Волинський актив молоді став доброю школою для молодих політиків, – Андрій Костенко

Сьомий рік у Луцьку працює команда активних громадян – «Волинський Актив Молоді». Стараннями цих людей лучани ось уже кілька років поспіль  насолоджувалися  святковими програмами Дня міста, відвідували численні культурно-розважальні заходи та інші цікаві події.

Героєм нашого інтерв’ю став голова цієї громадської організації Андрій Костенко. Ми дізналися, чим живе організація, поспілкувалися про молодь майбутнього, громадську активність,  приватне та політичне життя.

         – Що таке ГО «Волинський Актив Молоді»?

         – Це молодіжна громадська організація, яка бере активну участь у культурно-соціальному житті Волині. Ми створили її у 2013 році з моїм однодумцем і другом Валерієм  Стернійчуком.  Тоді Валерій очолив рух,  а я був його заступником. Коли у 2019 році він став народним депутатом України від політичної партії «Слуга народу», логічно, що я взяв на себе керівництво.

         – Чому у 2013 році ви заснували власну організацію, а не долучилися до однієї з уже існуючих?

         – Ми і до «Волинського Активу Молоді» займалися масовими заходами. Але, щоб нести відповідальність за те, що ти  робиш, що обіцяєш людям, щоб  ефективно залучати кошти, звітуватись перед донорами, тримати зв’язок з місцевою  владою і таке інше - потрібно мати юридичне підґрунтя. Ми були налаштовані займатися цією справою серйозно, тому вирішили створити власну організацію, з реєстрацією у Мін'юсті і відповідним статусом платника податків.

         – Що було найскладнішим на початку роботи організації?

         – Перші роки були складними: потрібен був час, щоб заявити про себе. Досвід теж лише з роками приходить. Мало хто  знав, що це за організація. Ми писали багато листів та звернень з ідеями, однак найчастіше отримували стандартну відповідь: «дякуємо, ми розглянемо вашу пропозицію».

         – Коли до вас почали дослухатися, а не відписуватися?

         – Мабуть, під час другого сезону Луцької ліги КВН. Захід був добре організований, сподобався, особливо молоді, набув масовості.  В журі ми свідомо запрошували відомих людей,  керівництво міста, в тому числі і політиків. Загалом, ми тоді були геть аполітичні, зверталися до партійних осередків різних, часто діаметрально протилежних ідеологій. Нам було важливо донести до партійних босів, чого хоче луцька молодь, якими  проблемами вона живе, що її турбує? Серед інших заходів, які ми проводили і у яких брали участь, жартівливі мініатюри команд КВН теж "стріляли" у цю болючу точку. Молодь не мусить бути лише об'єктом моралізаторських повчань старшого покоління, має власну позицію щодо  суспільно-політичного життя і зрозуміло, що,  як кожен з нас, хоче бути принаймні почутим. Ідеально, коли ще й інтереси враховуються.

         – Які ініціативи вдалось реалізувати?

         – Луцька ліга КВН протрималася три сезони. Коли почалася війна на Сході, стало недоречним влаштовувати розважальні заходи. Тоді ми стали більше уваги приділяти волонтерській діяльності. Відправляли сухі пайки солдатам, збирали необхідні речі, влаштовували благодійні акції, залучаючи молодь та студентство.

          Дуже насиченою була співпраця з луцьким департаментом сім’ї, молоді і спорту. Олексій Веремійчик, на жаль вже покійний, був нашим хорошим другом. Разом із ним ми організували Дні молоді, Дні міста,  Дні  Незалежності, різні фестивалі.  Виходили за межі Луцька, розширюючи діяльність на всю область і навіть на сусідні регіони.

         Серед благодійних проектів в основному ми допомагаємо сиротам і дітям з неблагополучних сімей, організовуємо для них різні цікаві заходи, даруємо солодощі  та допомагаємо необхідними  речами.

         – Розкажіть про команду «Волинського Активу Молоді».

         – Ядро колективу сформувалось у 2016 році. Донедавна на Суспільному телебаченні йшла програма «Ранок нової Волині». Багато креативних  людей з цієї команди, які створювали контент або були героями програми,  входили до нашої організації.

         – В одному з минулих інтерв’ю Валерій Стернійчук казав, що розширенню діяльності «Волинського Активу Молоді» часто перешкоджає нестача фінансування. Чи вдалося сьогодні вирішити цю проблему?

