і вимоги. А під кінець каденції дадуть реальну та об’єктивну оцінку його діяльності».

Підготували Оля ЗЕЙЛИК, Роман ЖИЖАРА

Коментарі
25 вересня
Сьогодні
Вчора
23.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин