Б’є – значить сяде: під час карантину домашнє насильство на Волині зросло втричі

Майже півтора місяця більшість українців, зокрема й волинян, через карантин у зв’язку з коронавірусом змушені залишатися вдома. Це виявилося неабияким випробуванням для тих, хто часто зазнає фізичного, психологічного, сексуального чи економічного насильства. Під час карантину на Волині збільшилася кількість постраждалих від насильства. Таку тенденцію спостерігають не тільки в Україні, а й в інших державах.

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш зауважив, що в умовах карантину «ми стаємо свідками жахливого спалаху насильства в сім'ї», причому в глобальному масштабі. За словами Генсека, в деяких країнах кількість жінок, що звертаються в служби підтримки, подвоїлася. Наприклад, у закордонних ЗМІ інформують, що у Франції під час карантину кількість скарг у поліцію на домашнє насильство зросла на 30%. 

Генсек закликав у цей складний кризовий час, аби всі уряди додали до стратегій боротьби з COVID-19 і заходи по запобіганню насильства проти жінок.

Журналістка Район.Луцьк дізнавалася, яка ж ситуація на Волині, як уникнути насильства під час карантину і куди звертатися постраждалим.

Телеграм-канал «Coronavirus/коронавирус/экстренно» інформує про випадок у Волинській області, коли чоловік сильно побив свою жінку, викликав «швидку» і заявив, що в неї температура, кашель, ніби є підозра на коронавірус.

Коли бригада медиків приїхала на місце в повній екіпіровці, то побачила, що жінка вся у синцях і погано дихає. Потерпілу госпіталізували, а чоловіка забрала поліція. Пізніше цей випадок підтвердив і директор Волинського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Володимир Шмаль.

Читайте також про ситуацію в Україні та Рівненській області у матеріалі: Родина на карантині: особливості взаємодії

На переконання Уповноваженої ВРУ з прав людини Людмили Денісової, за таких умов, права осіб, які зазнають домашнього насильства, мають бути забезпечені завдяки ефективній та безперебійній роботі органів Національної поліції, соціального захисту населення, центрів з надання безоплатної правової та соціально-психологічної допомоги і закладів охорони здоров’я.

Читайте також: Як лучанам отримати безкоштовну допомогу щодо протидії насильству

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО ЗБІЛЬШИЛОСЯ МІНІМУМ ВТРИЧІ

У пресслужбі ГУ Національної поліції Волині в коментарі для Район.Луцьк розповіли, що з початку цього року до поліції надійшло 1099 повідомлень про домашнє насильство. Поліцейські склали 696 протоколів за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У 25 випадках відомості внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань, тобто розпочали кримінальні провадження. Також винесли 186 термінових заборонних приписів, що забороняють правопорушнику, який вчинив насильство в сім’ї, наближатися до потерпілої на певну відстань.

За інформацією поліції, яку нам надали в усному коментарі, в січні було 312 викликів щодо домашнього насильства, у лютому – 365, у березні – вже 391. Дані за квітень будуть на початку наступного місяця.

Національний експерт/тренер із питань запобігання та протидії домашньому та гендернообумовленому насильству Віктор Вальчук під час розмови телефоном наголосив, що вчинення домашнього насильства в сім'ях збільшилося мінімум утричі.

Віктор Вальчук

Щодня експерт отримує не менше 3-5 звернень про допомогу, часто й уночі. 90% людей намагаються зв’язатися саме через повідомлення, а не через голосовий зв'язок. 95% звернень надходять від жінок, а 5% – чоловіків. Існує гендерна специфіка звернень. Чоловіки, наприклад, більше потерпають від насильства дорослих дітей та інших родичів.

«Пишуть більше, ніж телефонують, тому що перебувають разом із кривдником в одному приміщенні. Навіть викликати поліцію важко по телефону. Адже важливо, щоб це не почув кривдник. Тому оптимально, коли є доступ до інтернету і людина могла зв’язатися онлайн», – зазначив Віктор Вальчук.

Найчастіше, каже Віктор, жінки страждають від психологічного насильства та від економічного, тобто чоловіки, наприклад, не дають грошей на купівлю ліків.

«Важко наразі сказати, як уникнути насильства в умовах карантину. Адже поради, які дають у різноманітних чат-ботах, тобто рекомендують підготувати безпечне місце, куди можна втекти, це – нереально, це зараз не працює», – пояснює тренер.

На жаль, на Волині немає соціального житла. Донори не розглядають Волинську область як пріоритетну для реалізації таких проєктів, зауважує Віктор Вальчук. А притулки, соціальні квартири, здебільшого, підтримуються за кошти міжнародних донорських організацій. Проте в Луцьку є Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги, на базі якого є притулок для постраждалих осіб від насильства.

Читайте також: Лучанам розповідатимуть, як запобігти насильству

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА

Органи, до компетенції яких належить розгляд і вирішення питань, пов’язаних з домашнім насильством, незважаючи на карантин, мають на належному рівні реагувати на випадки порушення прав людини та зробити все для запобігання та протидії домашньому насильству.

У випадку домашнього насильства потрібно звертатися:

• на оперативну лінію Національної поліції України 102;
• урядовий кол-центр 15-45;
• державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 15-47, який працює цілодобово;
• на національну «гарячу лінію» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335, або з мобільного 116 123, працює цілодобово;
• на дитячу «гарячу лінію» 0-800-500-225, 116-111 з мобільного; на «гарячу лінію» Координаційного центру з надання правової допомоги 0-800- 213-103;
• у Волинський обласний центр соціально-психологічної допомоги – 050 438 60 31.

Окрім того, Міністерство внутрішніх справ запустило чат-бот щодо протидії домашньому насильству в умовах карантину. Чат-бот створений в месенджері Теlegram. Він надає можливість зв’язуватися зі  службами поліції, телефонувати на лінію 102, а  також містить інформацію про інші гарячі лінії, які можуть надати консультацію у випадку домашнього насильства. Крім того, особа може отримати в режимі онлайн безкоштовну правову допомогу.

Департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради спільно з Патрульною поліцією Волинської області та експертом Віктором Вальчуком також організували флешмоб «Розірви ланцюг мовчання» #Любов_це_не.

Вони хочуть закликати волинян більше дізнатися про саме явище домашнього насильства, його ознаки та специфіку, про механізми захисту, про те, чого ми не повинні допускати ніколи щодо себе.

Читайте також: Лучан закликають долучитися до флешмобу проти насильства – #Любов_це_не

«Ймовірність вчинення домашнього насильства під час карантину відчутно зростає і неправильно залишати людей, які страждають від насильства, наодинці з їхньою проблемою. Навіть одна активна та небайдужа людина може надати істотну й реальну допомогу, якщо буде знати, що таке домашнє насильство, як його розпізнати і як правильно реагувати», – зазначає Віктор Вальчук і закликає приєднуватися до флешмобу.

З фейсбук-сторінки Віктора Вальчука

КРИВДНИК НАПАДАЄ, А ЖІНКА ЧАСТО НЕ МАЄ ЯК ПРОТИСТОЯТИ

Гендерна експертка, психологиня Центру «Жіночі перспективи», активістка руху захисту жінок від домашнього насильства Марта Чумало розповіла в коментарі для Район.Луцьк, що є кілька площин (особистий рівень і соціальний), чому чоловіки кривдять.

За словами Марти Чумало, на особистому рівні кривдник має потребу влади й контролю над іншою людиною, або кількома людьми. Поза межами дому кривдники зазвичай виглядають «звичайними» людьми: мають гарне почуття гумору, часто вони успішні. Але як тільки переступають поріг дому, тоді в них «включається» потреба влади й контролю над близькими. Кривдники ставляться до тих, хто вдома, як до своєї власності чи малої дитини, яка не спроможна знати, що для неї краще.

Марта Чумало

Це зазвичай опіка на початках, ставлення, яке душить, пояснює гендерна експертка: аб’юзери контролюють жінок, з ким вони є, в чому одягнуті, коли прийдуть, або ж забирають їх із якихось зустрічей. Тобто ставляться як до «недолюдини», яка не розуміє сама ризиків і небезпек, та потребує постійної допомоги у прийнятті правильних рішень. Далі – це соціальна ізоляція, коли контакти «поза домом» обмежують, ставлять вимогу звітуватися про кожен крок, кожну витрачену гривню. Так зменшується «особистий простір» жінки, коли їй вже не залишається ні часу для себе чи подруг, ні ресурсів на хобі чи те, що приносило раніше задоволення. Залишається тільки кривдник і його інтереси та потреби.

