Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Медпрацівниці й медпрацівники
Медпрацівниці й медпрацівники

Героїні наших днів: хто і як у Боголюбах лікує важкохворих на коронавірус

13:37 21.06.2020
7004

Пандемія COVID-19 поставила перед суспільством ряд викликів, одним із головних серед яких стало питання збереження здоров’я і навіть життя людини. На передових позиціях опинилися медсестри й санітарки. Вони постійно перебувають із інфікованими на COVID-19, оформляють їх в медзаклад, виписують, годують, миють, якщо потрібно, дезінфікують машини «швидкої», передають передачі, оброблять баки для спецодягу дезінфікуючим розчином. Фактично роблять все необхідне. Через це ризик захворіти у них дуже високий.

Щороку в Україні в третю неділю червня відзначають День медичних працівників. У цьому році професійне свято припало на 21 червня.

Із нагоди Дня медпрацівників і медпрацівниць журналістка Район.Луцьк побувала у другому корпусі Волинської обласної лікарні в Боголюбах Луцького району, де зібрала історії, як медики лікують хворих на коронавірусну інфекцію.

Цей корпус відкрили 13 квітня. Він має три відділення: №1 – реанімація, №2 – хворі з дихальною недостатністю, №3 – хворі з більш широким спектром захворювання.


Головна медична сестра інфекційного стаціонару Орислава Нікітюк зауважила, що в їхньому колективі переважають жінки.

У дослідженні ООН Жінки, яке проводили з 28 березня по 7 квітня цьогоріч методом онлайн-опитування, йдеться, що в Україні «на передовій лінії» боротьби з пандемією коронавірусу знаходяться жінки– 83% (чоловіків – 17%). І вони одночасно мають працювати у складних обставинах, лікувати хворих на COVID-19, а також піклуватися про свої сім’ї під час карантину.

Часто не всі погоджуються розповідати про свій досвід, оскільки дуже втомлені. Особливо в спекотний період, тому що по чотири години проводять в повній екіпіровці, де хворі зонуються.

ЯК ПРИЙМАЮТЬ ПАЦІЄНТІВ

Центральний вхід постійно зачинений. Просто так зайти в медзаклад нереально. На вході сидять медпрацівниці, які за потреби відчиняють двері, аби прийняти медикаменти, передати передачі пацієнтам, впустити колег на роботу тощо. На такій своєрідній вахті вони одягають халати, взувають тапочки та розходяться у потрібні відділення на свої робочі місця. Там уже одягають спецвбрання, яке їм принесли зі складу. Хворих приймають через інший вхід.


Зміна починається з 9:00. Проте, за словами медпрацівниць, буває й значно раніше. У лікарів робочий день триває 12 годин, а в медичних сестер – 24 години.

Заклад поділили на зони: «чисту» й «брудну». Пацієнтів зустрічають на приймальному відділенні.

Медсестра Орислава Нікітюк розповідає, що про приїзд хворого їх інформує «швидка допомога». Привозять кожного дня різну кількість пацієнтів, буває, що й жодного не везуть.

Лікар, медсестра й санітарка уже чекають їх в захисних костюмах. Хворого привезли. Біля входу – оглядова кімната, де пацієнта обстежують, роблять кардіограму, беруть пробу на ПЛР-тест (полімеразна ланцюгова реакція). Хворий обов’язково має бути в масці, часто і в кисневій.

Тоді в супроводі молодшої медичної сестри проводять на ліфт. Їх тут два: «брудний» – з червоним кружечком (на ньому піднімають всіх пацієнтів, вивозять медичні відходи на утилізацію тощо), і чистий – із зеленим (піднімають медикаменти, передачі пацієнтам).


Медсестра приймального відділення Світлана Юрчук каже, коли хворого з підтвердженою інфекцією повезли у потрібне відділення, медпрацівниці знімають захисний одяг і викидають у бак. Для медиків є спеціальна схема, за якою вони одягають і знімають захисні костюми. Якщо одяг багаторазовий, то його сестра господиня дезінфікує, пере, а тоді ще й сушить. Якщо одноразовий – утилізує.

Окрім того, санітарки пульверизатором обробляють приміщення, в якому оглядали пацієнта.

Забір матеріалів на ПЛР-тест складають в сумки-холодильники. Це допомагає зберегти вірус під час високої температури повітря. Кур’єрка, молодша медична сестра приймального відділення Леся Гадзінська, доставляє їх в лабораторний центр і привозить результати. Або ж інша кур’єрка.

ЯК ПРАЦЮЮТЬ ВІДДІЛЕННЯ, ДЕ ЛЕЖАТЬ ХВОРІ

Відділення – це окремий блок, де безпосередньо лікують хворих на коронавірус. Він умовно поділений на три зони: жовту, помаранчеву та червону.

Відокремлена кожна зона між собою стрічками, наклеєними перед входом у будь-яке приміщення. Там де жовта стрічка – можна перебувати спокійно, помаранчева – треба насторожитися, адже це буферна зона між «чистою» та «брудною», червона – ходити не можна, там лежать хворі. В цю зону заходить персонал, одягнений в спецодяг, окуляри, захисні екрани тощо.

Перед входом у кожне приміщення в медзакладі лежить килимок, змочений дезрозчином. Через нього обов’язково потрібно пройти, а не обійти стороною. Це для того, щоб продезінфікувати взуття і не розносити інфекцію. Зливають килимки спецрідиною кілька разів на день.



У «брудній» червоній зоні медики проводять чотири години і міняються в буферній зоні з наступними. Персонал спілкується між собою по рації. Із мобільним телефоном за червону лінію ступати не можна. Тому що все, що знаходиться в «брудній» зоні, потрібно при виході обробляти дезрозчином. Захисні костюми медпрацівники знімають у кімнаті для брудного одягу й викидають у баки.

Старша медсестра інфекційного відділення №2 Людмила Галайда розповідає, що працює тут з самого початку. Вона контролює, чи всього дотримуються у зонах, спілкується з пацієнтами, забезпечує свою бригаду захисним одягом. Медсестра пояснює, що робота справді важка морально й фізично, адже потрібно бути психологинею для пацієнтів, треба знати до них підхід.

«Ось наприклад, у нас лежить пацієнтка, яка дуже збуджена, до неї обов’язково потрібно підійти і пояснити, що їй буде краще, що то так сьогодні, бо більше препаратів лікар призначив. До кожного потрібен індивідуальний підхід», – ділиться Людмила Галайда.

Сестра медична Іванна Буснюк розповідає, що психологічний стан у хворих часто тяжкий.

«Ми обходимо їх, перевіряємо листи призначень, коли вводити препарати. Ставимо підписи під тим, що вже зробили. Оглядаємо хворих, в якому вони стані. У кожній палаті є дзвіночки, якщо хворому щось потрібно, вони натискають на дзвінок і ми підходимо до них», – каже Іванна.

Людмила Галайда наголошує, що на роботі треба бути постійно в тонусі, не розслаблятися.

«Втому відчуваєш уже вдома. Ми теж прості люди, у кожної з нас є свої проблеми. Але на роботі потрібно повністю відключатися від домашніх обов’язків, хочеш ти цього, чи ні. Роботу не приносити додому і навпаки. Я обрала професію медсестри і не шкодую. Стажу маю більше 30 років. Мені приємно, коли людина йде з посмішкою додому і каже: «Дівчата, ви такі всі класні, ми вам дуже дякуємо». Нам приємно, ми відчуваємо вдячність навіть в очах, в усмішці. Це дуже мотивує працювати. Я люблю людей, і завжди кажу, хай Господь всім допоможе одужати», – розповідає медсестра.

Людмила Галайда зазначає, що в «зоні» дуже важко, особливо зараз, коли спекотно. Каже – «виходиш звідти, як із сауни». Медпрацівниці часто сміються: «Так, хто хоче схуднути, то заходите в «зону» по два рази. Не на чотири, а на вісім».

«Намагаємося жартувати», – підкреслює медсестра Людмила Галайда.

Старша медсестра інфекційного відділення №1 Наталія Сваха каже, що працювати психологічно важко, адже це велика відповідальність.

«Приходимо з роботи – падаємо, встаємо і знову йдемо. На роботу надихає свіже повітря і город (сміється, – авт.). Там я відволікаюся. А також квіти, їх зараз багато цвіте», – зауважує Наталія Сваха.

«Я особисто відпочиваю, як бачу своїх внуків, бавлюся з ними. Вони мене надихають», – підтримує розмову Орислава Нікітюк.

Молодша медична сестра, санітарка Людмила Федорчук пояснює, що в її обов’язки входить прибирання, розведення розчинів, дезінфекція «чистої», буферної та «брудної» зон, перестилання постілі, де лежать інфіковані.

У Волинській обласній лікарні Людмила працює 20 років. Каже, що пацієнти бувають різні, тому треба вміти з ними поводитися.

«Хворі на коронавірус не знають, хто до них заходить, бо ми всі одягнені в захисні костюми, маски, окуляри. Вони зазвичай запитують, хто ми. Ми представляємося обов’язково і кажемо, чим можемо допомогти. Говоримо, аби пацієнти не переживали. Інколи хворі дослухаються й до слів санітарочки, бо й добрим словом можна полікувати, підказати», – ділиться Людмила Федорчук.


За її словами, часто хворі бояться чи соромляться поставити зайве запитання лікарю, тому їм простіше запитати в санітарки чи медсестри, бо вони проводять більше часу біля ліжка пацієнтів, вони ближчі до хворих.

«Є пацієнти, що підключені до штучної вентиляції легень. Їх треба годувати, мити, тобто повністю доглядати. Якщо медсестра зайнята, то санітарочки з досвідом можуть допомогти. У нас працює команда, ми всі одна за одну і довіряємо одна одній. Вже погляди розуміємо», – додає медсестра Людмила Галайда.

Головна сестра медична інфекційного стаціонару Орислава Нікітюк зауважує: «Умови, в яких працюють медпрацівники й медпрацівниці, згуртовують колектив».

«Ми підтримуємо одна одну, контролюємо, аби змогли підмінити в будь-який момент. У нас відчувається дружний дух у всіх відділеннях. Всі до цього працювали в різних колективах. І сформували тут нові. За короткий час згуртувалися і працюємо злагоджено. Приємно й те, що за період існування нашого інфекційного госпіталю жоден наш працівник чи працівниця не захворіли на коронавірус. Це теж показник нашої роботи», – підкреслює Орислава Нікітюк.

Колектив налаштований, аби й усі хворі на коронавірусну інфекцію одужали і таки вдалося побороти вірус COVID-19.


Анна КАРПЮК

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

Коментарі
2 липня
Сьогодні
Вчора
30.06.2020