Упізнавали в аптеці й підтримували: як лучани допомогли відбудувати дім сім’ї з Херсона
-
-
>
-
>
-
>
2025
У Луцьку живе сім’я Торбіних із Херсона: фармацевтка Оксана разом з мамою Людмилою та молодшою сестрою Аліною. Відбудова їхнього будинку після російського обстрілу ще триває, однак за кошти з благодійних внесків українців вже вдалося звести нові стіни та частково зробити реконструкцію даху.
У листопаді російський обстріл на Херсонщині зруйнував частину будинку: батько Оксани отримав серйозні поранення, а 86-річна бабуся дивом врятувалася, сховавшись за холодильником.
«Зеленівка знову під ворожим вогнем. Рашисти обстріляли селище з тимчасово окупованого лівобережжя. Поцілили у житлові квартали. Пошкоджено приватні будинки. Вже відомо про одного пораненого», – написав тоді начальник Херсонської міської військової адміністрації Роман Мрочко.
Попри трагедію, Оксана вирішила боротися. Вона відкрила збір коштів на відновлення зруйнованого дому.
Відновлення будинку: сила людської солідарності
«Іноді здається, що люди в Україні втомились від інформації про руйнування, що обстріли Херсона вже не викликають такої гострої реакції, як раніше. Батько спочатку дуже противився тому, аби викладати фото нашого зруйнованого будинку, але я його переконала. До того ж, фото вже зробила міська військова адміністрація, тож я лише зробила репост їхнього допису у фейсбуці та прикріпила посилання на банку. Сил писати довгі тексти не було», – зізналась Оксана Торбіна.
До збору коштів на відбудову долучилась редакція мережі гіперлокальних медіа Rayon.in.ua, звернувшись до своїх читачів. Історія сім’ї Торбіних, сповнена мужності, знайшла відгук у серцях багатьох людей.
«Це така красива, добра і щира Оксана Торбіна, наша читачка, подруга редакції та луцька херсонка. А поруч – її розбитий будинок, який зруйнували росіяни. Оксана з мамою два роки тому переїхали до Луцька. У будинку на околиці Херсона залишились жити тато з бабусею.
Роздивляючись ці фото, помітила виноград. Досі зелені листочки. Усе моє дитинство на батьківському обійсті теж минуло під густою зеленою шубою винограду. Наш будинок теж обкладений такою білою силікатною цеглою.
Росія руйнує все наше і завдає болю усім, хто об’єднаний називатися українцями. Ми мусимо протистояти.
Оксаниній сім’ї дуже потрібна підтримка. В першу чергу фінансова. Уже холодно, а людям треба десь жити. Я не знаю, які терміни відновлення будинку, але потурбуватися про житло вони мусять. А ми мусимо допомогти.
Дуже прошу закинути на банку Оксани посильну суму», – закликала допомагати головна редакторка мережі Ірина Воротна.
Лучани, дізнавшись про біду, активно долучилися до допомоги. Колеги з мережі аптек «Волиньфарм», де нині працює дівчина, поширювали допис Оксани на власних сторінках та закидали кошти на банку.
Багато хто з лучан, які дізналися історію з медіа, згодом впізнав Оксану в аптеці, де вона працює.
«Якось в аптеку прийшла жінка по ліки, довго в мене вдивлялась, а потім спитала моє ім’я та прізвище. Коли дізналась, що це я – Оксана Торбіна, сказала, що вона мене пізнала і що скидала гроші на наш будинок. Це було так щемливо, я ледь стримала сльози. Лучани, що долучились до допомоги нам в біді, довели – доброта, підтримка та єдність серед українців на дуже високому рівні», – поділилась жінка.
Завдяки цій небайдужості вже вдалося зібрати суму 35 тисяч гривень, якої вистачило аби відновити зруйновані стіни будинку та звести несучі конструкції даху. Цегляну кладку батько Оксани Василь Торбін робив власноруч разом із кумом.
«У грудні тато збудував нові стіни, на допомогу йому одразу приїхав його кум. Разом вони працювали кілька тижнів поспіль майже без відпочинку, аби якнайшвидше зробити будинок знову придатним до життя. Першого січня, в День народження батька, вони завершили основні будівельні роботи. Наразі залишилось встановити вікна, вкрити дах шифером та виконати внутрішнє оздоблення», – зазначила херсонка.
Державна підтримка
Компенсацію за пошкоджене житло сім’я Торбіних ще не отримала через постійні обстріли Херсона та масштабну кібератаку на реєстри, яка зупинила роботу багатьох сервісів 19 грудня.
Василь Торбін звернувся у ЦНАП не одразу, адже Херсон щоденно накривають російські обстріли, роблячи перебування на вулицях міста небезпечним. Коли обстріли вщухли й чоловік дістався центру надання адміністративних послуг із заявою про відшкодування – тимчасово не працювали реєстри.
«Татові сказали, що проблем з оформленням компенсації не буде, адже міська адміністрація провела експертизу та зафіксувала пошкодження майна», – додала Оксана.
Переїзд у Луцьк: повернення до коріння
Оксана Торбіна разом із мамою та молодшою сестрою переїхала до Луцька після деокупації свого рідного міста. Ця зміна стала для неї викликом та можливістю знайти безпечне місце для життя та нові перспективи. Історія Оксани починається з повернення до своїх родинних коренів: її мама родом із Волині, з Камінь-Каширського району.
«Моя мама в юності поїхала навчатися до Житомира, а потім доля привела її до Херсона, де вона вийшла заміж за мого батька. Тепер ми повернулися на її батьківщину», – розповідає Оксана.
Після важких місяців життя в окупації рішення переїхати до Луцька було очевидним, адже там жили родичі – дідусь і мамина сестра.
Робота в умовах окупації: аптека, яка не зупинилася
Оксана має 16 років досвіду роботи фармацевткою, зокрема чотири роки керувала аптекою в Херсоні. Під час окупації вона забезпечувала роботу аптеки, дотримуючись українського законодавства.
«Ми отримали останню поставку ліків 23 лютого 2022 року, а вже 24 почали працювати на залишках. Ми допомагали волонтерам, постійним клієнтам – усім, хто потребував ліків», – поділилась вона.
Оксана згадує, як до аптеки прийшли озброєні люди й повідомили, що вона «працює на нацистську владу». Вони змусили її припинити діяльність, погрожуючи розправою.
«Це було важке рішення, але ми розуміли: головне – зберегти життя», – зізналась фармацевтка.
Перші кроки в Луцьку: відновлення і новий початок
Після переїзду Оксана шукала роботу і житло, водночас відновлюючи емоційний стан після пережитого стресу. Вона знайшла підтримку серед переселенців на зустрічах, організованих молодіжним центром у Луцьку та громадською організацією «Старт у нове життя».
«На цих зустрічах ми з іншими жінками-переселенками ділилися своїми історіями, проходили психологічні тренінги й обговорювали фінансову грамотність. Це допомогло мені відчути себе частиною спільноти», – розповіла Оксана.
Згодом вона влаштувалася працювати в аптечну мережу «Волиньфарм».
«Коли я казала, що я переселенка, роботодавці часто вагалися. Але моя нинішня керівниця довірилася мені, і вже більше ніж півтора року я тут працюю», – пояснила фармацевтка.
Родинні цінності та любов до Херсона
Попри нову сторінку життя в Луцьку, Оксана мріє повернутися до рідного Херсона. Її сім’я завжди була тісно пов’язана з традиціями й культурою обох регіонів.
«Моя бабуся співала українські народні пісні, а мама привчила мене до західноукраїнських традицій святкування Коляди», – поділилась вона.
Оксана вважає що відмінності між Волинню та Херсонщиною пов’язані більше з кліматичними особливостями регіонів, ніж людськими якостями. На Волині вона відкрила для себе нові смаки: голубці, запечені в печі, а велика кількість грибних страв стали її улюбленими. Проте вона сумує за теплим кліматом півдня та морями, якими славиться Херсонщина.
«У Луцьку є те, чого не вистачає Херсону: сучасний транспорт, зручна інфраструктура, електронні квитки. Але Херсон – це моє серденько, без якого я не можу», – каже Оксана.
Плани на майбутнє: між двома містами
Луцьк став для херсонки «приємним укриттям», де вона знайшла нових друзів, роботу та можливості для розвитку. Вона вже почувається частиною громади, але завжди мріє про повернення до Херсона.
«Одне із туристичних гасел столиці Волині: «Луцьк – приємне відкриття», а для нас він став приємним укриттям. Я буду навідуватися до Луцька, навіть якщо повернуся додому. Тут я знайшла багато хороших людей і відкрила для себе нові можливості. Луцьк – це місто, яке стало моїм другим домом», – додала жінка.
Хоча Оксана з сім’єю тимчасово живе у Луцьку, її серце залишається з Херсоном. Завдяки допомозі небайдужих людей її родина отримала можливість розпочати відбудову зруйнованої оселі, а сама Оксана – віру у силу спільноти.
***
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
