Драйвова луцька сім’я парашутиста і таксистки тюнінгує авто

Подружжя Олега й Катерини Двінських не мислять життя без драйву. Чоловік – знаний серед профі майстер з автозвуку і тюнінгу – до швидкої їзди на мотоциклі «Сузукі» додає адреналін від стрибків із парашутом.

Про це йдеться на сторінках тижневика «Сім’я і Дім».

Дружина – одна з перших у Луцьку водіїв-таксистів – знаходить наснагу у приватних уроках екстремального водіння та віртуозної автомобільної їзди. Разом уже понад 22 роки, життя сповнене сюрпризів: від зйомок у кіно – до пізнання секретів дамаської сталі.

МІСТИЧНІ ТАЄМНИЦІ «ГАРАЖА №13»

– Ми завжди марили автомобілями, небом і кіньми, – каже 43-річний Олег. – Мрії збулися. Автомобілі дають заробітки: я ремонтую автоелектрику і тюнінгую машини. Катя таксує і навчає водінню. Вона ще й професійний тренер з кінного спорту. От вам і мрія про коней. А небо – це моя пристрасть до парашутного спорту.

Другою домівкою називають бокс-майстерню «Гараж №13», що в закутку фабрики «Лучанка». Клієнтів не бентежить «нещасливий» номер гаража. Як, зрештою, й господаря ангару.

– «13» – моє улюблене число, бо народився 13 листопада. Плюс юридична адреса комбінату, де майстерня, теж «13». А щодо забобонів, то скажу: я із 13-м парашутом із 66-ю запаскою виконую крайній злет, який за рахунком вважається 12+, тобто 13-м. Але не страшно, стрибаю, – сміється Олег.

Як визнаний професіонал Олег є суддею Європейської федерації автозвуку і тюнінгу ЕММА. У гаражі на стіні – п’ять медалей призера.

– Першим тюнінговим авто був «Опель-Корса». Маю нагороди за автозвук, особливу відзнаку – срібну медаль у 2002-му за підсумками року і фіналу, – пишається майстер.

Загалом у родині було три машини, але продали, щоб рухатися далі. Найвдалішою видалася рідкісна «Субару-ліон» 1989 року випуску – справжній еталон тюнінгу. Після вдосконалення від авто залишилися хіба що назва, кузов і документи. Замість двигуна 1,8 л поставили  2,2. Із карбюратора перейшли на інжектор. Повністю переробили проводку, модернізували підвіску, підсилили гальма. Салон весь перешивався, зробили шкіряним. Авто перефарбовувалося, зроблена унікальна аерографія – Луцький замок і фентезі.

Тюнінговане авто...

...захоплює погляд

ЛОВИТЬ АДРЕНАЛІН МІЖ ХМАРАМИ

У майстерні Олег власноруч виливає зі склопластику шоломи для парашутного спорту.

– Подібний коштує щонайменше 500 доларів. Тому почав робити свої. Вони безпечні, витримують тести для мотоциклетних шоломів, – запевняє автомайстер.

Парашутний спорт – окрема сторінка в біографії Олега. Малим захоплювався авіамоделюванням, бо з родини військових. Хоча професію пов’язав із автомобілями, постійно тужить за небом.

– Я спортсмен-парашутист із 126 стрибками. Уперше спробував у 16 років. Відтоді щотижня їжджу в Рівне – лише там аеродром для парашутистів, – каже Олег.

Син Артур у свої 16 років теж стрибнув із парашутом. Такий подарунок на день народження зробили батьки. Потім ще тричі стрибав. Водночас дружина не перечить захопленню чоловіка.

Олег разом з сином Артуром

– Він у небо дивився завжди. Я змирилася, бо в чоловіка мусить бути захоплення. Хтось полює, рибалить, дехто в бари ходить. Мій скаче з парашутом. Ну, нехай скаче, – погоджується Катерина.

НА КОНЯХ ГАРЦЮВАЛА І В КІНО ЗНІМАЛАСЯ

Катерина теж частенько скакала, але на конях. Вона – професійний тренер із кінного спорту.

– Малою марила лише кіньми і машинами. Майстерність відточувала на племінній конефермі в селі Борочиче у Горохівському районі. Потім навчалася, здавала не тренера. Запросили на півроку до Польщі об’їжджати коней у Шведській кінній спортшколі, – розповідає Катерина.

Катерина на байку

1

Ще одне захоплення – коні

Устигла попрацювати на Київському іподромі, тренером у Білорусі, інструктором кінної міліції в Луцьку. Коли запросили в Суздаль, знялася у трьох художніх фільмах: «Юрій Долгорукий», російсько-китайській казці «Відображення в дзеркалі» та історичній драмі. Була дублером головних героїнь, виконувала каскадерські трюки. 

Нині жінка проміняла коней на іномарку-таксі «Опель-Вектра». Їздить уже 9 років. Паралельно навчає новачків їзді на авто – від елементарного паркування до екстремального водіння.

– До мене приходять ті, кого в автошколі не навчили їздити. Також ті, на яких махнули рукою, кажучи: «Ти не зможеш ніколи їздити». А вони в мене їздять, – переконує Катерина.

Дехто одразу хоче екстремального водіння – поліцейський розворот, контрабандистський розворот. Інструктор Катя миттю відказує: «Люди, ви спочатку хоча б навчіться правильно їздити! Хоча би змійку заднім ходом проїдьте, не збивши жодного конуса. Отоді про щось будемо говорити».

Зажила доброї репутації. Телефонують чоловіки, щоб їх дружин навчила їздити. Затим просять за доньок. Отак династіями ходять.

Катерина – одна з перших жінок-таксистів у місті

– Усе встигаю, бо люблю свою роботу, – каже Катя. –  Ми з Олегом завжди робимо тільки те, що нам подобається і приносить задоволення. До всього треба натхнення і любов – це неспростовна істина.

Артур разом з мамою

Роман ЖИЖАРА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].​