Дядя Коля. Як працюється дільничному на ЛПЗ

30 Липня 2019, 11:58
8517

«Життя в нас одне, і його треба прожити так, щоб твоя родина не викликала до тебе дільничного»

На годиннику 9:30. Район ЛПЗ, який розкидається у південній частині Луцька, вже давно прокинувся. Люди поспішають у своїх справах, дорогою «пролітають» набиті вщент маршрутки, в повітрі гостро відчувається різкий запах відстійників. На продуктовому ринку продавці розставляють свій товар, а десь далеко доноситься музика із вікна багатоповерхівки.

Незважаючи на липневу пору, небо затягнуте важкими темними хмарами. Повітря наелектризоване, і все говорить про те, що скоро буде лити, як з відра.

— Доброго дня, дядя Коля, — вітаються перехожі із дільничним офіцером, котрий перед роботою вирішив оглянути свої «володіння».

Дільничного Миколу Гловацького на ЛПЗ знають майже всі. Невисокий харизматичний чоловік з акуратними вусами та усмішкою працює в правоохоронних органах вже 20 років. 

Свої «володіння» дуже любить і дивується, коли називаємо ЛПЗ кримінальним районом Луцька.

«Ніколи про таке не чув. У нас тут безпечно. Навіть вночі можна гуляти, і нічого не станеться», — каже чоловік.

Під його опікою знаходяться мікрорайон Вересневе, ЛПЗ, частина вулиці Даньшина та Гнідава. Дільничний каже, що для ефективнішої роботи не вистачає працівників. Адже наразі всі перераховані території обслуговує лише два дільничних: він та його колега.

З самого ранку біля дільничного пункту вже зібрались люди. Чекають дільничного.  Микола Гловацький розповідає, що часто до нього звертаються з питаннями, які не входять в його обов’язки. Але, за можливості, намагається допомогти.








1

«ІНОДІ МЕНІ ТЕЛЕФОНУЮТЬ, БО В КОГОСЬ КАПАЄ КРАН НА КУХНІ»

Головний мій обов’язок — це забезпечення публічної безпеки громадян. 

А так, то до нас звертаються з будь-яким питанням. Починаючи від того, чому капає кран на кухні, і закінчуючи несплатою аліментів.  Я мушу на це реагувати, телефоную в ЖКП і говорю про проблему. Хоча, люди ж і самі можуть дзвонити відразу до комунальників, без мого посередництва.

Іноді телефонують цілодобово.  Вночі зазвичай скаржаться на гучну музику, яку слухають сусіди. Або родина повернулась додому в стані алкогольного сп’яніння та шумить.  Якщо є небезпечна ситуація, то виходжу на виклик. 

Хоча, зазвичай правопорушення починаються після 17:00, коли люди повертаються з роботи додому. 

Найчастіші виклики — це сімейні сварки. От телефонує жінка і каже, що чоловік повертається додому пізно і в стані алкогольного сп’яніння, зарплату не приносить. І через це починають сваритись, а потім чоловік починає ще й битись. В таких випадках ми можемо порадити, що робити. Якщо є тілесні ушкодження, то звертатись до лікарні і фіксувати побої.



1


 

«ЗАВЖДИ НАМАГАЮСЬ ЗНАЙТИ СПІЛЬНУ МОВУ З ДЕБОШИРАМИ»

Зазвичай я приходжу на дільничний опорний пункт на 8:00. Але я живу тут, недалеко, то проходжусь ще районом. Дивлюсь, хто де стоїть, хто з ким говорить, де що лежить. От залишать велосипед на вулиці не прищеплений, а його вкрадуть. Потім зловимо злодія, а він каже, що просто вирішив покататись. Тому треба пильнувати.

Мене на районі знають багато людей, вітаються. Багато хто кличе мене просто — дядя Коля.

Дільничний має бути морально стійким. Ми ж ще чергуємо в Луцькому відділі поліції на посту. Іноді люди грублять, а нам треба це все вислухати та допомогти. Також треба бути трохи психологом, бо це ж таке діло, коли ти постійно знаходишся серед людей.

Я вважаю, що застосування фізичної сили — це вже крайній випадок. Якщо вже людина поводить себе неадектавно, то хіба тоді. А так, то намагаємось мирно владнати конфлікт. 

Хоча, часто приходиться мати справу з різними дебоширами. Я намагаюсь знайти з ними спільну мову, знайти теми, що їх цікавлять. Для прикладу, якщо він любить рибалку, то поговорити з ним про це. Тобто, такі речі їх заспокоюють, і вони стають не такими агресивними. Бо, якщо відразу прийти і починати сваритись, то людина відповість агресією. Адже в більшості випадків порушник впевнений, що він правий.

Дільничний не повинен бути нянькою. До нас приходить багато людей, ми маємо їх всіх вислухати. Але багато звертаються до нас з такими питаннями, що не є в нашій компетанції. Але я вже не відмовляю їм і допомагаю. От в когось капає кран на кухні чи щось на зразок такого.

«НА ВИКЛИКИ ХОДИМО ПІШКИ АБО КОРИСТУЄМОСЬ ГРОМАДСЬКИМ ТРАНСПОРТОМ»

Зазвичай, якщо треба їхати на виклик, то користуємось громадським транспортом. От треба заїхати на Гнідавську, десь до моста, то їду тролейбусом. Раніше ходила маршрутка четверта, то теж було добре.

Але зараз нам дуже не вистачає працівників. Якби хоч з п’ять було. То це вже колектив, вже є з ким працювати. Ось одному треба поїхати на Гнідаву, а іншому піти на Цукровий, Даньшина чи Дружби народів. От зараз ми працюємо лише вдвох. Я піду на один виклик, а тут треба ще кудись під’їхати. І що робити?

Тоді, якщо немає якогось кримінального правопорушення, то ми просто просимо почекати. А якщо кримінал, то телефонуємо на «102» та викликаємо патрульних або слідчо-оперативну групу.

Загалом ЛПЗ — це хороший район. Ми мали трохи проблем, коли тут працював нічний бар «Цезар». Люди вживали алкоголь, потім виходили на вулиці, і постійно в когось зникали то гаманці, то телефони. Потім виявилось, що частину губили, а частину залишали в барі.

Але,  я вважаю, що ЛПЗ — це безпечний район. Я ходжу в нічний час тут, та й інші люди ходять. Я не чув про те, що з цього району можна вийти без телефона чи грошей. Таких випадків не зустрічав.

Якось до нас прийшла громадянка і повідомила, що її обікрали. Каже, що внук поїхав на Світязь відпочивати, і з хати зникло 1000 доларів.  Починаємо розбиратись, викликаємо слідчо-оперативну групу. Вдома жінка запропонувала нам випити кави. Відкриває банку з кавою, а там гроші заховані. Вона їх переховала і забула.

Були випадки, коли жінка телефонувала і казала, що чоловік вчиняє насильство в сім’ї. А коли я приїжджав на виклик, то з’ясовувалось, що чоловік правий, а вона вчиняє правопорушення.









«Я ДО ВАС НЕ ЧАЙ ПИТИ ПРИЙШОВ»

Коли я тільки починав працювати дільничним, то було трохи страшно на викликах. Одного разу прийшов на сімейний конфлікт, а там чоловік був рецидивістом. То мені було страшно туди йти. А зараз, то я завжди знаю, куди йду, і що можна очікувати від тих людей.

Коли я приходив, до мене починали кричати: «Чого ти прийшов?» «Хто тебе сюди кликав?». А я ж не знав, що треба казати. А зараз відповідаю: «Я до вас в гості на чай не прийшов». Пояснюю, що мене викликала дружина чи сусіди, і я маю право тут знаходитись.  

Хоча, часто дружини телефонують і скаржаться на чоловіків. Але просять не розповідати про дзвінок чоловіку, бо бояться. То я мушу йти і спілкуватись з ним.

З неповнолітніми також бувають проблеми. Такі років 16-17. Особливо, коли вони п’ яні на вулиці. Я з ними намагаюсь поговорити, а вони піднімають голову і кажуть: «То ви, дядь Коля? Все, я вже буду йти додому». В таких випадках намагаємось викликати батьків, попередити їх, що є адміністративна відповідальність. Буває, що п’ють «Джин-тонік», а потім їм стає погано.

Бувають і хибні виклики. От дзвонять і кажуть, що хтось помер з родини. А я ж маю зафіксувати факт смерті. Прийшли, поспівчували людям, а виявилось, що бабуся просто спить. Вони подумали, що вона не дихає і померла.

Хоча, в нас зараз район набагато спокійніший. Це заслуга і правоохоронних органів, і самих людей. Адже суспільство змінюється. Я завжди кажу людям, щоб життя прожили так, аби їхня родина дякувала їм. А не викликала до них дільничного.

ТЕКСТ – Еля СЕРКОЖАЄВА

ФОТО – Павло БЕРЕЗЮК




1

Коментарі
30 Липня 2019, 16:18
Дякую за хорошу статтю! Приємно, що почали писати про людей, яких люди знають і поважають. <br/>Нашого дільничного дядю Колю знають на ЛПЗ всі!
30 Липня 2019, 21:35
Наші журналісти Телята,фамілію могли б написати правильно
30 Липня 2019, 23:21
І спіртовічки його добре знають,того їх і не ганяє))
01 Серпня 2019, 16:54
Як посприяти на Дядю Колю, щоб він трохи алкашів на Черняхівського 1 третій поверх порозганяв, а то тільки-но прийде посміється і піде, як надати повноваження щоб позакривати точки по квартирах де продають сурогат, чи він в долі? Бо коли повідомляєш хто продає, то він тебе щей брехухою обізве. Можливо він і хороша людина, незнаю, але як спеціаліст ніякий. Скільки жалілись на бомжів в підвалі, звернув увагу лише тоді коли підвал спалили, і то бо журналісти приїхали.
Коментар
28/03/2024 Четвер
28.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром