Налагодили зв'язок – і людям стало спокійніше: як у Луцьку проводили інтернет в укриттях

Що довше триває військова агресія росії проти України, то рідше лучани спускаються в укриття. Проте у перші тижні старі бомбосховища та підвали стали для багатьох ледве не другим домом. А в комфортному домі має бути інтернет.

Налагоджувати зв'язок укриттів із зовнішнім світом взялися спільними зусиллями самі лучани та їхні провайдери. Ми поспілкувалися з представниками двох із них – Волинських оптичних мереж та «Волі».

Як луцькі бомбосховища підключали до мережі та намагалися забезпечити стабільний зв'язок в умовах війна, з'ясовувала журналістка Район.Луцьк.

У кого ключ від підвалу?

Коли сирена волає кілька разів на день, а повітряна тривога триває годинами, то діти не вчаться, дорослі не працюють.  Усім  доводиться розглядати бетонні стіни укриття. У деяких бомбосховищах часто не працював і мобільний зв'язок. 

Тому вже за кілька днів після початку великої війни до провайдерів почали телефонувати стурбовані громадяни з проханням якось вирішити цю проблему. 

Укриття

Інженер з Волинських оптичних мереж Сергій Куліш розповів, що вже 28 лютого вони відповіли на запит міської влади і почали проводити інтернет на блокпостах тероборони. Згодом, після перших дзвінків від цивільних мешканців, взялися за укриття.

«До нас зверталися люди, що хочуть інтернет в укриття. Відповідальні за укриття, людина, ЖКГ чи ОСББ мали написати заяву, ми укладали договір і підключали. Це займало приблизно 1-2 дні. Сховища у нас були в пріоритеті», – зазначає Сергій Куліш.

У Луцьку є 101 захисна споруда. У скількох із них взагалі є доступ до інтернету, з'ясувати, на жаль, не вдалося. При цьому Волинські оптичні мережі станом на 12 квітня забезпечили інтернетом 35 сховищ у Луцьку, після чого заявки від людей перестали надходити. 

Укриття

Ще один досить популярний на Волині провайдер Датагруп-Volia (в народі просто «Воля») також долучився. За словами пресслужби компанії, з перших днів війни вони почали реалізовувати програму з підключення бомбосховищ до безкоштовного високошвидкісного інтернету. 

Укриття

«Воля» реалізує цю програму в багатьох регіонах України і співпрацює з місцевими адміністраціями. Наприклад, у Києві підключили вже понад 100 сховищ, у Рівному – 60, а в Луцьку на час нашої розмови лише дев'ять.

«Зараз ми розпочали втілення аналогічної програми по підключенню гуманітарних центрів для внутрішньо переміщених осіб. Наприклад, у Рівному вже підключено декілька гуртожитків, де розміщені переселенці зі сходу країни. Це дуже важливо, адже дітям треба продовжувати навчання, а дорослим підтримувати контакт із близькими, що залишились у зонах бойових дій», – додають у пресслужбі. 

Провайдери встановлюють необхідне обладнання та надають послуги абсолютно безкоштовно. Умова лише одна: відповідальні особи зобов'язуються повернути це обладнання компанії після закінчення війни (скасування  воєнного стану).

Підвал – не квартира, тож у процесі підключення інтернету працівники стикалися з різними ситуаціями. Волинським оптичним мережам у цьому плані пощастило трошки більше, адже їхня магістраль проходить досить часто саме через підвальні приміщення, там же розташовані розподільчі бокси.

Зазвичай, найскладнішими для облаштування є підтоплені підвали або ж нестандартне планування. Проблем додає хіба що магістраль, яка проходить над дев'ятим поверхом, а не в підвалі. Але це, за словами Сергія Куліша, вирішується використанням довшого кабелю.

Роутер у сховищі

Працівники «Волі» мають більше веселих історій з укриттів. У пресслужбі розповіли, що часто монтажники не могли потрапити у сховище, бо воно було зачинене і ніхто не знав, де ключі. Доводилося телефонувати в ЖКГ, ОСББ або стукати у всі квартири.

«Ще однією перепоною була настороженість людей до невідомих (хоч і у формі провайдера) людей, які відкривають підвал і проводять там якісь роботи. Декілька разів навіть викликали поліцію, але все швидко вирішувалось», – зазначили у компанії.

Окрім одного випадку.

За словами пресслужби «Волі», одного разу компанії надійшло відразу декілька заявок на підключення з одного житлового комплексу. Коли команда приїхала на місце, виявилося, що голова ОСББ категорично проти того, щоб «невідомі тинялися підвалами». Декілька днів з головою вели переговори. 

«Зрештою, інтернет ми таки провели, а голова ОСББ вибачився за непорозуміння. На прощання він сказав: «Самі розумієте, на вулиці війна», – додали у компанії.

Інтернету вистачить майже на всіх

Споруди цивільного захисту населення у Луцьку за типовими проєктами зазвичай розраховані на 100-300 людей. Волинські оптичні мережі за договорами надають інтернет швидкістю 100 Мбіт/с безлімітно й безкоштовно. 

У «Волі» кажуть, що обмежень швидкості нема взагалі. Але є один нюанс. Точка доступу ділить швидкість на усі підключені пристрої. Тобто, якщо у сховищі перебуває 100 людей і всім потрібно буде підключитися до конференції в zoom, у них навряд чи це вийде, бо швидкість сильно знизиться.

«Під час перших повітряних тривог я часто спускалася у сховище під своїм будинком, але так жодного разу і не змогла підключитися до проведеного там інтернету», – ділиться досвідом лучанка Катерина.

Цю проблему провайдери частково змогли подолати, встановлюючи в укриттях маршрутизатори більш просунутих моделей, що зменшило вплив навантаження на якість сигналу.

Сергій Куліш з Волинських оптичних мереж розповів, що вони зіткнулися з більш глобальними причинами нестабільного інтернету. Річ у тім, що центральний кабель Київ-Луцьк пролягав у районі Бучі. Окупанти його пошкодили майже відразу, а проміжний вузол знеструмили. 

Резервний кабель проходив по лінії Київ-Львів-Луцьк, що значно впливало на стабільність сигналу. Це вдалося виправити лише через місяць, коли компанія проклала кілька додаткових резервних ліній. 

Лучанка Вікторія була частою відвідувачкою бомбосховища біля свого офісу, тож зазвичай використовувала інтернет саме для роботи. 

«Так сталося, що коли я вперше заходила в це бомбосховище, там проводили інтернет, були майстри. Мені сказали, що це робили за безплатною програмою. Наскільки я розумію,  активна пані з цього будинку, яка завідує цим бомбосховищем на добровільних засадах, зателефонувала, заповнила необхідні документи на отримання цієї послуги. Багацько людей у сховищі було, але нету на всіх вистачало», – розповіла Вікторія.

Більшість лучан, які відгукнулися у наших соцмережах, не спускалися в укриття жодного разу або лише кілька разів та користувалися там власним мобільним інтернетом, якщо вдавалося його зловити. 

У пресслужбі «Волі» зазначили, що незначні перебої у наданні самих послуг стаються через аварії внаслідок війни. За перший місяць таких неполадок було близько половини. 

Від критичних наслідків пошкоджень основних магістралей компанію врятувало те, що ще задовго до війни вони збудували розгалужену мережу магістральних ліній по всій країні. Якщо десь стається аварія, трафік просто перемикають на іншу лінію. 

Навіть котики ховаються

Всі в укриття!

Війна триває. Військове командування постійно наголошує на небезпеці ракетних ударів ворога по всій території України. Досі дислоковані на Волині сили ППО робили все можливе, аби якнайменше ракет долітало до Луцька. Проте це не дає приводу ігнорувати повітряні тривоги. У Луцьку достатньо облаштованих бомбосховищ та протирадіаційних укриттів, в яких потрібно ховатися, коли над містом лунають сирени, хоч лучани наразі майже цього не роблять.

Інтернет, який продовжують безкоштовно проводити у сховищах за заявками, дозволить провести цей час із користю або ж просто відволіктися.

«У перші дні війни люди були дуже налякані. Сидиш у бомбосховищі без зв'язку і думаєш лише аби все було добре і закінчилася тривога. Ми допомогли налагодити зв'язок – і людям стало спокійніше. У деяких сховищах діти були на заняттях у Zoom, а волонтери через інтернет координували допомогу іншим людям», – зазначили в пресслужбі компанії «Воля». 

Життя, звісно, триває теж. Проте, варто пам'ятати, що заради цього наші військові б'ються на фронті. Ставлячись легковажно до повітряних тривог, ми знецінюємо цю боротьбу.

Читайте також: Де у Луцьку й околицях бомбосховища