         – Якщо чесно, вона лишається і дотепер. Нам іноді допомагають фінансуванням у рамках певних бюджетних програм, час від часу підтримують бізнесмени. Однак постійно цим ніхто не опікується.

         – Основне джерело фінансування – це держава чи приватні особи?

         – П’ятдесят на п’ятдесят. Ми завжди намагаємося шукати спонсорів, залучаємо бізнес.

         – Нестача коштів – це проблема всіх громадських організацій чи виключно вашої?

         – Думаю, що всіх.

         – Ваші друзі кажуть, що ви – людина, яка «все і завжди вирішує». Розкажіть, який ви керівник?

         – Не сказав би, що я вирішую все. Просто бувають різні організаційні моменти, які необхідно вирішити дуже швидко. І мабуть через  те, що я вже маю певний досвід, то в мене це вдається. Тому й складається таке враження.

         – Як щодо людських ресурсів? Чи достатньо молоді долучається до діяльності вашої організації?

         – Все залежить від періоду. Бувають роки, коли молодь здається не надто активною, її дуже складно залучати до якихось подій, навіть розважальних заходів. А буває навпаки, коли молоді люди гуртуються без особливих до того закликів. Точно не знаю, чому так. Можливо, просто відбувається поступова зміна світоглядних позицій. Можливо, це залежить від того, що відбувається в країні. Молодь активізується на хвилі якогось суспільного піднесення. А коли все затихає – здається, що вона розслабляється. Але думаю, що апатія або байдужість, яку часто несправедливо приписують усім молодим людям - то черговий міф, який нам просто хочуть нав'язати. Я особисто щодо майбутнього налаштований оптимістично. Кожне покоління з кожним прожитим роком мудрішає, але юність завжди має надпотужний заряд. Впевнений, що сучасна молодь підніме Україну на новий якісний рівень її розвитку.

         – Ви вже більше року керуєте «Волинським  Активом  Молоді». Чи відбулися  якісь зміни за цей час?

         – На жаль, за цей період  ми не мали можливості організовувати багато культурно-розважальних заходів. Тільки перед Новим роком встигли провести декілька благодійних акцій. А від цьогорічної зими суттєві корективи до планів діяльності  вніс карантин.

         Проте організація отримала унікальні можливості проявити себе у політиці. У минулому році було багато успішних виборчих кампаній. Валерію  Стернійчуку  довірили очолювати Волинську «Зе!команду», ми займались виборами Президента Зеленського, потім - парламентськими виборами  під прапорами «Слуги народу». Тепер попереду - місцеві вибори. Політична партія «Слуга народу» має наміри організувати молодіжне крило. Аналізуючи семирічний період становлення і розвитку, склад команди, наші здобутки і досвід, вважаю, що Волинський Актив Молоді  став доброю школою для молодих політиків, яким саме зараз випадає шанс взяти на себе відповідальність за майбутнє країни. Оскільки  я закінчив історичний факультет за спеціальністю «політологія», вважаю свої прогнози фаховими і достатньо обґрунтованими.

         – Ви – корінний лучанин. Аналізуючи пройдене, яким було місто вашого дитинства і яким Ви бачите його через п'ять років?

         – Моя мама працювала на підшипниковому заводі, тому мій рідний район – «місто сонця – район ГПЗ». Здається, зараз це один із найспокійніших і найзеленіших мікрорайонів. Загалом, Луцьк дуже змінився з часів мого дитинства. Стало більше машин, новобудов, більше урбаністичної метушні. Тому мої найулюбленіші місця у Луцьку – тихі алеї Центрального парку і спокійні, коротенькі вулички  Старого міста. А вільний час намагаюся провести з родиною десь за межами міста, на природі. Мої батьки зараз живуть у Зміїнці,  тому часто буваємо  у них. Родина – це дружина і двоє діток. Доньці – 8 років, сину нещодавно виповнилося три.

         Тому зловив себе на думці, що про Луцьк через 5 років мрію уже не зі своєї, а з їхньої перспективи. Хочу, щоб за цей час місто стало ще більш сучасним,  насиченим добрими і цікавими подіями, щоб вони здобули якісну освіту і проводили здорове дозвілля. Щоб якомога частіше усміхалися (мабуть, треба відновити «Ліга сміху. Волинь») і були щасливими. Буду докладати свої зусилля в реалізацію цих планів.

Аліна ХОЛБАН

Фото Юлії КОЦЮБИ