Боротьба, яка увінчалась успіхом: як у Луцьку активісти вплинули на вирішення проблеми смороду

Що може об’єднати експерта з нерухомості, спеціаліста з реалізації опитувань, дитячу письменницю, режисера, маркетолога будівельної компанії, журналіста, продавця одягу, експерта з відеонагляду, власників кав’ярні?

Якщо це Луцьк, європейське місто зі справжніми цінностями, то їх може об’єднати любов до цього міста, прагнення вирішити проблеми, вболівання за його розвиток і перспективу.

Як в обласному центрі Волині сформувалась і діє ініціативна група «За чисте повітря. Луцьк», яким був шлях учасників цієї групи до об’єднання і що вже вдалось кільком активним людям, - у цьому матеріалі.

Як екологічна проблема об’єднала людей

6 липня 2019 року на Театральному майдані в центрі Луцька зібралось кілька сотень людей, аби на мирній акції висловити свій протест проти смороду в місті. У Луцьку неприємні запахи ширились з 2017 року. Два роки були спроби і намагання частини громадськості вплинути на ситуацію, і це навіть вдалось частково. Однак згодом неприємні аромати з’явились знову.

Усі причетні до вирішення проблеми посадовці та органи влади розводили руками, а бізнес, який начебто був причетний до поширення смороду, спокійно працював далі.

Однак цього разу мирна акція мала значний успіх – і сьогодні це дало відчутні результати: Луцьк уже майже не смердить.

Це той унікальний випадок, коли екологічна проблема, дуже серйозна, задавнена і наболіла, відкрила чимало інших проблем нашого міста, але також сприяла підвищенню рівня соціальної відповідальності мешканців та втіленню технічних інновацій.

Спостерігаючи локальний повітряний «апокаліпсис» та бездіяльність чиновників, кілька найактивніших людей обмінялись номерами телефонів та створили спільний чат у соцмережі для подальшого обміну інформацією.

Ініціатор мирного зібрання та створення чату у вайберіексперт з нерухомості Володимир Редкач одразу зазначив, що тут спілкування відбуватиметься без політики та лише з однією метою – допомогти місту позбутись смороду.

Одна з активісток, журналістка, а нині керівниця відділу будівельної компанії Ірина Новосад, першочергово подала конструктиву ідею написати запити на інформацію в різні інстанції, аби з’ясувати стан справ. Журналістський досвід Ірину не підвів, адже на запити журналістів органи влади зобов’язані відповідати протягом 5 днів. Згодом інші активісти долучились до цього процесу і буквально засипали запитами і держекоінспекцію, і міську раду, і обласну держадміністрацію.

Інша активна лучанка дитяча письменниця Наталія Гуркіна одразу запропонувала масово ставити аватарки з респіраторними масками на обличчі, щоб акцентувати увагу відповідальних органів на тому, що проблема смороду існує і вона гостро актуальна.

Уже 8 липня Володимир Редкач написав: «Радий кожному учаснику цієї групи, нас на сьогодні 44, і для себе я назвав всіх нас, як «фреш», найкращий концентрат громадської самосвідомості. Чому? Ми не були мотивовані нічим, окрім бажання вплинути на критичну ситуацію в місті, а це вартує багато чого!!! Звичайно, в кожного є свій власний мотив, і це, напевно, нормально, але точно те, що ми об'єднання активних та небайдужих громадян, які зробили велику справу!!! І час покаже, як наша акція вплинула на багатьох лучан і не тільки (за нами спостерігають друзі зі всієї України)».

Напевно, ці слова виявились певним чином пророчими. Бо люди з групи справді мирно, але разом з тим правильно тиснувши на відповідальних осіб, зуміли зрушити з місця те, що консервувалось і затягувалось роками.

Володимир Редкач і Наталія Гуркіна

Як зростала активність

9 липня спеціаліст з реалізації опитувань Михайло Верпучинський подав таку пропозицію: «Потрібно вимагати створення інформаційної-аналітичної системи для постійного автоматичного контролю повітря з публікацією результатів онлайн. Створення цієї системи гарантує пункт «є» ст.10 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». У нас без проблем влада знаходить 1,5 млн грн на реконструкцію плитки в парку. А півмільйона на систему контролю повітря не знайдеться?»

Михайло згодом проявить неабияку прозірливість і зуміє скомпонувати воєдино величезну кількість даних. Фактично, для нього це стане ще однією справою – не так улюбленою, як важливою, без якої вже неможливо, справою честі. Але це буде через кілька тижнів.

Поки ж ми спостерігаємо за тим, як розвивалась ініціативна група далі.

Будь-які розмови про дії чи бездіяльність влади завжди викликають дискусію. Так було і цього разу. Частина учасників групи одразу висловила готовність протестувати і навіть закликати до зміщення з посад чиновників. Та цей запал був стишений після того, як інша частина групи увійшла до складу комісії при міській раді, яка займалась подоланням проблем смороду.

Саме після цього почався справжній конструктив і розуміння ситуації, адже громадськість отримала найважливіше – інформацію.

Також усіх поінформували, що дзвінки щодо смороду можна залишати на лінію групи швидкого реагування муніципальної варти – 0670000679.

Ось які були перші результати після найпершого засідання в міській раді, зі слів Наталії Гуркіної:

1. Домовилися про створення публічної групи уфейсбуці. Вона відрізнятиметься від усіх наявних, адже об'єднає міські державні служби і громаду.

2. Від Володі Шпирковського пролунала цікава пропозиція щодо встановлення камер спостереження на фільтраційних полях.

3. Найближчим часом відбудеться зустріч в розширеному форматі. Будуть запрошені представники ОТГ та керівник Луцької РДА.

Також озвучили кілька інших важливих моментів. Зокрема, прохання від міської ради: при ознаках смороду телефонувати на «гарячу лінію» 15-80. «Це важливо, адже фіксує кількість звернень, години, райони міста», - зауважила Наталія Гуркіна.

Володимир Редкач ще раз нагадав:

1. Ми точно поза політичними партіями, і для нас немає різниці, хто кого представляє.

2. Для нас важлива загальна ціль - це чисте повітря в нашому місті заради дітей і наступних поколінь, а також моніторинг і недопущення подібних шкідливих виробництв в Луцьку чи на кордонах з ним.

3. Ми можемо співпрацювати з будь-ким, якщо це допоможе досягненню спільної мети.

4. Ця група - це максимально командна робота, де кожна конструктивна ідея має право на життя, і шляхом голосування більшості ми прийматимемо всі ключові рішення.

5. Ця група - це один з прикладів народження громадянського суспільства.

«Моя мрія, щоб ми подолали якнайшвидше цю проблему, а саме в цьому році. На зустрічі Григорій Пустовіт (в.о. міського голови – ред.) зазначив, що подібна проблема, яка є в інших містах, не була подолана, немає такого досвіду, тому ми можемо стати перші, хто в співпраці влади, громадськості, бізнесу, ГО і політиків подолає цю екологічну проблему», - зауважив Володимир.

Після цих слів активнішими стали й інші учасники групи.

Люди запропонували також телефонувати на «гарячу лінію» Кабінету Міністрів 15-45 і реєструвати звернення. Звісно, в такому випадку Кабмін все одно перенаправляє все на область, але позиція людей була така, щоб заяв надходило побільше.

1

Як відкривались очі на інші проблеми

11 липня ДУ «Волинський обласний лабораторний центр МОЗ України» оприлюднив інформацію про перевищення вмісту аміаку в повітрі від 2,3 до 22,6 рази, сірководню від 2 до 10,5 разів, оцтової кислоти від 1,1 до 2,6 рази. Найбільші перевищення, за інформацією спеціалістів, - на межі санітарно-захисної зони полів фільтрації Гнідавського цукрового заводу – того підприємства, яке найбільше звинувачували в поширенні неприємного запаху.

Ця інформація надзвичайно сколихнула лучан. Люди заговорили про шкідливість для здоров’я цих речовин та й загалом про негативний вплив смороду на самопочуття городян. Також уперше зазвучали пропозиції про судові позови на відшкодування моральної і матеріальної шкоди. Однак юристи поінформували: навряд з цього щось вийде, бо, мовляв, важко довести взаємозв’язок між наявністю смороду та самопочуттям людей. Та й медики фіксують такі речі неохоче: довести погіршення стану здоров’я від смороду майже нереально. З іншого боку, активісти припускали, що медики не хочуть брати на себе таку відповідальність і хвилюються за робочі місця…

Однак зауважимо, що й самі лучани неохоче звертались до сімейних лікарів і мляво телефонували на «гарячі лінії» зі скаргами про сморід. Природа сучасної людини така, що легше і швидше написати про проблему у фейсбуці, однак таким чином вона не вирішується.

І коли на комісіях міськради озвучували кількість дзвінків, їх було набагато менше, ніж дописів у фейсбуці.

Врешті, Володимир Редкач написав у групі: «Давайте максимально конструктивно. Писати можна ще годинами, але основні моменти на сьогодні - це поширення інформації про необхідність звернення громадян до лікаря. Якщо є принтер, надрукуйте для свого будинку і сусідніх, скільки можете, це реальний вплив, вклад і допомога...»

Цей заклик сприйняли одразу, і того ж вечора сотні листівок надрукували та розклеїли в місцях масового скупчення людей. Роботу продовжили і в наступні дні. Так прості мешканці розпочали активну фазу інформування інших лучан про проблеми смороду. І вже через кілька годин це дало дуже важливі результати.

Як гартувалась юридична складова

Що ж до можливих позовів і відшкодувань, роз’яснення ситуації дав адвокат Дмитро Смоленський: «Уся дискусія зводиться в будь-якому випадку до одного питання, ХТО ВИНЕН? Три роки шукають, а пред’явити нічого й нікому не можуть... Чому? Питання риторичне. А наслідок один: допоки не буде винного, не буде жодних позовів і компенсацій.Навіть коли встановлять винного, буде наступний етап. Етап доведення причинно-наслідкового зв'язку ВИНА-НАСЛІДОК. Тобто в кожному окремому випадку симптоми хвороби, саму хворобу слід буде доводити в тій частині, що вони настали саме в силу винності когось.Жоден лікар письмово не підтвердить факту причин хвороби лиш тому, що в анамнезі захворювання буде «проживання в «смердючій» зоні міста, чи вдихання смердючого повітря. І лікарі будуть діяти в такому випадку абсолютно правомірно, бо вони не вповноважені робити експертні висновки».

Юрист підтвердив правильність дій і намірів ініціативної групи. На його думку, мітинги, збори, страйки є законними методами боротьби, а ще краще, аби люди продовжували вести переговори від імені спільноти з відповідальними органами доти, доки не отримають гарантій виконання вимог.

Дмитро Смоленський, як і багато інших активістів групи, був прозірливим і передбачливим. Цікава річ: всі думки, що озвучувались у чаті, згодом втілювались у реальність. Уже через кілька днів на комісіях міськради начальник управління охорони здоров’я Микола Якимчук озвучував цифру про кількість звернень до лікарів через погіршення здоров’я. Зверніть увагу: раніше про це взагалі не йшлось.

Як активісти розпочали інформаційну кампанію

Значна заслуга в цьому була інформаційної кампанії з розклейки листівок з номерами телефонів та алгоритмом дій в разі виявлення смороду. Але ще більшу роль зіграв обмін інформацією «вживу» між людьми. Особливо активно «включились» в роботу подружжя Окладних, Наталія Халик, Володимир Шпирковський та інші.

Це дало хороші результати, і Володимир Редкач написав: «Ми не хочемо хаотичних рухів, їх можна створити багато, але створити єдиний напрямок дій. Минулий тиждень був дуже добрим, оскільки ми дізналися багато інформації, отримали уявлення про стан справ від різних активістів та на щоденних робочих зустрічах у МР (міській раді – ред.). Ініціювали багато ідей, і більшість з них сприйнято було позитивно, взято в роботу, незабаром все це опишемо. Коротко: фіксація і оприлюднення даних по замірах в повітрі - це спільний результат наш і робочої групи МР, інформаційні листівки, запрошення представників Біопеку, голови районної ради на засідання оперативної групи МР в п’ятницю, виїзд на фільтраційні поля з ним і ще багато іншого, - це все спільне напрацювання». 

Володимир згадує, що в ті дні знайомі й незнайомі люди найбільше закидали групі, що вона працює на захист міської влади, але це, за його словами, була неправда. Аби володіти достовірною інформацією, потрібно було відвідувати засідання комісій, виїжджати на місця подій, спілкуватись з десятками спеціалістів.

«Ми - унікальне незалежне не від кого об'єднання громадянського суспільства і будемо діяти лише у спільних інтересах - за чисте повітря в найкоротші терміни», - такою була позиція Володимира та інших учасників групи.

Пан Володимир справедливо зауважував, що шукати винних – не справа активістів, а правоохоронних органів.Та й звинувачувати відповідальних посадовців у соцмережах і розмовах – справа марна, їх, швидше за все, замінять такі ж люди – ніби й нові, але які діятимуть в системі. Акцент необхідно робити на вирішенні проблеми вже цього року за допомогою спільних зусиль небайдужих активістів. Тому – потрібен план дій і максимальна концентрація зусиль.

Як ініціативна група встояла перед політичним спокусами

Написано це було перед виборами до Верховної Ради, а градус активності і суспільного невдоволення в ті дні був дуже високий. А ще існував ризик використання напрацювань в чиїхось політичних цілях. Однак група і тоді змогла встояти та не піддатись на провокації!

Наталія Гуркіна згодом описала результати роботи групи за тиждень:

1. Активісти почали брати участь в робочій групі міської ради з питання смороду.

2. Група ініціювала фіксацію станів здоров'я лучан, пов'язаних зі смородом.

3. Залучила в робочу групу голову Луцької РДА, почула його позицію з проблемного питання.

4. Залучила в робочу групу голову Боратинської ОТГ, почула його позицію.

5. Провела переговори з одним із власників Гнідавського цукрового заводу, директором заводу, почула їх позицію та пропозицію по вирішенню питання з їхньої сторони.

6. Ініціювала друк за кошти міської ради інформаційних листівок, які будуть поширені в громадському транспорті та комунальних закладах. Ініціативу міська рада підтримала.

7. Ознайомилася з виробництвом Гнідавського заводу та підприємства Біопек. Поставила всі питання, що нас цікавили. Побачила повністю цикл Біопеку: від облаштування виробництва до використання барди. Люди особисто перенюхали всю барду: і в лабораторії, і на полях.

Як за 10 днів досягнути максимуму – програма-мінімум від луцьких екоактивістів

На 10 день після мирної акції в центрі міста до вирішення проблеми зі смородом були залучені фактичні всі потенційні та контролюючі сторони: підприємства міста, екоінспекція, Луцька міська рада, Луцька РДА, завод Біопек, Держпродспоживслужба, управління екології ОДА та ряд інших.

Важливим кроком у подоланні проблеми стали заміри складу атмосферного повітря у Луцьку та офіційна фіксація перевищень в ньому аміаку, сірководню, оцтової кислоти та інших небезпечних речовин. До речі, саме цей зафіксований факт невдовзі став підставою для перевірок заводу Біопек і виданню йому відповідного припису держпродспоживслужбою.

Ще один не менш важливий шлях боротьби зі смородом – інформаційна кампанія. Саме заклики телефонувати на «гарячу лінію» міськради та повідомляти про факти смороду тримали всіх у тонусі. Адже стало очевидно, що від смороду страждає багато лучан, і вони не збираються про це мовчати.

За цей час також відбулося кілька візитів на фільтраційні поля Гнідавського цукрового заводу, в тому числі з працівниками Біопеку та Луцької РДА. Представники ініціативної групи ще раз переконалися в тому, що саме ці поля є найбільш ймовірним джерелом жахливого смороду у місті Луцьку. 

Лікарі в амбулаторіях міста вже не відмовлялись від того, щоб вказувати причиною погіршення стану здоров’я сморід чи забруднене атмосферне повітря. І кілька таких фактів вже офіційно було зафіксовано. А це - беззаперечні докази та аргументи у боротьбі за чисте повітря.

«Обговорення та дії, що спрямовані на знищення смороду у Луцьку, відбуваються не за «зачиненими дверима». Ми як представники громадськості присутні на кожному засіданні робочої групи Луцької міської ради. Це дає можливість відслідковувати хід подій з перших уст та фіксувати усі кроки, які обіцяють зробити, щоб подолати сморід. Саме це дасть нам потім можливість проконтролювати ці дії та кроки, щоб проблему не просто усунули на кілька місяців до наступного літа, а вирішили раз та назавжди», - інформував Володимир Редкач.

Як вплинули на проблему слухання, зустрічі і… спілкування в онлайні

23 липня відбулись громадські слухання щодо проблеми смороду, які тривали більше трьох годин. Під час заходу градус активності й ненависті був на висоті, адже обурені лучани виливали свій гнів на всіх присутніх: міську раду, районну раду, заводи, правоохоронні органи. Їхнє обурення було зрозумілим: у попередні роки людей просто не інформували, як ведеться боротьба зі смородом…

Уже 30 липня ініціативна група вперше зустрілась неформально. Звісно, сюди прийшли не всі учасники, які були у спільному чаті. Але й той десяток людей, який таки зумів прийти і присвятити більше двох годин часу обговоренню подальших дій, був неймовірно ефективним. Найактивніше ядро групи презентувало попередні напрацювання щодо боротьби зі смородом та визначило подальші кроки.

Опісля цього створили офіційну сторінку спільноти у фейсбук. Активісти стали впізнаваними та затребуваними у ЗМІ. Варто зауважити, що і Вікторія Окладна, і Ірина Новосад, і Михайло Верпучинський, і Наталя Гуркіна, і Наталя Халик надзвичайно багато часу приділяли тому, щоб відповідати людям у соцмережах: вони взяли на себе роль так званих «відповідальних за все на світі», вони збирали скарги, координували, радили. Тисячі лучан дізнались про джерела смороду та шляхи боротьби з ним – і це головне.

Режисер та журналіст Сергій Шараєвський напередодні відзняв поля фільтрації цукрового заводу з висоти пташиного польоту. Окрім того, активіст зайнявся відслідковуванням і пошуком інших джерел смороду. Усі були переконані, що джерело – не одне.

Нарешті це питання підняла і прокуратура Волині, яка зібрала всіх відповідальних 1 серпня на спеціальне засідання. Тоді поінформували, що відкрито кілька кримінальних проваджень і що координації між відповідальними органами немає. Тож домовились співпрацювати. Розслідування щодо пошуку винних у смороді триває і може тривати ще досить довго.

Як активісти виявили інші джерела смороду

Звісно, активісти не сиділи без діла. Сергій Шараєвський запропонував створити карту міста, щоб люди могли залишати повідомлення про сморід, вказуючи конкретне місце. Таким чином можна було встановити, звідки і що саме має неприємний запах. Усе мало звестись до того, що джерело смороду не єдине. Однак міська влада відхилила цю пропозицію, мовляв, достатньо дзвінків на «гарячу лінію». Але активістів все більше цікавили відстійники та точки зливу каналізаційних відходів.

Тим часом, завод почав засипати свої поля фільтрації під пильним наглядом громадськості, тож на прилеглій території сморід частково вдалось ліквідувати.

Що ж до інших можливих джерел, то Михайло Верпучинський проаналізував дані міськради щодо дзвінків на лінію 1580 з 10 липня по 1 серпня. Зазначимо, що активіст робив це більше 10 годин у вільний від роботи та зустрічей в міськраді час. Аналізував Михайло ті скарги, які стосувались смороду.

«Аналіз скарг вулицями показав цілком очікуваний результат. Десятку лідерів склали:

1. Дружби народів - 176 скарг,
2. Станіславського - 88 скарг,
3. Бенделіані - 64 скарги,
4. Львівська - 62 скарги,
5. Шота Руставелі - 39 скарг,
6. Даньшина - 35 скарг,
7. Потебні - 32 скарги,
8. Степова - 24 скарги,
9. Боженка, Гулака-Артемовського, Гнідавська - 21 скарга,
10. Корольова - 18 скарг.

Загальна кількість скарг за розглянутий період - 1188.

8 представників ГПЗ, 2 представники Червоного і по одному від Вереснева і центру (Привокзальний район). Аналіз вулиць демонструє явну перевагу проблеми в одній частині міста. Подив викликає хіба що наявність в десятці вулиці Гулака-Артемовського (8 км від фільтраційних полів) з кількістю скарг, рівним вулицях Боженка (2 км від фільтраційних полів) і Гнідавській (2,5 км від фільтраційних полів)», - зазначив Михайло.

Активіст виснував, що сморід в місті має кілька джерел, хоч на долю полів фільтрації припадає 75% з них.

«Спираючись на ці дані, можна справедливо стверджувати, що сморід у Центральному, Завокзальному, Кічкарівка, Старому місті та інших районах викликаний, швидше за все, іншими причинами. Якими - це ще належить з'ясувати ... Що ми бачимо? Безумовно, райони Красне і ГПЗ - поза всякою конкуренцією. Але інтенсивність звернень з центру міста анітрохи не поступається Вересневому, а площа їх набагато більше, ніж у останнього».

Михайло у характерному для нього стилі робить такий висновок: «Проблема - комплексна, і єдиного винуватця в ній немає. Хтось винен більше, хтось менше, але кожен зі свого боку повинен не відхрещуватися, а зробити свою частину роботи по усуненню створених лучанам проблем: як той, хто засмердів фільтраційні поля, так і ті, хто засмерділи Центр, Завокзальний та Кічкарівку, а також кожен з нас, хто звик гадити собі під ноги і під двері сусідам».

Мати справу з пасіонаріями краще, - представник заводу

12 серпня цукровий завод отримав газоаналізатор для вимірювання аміаку і сірководню на полях фільтрації. Жодних перевищень після того, як ці поля почали засипати, зафіксовано не було.

Більше того, ініціативна група #ЗаЧистеПовітря.Луцьк домовилась з керівництвом заводу про те, що лучани матимуть змогу скористатися придбаним газоаналізатором у разібажання зробити подібні заміри у будь-який час. Заступник голови правління з питань сировини Гнідавського цукрового заводу Олександр Нікішин не проти «позичити» дорогий прилад.

До речі, ініціатором придбання газоаналізатора вартістю понад 50 тисяч гривень був один з акціонерів заводу. За словами Олександра Нікішина, прилад в першу чергу вимірює вміст аміаку і сірководню, до того ж, він відрізняється від інших схожих приладів, які мають державні служби.

«Якщо є запит від громади промоніторити якесь місце, то думаю, що проблеми не буде, але варто зважати, що це дороговартісний прилад. Не кажу, що ми святі й пухнасті, але є ряд заходів, які ми розробили, і вони вже  втілюються. Газоаналізатор – один з пунктів цих заходів», - розказує Олександр Нікішин. І додає, що йому краще мати справу у вирішенні ситуації не з владою, а саме з активними громадянами – «пасіонаріями, які весь час на передовій і не бояться щось сказати».

Друге, що зроблено, - це встановлено жомопресита дифікатопресина заводі, тож з минулого року значно впали витоки на поля фільтрації. Цього року поставлена задача максимально відійти від країв полів фільтрації і більше сконцентруватися в центрі, що дасть змогу максимально збільшити санітарну зону. Адже санітарна зона 90 метрів, яка є нині, – це нонсенс, причому на ній люди мають уже городи і навіть ведуть житлове будівництво.

«Коли ми вирішуємо якусь справу, хотілось би бачити не однобоке висвітлення справи. Хотілось сказати громадськості, що ми робимо, як вирішуємо проблему. Розумні люди завжди вислухають і скажуть, що так, а що ні. Весь час з громадськістю треба співпрацювати. Я Сергієві Шараєвському на громадських слуханнях запропонував виїхати, оглянути поля, робота робиться, все нормально. Він був з оператором, все зняв і показав людям. Ми відкриті», - додає представник заводу.

Спеціаліст каже, що нині сільськогосподарські підприємства забирають зі сховищ біоетанольного заводу орієнтовно тисячу тонн барди на день, адже це – цінне добриво для їхніх угідь. У планах акціонерів та особисто Олександра Нікішина – придбати спеціальний агрегат, який вноситиме рідкі етанольні добрива безпосередньо на поля, а також за кошти Євросоюзу збудувати принципово нові очисні системи безпосередньо на заводі й таким чином відмовитись від частини відстійників та сконцентруватись безпосередньо всередині полів фільтрації. У результаті завод максимально відійде від міста і збільшиться територія санітарної зони. Звісно, мова йде про сотні тисяч, а то й мільйони гривень. Але завод буде модернізований, - стверджує підприємець.

Олександр Нікішин застерігає і просить активістів не розносити хвиль неправди. «Краще завжди приїхати, зателефонувати і з’ясувати правдиву інформацію. Тому що викинути інформацію – це одне, а спростувати її потім дуже важко, а це – репутація заводу», - твердить він.

Одне з полів фільтрації

Комусь зручніше пустити проблему на «самотік», - експерт

Станом на 15 серпня ініціативна група заявила, що головною причиною смороду раніше справді були поля фільтрації. Але аналіз від Михайла Верпучинського засвідчив, що, за результатами звернень громадян, неприємний запах шириться і в інших районах міста, тобто джерело смороду – не одне, їх може бути кілька. Проте відповідальні контролюючі органи поки що про це мовчать…

Однак люди вже не можуть і не вміють мовчати. Фахівець з використання корисних мікроорганізмів з Чернівців Артем Рудий висловлює захват роботою ініціативної групи. Його вразили і громадські слухання, і те, як далі розвивались події. Експерт застерігає, що засипання відстійників не вирішує проблему, адже шкідливі речовини вже потрапили у грунт і води. «Честь і шана активістам, які сприяли тому, що поля засипали та вжили ряд інших заходів. Однак корисних мікроорганізмів може бути замало, проблема до кінця ще не поборена і рано чи пізно проявить себе знову. Це залежатиме від погодних умов, температурного режиму та інших факторів», - зауважує спеціаліст.

Артем також вказує, що джерело смороду в Луцьку не єдине, адже є відстійники в Липлянах, неподалік Луцька, нечистоти, які зливаються в річку Стир, відходи з переробки тварин, які потрапляють в каналізацію тощо. Однак в разі правильного застосування корисних мікроорганізмів водойми можливо очищати, та це напряму залежить від температури повітря, тобто їх варто використовувати саме коли ще дуже тепло.Корисні мікроорганізми вирішують саме проблему, а не борються з наслідками.

Нині ж перед містом постає питання, що робити з тими відстійниками, які не належать нікому. «Складається враження, що влада не зацікавлена вирішувати проблему цього року. Я бачив річку Сапалаївку, поблизу дитячої залізниці, яка дуже забруднена, затхла, там купа намулу, не видно дна, зрозуміло, що туди щось зливають. Риб та раків не було видно взагалі. Якщо це питання не вирішити, то буде ще одна екологічна проблема в самому центрі міста. І якщо Гнідавський завод влада зуміла певним чином притягнути до відповідальності, то що вона робитиме з іншими джерелами, - невідомо. Передбачаю, що цю проблему знову вирішуватиме громада», - наголошує спеціаліст.

Артем Рудий вважає, що терміново необхідно взяти проби води місцевих водойм, зробити хімічний та бактеріальний аналіз, тоді буде відомо, наскільки ситуація критична і що робити в подальшому. Але те, що ситуація критична, - зрозуміло й так, питання в тому, чи хтось з цим щось робитиме.

Під час одного з останніх засідань комісії при міській раді в.о. міського голови Григорій Пустовіт зауважив, що влада допускає існування інших джерел смороду і працює над вирішенням проблеми. Однак кількість звернень на «гарячу лінію» міської ради щодо смороду – ще не показник, 90 відсотків, що неприємний запах шириться саме від відстійників цукрового заводу.

Ось чому правильною є думка Артема Рудого: спочатку потрібно зробити всі заміри, а тоді усувати причини, а не боротись з наслідками. І ось чому ініціативна група продовжує відвідувати засідання комісій при міській раді і наполягати на вирішенні проблем. Але в першу чергу їх необхідно не замовчувати, а озвучувати, аби люди володіли інформацією. Також групі дуже потрібні спеціалісти-екологи, медики, юристи, які більш кваліфіковано, кожен у своїй сфері, зможуть говорити про ті чи інші питання.

_____________________________________

Поки ж проблема трохи вляглась, ініціативна група #За чисте повітря.Луцьк активно працює далі. Днями представники взяли участь у місцевому екофорумі, де ділились досвідом боротьби за чисте повітря в рідному місті. А тим часом екологічні проблеми виникають і в інших регіонах країни. Досвід Луцька засвідчує: без тиску громади їх вирішити буде неможливо.

Ольга Бузулук