Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Від царя до сьогодення: як змінювався Луцьк

13:15 06.10.2016
1931

Перші фото Луцька датуються ХІХ століттям – водночас із винайденням фотографії.

Про те, що впливало на розвиток міської архітектури та як виглядали вулиці і споруди нашого міста у порівнянні з їх сучасним видом, йдеться у матеріалі видання «Хроніки Любарта».

В середині ХІХ століття жилося в місті не дуже весело. Скасували адміністративну і законодавчу систему, яка здавна панувала на Волині. Безгосподарністю, а часто і навмисним втручанням, «допомогли» зруйнуватися багатьом пам’яткам минулого. Місто потопало у болоті.

На кінець ХІХ століття ситуація трохи покращилася. Більшість того, що можна було руйнувати, уже не залишилося, і стали думати, як покращити життя в містечку. Почали брукувати вулиці, запустили процес електрифікації, стали задумуватися над благоустроєм. У Луцьку визріла окрема «каста» новочасних шляхтичів епохи модерну – зазвичай це були єврейські родини. Вони, як правило, і забудовували місто дуже гарними будівлями на центральних вулицях.

Одна з таких – будівля Кронштейнів, де зараз медичний коледж на Лесі Українки. Її можна розгледіти на багатьох знімках доби, але на одній із найцікавіших в кадр потрапили міські автомобілі Луцька того часу.

Будівлі на вулиці Словацького, одразу за нинішнім драмтеатром, теж збудовані ще до Першої світової війни. Виконані у сецесійному стилі, вони стали б дуже гарним доповненням до архітектурного «обличчя» сьогоднішнього міста. Якби збереглися. Натомість бачимо зараз скляні бандури.

Вулиця Шопена у ті часи звалася Таборовою. У цій будівлі, коли австрійці захопили Луцьк у 1915 році, розміщувався штаб армії. А ще тут «австріяки» складали карти.

А це вигляд вулиці Шосейної (тепер Лесі Українки).

Мало хто знає, що будівля, в якій зараз виступає театр «Гармидер» (районний будинок культури на Ковельській), будувався як склад для ячменю. Тут же укладали угоди з купівлі-продажу великих партій. На фасаді будівлі під номером 13 був напис «Торговый домъ. Братья Ждановы въ Москвѣ. Покупка ячменя».



Часи Першої світової змінили не одну владу в місті. Були тут спочатку російські імперці, потім деякий час – австрійці. Далі настали часи УНР. Короткий час містом розгулювали родоначальники світового пролетаріату – більшовики. Замінили їх німці. Ну а завершили цей парад недовговічних правителів поляки. Волинь стала частиною відновленої польської держави – Другої Речі Посполитої. У 1926 році в Луцьку навіть встановили пам’ятник загиблим бійцям польської армії, які боролися за місто з, як було написано на самому постаменті, «червоною дичиною», тобто з «красними».

Луцьк був містом воєводським і через це мав виглядати привабливо. І справді, багато споруд того часу сьогодні є чудовими пам’ятками архітектури: Волинський краєзнавчий музей, «Дім офіцерів», головпоштамт, Укртелеком, Національний банк, урядова та офіцерська колонії, СБУ, будинок з Меркурієм тощо.


У 1926 році відкрили залізобетонний міст імені Казимира Великого. Потім на ньому поставили погруддя чотирьох польських письменників, творчість яких пов’язана з Волинню.

Міжвоєнна епоха була не тільки чудовою з точки зору архітектури, а й загрозливою з точки зору націоналізму і міжнаціональної нетолерантності, які панували у Європі того часу. Це означає, що, наприклад, українським і білоруським націоналістам в Польщі жилося несолодко. «Наші» грішили атентатами, влада ж кидала тінь на всіх українців.

Попри це віддамо належне тій добі – Луцьк дуже розвинувся і під кінець тридцятих справді став гарним воєводським містом. Те, що характеризує Луцьк того часу з позитивного боку – це, безумовно, функціоналізм. Першою спорудою цього стилю стала державна гімназія імені Тадеуша Костюшки. Зараз це один із корпусів СНУ імені Лесі Українки на вулиці Винниченка.

Стиль набув дуже гарних прикладів реалізації в житловій і громадській забудові Луцька – пройдіться лишень вулицями Ярощука, Бойка, Офіцерською, Будівельників.

Важливо, що саме в міжвоєнний період замок Любарта був укріплений і не завалився. Це допомогло потім, у 1960-х роках, почати його масштабну реконструкцію і реставрацію.


Короткий період війни не будемо описувати, бо тема вимагає, щоб про неї іншим разом сказати окремо. Фактично, далі настала епоха «совка».

Для «совєтів» існував світовий пролетаріат, робочий клас. Що було раніше – то все вплив «буржаузно-поміщицької Польщі», від колоніального гніту якої треба звільнятися. Наприклад, знищити всі «польські» пам’ятники Луцька. Ініціатива називалася «звільни себе від розуму». На жаль, сьогодні робимо те саме. Якщо українці, литовці, євреї, поляки, білоруси боролись за щось власне своє, а не радянське, то були «буржуазні націоналісти» і баста.

Будували Луцьк у другій половині ХХ століття за радянським баченням. І, о диво, не все було потворним. Ось вам гідні захоплення приклади сталінського ампіру (будівля і майдан Обкому), ось гарні зразки радянського модернізму (драмтеатр, Промінь, Будинок мисливців, кінотеатр «Зміна»). Будували мости.


На Радянській їздили такі затишні автобуси.

На місці Театрального майдану був парк. В 1950-ті збудували вхід з корінфськими колонами.

Великою містобудівною акцією було влаштування нового парку на місці колишньої річки Глушець. Ось яке вийшло поєднання поколінь на одному фото.


Універмаг прожив тільки 50 років.




Сьогодні ми живемо в дуже непростий час. Цікаво, як про нас писатимуть через 50 років…

Автор: Олександр КОТИС

Коментарі

Клава

14:49 06.10.2016

А нічого доброго , тому що будувалися та відкривалися тільки аптеки, бари, нічні клюби та розважальні заклади . Жодної школи, або дитячого садочку не побудували, а батьки всіраються, що не можливо дитину у садочок встроіти, або давай хабара....

20 лютого
Сьогодні
Вчора
18.02.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин