Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Карета екстреної медичної допомоги
Карета екстреної медичної допомоги

«Бабусі телефонують спитати, котра година». Історії від медиків екстреної допомоги

16:45 14.07.2020
3505

Коли не збивається температура, зашкалює тиск, раптово починає щось боліти, людина втрачає свідомість чи отримує травму, що найперше спадає на думку? Зателефонувати за номером «103».

Медики екстреної медичної допомоги на варті цілодобово. З початком пандемії коронавірусу вони виїжджають також до людей з підозрою на COVID-19 та транспортують важких хворих до лікарень.

Про роботу в умовах пандемії диспетчери та медики бригад екстреної медичної допомоги розповіли для «Район.Медицина».

* * *

Станіслав Лінік, завідувач центральної оперативної диспетчерської Волинського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Про географію викликів

«Ми приймаємо виклики з усієї Волині. Зараз нема такого, що телефонують у Любешівський чи Ковельський район. Всі звернення ідуть в єдиний центр – центральну оперативну диспетчерську. Там вони обробляються і передаються на найближчі бригади. Всього на Волині близько сотні бригад.

Буває, що телефонують з Рівненщини чи Львівщини. Ми ці виклики передаємо на диспетчерські цих областей.

Диспетчери розпитують у людей не тільки про причини звернення, а й про те, чи контактували пацієнти з хворими на коронавірус та чи є ознаки респіраторної хвороби.

Від цього залежить, який рівень захисту одягають медики бригад».

* * *

«Є проблеми з назвами вулиць. У селі Липини вулиця три назви має. Колись вулиця називалась по-одному, через рік поміняли назву, потім змінили ще раз. А люди, коли телефонують, називають всі три назви.

Вулиця Соборності є в Луцьку, Ковелі, Володимирі… Люди дзвонять і кажуть, що треба приїхати на Соборності. Питаєш: «У Луцьку?». Відповідають: «Так».

А потім виявляється, що треба було їхати в Ковель».

Про скарги, до яких не причетна екстрена допомога

«У нас за наказом управління охорони здоров’я є два номери гарячої лінії. Вони створені для того, щоб консультувати людей, що робити при підозрі на коронавірус. Але люди чомусь думають, що це лінія з вирішення усіх питань (сміється – ред.)

Вони скаржаться, що довго нема результатів тестувань на коронавірус або що зробили тест – і нема його.

Ми не володіємо такою інформацією, тому такі звернення переадресовуємо на інші структури залежно від причини звернення».

* * *

«Скаржаться люди, родичі яких з коронавірусом лежать у лікарнях. Хочуть, аби біля їхніх близьких постійно хтось був. Але це не реально. Так, медики спостерігають за пацієнтами, приходять через певні інтервали часу, але ж не постійно – у них ще ціле відділення хворих».

* * *

«Часто, особливо на початку карантину, люди просили, щоб приїхала бригада екстреної допомоги і зробити їм тест на коронавірус.

Дехто навіть вимагав і казав: «Ви нам повинні!»

Ми нічого нікому не повинні. Ні ПЛР-тестів, ні ІФА наші бригади ніколи не робили. І це правильно, бо якби ми ще робили тестування, це був би завал. У нас найбільше було 750 викликів за добу, а так було б більше тисячі.

Для тестування треба лабораторія. Ми поки не функціонуємо як лабораторія на колесах (сміється – ред.).

Нам ще дати ренгтен, комп’ютерний томограф – і ми будемо на виклику по кілька годин».

Читайте також: Тестування на коронавірус на Волині: чому затримуються результати

* * *

«Багато людей з коронавірусом лікуються вдома під наглядом сімейного лікаря. Але не всі це розуміють і тому дзвонять на «103», бо хочуть, щоб їх завезли в лікарню. Вони думають, що там буде краще лікування. Але воно ж те саме! Переконати дуже важко, бо люди налякані.

Разом з тим є категорія людей, які навпаки нічого не бояться і не носять маски, не дотримуються дистанцій, не обробляють руки.

Сам не раз бачив, як у супермаркетах покупці без рукавичок беруть апельсини, банани… Подивляться, помацають і кладуть назад…»

Про те, як транспортують хворих на коронавірус

«Якщо за день в середньому приймаємо 400-500 викликів, то 40-50 з них – пов’язані з коронавірусом. Це виїзди до людей з підозрою і перевезення до лікарень важких хворих.

Для транспортування пацієнтів задіяні чотири спеціалізовані бригади. Але у разі необхідності це роблять і інші бригади.

Якось за добу потрібно було зробити 32 таких перевезення».

* * *

«Перевозити киснезалежних хворих непросто, особливо якщо треба їхати за 100-120 кілометрів. Медики повинні бути у захисних костюмах. У них дуже спекотно. Я сам буваю на таких виїздах і знаю, як це. Їдеш – обливаєшся потом. Добре, що в автомобілях є кондиціонери, часом люки відкриваємо.

Якщо їхати далеко, то беремо змінний одяг. В одну сторону їдемо без костюмів. Захист одягаємо в найближчому лікувальному закладі. Їдемо до пацієнта і вже скидаємо костюми в лікарні, куди його привозимо.

Там захисний одяг знезаражується і утилізується. Крім того, там дезінфікується автомобіль. Якийсь час він провітрюється. Цей процес займає мінімум пів години. А потім авто ще їде на озонізацію (знезараження за допомогою озону – ред.)».


* * *

«Буває, що потрібно обирати, кого першого транспортувати.

Якщо треба перевезти людину з одної лікарні в іншу і є хтось, кого треба забрати в медзаклад з дому, пріоритет надаємо хворим, які перебувають вдома.

Якщо людина знаходиться у лікарні, у разі чого їй буде кому надати допомогу».

* * *

«Дуже багато потрібно захисних костюмів. Щоб виїхати на виклик до людини з підозрою на коронавірус, одягаються в захист усі включно з водієм».

* * *

«Велика проблема з автомобілями. Їх не вистачає. А зараз ще багато часу іде на дезінфекцію».

Про випадки, коли сил медиків недостатньо

«На Волині, особливо навесні, проблеми з доїздом у села. Дороги погані, часом машини «сідають». Викликаємо рятувальників, щоб витягнули. У селах витягали авто тракторами».

* * *

«Є випадки, коли з пацієнтами спочатку контактують рятувальники, а тоді вже медики.

Медики не дістають людей, яких затиснуло під час аварії в машинах, не заходять у приміщення, де є пожежа, і не підходять до джерел електроенергії, якщо людину вдарило струмом. Рятувальники дістають людей, а тоді медики надають допомогу.

Нещодавно був такий випадок на Волині. Підліток поліз на електроопору, щоб зробити фото. Його вдарило струмом. Знімав тіло батько, але він міг наразити себе на небезпеку.

Тому бригади не знімають потерпілих з електропередач. Якщо їх теж вдарить, не буде кому надавати допомогу».

Про пацієнтів, які свідомо та несвідомо обманюють

«Люди часто брешуть про хвороби, щоб їм приїхали зробили кардіограму. Вони не розуміють, що ми не служба, яка робить кардіограми, а медики, які надають термінову допомогу.

Люди можуть дзвонити через те, що їм місяць болять суглоби. Аргументують це тим, що їм треба допомога. Звісно, треба допомога, але цим займається поліклініка».

* * *

«У нас є скаржник з Ковеля. Він постійно нас тероризує – по-іншому не скажеш. Дзвонить зі скаргами, просить, щоб приїхали медики.

Потім скаржиться на гарячу лінію, що ми не хочемо приїжджати. Потім дзвонить в поліклініку…

Поліцейські говорили з ним – нема на нього управи. Перший раз він каже, що має інвалідність, другий раз – що ветеран війни. Насправді він не атовець. Просто випиває, тоді дзвонить на «103», бо в нього болить нога. Надходить по 3-4 звернення за день. У районах є постійно по 2-3 такі людини».

* * *

«Був виклик – перелом ноги. Приїжджаємо – перелом руки. Люди часом в шоці, можуть диспетчерам сказати щось неправильно, вони тоді думають тільки про те, щоб медики швидше приїхали.

Якщо стається аварія, за кілька хвилин може бути 4-5 звернень. За першим викликом вже бригада поїхала, а люди ще дзвонять».

* * *

«Часто люди телефонують у паніці. У них температура 37, 2 °C, але вони через страх починають задихатись. Диспетчери говорять з ними, люди заспокоюються і задишка минає.

Є такі, що починають плакати, коли дізнаються про позитивний результат ПЛР-тесту. У всіх – різна реакція на хворобу».

Ольга Зайчик, диспетчерка Волинського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф

Про те, що телефонувати на «103» треба вміти

«Люди не вміють викликати екстрену допомогу. Вони звикли, що «103» – це служба, яка дасть допомогу, пораду і направить, куди потрібно.

Деякі сімейні лікарі говорять, коли звертатись до них, а коли на «103». Але багато лікарів не пояснюють цього. Болить голова чи нога – набирають до нас. А тоді ми їх перенаправляємо до їхніх лікарів.

Одні пацієнти добре це сприймають, а інші – емоційно».

* * *

«Є люди, які будуть вмирати і не знають, як правильно викликати «103», тому що вони не можуть пояснити, що з ними сталось. У таких дуже важко щось допитатись.

Буває, що відняло руку, а людина каже: «Погано». Дехто думає, що «погано» – це коли болить голова».

* * *

«Є люди, які знають, які симптоми говорити, щоб екстрена допомога точно приїхала. Це наші «хроніки» - вони постійно дзвонять.

Чому вони так роблять? Кардіограму треба зробити, за руку потримати, поговорити, щось розказати, укол вколоти…

Як наркомани хочуть дозу, так наші «хроніки» хочуть, щоб до них приїхала бригада медиків».

Про «коронавірусні» виклики

«Люди налякані коронавірусом. Часто звертаються лише на 4-5 день хвороби.

Багато обманюють. Вони можуть говорити, що щось болить, але насправді хочуть зробити тест на коронавірус. Не знають, що бригади екстреної допомоги тестів не роблять.

Щоб їхати на виклики до людей з підозрою на коронавірус, треба мати захист. Коли людина обманює, наші працівники наражаються на небезпеку.

Раніше люди більше приховували, що контактували з хворими на коронавірус. Були налякані ситуацією, боялись поганого ставлення від оточення. Зараз спокійніше ставляться».

* * *

«Часто бригада їде до всієї сім’ї. Але в більшості випадків хворіє хтось один, а решта – контактні».

Про те, як важливо завжди зберігати спокій

«До нас дзвонять хворі люди і в кожного свої емоції. Люди найкраще розуміють спокійну мову, тому в конфлікт ніколи не втягуємось.

Але коли екстрена ситуація, у людини біда, тоді в неї піднімається адреналін, доводиться голосніше щось говорити, бо вона не чує тебе».

* * *

«Бабусі дзвонять спитати, котра година. Годинника нема, як ще дізнаються?»

* * *

«Бувають невиховані, ображають. Ми спокійно ставимось до цього. Нервова система не витримала б, якби ми звертали на таке увагу».

* * *

«Багато людей зляться, чого ми питаємо, в який район чи місто треба їхати. Вони не розуміють, що ми приймаємо виклики з усієї області. Кажуть: «Ми тут, біля вашої лікарні». Або кажуть, що вони в Рожищі біля бару і дивуються, як ми можемо не знати, де той бар».

Про виклики від дітей

«Від дітей виклики не приймаємо. Але коли дитина дзвонить і каже, що мама втратила свідомість, то просимо покликати сусідів, щоб підтвердили, але паралельно направляємо бригаду, бо, можливо, справді біда, а дитина сама вдома.

Буває, що дитина дзвонить, бо в мами кровотеча, тоді просимо на кілька слів маму, щоб підтвердила це.

Коли діти граються, то відразу чути. Вони не вміють відповідати на запитання, сміються».

Юрій Максименко, лікар бригади Луцького міського відділення екстреної медичної допомоги № 1

Про робочий день бригад

«Робочий день бригади триває 24 години – з восьмої до восьмої. Вранці усім працівникам вимірюють температуру. Далі приймаємо зміну від колег. Передивляємось машину. Якщо треба – обробляємо. Хоча зазвичай машину дезінфікують у лікарнях чи в спеціально відведеному приміщенні центру екстреної допомоги.

Машина може бути забруднена біологічними рідинами, наприклад, кров’ю. У такому разі її миють і знезаражують молодші медсестри.

Всередині автомобілі поклеєні плівкою, щоб від деззасобів не псувалась апаратура».

* * *

«За добу виїжджаємо мінімум на 2-3 виклики, буває до 20.

Є такі, що тривають 10-15 хвилин, а є такі, що значно довше – коли у людини інфаркт, інсульт, набряк легень…

Влітку багато звернень через укуси комах і собак, травми, діареї…»

* * *

«Склад бригади, яка їде на виклик, буває різним. Може бути лікар і фельдшер, може бути два фельдшери або лікар, фельдшер та молодша медсестра.

Буває, що водій допомагає транспортувати хворого до автомобіля, особливо якщо це десятий поверх і ліфт не працює».

Про дивні виклики

«Пацієнти бувають агресивні чи п’яні, але ми допомогу мусимо надавати. Якщо людина веде себе неадекватно, ми викликаємо поліцію. Ми не маємо права застосовувати до хворого силу. Приїжджає поліція, заспокоює, як вміє, а тоді ми беремось людині допомагати».

* * *

«Надходить виклик: «Випив – погано». Повторний виклик: «Випив – не краще». Ну як таке може бути? Має бути щастя (сміється – ред.)».

* * *

«Буває, що викликають, бо людина лежить без свідомості. Приїжджаєш – нікого нема. Людина вже отямилась і десь пішла, або родичі забрали.

Люди часом понапиваються чи понакурюються і перевіряють, приїде екстрена допомога чи ні».

Про особливості роботи, яких додав коронавірус

«Хворий контактує з сімейним лікарем. Якщо у пацієнта важкий стан і є підозра на коронавірус, викликають екстрену швидку допомогу. Пацієнта забирають і залежно від стану відвозять у Волинську обласну інфекційну лікарню чи інфекційний госпіталь у Тарасовому. Там хворому роблять ПЛР-тест та інші обстеження.

Куди госпіталізувати людину, узгоджуємо зі старшим лікарем.

Якщо у людини стан задовільний, вона залишається вдома на самоізоляції під наглядом сімейного лікаря. У такому разі забирати мазки на тест приїжджає мобільна бригада».

Читайте також: Півонії для Дюймовочки, або Історії з Волинської інфекційної лікарні

* * *

«Як зрозуміти, що стан важкий? У людини температура більше, як 38 °C, яка не збивається жарознижувальними, кашель, задишка і низький рівень насичення крові киснем – менше, ніж 90 %.

І при цьому хворий каже: «Ой, все болить, зараз помру…» (сміється – ред.)

* * *

«Якщо є підозра на коронавірус, бригаду повідомляють, щоб вона відповідно одягнулась. Попри це, приїжджаючи на будь-який виклик, ми перед тим, як зайти у квартиру, ще раз самі розпитуємо, чи був контакт з хворими на коронавірус, чи є температура. Хоча люди часто не зізнаються, що контактували з хворими.

Який би виклик не був, ми приходимо у мінімальному захисті – в масці, рукавичках, окулярах».

* * *

«Дурням тільки не страшно їхати до хворих чи з підозрою на коронавірус. Всім страшно. Але така робота в нас – маємо діяти по протоколу. Хтось керує, хтось на заводі працює, а ми – рятуємо людей».


Наталя ХВЕСИК

Цей текст написаний в рамках проєкту Coronavirus Survival Kit for Media від Media Development Foundation. Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки.

Читайте також:

«Хочу додому і більше нічого». Репортаж з центру онкології в Луцьку

Три тижні в лікарні Італії: враження луцької лікарки Софії Черниш

«Виходжуємо, як немовлят». Репортаж з центру, де лікують від наркоманії та алкоголізму

Коментарі
9 серпня
Сьогодні
Вчора
07.08.2020
06.08.2020