«У Канаді досліджували спільні риси у чоловіків, які вбили своїх дружин і сидять у тюрмі. Такі кривдники припускають, що жінка не може мати спектру поведінки, вона або ідеальна «принцеса», або «повія». І тільки він може зробити так, аби вона втрималася в ролі «ідеальної» для нього моделі. Вони щиро вірять: якщо не зможуть контролювати її, то вона піде по руках тощо. Такі кривдники глибоко переконані, що всі жінки хочуть їх використати. Тобто, на їхнє переконання, потрібно бути в стані готовності до захисту. І кожну жінку сприймають з підозрою. Їх об’єднує переконання, що задовольняти побутові та сексуальні потреби чоловіка – це обов’язок жінки. Це глибинні переконання, скривлене сприйняття світу та себе у ньому, і воно потребує корекції», – пояснила Марта Чумало.

Окрім особистого рівня, каже Марта Чумало, є ще соціальний, коли на насильство відразу не надходить адекватна реакція соціуму.

З сайту Дрогобицької міськради

«Наприклад, дитина щось зробила неприпустиме, і близька людина на це зреагувала несхваленням чи обуренням. Тоді мозок дитини отримує сигнал, що така поведінка є недопустимою.

Що ж ми маємо у випадку з насильством? Припустимо, кривдник побив жінку, приїхала поліція і часто буває так, що починають їх примиряти, применшувати рівень небезпеки, звучить: «ви ж сім’я», «у вас же ж діти». І їдуть, залишаючи постраждалих наодинці з кривдником. Так він не отримує сигналу про те, що це заборонена злочинна  поведінка. Він отримує сигнал про безкарність. Так насильство виходить на наступний виток. Практика медіації чи примирення представниками держави у випадках домашнього насильства недопустима. Це заборонено міжнародними документами, які підписала Україна», – розповіла активістка захисту жінок від домашнього насильства.

Читайте також: У Луцьку майже дві тисячі випадків домашнього насильства за 2018 рік

За словами Марти Чумало, зараз вже є багато інструментів на рівні держави, аби зупинити насильство, але фактично їх ще не так ефективно застосовують, як повинні були б. Тому на рівні соціуму ми маємо також взяти на себе відповідальність за насильство, котре відбувається поряд.

«Ми якось з донькою йшли по вулиці і хлопець шарпав дівчину, а вона викрикувала: «Пусти мене». Люди проходили мимо. А ми зупинилися і демонстративно почали спостерігати. Він трохи стишився. Я запитала у дівчини, чи вона перебуває в безпеці, бо вважаю, що варто викликати поліцію. Дівчина натомість відповіла, що хоче піти додому, а він не пускає її. Тому я почала викликати поліцейських, витягнула телефон, і в той час хлопець розвернувся та втік. Тобто це зайняло в нас 3-4 хвилини. Дівчина подякувала і зрозуміла, що звернення за допомогою може спрацювати у такі моменти. В такий спосіб ми робимо світ навколо нас безпечнішим», – навела приклад експертка.

Тому оточення, наголошує Марта Чумало, має реагувати на те, що відбувається поряд. Питання не в тому, чому вона терпить, а в тому, що вона не може опиратися сама без підсилення, без підтримки і не може змінити ситуацію. Тому всі люди відповідальні за те, щоб змінювати ситуацію з насиллям.

«Кривдник нападає, а жінка часто не має можливості протистояти насильству. Вона зберігає своє життя. А як тільки починає опиратися, насильство збільшується, тому перекладати на неї відповідальність – це не правильно. Жінка мовчить, аби не наразити себе на ще більшу небезпеку. Дуже часто жінки вже пробували опиратися, але натомість ще більше потерпали. Чоловіки «карали» їх за протистояння. Тому ми всі повинні допомагати протистояти насильству і стати частинками системи, у якій насильство не можливе», – додала на завершення фахівчиня Марта Чумало.

Читайте також: Як власний бізнес допоміг «особливій» мамі з Ковеля позбутися токсичних стосунків. ФОТО

З січня 2019 року  набрали чинності норми законодавства про посилення відповідальності за вчинення домашнього насильства та невиконання порушниками обмежувальних приписів. Домашнє насильство сьогодні вважають в Україні кримінальним злочином.

Зокрема у статті 126-1 Кримінального кодексу України йдеться, що домашнє насильство карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 5 років, або позбавленням волі на строк до 2 років. Тобто, тепер кривдник може отримати реальне покарання та опинитися за ґратами.

Однак для того, аби суттєво знизити рівень насильства, Україна повинна ратифікувати Стамбульську конвенцію, яку вона підписала однією з перших серед інших країн світу. З цією метою на сайті Президента України зареєстровано петицію-звернення, підписати яку можна за посиланням –  https://petition.president.gov.ua/petition/87528. До завершення терміну залишилося зовсім мало часу, тож закликаємо не гаяти часу і зробити це зараз.

Анна КАРПЮК

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews