Хірургія без крові: як у Луцьку роблять операції на суглобах

У Волинській обласній клінічній лікарні протягом двох років активно проводять оперативні втручання на суглобах за новітнім методом. Він дозволяє уникати кількасантиметрових розрізів, зменшує виникнення післяопераційних ускладнень і дає можливість поставити пацієнта на ноги вже наступного дня. До речі, хворі можуть спостерігати за ходом операції через великий монітор і розпитувати в медиків, що їм роблять.

Завідуючий відділенням артроскопії та малоінвазивних ортопедичних втручань Микола Наїдко разом із колегою Віталієм Вітковським вирішили відійти від шаблонних операцій на суглобах. Почали з колінного, оскільки він травмується і «хворіє» найчастіше. Лікарі опанували та впровадили в практику малоінвазивної хірургії в ортопедії оперативні втручання, які передбачають надрізи у кілька міліметрів та дозволяють ходити пацієнту буквально вже на другий день після операції.

Микола Наїдко

1

Віталій Вітковський

На створення відділення вплинули європейський досвід, який Микола Ігорович постійно запозичує на різних конференція, форумах, тренінгах, активна співпраця з тернопільською приватною фірмою та, звісно ж, розуміння й підтримка багаторічного очільника обласної клінічної лікарні Івана Сидора.

«Щире спасибі колегам із Тернополя Юрію Тугарову й Аркадію Яворському. Ми часто бували на операціях у їхній клініці, вони приїздили до нас і досі допомагають у складних випадках. Завдяки наполегливій роботі нашої невеликої оперативної бригади, ми практично повністю освоїли малоінвазивні оперативні втручання на колінному суглобі», – наголосив Микола Ігорович.

Лише за липень у відділенні провели 28 артроскопічних операцій. На двох оперуючих лікарів – це немало. В серпні, незважаючи на відпустки, вже прооперували 17 хворих із травмами та захворюваннями колінних суглобів. З часом планують «ремонтувати» фактично всі суглоби людського тіла. На черзі опанування плечового, який після колінного травмується найбільше.

Під час артроскопічної операції

КАДРОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ І ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТ

На сьогоднішній день у відділенні артроскопії та малоінвазивних ортопедичних втручань працює невелика, але надійна команда професіоналів.

«Розпочинали ми з оперуючим лікарем Віталієм Вітковським. Допомагають старша сестра відділення Оксана Михайлюк, медсестри Інна Лопоха, Юлія Вишинська, Юлія Дзвонко, молодша сестра Ольга Коробко. Відділення, якщо так можна сказати, функціонує на базі обласного відділення ортопедії-травматології. Обслуговують його ті ж самі працівники, що й основне. Це все значно утруднює роботу і катастрофічно потребує модернізації, розширення, адже маємо лише вісім ліжко-місць. Бувають такі ситуації, коли одночасно на лікуванні перебуває вдвічі більше хворих. Через великий наплив людей і відсутність вільних місць, інколи доводиться чоловіків і жінок класти в одну палату. Це, звичайно, неправильно, але пацієнти згідні перетерпіти й такі умови, аби якомога швидше їх прооперували», – розповідає про непрості робочі будні Микола Ігорович.

Операційна бригада

Адміністрація обласної клінічній лікарні вбачає перспективу в розвитку відділення й обіцяє з 2020 року, коли перейдуть на нову форму оплати лікарняних послуг, розширити його і модернізувати.

«Ми поки що працюємо на орендованій артроскопічній стійці. Звісно, хотілося б мати свою й нову. Керівництво запевняє, що найближчим часом виділить гроші на її закупівлю. Є потреба щоденно робити п’ять-шість артроскопічних операцій, але на одній стійці і при наявності одного комплекту інструментів можна провести максимум дві. Адже необхідно простерилізувати інструменти, маніпулятори, камеру. Добре, що маємо кваліфіковану операційну медсестру Інну Лопоху. Без її старань та відповідальності й того не могли б зробити. А щоб проводити п’ять-шість операцій у день, має бути дві-три стійки, стільки ж комплектів інструментів, хоча б ще одна навчена операційна бригада і ще одна операційна кімната», – розповідає завідуючий відділенням.

1

Артроскопічна стійка

За словами Миколи Наїдка, перша умова успішного лікування – правильний діагноз. Повне обстеження можна пройти в обласній лікарні, яка оснащена дуже потужною діагностичною апаратурою. Завдяки впровадженню в ортопедію малоінвазивної хірургії можна значно інтенсифікувати процес лікування: сьогодні хворого госпіталізують у відділення, завтра оперують, післязавтра виписують зі стаціонару в реабілітаційний центр або на амбулаторне лікування.

«Артрооскопія дає нам можливість побачити всі структури суглоба в функціональному варіанті – в положенні згинання-розгинання. Встановити кінцевий діагноз і вибрати правильну тактику. На жаль, традиційним хірургічним способом це майже неможливо. Артроскопічне втручання значно зменшує травматизацію, скорочує період реабілітації та зменшує виникнення ускладнень. Операцію роблять із проколів 4-5 міліметрів: через один вставляється відеокамера, через інший – маніпулятори, якими виконують оперативне втручання в середині суглоба», – розповідає Микола Наїдко.

Хворі можуть спостерігати за ходом операції через великий монітор і розпитувати в медиків, що вони роблять.

Зображення із камери подається на два монітори: один – для роботи лікарям, інший – для пацієнта. Весь оперативний процес записують на відео і при потребі видають пацієнтові на руки. Завдяки відеопротоколам можна оцінити саме оперативне втручання в післяопераційному періоді, за потреби проконсультуватися навіть онлайн із ведучими практикуючими в цій галузі спеціалістами України чи й Європи, продемонструвати хворому, його родичам проблеми, які були в суглобі і що зробили.

«Найчастіше оперативні втручання на колінному суглобі не потребують загального наркозу, тому ми впровадили в практику нову методику знеболення – провідникову анестезією, коли «відключається» лише оперована кінцівка. Хворий нічого не відчуває, з нами контактує, дивиться на монітор. Якщо потрібно його рішення, ми запитуємо, пояснюємо, чому так робимо. Здебільшого пацієнти спостерігають за операцією в онлайн режимі. Після провідникової анестезії не потрібно добу лежати, можна відразу вставати, самому сходити до вбиральні. Це взагалі дуже перспективний метод анестезії, який допомогли запровадити тернопільські колеги та наш анестезіолог Юрій Філіпчук», – розповідає Микола Ігорович.

Юрій Філіпчук використовує провідникову анестезію

Юрій Філіпчук

Оплату за артроскопічну операцію проводить пацієнт. У ціну входить одноразова обкладка на операцію, халати, спеціальний розчин у суглоб, частково вартість електродів, шейверів, які через кілька операцій потрібно змінювати. Все це дороговартісні речі. Наприклад, один електрод до вайперизатора коштує до 200 умовних одиниць, саме тому змушені закладати частину їх вартості в ціну операції.

У відділення потрапляють і дуже запущені пацієнти, які тривалий час намагаються медикаментозно вилікуватися, але час втрачений, тому навіть артроскопія тут вже неефективна.

«Коли є деформуючі артрози колінного суглоба з великими артрозними змінами, тоді хворі потребують ендопротезування. Це набагато дорожча і набагато складніша для хворого операція. Реабілітація в таких пацієнтів набагато довша. До речі, рівень відновлення залежить не тільки від того, як проведена операція, а, в першу чергу, від того, наскільки пошкоджені структури колінного суглоба», – підсумовує Микола Наїдко.

Лише за липень у відділенні провели 28 артроскопічних операцій.

ЛІКАР ПОСТІЙНО ПОВИНЕН ВЧИТИСЯ

Використовуючи особисті зв’язки та бажання постійно бути на рівні, Микола Наїдко часто їздить за кордон. Іноземні колеги, не важливо професор, директор клініки чи провідний спеціаліст, дають вичерпні відповіді на питання, порадять, як краще вирішити ту чи іншу проблему, організувати той чи інший виробничий процес.

Лише цьогоріч Микола Ігорович був на конференціях, присвячених вивченню анатомії колінного суглоба, технологіям сучасних оперативних втручань у Болоньї (Італія), в Лондоні (Англії), в Будапешті (Угорщина), у Відні (Австрія), в Гданську, в Познані і у Варшаві (Республіка Польща). У вересні запланував поїздку в Братиславу (Словаччина).

«Головний лікар Волинської обласної клінічної лікарні Іван Сидор із розумінням і підтримкою ставиться до тих, хто їздить за кордон вчитися. У наш заклад часто надсилають запрошення на різні медичні заходи. Надихає те, що організатори з розумінням ставляться до українців та роблять суттєві знижки: ми у 3-4 рази менше платимо за участь. Особисто мені дуже допомагає голова Асоціації ортопедів-травматологів Польщі Лєшик Романоській. По скапі чи по вайбері він консультує нас із різних виробничих питань, деяких наших складних хворих ми відправляли до нього на консультацію і лікування», – розповідає Микола Наїдко.

Прикро, що в Україні на державному рівні не виділяють кошти на подібні поїздки з обміну досвідом. Лікарі змушені вчитися за спонсорські або власні кошти.

«Гроші, які витратиш на закордонну поїздку, компенсовуються впевненістю і правотою в тому, що ти робиш. Це насправді дуже багато. Адже знаєш, що робиш це так, як у прогресивних країнах світу. А ще, щоразу як я їжджу, щось вдається випросити собі у відділення: то електроди, то затискач, то насадки до шейвера. Такі подарунки перекривають для нас половину витрат на поїздку. До речі, у нашій команді всі повинні бути на рівні, кожен має їздити і запозичувати досвід, адже потім ми один одного вчимо на робочому місці», – наголошує Микола Ігорович.

1

На конференції в Австрії

Цьогоріч у Болоньї була триденна конференція по меніску. У перший день розглядали анатомію й оперативні втручання, у другий – досвід лікування, у третій – реабілітацію прооперованих хворих.

«Шість американських фірм представили свої технології оперативного лікування хворих із захворюваннями та пошкодженнями колінного суглоба, алгоритм їх діагностики, діагностичну апаратуру, свої повністю укомплектовані артроскопічні стійки й інструментарій для оперативних втручань. Не знаю, коли ми працюватимемо на такому рівні, але хочеться вірити, що настануть ці часи й у нашій медицині», – захоплюється іноземним досвідом Микола Ігорович.

Конференція в Болоньї

Остання поїдка Наїдка, Вітковського й Філіпчука була у Варшаву.

«За останні роки у Польщі відкрили та вдосконалили дуже багато державних і приватних фірм. Оснастили їх найновішою технікою Якщо туди їдуть оперуватися з Америки, Франції, Італії, це, напевне, показник того, що клініка працює на високому рівні. Нам пощастило знайти у Польщі хорошого колегу, який організовує практичні заняття у провідних артроскопічних клініках. Щоб самим поїхати у Варшаву на 2-3-денне навчання потрібно затратити за одного до трьох тисяч євро. Нам же йдуть назустріч і безоплатно дозволяють бути присутніми на операціях і навіть брати в них участь», – тішиться такою можливістю заввідділення.

Миколу Наїдка дуже вразив німецький досвід, особливо, як там вміють рахувати гроші, буквально кожну копійку, раціонально використовувати свої можливості.

«Мені випала можливість побувати на стажуванні у всесвітньо відомій клініці «Шаріте». Як там працює стаціонар одного дня: приходить пацієнт із пошкодженим колінним суглобом – допустимо, з блоком меніска. Хворий попередньо обстежився амбулаторно. Запланована в нього операція на 11:00. Він з’являється в лікарні о 09:00, голодний. Після підготовки в палаті та передопераційній через годину-півтори його везуть в операційну. Об 11:00 оперують, як і було заплановано. Після чого кладуть у палату, дають маленьку пляшечку води, бо їсти ще не можна. О 14:00 виписують зі стаціонару. Пацієнта годувати не потрібно, ліжко-місце він довго не затримує. На такому рівні повинні працювати й ми. Але для цього має бути певна організація процесу обстеження хворих, їх госпіталізації, задіяна велика кількість людей. У нас поки хворі лежать 2-5 днів», – переконаний медик.

На думку Миколи Ігоровича, який у медицині з 1986 року, всі повинні постійно підтримувати один одного, вчитися і працювати на прогресивний розвиток та вдосконалення нових технологій.

Триденна конференція по меніску в Болоньї

«У Болоньї під час конференція я оглядав виставку медичної літера-тури. Книги дуже дорогі, але й корисні. Вартість двотомника, який мене зацікавив, щоправда англійською мовою, але з хорошими фотоілюстраціями, – 800 євро. Видання підготовлене Товариством артроскопістів Північної Америки, статті до нього написали близько 200 провідних спеціалістів. Звісно, для нас – це великі гроші. Як не дивно, допоміг перекладач із Сахаліна. Він запропонував надіслати російськомовний варіант книги в Україну. Чесно, через війну з Росією і відразу до всього російського, не вірилося в позитивний результат обіцянки. Але чоловік дотримав свого слова і приблизно через 4 чи 5 місяців ми цей двотомник отримали в Луцьку. Видання прийшло ще й доповнене відеофільмами. На одній із сторінок було написано: «Не потехи ради, а пользы для». Це наша настільна книга і ми бережемо її, як зіницю ока».

Микола Наїдко вирішив по телефону подякувати перекладачеві-дарувальнику:

«Кажу йому: «Отримали вашу книгу, навіть не знаємо, як віддячити. Для нас – це дуже дорогий подарунок. Чому нам такий бонус? А він відповідає: «Ця книга видана у 2015 році. За весь цей час ніхто з України навіть не поцікавився нею. Через це я вирішив її вам подарувати», – переповідає випадок лікар.

ЯК ВБЕРЕГТИ СВОЇ СУГЛОБИ

Життя стало дуже інтенсивним і динамічним. Люди віддають перевагу активному відпочинку (катаються на лижах, роликах, мотоциклах), мандрують по світу, займаються різними видами спорту. Навантаження на кінцівки, а відповідно і на суглоби, значно збільшилося, тому в рази зросли випадки травматизму.

А ще, за словами Миколи Ігоровича, люди ведуть неправильний спосіб життя, не слідкують за ходою, користуються незручним взуттям, незбалансовано харчуються, ведуть ненормоване життя… Все це тільки прискорює зношення опорно-рухового апарату людини, і, відповідно, суглобів.

«Тішить, що свідомі люди стали більше цінувати своє здоров’я і час. Почали більше приділяти йому уваги. А тому і нам, медикам, необхідно міняти підхід у боротьбі з недугами кісток та хрящів. Йдучи в ногу з часом, ми вирішили активно застосовувати в практиці новітні методи в умовах Волинської обласної клінічної лікарні. Вони дозволяють не лише зберегти, а й продовжити функціонування суглобів, вражених гострими та хронічними недугами», – переконаний Наїдко.

Кожна людина повинна відчувати свій рівень активності і не повинна ні перевищувати його, ні недонавантажувати. Все має бути в міру, яку повинна знати сама людина, а на допомогу в її визначенні й приходять лікарі, перш за все сімейні.

«Якщо є проблема у суглобі, треба звернутися до свого сімейного лікаря, травматолога поліклініки чи хірурга. Призначається певне обстеження, лікування. Якщо через 2-3 тижні призначене лікування не дає позитивного результату, варто звертатися до вузького фахівця – ортопеда, тобто їхати до нас. Зробивши повноцінне обстеження, ми вирішимо, чи потрібне оперативне – артроскопічне втручання, чи ні», – радить Микола Ігорович.

За словами лікаря, організм, як і машину, потрібно прогрівати, тобто готувати до певних навантажень, а не навантажувати організм і суглоби без підготовки і вміння.

«Потрібно в міру працювати, щоденно займатися зарядкою, тримати себе в тонусі й не дозволяти зайвій вазі руйнувати ваші коліна. В їжі має бути певна кількість кальцію, білка, цукру, інших поживних речовин. А ще потрібно любити море й прогулянки. Плавання, баня, сауна, прогулянки лісом, скандинавська хода, під час якої працюють усі суглоби, – запорука здорових суглобів», – підсумував розмову Микола Наїдко.

Анна КАРАСЬ