Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Всі правила поводження зі зброєю написані кров’ю», – лучанин розповів про переваги нового «збройового» законодавства

08:49 09.11.2016
2475

Вже майже два роки у Верховній Раді знаходиться проект Закону України «Про цивільну зброю і боєприпаси». З того часу в українському суспільстві не припиняються суперечки про те, чи варто взагалі його приймати, чи не спровокує він хвилю жорстокості, чи навпаки – сприятиме нашій безпеці?

Докотилася хвиля гарячих дискусій і до Луцька. Цю тему спробував актуалізувати учасник Волинської спілки власників зброї та Української асоціації власників зброї Роман Будчик. Він 5 вересня розмістив петицію, в якій просив депутатів Луцькради закликати керівництво країни підтримати законопроект №1135-1 «Про цивільну зброю і боєприпаси».

Мене зацікавила тема і я мала необережність долучитися до емоційного обговорення нового «збройового» законодавства у соціальній мережі. Моє категоричне «ні» цьому закону його прихильники сприйняли, як однозначний сигнал: дівчину за будь-яку ціну варто просвітити. А ще краще «загнобити».

Та зрештою точки дотику ми зі співрозмовниками знайшли, а Роман Будчик люб’язно погодився детально пояснити, чому він вважає важливим законопроект №1135-1 «Про цивільну зброю і боєприпаси» та розвіяти деякі міфи, якими він вже встиг обрости.

Коли ви писали петицію, то розуміли, що це питання, м’яко кажучи, не у компетенції Луцької міської ради. На що ви розраховували?

– Це не може вирішити міськрада, але вона може звернутися до парламенту. Заявити, що Луцьк бажає змін.

Але ваша петиція не отримала підтримки серед лучан…

– Так, вона не набрала необхідних 300 голосів. Спочатку вистрілила, але згодом ажіотаж спав.

Та все ж вам пощастило і це питання якимось чином внесли до порядку денного на засіданні комісії з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю та корупцією, депутатської діяльності, етики та регламенту Луцької міської ради. Ви додатково зверталися до депутатів?

– Як мені пояснили: якщо петиція не набирає необхідної кількості голосів, то вона реєструється як звернення громадян. От мене й запросили на засідання. Наскільки я зрозумів, то вони не розраховували, що я прийду (сміється). Але я для себе вирішив, що йтиму у цьому питанні до кінця.

Депутати почули ваші аргументи?

– Вони підтримали мою ініціативу одноголосно і в листопаді буде чергове засідання цієї комісії, на якому вже розглядатимуть розроблений проект звернення до Верховної Ради, далі його направлять на сесію міської ради.

Ви долучились до розробки цього звернення?

– В мене є свої напрацювання, але я ще ні до кого конкретного із депутатів не звертався.

А вони до вас?

– Також поки ні.

Ваша петиція викликала жваве обговорення: хтось гаряче її підтримав, а хтось дуже категорично засудив. Як ви переконуватимете опонентів, що важливо прийняти законопроект №11351 «Про цивільну зброю та боєприпаси»?

– Наш Президент якось сказав, що «за» прийняття такого закону – 11% громадян України. От ми й вирішили заснувати однойменний громадський рух 11% українців, що підтримують володіння зброєю. Варто розуміти, що ми виступаємо не за поширення зброї, її й так у нас повно скрізь у зв’язку із війною на Сході, вона доступна. Ми за те, щоб мати право, законодавчо, захищатися. Щоб коли я захищатиму власне житло, я не був злочинцем, а грабіжник – жертвою.

А наскільки такі ситуації є типові для України?

– Можу пригадати історію про те, як нещодавно неодноразово судимий рецидивіст із ножем вломився у помешкання старого дідуся. Старий застосував свою рушницю для захисту та поранив нападника у ногу – розрив бедреної артерії. Дідусеві «приписали» перевищення меж необхідної оборони, зараз на лаві підсудних він, а не той грабіжник.

Та все ж в Україні цивільні можуть отримати зброю. Наскільки я розумію, це не така вже й велика проблема. На що ще вплине цей закон?

– В розробці законопроекту, який ми закликаємо підтримати, брали участь як політики, так і звичайні громадяни. Наприклад, Денис Дубровський, якого, до речі, зараз звинувачують у незаконному зберіганні боєприпасів та виготовленні вогнепальної зброї. Він робив макети історичної зброї. Чоловік якраз і писав законопроект в частині використання різноманітних пістолів, мушкетів та подібних речей.

Закон у тому числі врегулював би й це. Досвід інших розвинутих країн показує, що історична зброя не вважається зброєю як такою.

Давайте тоді розберемось, яке «збройове» законодавство ми маємо сьогодні? Щоб зрозуміти, для чого щось змінювати, що у ньому не так?

– Законно в Україні можна отримати зброю, це не питання. Я всі необхідні довідки зробив за два дні. В розміреному темпі людина витратить тиждень плюс офіційні проплати у сумі близько 1 000 гривень. Також потрібно пройти навчання та здати екзамен у дозвільній системі. Необхідно вдома встановити сейф і проінформувати дільничного інспектора поліції про наявність у вашому житлі зброї.

До речі, які довідки потрібні для отримання дозволу?

– Від нарколога, психіатра, загальна медична довідка про стан здоров’я. Коли я робив, то треба була ще довідка про несудимість, але зараз через суд її скасували, адже дозвільна сама робить такий запит.

А сейф має мати якісь особливі вимоги?

– Стосовно цього чітких правил у нашому законодавстві також немає. Мої старші знайомі, власники зброї, отримували дозволи ще на початку незалежності нашої країни. От вони розповідали, що раніше вимога була така: ящик, який закривається на замок.

Доволі сумнівна надійність у такого сейфу…

– Так. Звісно, зараз використовують інші сейфи. Також прописано чітко й те, що набої мають зберігатися окремо від зброї, вона має бути розряджена. Якщо людина колекціонер, то вимоги трохи інші: маєш більше трьох одиниць, мусиш встановити на помешкання сигналізацію, кімната повинна закриватися окремо.

Ви щойно розповіли, як цілком доступно та легально отримати зброю. То все ж таки: чому нинішнє «збройове» законодавство ви вважаєте недосконалим?

– Справа у тому, що теоретично людина може носити зброю на вулиці, але у тому немає жодного сенсу, якщо у тебе, наприклад, мисливський карабін. Адже відкрите носіння зброї в Україні заборонене, тим більше із пристебнутим магазином, в якому має бути не більше 10 набоїв. Таку велику зброю непросто сховати від очей громадян. Цей закон дозволить українцям мати у власності короткоствольну нарізну зброю, тобто пістолет. Бо сьогодні лише привілейовані особи можуть мати так звані «нагородні» пістолети. Більше ніхто із цивільних.

Тобто в цьому законопроекті, який ви закликаєте нардепів підтримати, мова не йде про те, щоб дозволи всім безперешкодно отримувати зброю? Всі правила отримання дозволу, про які ви щойно розповіли, вони зберігаються?

– Так. В деяких моментах вони навіть стануть суворішими. Наприклад, якщо людина самовільно та без будь-якої причини влаштує стрілянину, і виявиться психічно хворою, то перевірці підлягатимуть і ті, люди, які видавали їй довідки.

А як щодо травматичної зброї, її можна без проблем придбати будь-кому, чи не так? Чому б просто не користуватися нею, та на тому й все: проблема вирішена?

– Її справді без проблем можна придбати окремим категоріям громадян, а саме: суддям, працівникам поліції, журналістам, членам формувань із охорони громадського порядку. Але особисто я проти неї, адже «травмати» можуть наробити ще більшої біди, ніж вогнепальна зброя. Найчастіше противники цього законопроекту якраз і рекомендують нам задовольнитися травматичною зброєю.

А ще вони кажуть, що «отримавши у свою власність пістолет, хтось влаштує масову стрілянину»…

– Скажу так: неадекватів завжди вистачає.

Саме про таких йдеться в американському документальному фільмі «Боулінг для Колумбіни». Це розповідь про те, як двоє учнів середньої школи «Колумбіна» у Літтлтоні застрелили 13 осіб. Чи не спровокує цей законопроект таких історій і в нашому суспільстві?

– Я вважаю, що ні. Прийняття нового закону має навпаки знизити градус напруженості і змусити людей бути більш толерантними. Коли зброя є поширеною у суспільстві, грабіжник добре думає перед тим, як нападати: «Якщо у мене ніж, а у нього пістолет, то чи не зробить він із мене решето?», – міркуватиме злочинець. Також варто зауважити, що такі випадки у США ставалися, коли не було озброєної охорони. На щастя, у більшості їхніх шкіл цю проблему вирішили.

Але ж ви не заперечите, що для цього варто виховувати суспільство? Має бути відповідна культура поводження зі зброєю, наприклад у США – це сотні років історії. Ми не маємо такого багатолітнього досвіду за плечима.

– Головне пам’ятати – всі правила поводження зі зброєю написані кров’ю. Основний закон: завжди поводься зі зброєю так, ніби вона заряджена. Неважливо, чи це травматичний пістолет, чи снайперська гвинтівка. Зброю потрібно направляти лише туди, куди ти збираєшся стріляти. Перед пострілом ти мусиш бути впевнений на сто відсотків, що перед твоєю ціллю і позаду немає більше нікого.

Ви все гарно і правильно кажете. Але люди – це створіння часом надміру емоційні та спонтанні, а ще непередбачувані. Всі не зможуть дотримуватись цих прописаних кров’ю істин. Ми не роботи, яким можна запрограмувати збірку правил.

– З власного досвіду можу сказати, що всі власники зброї – це дуже відповідальні люди. Вони ніколи не діставатимуть зброю просто так, аби, наприклад, похизуватися. Я вважаю, що коли людина купує зброю, то вона повинна розуміти: їй потрібно бути вдвічі, а той утричі обачнішою. Зброя дисциплінує.

А щодо прикладу із масовими розстрілами у США, який ви раніше наводили, можу відповісти так: ці всі ситуації виникали у «gun free zone» – зоні, вільній від зброї.

А у Норвегії?

– На острові Утойя в дитячому таборі?

Так.

– Там не було жодної озброєної людини, яка змогла б захистити у той момент дітей. Брейвік безумовно психічно хворий, але держава мала в тому випадку подбати про безпеку. Тоді там зібралися діти партійної верхівки країни. Чому ніхто не подумав, що можливе все? До речі, в Норвегії доволі лояльне «збройове» законодавство.

А цьогорічний випадок у Флориді, де чоловік влаштував стрілянину у гей-клубі. Де гарантія, що в нашій країні не почастішають такі випадки?

– Цей клуб себе також дуже чітко позиціонував, як місце, вільне від зброї. Якби там була хоча б одна озброєна, людина, то можна було б зупинити зловмисника.

Тобто влаштувати перестрілку в кращих традиціях Голівуду?

– Ну така історія також була у США. Але мала щасливе завершення. Поліція приїхала, по суті, у притон, де перебували люди у стані наркотичного сп’яніння. Коли машина наблизилась до будинку, по ній відкрили вогонь. Поряд жила 86-річна пенсіонерка, яка одягнула бронежилет, взяла свій законно куплений домашній автомат. Вона відкрила вогонь на ураження, поранила одного зі злочинців, інший здався сам. В результаті бабуся допомогла поліції затримати поганців.

Романе, давайте перенесемо цю ситуацію до Луцька. Моделюємо: в районі Кічкарівки є наркопритон, туди приїздять наші патрульні, по них відкривають вогонь злочинці, а тут вискакує із хати бабуся і починає зі свого АК класти всіх замертво на землю. Ви можете собі уявити резонанс від цієї події? Ви розумієте, в якому шоці перебуватиме наше невеличке місто?

– Я вважаю, що перших три рази всі ходитимуть з очима по 50 копійок, а далі звикнуть. Розумієте, тут мова про те, що поліція не завжди може бути там, де це зараз необхідно. В такі моменти і потрібна людина зі зброєю.

Ви плануєте йти до людей та пояснювати їм свою точку зору? Адже 89% нашої країни не підтримують цей закон, і ніхто не зможе це проігнорувати.

– Ми думали про те, щоб на базі спілки влаштувати якийсь захід. Можливо, акцію з популяризації збройової етики.

Який головний аргумент ви використовуватимете для переконання тих людей, які вважають, що цей закон стане причиною підвищення насилля у суспільстві, породить страх, випадкові та масові вбивства?

– Зброя в руках хорошої людини не принесе зла нікому, окрім поганих людей. Якщо мій сусід не хоче мати зброю і він надіється на те, що його захистить поліція – не питання, це його право. Але у мене є зброя для захисту себе та своєї смі’ї. І я хочу, аби він був певен, що якщо з ним чи іншими станеться якась біда, то я цілком законно зможу прийти і захистити цих людей, якщо поліція не встигне. І я такий не однин! Нас 11%.

Ірина НОВОСАД

Коментарі

зброя

14:44 09.11.2016

потрібна

Роман Будчик

15:14 09.11.2016

Зброя -доступна! Потрібне законом закріплене право використовувати її для самозахисту

23 вересня
Вчора
21.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин