«Ми – місточок між Україною і Данією»: розмова з данськими волонтерами

До волинських волонтерів приїхали колеги з Данії. Їхня організація не лише допомагає Україні матеріально, а й займається популяризацією українського питання в рідній країні. 

Журналістам Район.Луцьк. вдалося поспілкуватися з благодійниками та дізнатися, що спонукає їх до такої діяльності. 

Відеооператор Андреас Фосс та соціальні працівники Мадс Лаурідсен і Ніклас Банг – члени громадської організації «KOLO Nordic», яка підтримує Україну в умовах війни. В Данії ГО займається збором грошей, пошуком нових джерел фінансування, купівлею необхідних речей для наших бійців та мирних громадян, що постраждали від бойових дій, та особистою доставкою цієї допомоги. Крім того, в рідній країні благодійники влаштовують різноманітні акції на підтримку України, а також показують землякам правду про російську агресію. 

Співпраця данців з Україною відбувається через громадську організацію «Інфраструктурний клуб», яку очолює інженер, колишній головний дорожник Волині, а нині депутат Волинської обласної ради Іван Мирка. З початку повномасштабного вторгнення разом з іноземними партнерами їм вдалося реалізувати не один проєкт.

Як розпочалася співпраця? Якою була перша зустріч? 

Іван Мирка

Іван Мирка: Наше знайомство відбулося через мою однокласницю Юлю, яка сьогодні є представницею ГО “Інфраструктурний Клуб” у Польщі. Перша їхня місія відбулась на тлі визволення столиці. Тоді, вони привезли генератори, консерви, каністри і багато іншого. Ми відповідно – передали це волонтерам Чернігівщини та Київщини. Там, на деокупованих територіях, було записано чимало відеоматеріалу, адже Андреас знімає фільм. Вони особисто бачили, що таке війна. Ми показали їм, як спільно з поліцією патрулюємо місто. У Липинах відвідали будинок з переселенцями й взяли їх під опіку. Ми створили групу у фейсбуці, де ВПО могли вільно спілкуватися з данськими волонтерами, а ми – розуміти їхні потреби. Це і чимало іншої діяльності тоді було зроблено та зафільмовано під час нашої першої зустрічі. Нині ж – це вже сьома поїздка волонтерів з KOLO Nordic в Україну.

Андреас Фосс: Ми були шоковані, що відбувається в Україні і захотіли допомогти. Щоб робити це було легше – ми разом з моїм другом Бйорном Бансеном створили організацію «KOLO Nordic». Згодом, ми поїхали в Польщу, де зустрілися з Юлею, яка дала нам контакти Івана. Зустріч з ними була дуже важливою, бо в іншому випадку ми б не були тут, де ми є зараз, на тому етапі, на якому є. Для нас дуже важливо приїжджати сюди, зустрічатися з людьми, розуміти їхні історії”.

Андреас Фосс

Мадс Лаурідсен: Я теж був в шоці, коли дізнався, що в Україні почалася війна. Напередодні, ми слідкували за новинами на міжнародних каналах. І всюди говорили, що нічого не буде. Але це сталося. Я був в Україні двічі до цього, і я люблю цю державу, тут чудові люди. Саме тому я був занепокоєний і шукав можливості, як можна допомогти. Невдовзі мій друг Бйорн запропонував мені брати участь у їхніх заходах. І близько місяця тому я вперше приїхав сюди. Ми розуміємо, як важливо допомагати людям, які відчули, що таке війна.

В чому заключається допомога? 

Іван Мирка: Волонтери привозять нам великий об’єм гуманітарної допомоги. В основному йдеться про генератори, одяг військовим, необхідні речі для переселенців, а також медзакладів. Я адресно доставляю все саме тим людям, кому це дійсно треба. Ми не ставили на меті заповнювати наші склади. Вони завжди майже порожні. Ми намагаємося завозити і відразу передавати те. Саме так нам вдається робити максимум. Але, як виявилося, це набагато важче. Тому що це щоденна робота.

Андреас Фосс: В Данії важливою частиною нашої роботи є залучення дедалі все більшої аудиторії людей, які хочуть допомагати Україні. Ми хочемо, щоб людивсе більше людей розуміли й знали, що відбувається тут. Ми також здійснювали деякі масові заходи на підтримку України. В столиці робили демонстрацію перед російським посольством, повісили там український прапор і підсвітили будівлю жовто-блакитними барвами.

Іван Мирка: До Дня Незалежності України наші друзі під посольство рф в Копенгагені вони принесли фотографії та взуття за кожну українську дитину, що загинула в Україні. Запаливши свічку в пам'ять невинних жертв війни, пролили світло на те, що росіяни роблять в Україні.

Іван Мирка: До цих хлопців на різних зустрічах підходять багато наших колег з різними проханнями. І вони ніколи їм не відмовляли. Так, ми допомогли колективу медиків в Берестечківському інтернаті. Працівники були надзвичайно схвильовані. Це чи не вперше волонтери допомогли персонально і працівникам, а не лище пацієнтам.  Крім того у нас народилася вже ціна купа проєктів. Одним з них є виробництво готового до вживання, а не сухого пайка, ми його назвали НЗ450. 

Андреас Фосс: Я фільмую усе, що ми робимо в Україні. Це короткі історії про те, що ми тут побачили. Ми будемо публікувати їх в соціальних мережах. Робимо це для тих людей, які не можуть приїхати сюди, але хочуть відчути, що тут відбувається. Зазвичай, ми приїжджаємо в Луцьк та Львів. Але в липні їздили в Одесу. Там зустрічалися з переселенцями, які приїхали з Миколаєва та інших прифронтових місць. Велике враження справляє, коли ти бачиш людей, які втратили свою роботу, будинки, своє життя. І вони стоять на вулиці, без нічого. Я був дуже засмучений, коли побачив фотографії з Миколаєва, руйнування якого є нелюдським. Це тільки бездушні люди можуть так знищувати красу України.

Чим займалися в Данії та що змусило вас кинути всі буденні справи і їхати допомагати українцям? 

Ніклас Банг: Мені було дуже гірко від того, що зараз українці повинні переживати такий досвід. Я – соціальний працівник, я працюю з дітьми в школі. Тому, для мене дуже важливою є саме допомога українським дітям, які цього потребують, і я маю на меті хоч якось їх підтримати.

Ніклас Банг

Андреас Фосс: Я працюю в сфері комунікації і роблю відео для соціальних мереж. Я бував в Україні раніше, і мені вона здається дуже близькою до Данії. Навіть фізично наші країни розташовані не так далеко одна від одної. Тут я зустрічав людей, які дуже подібні до мене. Крім того, я розумію, що Данія опиниться під загрозою, якщо Україна програє цю війну.

Мадс Лаурідсен: В звичайному житті я працюю з дітьми, а також людьми з інвалідністю. Я знайшов свою мотивацію та натхнення до волонтерської діяльності в українських людях. Під час першої фази війни я за всім спостерігав через соцмережі. Я був занепокоєний тим, що не можу допомогти. І для мене натхненням було те, як українці почали справлятися з цією кризою. Українці – це дуже сильні люди. Вони мають чітке розуміння, що хочуть бути частиною західного світу, а не частиною путінської росії. І оця сила мене настільки вразила, що я захотів допомагати українцям.

Мадс Лаурідсен

За який умов, на вашу думку, Україна отримає цілковиту перемогу?

Андреас Фосс: Я вважаю, що Україна вже перемогла, а путін давно програв цю війну. Зараз він під тиском з своїй країні. Тому, можливо, росіяни допоможуть в цьому процесі, скинувши його від влади.

Мадс Лаурідсен: Це агресивна війна. Але путін не бере до уваги, наскільки сміливими і відважними можуть бути українці. На мою думку, він матиме подвійний програш війни. Він програє її в росії, а також на полі битви в Україні.

Ніклас Банг: Я вважаю, що з боку заходу нам треба робити набагато більше. ТребаНам треба не лише доставляти сюди допомогу і озброєння, але й повністю ізолювати від себе росію. Адже до цих пір в Данії є компанії, які тісно співпрацюють з російським режимом.

Чи занепокоєні пересічні данці війною в Україні? 

Ніклас Банг: Перед поїздкою в Україну я зробив пост в соцмережах: писав, що потребую підтримки. Я був приголомшений, скільки людей поставили під ним лайк, поділилися і навіть зробили донати. Люди, яких я ніколи не знав, скидали гроші для допомоги українцям. Один незнайомий чоловік навіть передав нам холодильник. Тому, коли ми їхали сюди, то говорили про те, що багато данців хочуть допомагати Україні, але не знають як. Саме тому, ми, можливо, і є тим містком, який пов’язує Данію з Україною.

Мадс Лаурідсен: Ця ситуація добре демонструє, що данці зацікавлені в допомозі. Але, оскільки проходить час, в Данії люди стикаються з іншими буденними проблемами. Вони можуть забути, що Україна потребує їхньої підтримки. Зараз багато данців стурбовані енергетичною кризою, ціни на продукти, електроенергію, газ ростуть. І це також хвилює людей. Саме тому, наш обов’язок – нагадувати данцям, що Україні все ще потрібна допомога. Я вважаю, що це наша місія.

Чи є в планах відвідати Україну ще раз?

Андреас Фосс: Так, в жовтні ми будемо тут знову. А ще плануємо приїхати в Україну відразу після перемоги. Щоб разом з вами святкувати упродовж місяця чи двох.

Іван Мирка: Я хлопцям зразу сказав, що в мене будемо святкувати як мінімум тиждень після перемоги. А потім поїдемо в Трускавець. А ще мені здається, що Андреас одружиться на українці. І я переконаний, що після війни вони всі вважатимуть Україну своєю рідною землею. Я точно знаю, що у нас з данцями дуже багато спільних генів. Це проглядається і в очах, і на обличчях, і в тому, що вони говорять та роблять. Ми точно з ними зліплені з якогось одного тіста.