Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Подружжя медиків з Луцька розповіли, як працюють лікарі-підприємці

17:17 05.08.2020
2966

На початку трансформації системи охорони здоров’я Мар’яна та Віталій Дмитруки заробляли мінімалку як молоді лікарі. Заробітна плата у 2500 гривень, відсутність фінансування – це реалії, в яких вони працювали, починаючи з випуску у 2016 році.

Але коли в країні почали з’являтись перші сімейні лікарі приватної практики, Віталій та Мар’яна почали стежити за перебігом реформи первинки.

А відпрацювавши три роки в комунальному закладі, вирішили – теж стануть приватними сімейними лікарями.

Сьогодні Віталій заробляє близько 30 тисяч гривень. Мар’яна – поки менше, бо лише наприкінці зими 2020 повернулась з декрету й ще не встигла набрати людей.

З якими труднощами їм довелось зіштовхнутись, аби сьогодні облаштувати маленький, але свій Центр сімейного здоров’я? Читайте в інтерв’ю з Мар’яною Дмитрук, яке підготували журналісти видання «Шотам».

Як змінилась зарплата після переходу в приватну практику?

Зараз, після виходу з декрету, я маю 200 декларантів приблизно, у чоловіка – близько 1800.

До реформи лікар-початківець, у якого ще немає категорії, отримував мінімалку. А в 2016 році це було десь 2500 гривень – тоді ми з Віталієм тільки починали.

Зараз зарплата лікаря приватної сімейної практики залежить від кількості підписаних декларацій та від віку декларантів – найбільше заробляють ті, хто має маленьких пацієнтів до 5 років. Хоча там теж є обмеження – не більше 900 дітей на одного лікаря.

Дохід ми з Віталієм розподіляємо самостійно. Він залежить від витрат: найдорожче обходиться оренда приміщення та зарплатня найманим працівникам. Також на лікареві – виплати по аналізах, а ще комуналка взимку злітає до небес. Послуги зв’язку і плату за медичні інформаційні системи теж запишіть до статей втрат.

Читайте також: «Бабусі телефонують спитати, котра година». Історії від медиків екстреної допомоги

Я нещодавно розпочала свою практику, і, починаючи з зими, набрала поки 200 декларантів. Тому отримую дохід у 5600 гривень на місяць – на етапі 200 декларантів ви ще не забезпечите потреби бізнесу. Бо увесь дохід йде на витратні матеріали, а тому зарплати в мене, можна сказати, ще немає.

З досвіду чоловіка скажу: починаючи з цифри у 600 пацієнтів, лікар вже може вийти в нуль по витратах. А сімейні лікарі приватної практики, які підписали декларації більше ніж з 600 людьми – матимуть кошти вже і для розвитку бізнесу, і для забезпечення власної заробітної плати.

1800 декларантів – це максимум для лікаря сімейної практики. За таку кількість декларацій НСЗУ виплачує в середньому 80-90 тисяч гривень, а лікар може отримувати 27-30 тисяч гривень.

Заробітна плата ж в комунальному закладі при підписаних 1800 деклараціях була у три раз менше – 11900 гривень.

Стали ФОПами одразу після університетського відпрацювання в селі

Ми з чоловіком познайомились в університеті. Запуск інституту сімейної медицини прийшовся якраз на період, коли ми його закінчували.

Коли у Львівському національному університеті впроваджувався цей напрям, певно, понад 80% випускників вирішили піти в цю сферу. Серед них – і ми з Віталієм. Було складно – ми ж вчились на напрямі лікувальної справи, а наша спеціальність передбачала діагностику і для дітей, і для дорослих.

Для лікарів бюджетної форми навчання обов’язкове відпрацювання 3 роки за спрямуванням, тож нас спрямували спершу до Ківерцівської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини. А після відпрацювання, ми одразу перебрались до Луцька й почали готувались до укладення договорів з НСЗУ.

Мій чоловік став ФОПом понад рік тому – весною 2019 року. Я ж приєдналась до нього наприкінці того ж року.

Як допоміг досвід колег-ФОПів з інших областей?

Підштовхнула розпочати свою справу робота наших колег по всій Україні – ми підтримуємо зв’язок з багатьма лікарями-ФОПами.

Особливо яскравий приклад переходу на приватну практику був у Світловодську, де лікарі одними з перших в Україні відкрили приватні кабінети.

Читайте також: Солоденькі. Діти з цукровим діабетом, які живуть завдяки «Інсуліну»

Також зацікавив досвід лікарки-ФОПа зі Сколе, чий центр зараз вже обслуговує майже все населення міста. Завдяки колегам ми побачили, що стати лікарем-підприємцем – можливо й отримали від них підтримку та консультації. Нам допомагали й з нюансами в оформленні документів, і потім підказували по ходу практики, як поратись з тими чи іншими адміністративними питаннями.

Скільки довелось витратити на кабінет та оснащення?

Ми шукали приміщення в Луцьку, але поки воно невеличке й забезпечує лиш необхідні потреби.

Зараз наш Центр складається з мого та чоловікового кабінетів, коридору з рецепцією і маніпуляційної.

Коли ми з чоловіком зупинились на цьому варіанті приміщення, раптом довелось заплатити за оренду на цілий рік наперед – орендодавці чомусь не хотіли, аби ми платили помісячно.

Для нас це були серйозні витрати. Загалом довелось витратити близько 200 тисяч гривень на облаштування амбулаторії.

Але скажу, що в перші 2-3 місяці нам з чоловіком вдалось вийти в нуль по витратах – пацієнти, яких ми попередньо обслуговували, вирішили й надалі користуватися нашими послугами.

Уже в перші місяці роботи нашого центру від 600 до 800 людей переуклали з нами декларації. Шляхом цього вдалось уникнути великих фінансових труднощів.

Коли виходиш з декрету, пацієнти вже забули про тебе. Що робити?

Я виходила після декрету вже приватним лікарем – і це досить важко. Люди мене вже забули, а тому й нема кому переписатися до мене. Тому зараз я, так би мовити, нарощую свою медійність. Співпрацюю зі ЗМІ як експерт, розповідаю про себе у соціальних мережах, також проводжу лекції про вакцинацію для батьків. А нещодавно запустила Youtube-канал для інформування на медичну тематику.

Чим відрізняється робота лікаря-ФОПа від комунального?

Повторюсь – усі поточні витрати на лікареві як на підприємцеві. Але й графік він може організовувати самостійно.

Сервіс приватних лікарів – більш пацієнтоорієнтований. Зазвичай в нас немає черг, що під час пандемії коронавірусу особливо зручно.

Також ми побудували графік щеплень так, аби здорові діти не зіштовхувались в коридорі із хворими. До прикладу, в четвер ми приймаємо лише здорових дітей на вакцинацію.

У нас є навіть куточок для дитини – з іграшками та розмальовками.

До того ж, у комунальних закладах всі процеси, пов’язані з фінансуванням, відбуваються повільніше. Показова ситуація була нещодавно із засобами індивідуального захисту. Коли розпочалась епідемія, то для того, щоб комунальні заклади закупились, спочатку повинні були виділити гроші з бюджету. Поки їх виділяли, ціни на маски та антисептики злетіли до неба. А приватники встигли закупити засоби захисту і для себе, і для своїх пацієнтів.

Важко доводиться колегам, які не співпрацюють з місцевою владою

Чесно кажучи, в нашому регіоні не було перешкод з видачею довідок. Нам і колегам видавали й листки непрацездатності, й довідки про смерть без якихось особливих труднощів.

Луцьким лікарям пощастило, бо вони могли нормально спілкуватись з усіма посадовими особами місцевого рівня, з якими потрібно було з’ясовувати всі питання. Але на жаль, в інших регіонах не такий частий позитивний досвід. Тому часто колеги залежать від посадових осіб на місцях.

Лікарю буває складно перемикнутись на адміністративні процеси

Насправді, труднощів у приватного лікаря дуже багато. Це, наприклад, адміністративна робота, яка не притаманна практикуючому лікарю.

Перемикнутися на цей процес, щоб займатись і одним й іншим, досить складно. Тому що потрібно, окрім практики, збирати всю актуальну інформацію про ліцензію для підписання договору з НСЗУ. Також треба ретельно шукати, з ким підписати договір про лабораторно-діагностичні послуги після проведення аналізів, і з ким проводити лікарсько-консультативні комісії.

На додачу є історія з лікарняними листами й довідка про смерть – ці питання на початку треба було узгоджувати з місцевою радою. А це вдається далеко не всім лікарям приватної практики – від області до області ефективність взаємодії може різнитися.

Невдовзі планують розширяти центр

Не всі питання можна вирішити двом лікарям. Тому ми з Віталієм зараз плануємо розширюватись і шукаємо колег, які захотіли б приєднатись до нашої практики.

Є, наприклад, лікарська консультативна комісія, яка має складатись з трьох лікарів. За її зборів консультативної комісії ми могли б лікарняні на довший період часу виписувати, а так – можемо видавати листки непрацездатності лише на 10 днів.

Чекаємо не лише на лікарів-ФОП, будемо раді й найманим працівникам.

Якщо приватна практика – рай для лікаря, чому ще не всі там?

Для того, аби організувати приватну практику, потрібно багато різних ресурсів – як енергії, так і готовності взяти на себе адміністративну відповідальність.

І це теж проблема, бо у лікаря вистачає роботи й без адміністративки. Не кожен погоджується на таку зайнятість.

Багато лікарів бояться фінансових вкладень, які треба зробити для оснащення кабінету на початку приватної практики.

Не працює на позитив і ситуація у сфері охорони здоров’я: нещодавно не могли затвердити нового керівника НСЗУ, і всі мої колеги переживали за фінансування ФОПів.

Та й політичні обставини зараз не дуже сприяють тому, аби лікар забажав стати приватним: за останній рік часто змінювались міністри охорони здоров’я, і в кожного було своє бачення реформи та свої бачення фінансування галузі.

Тому зараз може бути важко прийняти рішення про початок практики.

Але зі свого досвіду скажу: ми з Віталіком все-одно регулярно отримуємо платежі – і за всю практику чоловіка й мою як приватних лікарів проблем з фінансуванням зі сторони НСЗУ ще не виникало. Тому треба наважитись й використати цю можливість, поки вона ще є.

Діана ГУЛБІАНІ

Коментарі
25 вересня
Вчора
23.09.2020