Будинок в Ірпені розграбували росіяни: музиканти та кіт знайшли порятунок у селі біля Луцька

01 Березня 2023, 11:00
Олександр та Вікторія Липчуки. В безпеці на Волині 3435
Олександр та Вікторія Липчуки. В безпеці на Волині

Подорож оперної співачки та артиста Національного оркестру народних інструментів на Волинь виявилась несподіваною необхідністю. Як і для всіх українців, для Олександра та Вікторії Липчуків ранок 24 лютого 2022 року став неприємно пам’ятним днем. 

О п’ятій ранку до них зателефонували друзі зі словами «Прокидайтеся, війна». Трьома днями раніше вони передали свого кота на тиждень для героїв цього матеріалу, оскільки їхали на відпочинок.

Вони запропонували Липчукам переїхати в Бучу чи в Гостомель, адже мали там приватні будинки, щоб там перечекати обстріли. Як можемо сказати тепер, це було велике щастя, що цією порадою не скористалися.

«Речі були вже зібрані, переноска для кота теж була готова, адже кинути напризволяще бідну тваринку було б жорстоко як стосовно неї, так і щодо друзів. У Телеграм-каналах з’явилася інформація про величезну кількість гелікоптерів, які прямують у напрямку Києва. А ще за трохи ми їх почули», – розповідає Вікторія.

Своє рішення все ж покинути Ірпінь Олександр пояснює так: «Ми дізналися, що висадка десанту все ж відбулася, плюс почали говорити про пошуки диверсантів у навколишніх лісах. Наш будинок стоїть на самому краєчку міста під лісом, тому це вже було небезпечно».

Рідна сестра Вікторії домовилась, що їх забере троюрідний брат Микола, який теж не бажав залишатися у Києві, з огляду на ситуацію. Біля виїзду з Ірпеня захована у лісах українська артилерія відкрила вогонь по противнику. Як згадує Олександр, затор був найдовшим з усіх ним раніше бачених.

Міст біля Ірпеня. Фото Вікторії
Міст біля Ірпеня. Фото Вікторії

Було багато аварій, на які ніхто не звертав увагу, адже викликати поліцію було безсенсовно, навіть якби хтось і хотів. У вечірніх сутінках з’явилася колона українських танків, яка по узбіччю прямувала до Києва.

На думку подружжя, одним з найбільш яскравих епізодів була дозаправка авто на придорожній станції, де один працівник з льодяним спокоєм заливав пальне в десятки машин.

«Це моя робота», – казав він кожному, хто питав про те, як можна залишатися настільки виваженим, коли недалеко киплять бої й вже відбулася висадка диверсантів.

«Нам стало легше на душі, коли від’їхали від Києва кілометрів зі сто. Було й далі враження, що не все ще скінчилося, але ми точно трішки розслабилися після безперервних обстрілів та стресу. Ми приїхали на Волинь, де переночували у батьків Вікторії на Камінь-Каширщині, але вирішили там не затримуватися через ймовірний напад з Білорусі, а побути у родичів у селі Піддубці біля Луцька. Заодно там і віддали батькам наших друзів кота, який мужньо подолав з нами цю важку добову дорогу», – каже Олександр.

Після такої невеселої пригоди життя в селі видалось напрочуд хорошим. Червоний борщ, який варила Вікторія, став обіднім хітом і з'їдався за раз. Ввечері всі слухали гру на фортепіано і її спів, чоловік допомагав господарям, рубав дрова. Подобалося гуляти, особливо вражала Покровська церква.

Олександр сміється: «Був лише один не дуже хороший епізод, коли я начитався, що тепер в селах перед обстрілом будуть повідомляти населення дзвонами. Як на зло, наступним днем була неділя, то ми з Вікою в поспіху почали збирати речі, щоб бігти до льоху».

Все було спокійно до 5 березня. Тоді їх будинок на Київщині росіяни почали обстрілювати з танків. Це було дуже боляче спостерігати на відео, які присилали сусіди. Подружжя фактично попрощалося зі своєю квартирою ще як вирушали з Києва, але це все одно були жахливі відчуття. 

Як згодом виявилось, квартиру Липчуків лише злегка «зачепило» осколками, тому можна сказати, що обійшлося.

Приїзд на Волинь окрім відносного почуття безпеки подарував ще й творче натхнення. 

«Я аранжувала якраз народну пісню про вербову дощечку і відчула, що доросла до власної творчості. Раніше не виходило, боялася. Саша допоміг мені й почати писати, і знайти в собі сміливість іти вперед. Мене ніби щось зупиняло, а зараз навпаки надихає. Вважай, що муза знайшла мене на Волині», – спокійно каже Вікторія.

Після повернення до Ірпеня, подружжя розпочало ремонт: замінили двері, поставили вікна замість знищених, прибрали пограбоване мародерами помешкання. Олександр отримав підвищення і продовжив роботу у НАОНІ. Вікторія взяла собі псевдонім MriyNa, записала свою першу пісню Гойда-да та зняла кліп до неї.

Кокос з Бородянки. Фото Вікторії

А щоб у квартирі не було сумно і щоб подарувати комусь ще трішки турботи у цей нелегкий час, вони взяли собі кота Кокоса з багатостраждальної Бородянки, який не мав господарів. Схоже, що він лише «За».

Коментар
29/03/2024 Четвер
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром