За спинами воїнів: як підприємці Старого ринку отримали свій «останній шанс»

На правій частині Центрального ринку у Луцьку вже продають полуницю. За нею та іншими товарами тут приходять сотні лучан. І поки вони ходять між рядів, роблячи звичні покупки, лівий бік вже майже спорожнів. Декілька хаотично розкиданих контейнерів, купи сміття та калюжі, і ще хиткі основи, на яких колись стояли торгові точки. На яких колись стояли впевнені підприємці, готові до боротьби за свою справу.

Правий бік ринку

Контейнерів майже не лишилося

Ми прийшли на ринок в обідню пору середи, 27 травня. І поки наш об’єктив ловив апокаліптичні пейзажі, біля дороги почали збиратися люди. Поліція на території пожвавішала, підприємців враз стало багато. Однак, причину зборів назвати могли не всі.

Між людей лунало невпевнене «що тут буде?», «чому зібралися?» і «де влада?». Хтось припускав, що зустрічатися будуть із муніципалами. Мовляв, час вирішити, кому ж вивозити сміття, яке лишилося після демонтажу. Незаконного, на переконання підприємців.

Багато людей на ринку

Натовп на ринку

Людей ставало все більше. Правоохоронців теж. В певний момент із натовпу виділився такий собі «лідер», який надалі розмовляв із журналістами, поліцією, і який згодом вирішить іти гуртом під стіни міської ради. Назвався чоловік Анатолієм Величком, «громадянином міста Луцька». Пізніше нам скажуть, що він учасник АТО. І разом із побратимами він вирішив допомогти підприємцям у праведній боротьбі.

Лідер цього дня

Учасники АТО перейнялися проблемою працівників ринку, і вирішили втрутитися. Напередодні прийшли з візитом до міської ради, де, за їх словами, радник міського голови Ігор Поліщук пообіцяв у середу о другій прийти на ринок і поспілкуватися із людьми.

АТОвці допомогли підприємцям

Але ось на годиннику 14:00, на ринку люди, а радник так і не з’явився. Як і жоден інший представник міської ради. Градус напруги зростав, і зовсім скоро можна було почути звичні для цього конфлікту крики й нарікання. Оскільки поруч нікого із «протилежного табору» не було, дісталося поліцейським.

«Ви обіцяли нас захищати», – кричали у відчаї підприємці. Дивилися на залишки свого маленького бізнесу, і від того гнівалися ще більше. Зрештою, так і не дочекавшись влади, вирішили іти до ради самі.

Крики і нарікання, типові для цього конфлікту

«Закривайте контейнери – і пішли», – кричить жінка підприємцям із правого боку ринку. Вони весь цей час продовжували працювати.

«Ви думаєте, вас тут залишать? Як розберуться з нами, прийде ваша черга. Це наш останній шанс», – сказала жінка, так і не отримавши очікуваної підтримки. Вона пішла за натовпом на чолі з атовцями. Потім ще часто озиралася переконатися, що люди йдуть.

Людей ішло менше, ніж зазвичай, а проте чимало. «Останній шанс» у вигляді підтримки від захисників України знову відкривав для них двері у владні кабінети. Бо поки дехто змирився з рішенням, і вивозив контейнери на Новий ринок, частина працівників все ще стояла на своїх позиціях. Як могла, стояла.

«Це не воїни. Це підприємці», – скаже нам Ігор Дильов у розмові по дорозі до міськради. Він вже не вперше сюди іде разом із громадою. Та чи не востаннє часом?

Під стінами ради

Читайте також: Що залишилося від Старого ринку: вигляд з висоти 

Ситуація у раді розвивається за звичним сценарієм: штовханина, намагання потрапити всередину, вигукування, муніципали, які стережуть владу від народу. Довгий час до підприємців ніхто не виходив. Черговий на посту забороняв рухатися всередину будівлі, тож всі, кому вдалося проникнути хоча б сюди, тепер просто кучкувалися під сходами. Тим часом представник поліції спробував спитати, чи знають підприємці, яка у них підтримка від лучан. Вони переконані: абсолютна. Всі, хто не підтримує їх «законних вимог» – боти.

Всередину потрапили не всі

Зрештою, підприємців, атовців та журналістів запустили на розмову із владою. За овальним столом на них чекали секретар Луцької міської ради Григорій Пустовіт, і його заступники Григорій Недопад та Костянтин Петрочук. Від громади говорив вже згадуваний вище учасник АТО. Говорив про корупцію, сумнівну легітимність влади, і про те, що він добре знає, як тут все влаштовано. Пропонував «накидати» своє рішення проблеми, аби не допустити «кровопролиття». Та зрештою, було зрозуміло, що в ситуації з ринком чоловік мало обізнаний. І весь його запал та бажання допомогти звелися до заяв, на які міська рада відповіла ще на початку цього конфлікту.

Охоронець тримав оборону, як міг

Підприємиці у залі знову ж говорили про незаконний демонтаж, дехто заявляв про «викрадення» контейнерів, одна з жінок говорила про рішення суду, але їй слово давали дуже рідко.

Делегація до міської ради

Петрочук, Пустовіт на Недопад

Зрештою, конструктиву досягти так і не вдалося. Обурені не менше за підприємців учасники АТО вийшли з міської ради до людей. Підсумували, що треба звертатися до суду. А люди ж зверталися. Підсумували, що треба пропонувати проєкт облаштування території.  Люди ж пропонують. Підсумували, що влада не припинить зносити ринок. А люди ж знали. Тільки «останній шанс» залишитися на своїх місцях, який так промовисто анонсували захисники України, дозволив їм знову повірити у себе.

Підсумки «останнього шансу»

Люди все ще сподіваються

Шкода тільки, що у свій «останній шанс» голос народу був голосом емоцій та упереджень, а не голосом здорового глузду.

Читайте також: Підприємці Старого ринку мітингують під Луцькрадою

Людмила РОСПОПА

фото авторки