Де і як живе директор будівельної компанії Андрій Разумовський

Мало хто знає, але тисячі волинян «побували» у цьому будинку ще чотири роки тому. Бо саме у ньому знімали стартовий рекламний ролик житлового комплексу «Супернова» (відео – наприкінці тексту). Пам’ятаєте камін, дерев’яні сходи, якими ходить головна героїня кліпу? Це – інтер’єр дому директора Будівельної компанії «Інвестор» Андрія Разумовського.

Краще тисячі слів про будівельника напередодні професійного свята розкаже збудований ним для себе дім – вирішили ми. І пішли в гості, — пише Перший.

ЯБЛУКА, САКУРИ І АДАМОВЕ ДЕРЕВО 

Суботній ранок. «Струмочок», схоже, ще спить. Тихо. Тільки неподалік десь уже чути спів пташок. І пахне квітами.  

Охоронець на вході відкриває хвіртку центральних воріт. «Вас уже чекають».

Будинок Андрія Разумовського – крайній ліворуч у цьому житловому комплексі. Живе забудовник поряд зі своїми ж клієнтами. І щодня через вікно бачить, як зводять нові будинки. І для нього також… Але про все по порядку.

А поки що господар зустрічає нас на порозі. Не сам. На руках – донька Єва. 

– Дружина вже чай поставила, заходьте!

Відмовляємося. Нам же кортить роздивитися тут все. Господар не заперечує. 

…Хто виріс у традиційній сільській хаті, відразу помітить сучасніше планування: один з виходів будинку – парадний – «дивиться» прямо на вхідну хвіртку. А обійстя немає довгої «шиї»- вулиці, будинок стоїть геть близенько до внутрішнього проїзду «Струмочка». Так зручно: чужі тут не ходять, а на ділянці лишилося вдосталь площі для внутрішнього двору. Там і газон, і кущі троянд, і дерева, і навіть басейн помістився…

Збоку уздовж огорожі – молоденькі деревця. На одному рясно червоніють яблука. 

– Це я торік восени посадив чотири фруктових дерева. Абрикос, яблуню і дві черешні. Бачите? Вже родять. Абрикоси і черешні ми вже з’їли. От, яблука достигають.  

На внутрішньому дворі гостей зустрічають кущі розкішної гортензії. «Садила Ангеліна», – пояснює господар. І додає: «А ось тут, обабіч доріжки, росли кущі троянд. Зараз мусимо посадити їх по-новому: траву від бур’янів кропили, квіти загинули…».

Зелений стрижений газон переплітають доріжки з бруківки. Уздовж мурованого паркану – клени, туї, сакури і… ще якісь кущі. В кутку голубіє басейн. За огорожею червоніють стіни нового будівництва – росте новий «Струмочок». 

– А що це за дивні кущі? Чи то дерева? 

– Це павловнія. Її називають ще «адамовим» деревом, деревом-феніксом, драконовим деревом чи природнім алюмінієм. Мене запевнили, що вона виростає на два метри в рік і гарно цвіте. Купив, посадив, аби перевірити. Якщо правда – будемо садити на наших житлових комплексах. 

Щодо темпів росту, то, схоже, таки правда. Господар каже, що три тижні тому павловнія була всього кілька сантиметрів заввишки. Зараз же – не менше 20 см уже вимахала.

Цікавимося: як Андрій вибирає дерева, достойні рости на його подвір’ї? 

– Та тут нема правил.  Якщо сподобається, якщо почую про щось цікаве, а тим більше таке, яке може стати в пригоді – беру. 

Андрій Разумовський зустрів нас із донькою Євою

Відразу попросились на екскурсію. За будинком – внутрішній дворик

Басейн на подвір’ї невеликий: 9 на 3,6 м

Басейн обладнаний автоматичною електролізною системою очистки. Відтак будь-коли готовий до використання

Літня тераса з мангалом. Тут Андрій і Ангеліна приймають гостей у теплу пору року

Усі дерева Андрій Разумовський садив сам. Каже, черешні та абрикоси уже з’їли, тепер дозрівають яблука

Для будинків «Струмочка» і бетон, і цеглу, і бруківку робила компанія «Інвестор»

А гортензії садила господиня

Автоматичний полив газону. Господар каже: і радий би сам поливати – тоді з сусідами зручно спілкуватися. Але часу бракує

– А ось це – мій новий будинок, – киває Андрій Русланович на новобудову за огорожею. – Добудуємо, розберу огорожу – з’єднаю усю територію. Новий будинок буде іншим – тепер ми з дружиною врахували усе, що нам не подобається у цьому будинку. Новий буде ще кращий!

Щойно згадали про дружину Анеліну – вона і з’явилася на порозі дому: «Чай же холоне!»

НОВИЙ «СТРУМОЧОК» – НОВИЙ БУДИНОК

Центр внутрішнього простору дому Разумовських – просторий зал. Тут стоїть великий обідній стіл, є телевізор, диван. Із залу – вихід на внутрішнє подвір’я, а ще – на кухню, передпокій. Зал вінчає балкон другого поверху з прозорими перилами і дерев’яними сходами.

Стелі у будинку нема: похилий дах з отворами мансардних вікон неймовірно додає простору і «повітря». 

– То все-таки, що не так з цим будинком? Він, звичайно не розкішний, яким можна було б уявити будинок власника будівельної фірми… Але дім – сучасний, функціональний, красивий. І місця вистачає…

– Знаєте, я завжди своїм покупцям при виборі майбутнього дому раджу не поспішати. Кажу: уявіть, що з вашим житлом буде через 5-10 років. Ви ж його не на рік-два купуєте! Хто в ньому житиме? Чи всім вистачатиме місця? І додаю: бо знаю це з власного досвіду! Як і багато що з того, що пропонує своїм клієнтам «Інвестор». 

Господарі пояснюють: цей будинок робили швидко. Від моменту заливання фундаменту до новосілля минуло трохи більше 9 місяців. Над дизайном працювала студія «Панда», керівником якої є Андрій Черниш.

…Розмова продовжується за великим дубовим столом. Чай, сухофрукти, сир, солодощі… 

– Хочемо, аби деякі речі булі зручніші, ніж зараз, – каже Ангеліна. – Приміром, щоб була накрита літня тераса, з виходом просто з кухні. Так зручніше, так ближче, ніж зараз ходити до альтанки. Та й в теплу пору мати стіл на свіжому повітрі – класно… Ще хочемо повноцінний другий поверх, який дозволить створити у домі дві зони: ми ж ще дітей плануємо, а їм мусить бути достатньо простору. Тому нам теперішніх маленьких спальні і дитячої в перспективі –  замало… Ну й інтер’єр я хочу трохи урізноманітнити кольорами.

– У мене є й інші резони для таких ідей, – додає Андрій. – З точки зору ціни квадратного метра двоповерхові будівлі – вигідніші за одноповерхові. З таких же міркувань не вітаю в індивідуальних будинках підвали. Завдяки додатковим тепловтратам та потребі робити гідроізоляцію, квадратний метр підвалу виходить дорожчий. Краще – ще один поверх.

Крім ще одного поверху, у новому будинку господар планує собі окрему гардеробну: аби не заважати рідним, збираючись на роботу. Адже йде на роботу рано, ще до 7 ранку.

– У цьому будинку ми робили акцент на зал як на місце, де буде зосереджуватися життя сім’ї. І не зовсім добре подумали про решту кімнат. Спальня і дитяча – точно мають бути більші. Так і буде у новому будинку, – запевняє Андрій Разумовський.

– Загалом ми сімейні обов’язки поділили так: тато займається будинком ззовні, мама – зсередини. Андрій не має часу дивитися, як поставили плінтус, як пофарбували стелю. А я готова і хочу це робити, – резюмує, посміхаючись, Ангеліна.

Простора вітальня – центр помешкання

На другому поверсі – справжнє домашнє вогнище

Вечори біля каміна додають відчуття сімейного затишку 

Традиційної стелі немає. Похилий дах додає простору

«ЖИВЕМО ТАМ, ДЕ БУДУЄМО»

Помічаємо не геть звичне: у залі під вікнами немає радіаторів опалення. Чому?

– Тут тепла підлога. Втім, ідея невдала: вікна об’єктивно є джерелом тепловтрат. Старий добрий принцип розміщувати батарею під вікном, як то кажуть, «не дурний придумав». Тому одночасно з проектуванням нашого нового будинку будемо робити його тепловий розрахунок: залежно від площі кімнат, величини і конструкції вікон, рівня утеплення стін і ще багатьох інших параметрів визначати, скільки ресурсів піде на опалення приміщення.  До речі, уже зараз це – норма для усіх проектів «Інвестора». 

А ще на новому будинку Андрій Разумовський має намір протестувати нову систему вентиляції приміщень. 

– Свіже повітря – життєва необхідність кожного. А зараз більшість кімнат вентилюють хіба відкритим вікном. Від цього – і тепловтрати (свіже повітря у кімнатах треба і взимку!), і зайвий пил, і запахи. Натомість правильно, аби в кімнату потрапляло очищене повітря з вулиці. Я точно тестуватиму систему вентиляції на своєму новому будинку. Аби потім використовувати це на усіх наших проектах – якщо це доведе свою ефективність.

Разумовський каже, що принцип роботи «вивчу на практиці у себе – запропоную іншим» постійно допомагає у роботі. 

– Взагалі-то саме так почалася наша будівельна історія. Я шукав місце, аби звести собі дім. Так з’явилася ідея збудувати ціле котеджне містечко, яке ми назвали «Струмочком». Де оселився і я. І  всі мої клієнти стали одночасно і моїми сусідами. Ми бачимося щодня, спілкуємося, дружимо. Кожен мені щось каже, радить, ділиться враженнями. І я це враховую. Колосально цінна інформація!

Одним з перших прикладів користі принципу «Живемо там, де будуємо» став дитячий майданчик на «Струмочку». Після дощу діти пішли гратися – і вернулися додому у забрьоханому одязі. Тоді й з’явилася думка влаштувати на усіх майданчиках гумове покриття. Або стали люди скаржитися на перебої з електрикою. Звісно, усунути їх не під силу ні житловому кооперативу «Струмочка», ні «Інвестору». Зате, врахувавши скарги, забудовник вирішив установити генератор на новому Струмочку. Аби «факапи» енергетиків не впливали на комфорт мешканців.

– Я тут постійно отримую зворотній зв’язок. Приміром, ми обов’язково заховаємо проводи електропроводки під землю, не будемо псувати фасади «Струмочка» ними. Буде просторий проїзд між будинками, як на старому «Струмочку».  Ми на практиці оцінили, що це класно – і реалізовуємо це в наступних проектах. 

Справжня господиня хати – Єва

Єва люб’язно погодилася показати свою кімнату. Тато обіцяє: у новому домі буде більше місця 

На стінах – родинні фото...

...а також – картини мами Андрія Разумовського, Світлани Володимирівни і української художниці  Марти Пінчук

ЗА СІМЕЙНОЮ КАВОЮ

Завершуємо гостини по-домашньому: на кухні готуємо каву. Ну, як готуємо… Кнопки на кавоварці натискаємо)) Вона, до речі, зіркова – теж знімалася в історичному кліпі «Супернової».

– Зазвичай ми разом снідаємо хіба на вихідних, коли Андрій не спішить на роботу. Ритм життя такий, що не посидиш вдома. Частіше спільними є вечері: готую Андрієві салати. Або печу рибу, – розповідає Ангеліна. 

– Дім для нас – це місце, де має бути зручно і безпечно. Це місце, куди кльово повертатися після цікавих подорожей. А наша сім’я любить подорожувати – це найкращий відпочинок! Тому я прагну зробити з дому передусім функціональну, зручну і сучасну річ. Я ніколи не потрачу кошти на дорогі дубові двері, кришталеві люстри чи мармурову підлогу. Набагато правильніше подбати про систему сучасної вентиляції, влаштувати елементи «розумного будинку», зробити життя в домі більш комфортним, – ділиться господар. 

– Ангеліно, а чим ви займалися? Де працювали?

– Працювала у свого батька. Тато помер під час служби в армії у 2015 році – і я мусила зайнятися усіма справами. Компанія працює зі спецтехнікою і будівельними матеріалами, тож так і познайомились з Андрієм.

Тато Ангеліни – підприємець і волонтер Юрій Богданович. Активний учасник Революції Гідності, у 2014 році пішов добровольцем на військову службу, де його й спіткала смерть. Посмертно визнаний Почесним громадянином Луцького району. У Ангеліни лишилися молодші сестра Мар’яна і брат Ілля. 

Сьогодні Ангеліна на порозі свого стартапу: планує займатися дизайнерськими ремонтами квартир.

– Часто люди, які беруться робити ремонт, не знають навіть, з чого почати. І питання тут не тільки і не стільки у дизайні… Проблеми з’являються тоді, коли починаєш дизайнерський проект втілювати в життя. Де взяти фарбу? Де знайти нормальних майстрів? Як почати з головного, аби потім не переробляти? У мене є ці знання, тож я зможу допомагати людям, – пояснює Ангеліна.

А чоловік додає:  

– А «Інвестор» може стати одним з клієнтів! Ми хочемо продавати квартири з ремонтом, і треба, аби цим хтось займався. От ще Ангеліна потренується на власному будинку – візьметься за інші. Як бачте, знову ж цей принцип: вивчаємо на собі і тільки тоді пропонуємо іншим.

У Разумовських пригощали солодощами, які власноруч виготовляє сестра Ангеліни Мар’яна

2

На вихідних Андрій з Ангеліною і Євою обов’язково відвідують батьків

«Мені сподобалося садити дерева. У новому будинку ще більше місця відведу для цього», – каже Андрій Разумовський

Проводжаючи, Андрій Разумовський зізнався: відчуває, що «Струмочок» – це його дім. Як і те, що будівництво – справа його життя

 * * *

Дорогою назад Андрій, проводячи нас до хвіртки, озирнувся на «Струмочок». Він просинався. Хтось вигнав авто з гаража, припаркував біля таунхаусу. Хтось поливав квіти перед домом. Чувся гуркіт і з будівельного майданчика: на новій черзі «Струмочка» теж закипіла робота.

«Вкотре переконуюся, що мій дім – тут. І сентименти тут ні до чого. Просто будівництво – то тепер справа мого життя. І я вже давно зрозумів, що жити без нього не можу. Навіть коли вдома!»