Учитель фізкультури з унікальним здоров’ям розмальовує стіни спортзалу
-
-
>
-
>
-
>
13266
54-річний педагог Валерій Демчук, у якого зроду не було медичної картки, з дитинства займається спортом та малює у третьому поколінні.
Унікальний «спортивний митець» народився у Рівненській області в селі міського типу Клевань, де й закінчив школу. Після чого вступив до Луцького педагогічного інституту, одружився, а з 1991 року почав працювати вчителем фізкультури в школі №23, де й трудиться донині.
Ось уже протягом року чоловік займається незвичним, як для вчителя фізкультури, заняттям – розмальовує стіни шкільного спортзалу.
Район.Луцьк поцікавився, як вчитель поєднує такі різноманітні захоплення, і коли до затятого спортсмена прийшло бажання малювати.
СПОРТ ДОПОМІГ ЗДОБУТИ УНІКАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я
Валерій Демчук розповідає, що вчителем фізкультури вирішив стати не просто так. Спортивна професія перейшла у спадок від батьків, які також працювали у школі.
«Мої батьки – вчителі фізичного виховання. Так, по традиції, і я пішов у цю сферу. Мама все життя пропрацювала вчителем фізичної культури та виховання у Клеванській школі №1. Зараз батьки уже на пенсії, але саме така родинна любов до фізкультури, мабуть, і визначила моє майбутнє», – ділиться Валерій Демчук.
Фізкультурою чоловік почав займатися ще з дитинства. Розповідає, що завжди вів здоровий спосіб життя і не забував про спорт. Коли навчався у школі, ходив на тренування з легкої атлетики. Виступав за збірну району, потім за збірну області. На основі цього й вступив до інституту.
Про юнацьке захоплення легкою атлетикою вчитель не забуває й донині. Тому щодня, з самого рання, бігає та займається фізичними вправами. До такого способу життя привчив і доньку Наталію, яка в свою чергу, навчає сімейній традиції ще зовсім маленького сина.
Саме спортивне загартовування з самого дитинства, припускає Валерій Демчук, і посприяло його міцному здоров’ю, якому дивуються усі знайомі.
«Відкрию вам таку таємницю. Коли ми проходимо в школі медогляд, мене питають, де ваша медична картка. Кажу, у мене її немає, бо ніколи серйозно не хворів», – зазначає вчитель.
Чоловік і дійсно жодного разу не звертався в лікарню. Якщо і заставала якась незначна хвороба, то за кілька днів організм самостійно з нею справлявся.
«Для вас – це дивно, для мене – норма життя», – каже Валерій Демчук.
СПОРТИВНЕ ЖИТТЯ У РІЗНОКОЛЬОРОВИХ ФАРБАХ
Та не фізкультурою єдиною живе чоловік. Протягом тривалого часу Валерій Демчук має незвичне, як для спортсмена захоплення – малювання. Художньої школи умілець не закінчував, вчився азам мистецтва самостійно.
«Справа у тому, що моя мама також малювала. Як передалася у спадок професія вчителя фізкультури, на генетичному рівні, мабуть так само і це передалося. Дочка теж малює. Але вона більш схильна до портретів, закінчувала художню школу. Так що це у нас вже в третьому, а може й в четвертому поколінні, бо мати розповідала, що дідусь також полюбляв живопис», – зауважує педагог.
Цікавитися образотворчим мистецтвом Валерій Демчук почав ще у школі. В інституті часто робив різні замальовки «для себе». Першу свою велику роботу намалював у луцькій ЗОШ №11, де працювала дружина.
Так як пані Лариса – вчитель української мови та літератури, на великому панно чоловік зобразив Великого Каменяра.
«Дружина тоді якраз проходила атестацію і готувала відкритий урок по творчості Івана Франка «Мені тричі являлася любов». Тема стосувалася кохання Франка, яке він не міг ніяк поєднати зі своєю творчістю. І от це я на великому панно з мішковини, розміром 4х2 метри, відтворював. Намалював обличчя Івана Франка, трьох жінок в чорно-білих тонах, стіл з книжками, перо. Картину оздобив орнаментом. Жінки в чорно-білих тонах, бо йому із жодною з них не вдалося дожити до кінця свого життя», – ділиться чоловік.
Наразі Валерій Демчук, натхненний образотворчим досвідом, на радість дітям розмальовує стіни спортзалу в 23-ій школі. Оздоблення залу – власна ініціатива вчителя. Малювання, каже Валерій Демчук, відволікає від нервової напруги, емоційно налаштовує на кращу роботу.
Працює пан Валерій у позашкільний час, здебільшого у суботу. Малює виключно звичайною фарбою і пензлем, не використовуючи модні серед творчої молоді розпилювачі. За вихідні фарба висихає і в понеділок діти уже можуть займатися у спортзалі.
«Роблю це для того, щоб коли учні приходять на урок в поганому настрої, відразу зацікавились і таким чином підняли собі настрій. Дітям подобається. Навіть фотографуються на фоні малюнків», – з усмішкою розповідає вчитель.
На стіни спортзалу вчитель старався наносити прості зображення, бо діти погано сприйматимуть серйозніші малюнки. Зображення підбирав тематичні. Здебільшого це різні види спорту: легка атлетика, футбол, волейбол, лижі – те, чим діти займаються на уроках фізкультури. Часу на таку роботу педагог витрачає чимало. Оздоблювати стіни спортзалу почав ще в серпні минулого року.
«Розумієте, коли ти бачиш і відчуваєш, що не можеш цього робити, краще не братися, бо воно не вийде. А от коли ти відчуваєш, що так, воно зараз піде, тоді починаєш малювати. Це не так, що ти от мусиш приходити з 9:00 до 18:00 на роботу і сидіти тут. Такі речі виношуються. Прийшла якась ідея – подумав-подумав і є тема для малюнка», – ділиться секретом творчого процесу Валерій Демчук.
Наразі «фізрук-художник» не збирається зупинятися на досягненому. Коли закінчить розмальовувати спортзал, не проти оздобити ще якесь приміщення, якщо хтось захоче бачити його витвори мистецтва на стінах.
Розмовляла з митцем Оксана ВЛАСЮК
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі