Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Катерина Попко зліва, а поруч знайдена через 73 роки сестра Карлан
Катерина Попко зліва, а поруч знайдена через 73 роки сестра Карлан

Лучанка знайшла сестру аж через 73 роки

21:30 05.09.2016
1809

Луцька казашка Катерина Попко (прізвище по чоловікові) багато років тому була жителькою Алтайського краю. Ще немовлям вона втратила усю сім’ю, а на схилі літ дізналася, яку велику має родину.

Про це йдеться на сторінках тижневика «Сім'я і Дім».

Мама замерзла дорогою в лікарню

Ця історія – наче фільм. Катерина опинилася в дитячому будинку у далекому 1942 році разом із братом Володимиром. У паспорті записана навіть неточна дата народження, а число, коли її прийняли у дитбудинок, – 6 травня.

Пані Катерині відомо, що під час війни їхній батько потрапив до лікарні, а мама, коли йшла його провідати, замерзла дорогою. Дітей же віддали до сиротинцю. Усе своє життя жінка вважала, що у неї з рідні є лише брат, а три роки тому виявилося, що там, у далекому Алтаї, вона має сестру, яка дуже на неї схожа.

Знайти сестру допомогла дочка пані Катерини Тетяна Ляшенко. Одного разу вона запропонувала матері написати на передачу «Чекай на мене». Так і зробили. Результату ж дочекалися аж за 10 років.

Пролунав дзвінок стаціонарного телефону. Я ніколи не брала слухавку, а тут підняла. Виявилося, що це з передачі «Чекай на мене». Нам повідомили, що зателефонують наші родичі. І справді, подзвонила невістка моєї тітки і сказала, що у моєї мами є сестра. Я тоді відповіла, що це неправда, а мені сказали, що таки правда. Словом, це було як грім серед ясного неба.

Сестра Катерини Попко проживає в адміністративному центрі Алтайського краю – місті Барнаул. Має там велику родину. І все життя знала, що десь у світі в неї є брат та сестра. Адже була на 4 роки старшою, коли їх усіх розлучили. Її, найстаршу дівчинку, забрали в сім’ю допомагати по господарству, а малюки лишилися у дитячому будинку.

Я пам’ятаю, що до мене хтось приходив, приносив печиво, але хто саме – не пригадую, адже була ще дуже маленькою. Я не знала, що це була сестра, – згадує пані Катерина.

У невістки до Луцька

Пані Катерина потрапила до Луцька, коли 25-літньою вийшла заміж за нашого українського хлопця. Майбутнього чоловіка Катя зустріла у себе на батьківщині та випадково… відбила від подруги. Каже, спочатку «ходив з подружкою», а потім якось сталося, що «переключився» на неї. Жінка пригадує, що коли чоловік привіз сюди іноземну невістку з Алтаю, усі звертали увагу на неї:

На мене всі оглядалися в тролейбусах! – згадує сміючись пані Катерина.

Життя у жінки було насиченим. Показуючи старі фотографії, розповідає, що займалася спортом, туризмом. Навіть ще недавно бігала у парку. Більше сорока років пропрацювала на швейній фабриці. А донька Тетяна з гордістю демонструє теперішній журнал, де її мама виступає моделлю: поважна леді позує у вишуканих сукнях.

Не повірила, що має сестру

Пройшло ціле життя, у якому Тетяна Попко навіть на хвилину не уявляла, що має сестру. У той день, коли пролунав дзвінок із далекої батьківщини, не повірила, що все це правда.

Мама каже: у мене немає ніякої сестри – це якісь аферисти. Я як подивилася на тітку, то вони з мамою одне обличчя. Вона плакала, казала, що не могла спокійно померти, поки не побачиться з мамою, – розповідає донька Тетяна.

Уже через тиждень рідня захотіла прибути в Україну. Квитки на зворотній шлях узяли з різницею у чотири дні, адже теж не знали, якими виявляться нові родичі. Потім шкодували, що не лишилися на довше. Тетяна зізнається, що так само, як і родичі, спочатку побоювалася знайомитися.

Коли я їх зустріла, мені аж недобре стало. Моя тьотя дуже схожа на маму. Одне обличчя і все. Тітка розплакалася, ми теж всі плакали. Одна моя мама не могла ніяк зрозуміти, як це все трапилося.

Уже потім пані Катерина і сама побувала в Барнаулі. Родичі влаштували пишну зустріч. Наскликали кілька десятків гостей, аби представити її родині. Жила там у племінника.

Я поїхала сама. Вони здивувалися, як мені не страшно було у такому віці їхати. А я кажу: за вік ніколи не думаю (сміється, – ред.). Зустрітися зі мною приїхала вся родина, тільки донька сестри з Алмати не приїхала. Прийшли сусіди, знайомі. Мене на 9 травня запросили в мечеть, хоча сама я християнка. Сказали, приведіть свою гостю. Розпитували про Україну, але я не зовсім хотіла це питання зачіпати. Але вони були позитивно налаштовані, піднімали тости за те, щоб у нас був мир.

Що цікаво, хоча доля роз’єднала сестер у далекому минулому, по життю у них багато дивних випадковостей. Як розповіла Тетяна Ляшенко, ім’я її мами по паспорту Куляш, що по-українськи перекладається як Катерина. Замість по батькові стоїть прочерк, але в нас, в Україні, її всі називають Катериною Юріївною. Сестру з Барнаула звуть Карлан, що теж перекладається як Катерина. Як в однієї, так і в іншої сестри чоловіків та синів звали Олегами.

Зараз родичі постійно спілкуються телефоном, адже часто їздити не випадає – дуже далека дорога. Проте племінники з Алтаю постійно кличуть Катерину Попко у гості, кажуть, це продовжить життя її сестрі.





Наталка ПОЛІЩУК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

Коментарі
26 вересня
Вчора
24.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин