Починали з нуля та довго шукали співробітників: як у Луцьку працює ортодонтична лабораторія з Харкова

Ортодонтична лабораторія «Маяк» – перше в Україні підприємство, яке майже 30 років виготовляє форми для виправлення щелепних та зубних патологій. Керівник підприємства Олександр Мосійчук разом з колегами почали працювати в цій галузі ще тоді, коли в країні навіть про звичайні брекети мало хто знав. Понад два роки тому лабораторія переїхала з прифронтового Харкова до Луцька. 

Про те, як вдалося вивезти унікальне обладнання із Салтівки, налагодити виробництво на новому місці, кадровий голод та нові апарати, які лабораторія стала виготовляти після початку повномасштабного вторгнення, він разом з колегами розповів кореспондентці Район.Луцьк.

Велика команда, навчання для лікарів та власна будівля

Зараз підприємство працює в одній із будівель заводу пластмасових виробів, де орендує три великих кімнати. Коли заходиш у лабораторію, то чуєш шум витяжок, які за правилами повинні працювати на такому виробництві. Крім того, в очі відразу впадають яскраві чи то брошки, чи металеві метелики та штучні щелепи. Перші виявляються вправно зробленими ортодонтичними апаратами з яскравими малюнками, другі – надруковані на  3D-принтері моделі щелеп. 

Апарати для виправлення патологій, схожі на метеликів

Олександр Мосійчук та Олена Паніна

Олена Паніна – колега Олександра. Вона розповідає, що переважну більшість  виробів  у лабораторії створюють для дітей та підлітків. Хоча, за словами Олександра,  лікування щелепних патологій потребують і дорослі. Він каже, що наразі 95% людей мають патології, які потрібно виправляти.

У лабораторії «Маяк»

Олександр та Олена – зубні техніки, ортодонти вищої категорії. В цій сфері вони працюють з 1995 року. Коли ортодонтія ще не була так розвинута, як зараз, вони відкрили лабораторію «Маяк». Олександр розповів, що з одного боку, першопроходцями бути страшно, з іншого – конкурентів було значно менше. 

Зубні техніки за роботою

На початку лабораторія намагалася паралельно займатися виготовленням зубних протезів, але згодом зосередилося на ортодонтії. Лабораторія почала виготовляти конструкції для виправлення прикусу, шини для щелепного суглоба, капи для спортсменів та лікування бруксизму, тимчасові дитячі зубні протези.

Основними клієнтами стали ортодонти, які замовляють такі апарати для своїх пацієнтів.

«Будь-яка невиправлена патологія щелепи перед лікуванням чи протезуванням може призвести до проблем із зубами у майбутньому. Тому зараз лікарі відразу намагаються зробити корекцію, а вже потім лікувати», – розповіла Олена.

У Харкові лабораторія розташовувалася у власній двоповерховій будівлі, там були комп’ютерна, де друкували моделі, адміністраторська та технічна частина, де працювали зубні техніки.

Напередодні повномасштабного вторгнення в лабораторії працювали 16 зубних техніків, троє адміністраторів, кур’єри, які доставляли вироби лікарям. Основними клієнтами «Маяка» були лікарі з Харкова, Києва, Донеччини. Хоча апарати замовляли й лікарі із західних регіонів країни та навіть із Казахстану.   

Крім того, на  базі лабораторії проводили курси для лікарів, де розповідали, як працюють виготовлені у лабораторії конструкції. Подібного масштабу підприємств тоді не було. 

«У Києві, Івано-Франківську працювали такі лабораторії, але там штат був менший, ніж у нас, і не всі апарати могли виготовляти. Нас знали головні ортодонти всіх областей, неодноразово запрошували у клініки читати лекції», – розповів Олександр.

Спочатку ночували в підвалі, а потім два місяці під обстрілами вивозили обладнання 

Після 24 лютого робота лабораторії припинилася. Салтівку, де працював «Маяк», з першого дня почали обстрілювати росіяни.

«Наша лабораторія розміщувалася неподалік від виїзду з міста, тобто за  будівлею були гаражі, поля, а за ними вже стояли росіяни. Всі наші зубні техніки жили на Салтівці. Ми не ходили додому, а від обстрілів ховалися у підвалі лабораторії, слухали новини й швидко навчилися розрізняти «входи» та «виходи» під час обстрілів. А десь 7 березня почули, як над нами пролетів літак, який десь скинув авіабомбу. Саме тоді вирішили не чекати, а виїздити», – розповіла Олена.

Виїздили колоною на власних автомобілях під обстрілами. Олександр та Олена вивезли дві родини працівників, які не мали  власного транспорту.

«В Олександра не було бензину, він знайшов чоловіка, який обіцяв допомогти з паливом, в обмін на те, що він його вивезе. Тож він під обстрілами вивіз його, а потім повернувся за родиною колеги», – розповіла Олена.

У Полтаві колектив «Маяка» роз’їхався хто куди, Олександр залишився у Кременчуці, щоб при першій нагоді повернутися у Харків та вивезти обладнання. Йому знадобилося два місяці, щоб перевезти все на власному авто. 

«Біля нашої будівлі вже «прилітало», тож розумів, що якщо не вивезу обладнання, то можемо все втратити. Евакуювати вдалося  найцінніше та необхідне нам для роботи. Меблі, дитячі малюнки з подяками за роботу, друковані каталоги апаратів залишилися там. Решту вивіз у Кременчук. Там знайшов вантажівку, яка перевезла обладнання у Луцьк», – розповів Олександр.

Знайшли приміщення за оголошенням в інтернеті

Олександр Мосійчук обрав Волинь не випадково, бо ще до повномасштабного вторгнення планував відкрити тут філію. 

«Аналогічні ортодонтичні лабораторії працюють в Івано-Франківську, Львові, Тернополі, а от у Луцьку  їх не було. Тому і планували  відкрити філіал, війна лише прискорила наші плани», – розповів Олександр.

Приміщення у Луцьку Олександр знайшов швидко за оголошенням в інтернеті, їхав навмання. У будівлі на околиці міста лабораторія працювала декілька місяців. Згодом у Луцьку Олександр зустрів колишнього одногрупника, який допоміг знайти приміщення ближче до центру.

В ортодонтичній лабораторії

Про державну підтримку релокації підприємств з прифронтових територій Олександр чув, але зізнався, що часу шукати контакти, телефонувати та чекати на допомогу в нього не було. Вже у Луцьку Олександр дізнався, що у місті живуть два працівники «Маяка», які також виїхали з Харкова. Згодом до колективу приєдналася й Олена. Щоб зібрати колектив, Олександр та Олена телефонували колишнім працівникам і запрошували їх у Луцьк. 

«Людей розкидало по різних регіонах, когось нам так і не вдалося відшукати. Бувало так, що працівники приїздили у Луцьк, певний час працювали у нас, а потім виїздили за кордон. Війна, невизначеність, неможливість повернутися додому спонукають людей шукати стабільності та більших заробітків», – розповів Олександр. 

У 2022 році у лабораторії працювали троє харків’ян, зараз – п’ять. До колективу нещодавно приєднався Олександр з Рівного.

За словами Олександра Мосійчука, матеріально-технічну базу підприємству вдалося зберегти, наразі потреби у новому обладнанні немає. А ось укомплектувати колектив поки не вдалося.

За роботою

«Звісно є училища, де вчать зубних техніків за спеціальністю ортодонтія, але теорія – це одне, а робота руками вимагає практики. Тобто, треба йти на виробництво і вчитися. Щоб стати кваліфікованим спеціалістом, треба рік пропрацювати. Крім того, така робота – дуже кропітка і вимагає терпіння. Це як праця годинникаря чи ювеліра, підходить не всім», — розповів він.

Щоб поповнити колектив, керівник звертався до  Центру зайнятості, люди приходили, працювали деякий час та йшли. 

Так виготовляють форми для виправлення щелепних та зубних патологій

Стати кваліфікованим техніком допомагає практика. Олена розповіла історію, коли у Харкові до них прийшов працювати 46-річний будівельник, який колись робив в будівлі лабораторії ремонт. Він настільки захопився роботою зубних техніків, що і сам вирішив змінити фах. До речі, йому вдалося швидко навчитися. 

Від форм для вирівнювання – до апаратів, які тимчасово замінюють щелепу

 Олександр показує металевий незмінний апарат Marco Rossa, необхідний для вирівнювання верхньої щелепи у дітей. На створення такої конструкції технік витрачає в середньому три дні. Створюють цей та інші апарати зі спеціалізованого, сертифікованого в Україні металу, виготовленого в Німеччині, Італії, США. Металеві конструкції, лікарі, як правило, рекомендують встановлювати з п’ятирічного віку, а от пластикові – можна і підліткам.

Вироби лабораторії «Маяк»

«Наразі ортодонти не  акцентують увагу на вікових  обмеженнях, головне – правильно підібрати лікування. Брекети – це не панацея для вирівнювання щелепи. Після їх тривалого використання може бути рецидив або зміщення щелепи в інший бік. Тому, в дитячому віці встановлюють металеві апарати або пластинки, а згодом – брекети», –  додає Олена. 

Металеві конструкції для вирівнювання не знімають, а пластикові діти самі можуть знімати та встановлювати. 

Ортодонтичні апарати для дітей та підлітків

На столі Олена розкладає апарати з малюнками кавунів, ягід, метеликів, прапором України та Британії. Апарати роблять яскравими для того, щоб діти не боялися та носили їх із задоволенням.

У лабораторії також для наймолодших виготовляють тимчасові зубні протези, які можна знімати. Їх рекомендують  використовувати, коли у малечі довго не з’являються  молочні зуби. На жаль, останнім часом такі проблеми у малюків зустрічаються часто через проблеми з екологією, стреси, нестачу вітамінів.

Для дорослих «Маяк» виготовляє шини для лікування скронево-щелепного суглоба. Подібні патології  виникають при переломі щелепи або з віком, коли зуби стираються.

Під час війни лабораторія почала виготовляти нові ортодонтичні конструкції. Для людей, які під час обстрілів отримали поранення щелепи,  тут роблять спеціальні апарати, які до протезування  замінюють щелепу.  Цю конструкцію дуже складно виготовити, але вона допомагає людям зі складними травмами.

«Волинські лікарі частіше, ніж в інших регіонах, звертаються стосовно корекції патологій, пов’язаних з тим, що нижня щелепа виходить за межі верхньої. За правилами, повинно бути навпаки. Це патологія третього класу і її можна виправити ортодонтичним апаратом», – додав Олександр.

Він розповів про процес створення апаратів. Зубні техніки «Маяка» співпрацюють з ортодонтами. Спочатку лікар надсилає сканований знімок щелепи пацієнта, за ним на 3D-принтері друкують модель щелепи зі спеціальної смоли. Потім на цій моделі виготовляють апарат, тобто «примірка» відбувається без пацієнта.

Техніки, які роблять апарати, працюють в окремому приміщенні під лампами денного світла. В окремому приміщенні ці конструкції полірують та шліфують. Після цього апарат пересилають поштою лікарю, а він самостійно встановлює його пацієнту.

У Луцьку обсяги виробництва лабораторія не збільшила, бо замовлень поменшало. Водночас у підприємства з’явилися  нові замовники.

Ці яскраві форми подобаються малечі

«Колишні наші клієнти – ортодонти, які виїхали через війну за кордон та почали там працювати, все одно замовляють апарати у нас. Буває, звісно, чекаємо поки вони підтвердять кваліфікацію та налагодять роботу. Ми продовжуємо співпрацювати з клінікою з Харкова, яка переїхала у Польщу», – розповів Олександр.

Після війни, підприємство планує частково повернутися у Харків, де на Салтівці залишається їх будівля із забитими фанерою вікнами. Але філію у Луцьку не закриватимуть. 

За словами директора департаменту економічної політики Луцької міської ради Бориса Смаля, з початку повномасштабного вторгнення у Луцьк евакуювалися 56 підприємств з прифронтових та окупованих територій. Пік релокації прийшовся на 2022 рік, у 2023 році до міста евакуювалося значно менше підприємств, у цьому – ще жодного. 

Серед підприємств, які евакуювалися до Луцька, є логістичний склад, хімічне, харчове виробництво, підприємства з виготовлення фарб, пошиву військової амуніції, металообробки.  

Наприкінці минулого року міська рада провела конкурс грантів для релокованих підприємств. За його підсумками, четверо власниць бізнесу отримали кошти на розвиток та облаштування на новому місці. 

Крім того, при міській раді працює Центр підтримки евакуації та адаптації бізнесу, куди можуть звернутися  власники релокованих підприємств. Там надають інформацію про вільні торговельні та виробничі площі, які можна орендувати.

Читайте також:

***

Ми створили цей матеріал як учасник Мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.