Ангели у білих халатах: люди, які покликані рятувати життя
Серед усіх професій, лікарська справа є найважливішою і, мабуть, найважчою. Адже від професіоналізму, знань та вмінь медиків залежить найважливіше – здоров’я і життя громадян.
Саме вони поклялися надавати допомогу кожному, хто її потребує, і взяли на себе відповідальність за життя пацієнта.
Щороку у третю неділю червня працівники медицини відзначають своє професійне свято.
Щоб дізнатися усі тонкощі роботи представників медичної сфери, Район.Луцьк відправився на чергування з бригадою невідкладної допомоги. Адже саме на цих людей покладено чи не найважче завдання – зберегти життя пацієнта незалежно від місця, часу та обставин, а в разі потреби оперативно транспортувати його до лікувального закладу.
За кілька хвилин до початку денної зміни в Центральній оперативний диспетчерській міста починається активна робота: з’їжджаються карети після нічного чергування, змінюються бригади та диспетчери, а в кімнаті навчань проводять нараду з відділеннями «швидкої» усіх районів області у режимі онлайн.
Поки карети готуються до нових виїздів, райони звітують про кількість викликів, розповідають про труднощі при чергуванні, повідомляють про важкохворих пацієнтів.
Варто зазначити, що робота більшості районних відділень екстреної медичної допомоги координується через Центральну диспетчерську міста Луцька. Сюди надходить більше 60% викликів з усієї області, які оперативно передаються працівникам «швидкої» на місця. Кілька районів, котрі ще не задіяні у системі, отримують виклики напряму від пацієнта.
На диспетчерів покладене досить важливе завдання – відслідковувати рух карет швидкої та у разі потреби відправляти на виклик ту бригаду, яка знаходиться найближче, оскільки в таких випадках час і справді на вагу золота.
На початку зміни екіпажі швидкої допомоги дислокуються по кількох міських відділеннях – на вулиці Словацького, Бенделіані, Рівненській, на проспекті Волі та у Липинах. Загалом у місті є 15 карет невідкладної допомоги, які разом з тим обслуговують і весь Луцький район.
Ми ж заступаємо на чергування у відділенні ЕМД №1, що на проспекті Волі. У середу, 15 червня, тут працювали:
бригада №2 (лікар – Людмила Добронрав, фельдшер – Володимир Магер та водій Віталій Пархотюк);
бригада №5 (лікар – Людмила Оборовська, фельдшер – Тетяна Сахарчук, медична сестра – Катерина Новосад та водій Віктор Горошко).
9:49 – п’ята бригада приймає свій перший виклик у село Прилуцьке. Кілька хвилин у дорозі і медики поспішають на допомогу до п’ятирічного Павла. Стурбовані батьки уже чекають на порозі та розповідають – хлопчик кашляє, а високу температуру медикаменти не збивають. З діагнозом обструктивний бронхіт маленького пацієнта госпіталізують до інфекційного відділення Ківецівської районної лікарні і повертаються назад до Луцька.
Медсестра Катерина Новосад розповідає, що часто робота буває досить втомлююча. За зміну одна бригада може прийняти до 15 викликів. Проте жінка ще жодного разу не засумнівалася у виборі професії. Каже, що рятувати людей – це своєрідне покликання, від якого неприпустимо відмовитися, тому на «швидкій» пропрацювала уже 25 років. Катерина стверджує, що якби їй знову дали право вибору, то без сумнівів обрала б медицину і вдруге.
Свій перший виклик більшість лікарів і фельдшерів не пам’ятають – роки роботи та сотні пацієнтів змішалися у пам’яті. Єдине, що ніколи не забудеться і не стане буденністю – смертельні випадки. Вони в роботі медиків бувають мало не щодня – від старості, аварій, хвороб.
Тетяна Сахаровська працює на «швидкій» чотири роки і говорить, що досі пам’ятає першого пацієнта, який помер по дорозі до лікарні – тоді всі спроби реанімації виявилися марними. До смерті людей, говорить фельдшер, звикнути неможливо. Кожен такий випадок є стресом не тільки для рідних, але і для медиків, які уже не в змозі допомогти:
«Коли ми виїжджаємо на виклик, то завжди хвилюємося – що там, чи не стало гірше, чи зможемо врятувати. Особливо, коли хворий без свідомості, то виїжджаєш на виклик і молишся, аби тільки прийшов до тями».
Наступний виклик – до села Лище. 79-річну пані Марію зі скаргами на болі в серці і високим тиском медики підліковували близько 30 хвилин. Попри прохання медиків та наполягання дочки, жінка відмовилася від госпіталізації. Мовляв, якщо стане знову гірше, викличу ще раз. Тож нормалізувавши стан хворої та приписавши необхідні ліки, бригада «швидкої» повернулася до міста.
Останній виклик у зміні виявився чи не найважчим і для лікарів, і для пацієнтів – до 28-річної дівчини з ознаками отруєння лікарі приїхали вже за дві години до кінця зміни. Пацієнтка була виснажена, млява та знесилена. Виявилося, що причиною гострого отруєння стали сурогати алкоголю, які вона вживала напередодні ввечері. Скільки випила, жінка достеменно сказати не могла, а від госпіталізації категорично відмовлялася.
Після тривалих вмовлянь лікарів Оксану все ж таки забрали до міської лікарні, проте поверталися лікарі з виклику, не відчуваючи полегшення від виконаної справи. Лікар Людмила Оборовська говорить, що отруєння не найгірший діагноз дівчини. У такому молодому віці у неї цироз печінки, і без пересадки довго Оксана жити не зможе. Вдома її чекає маленька Анюта, яка восени має піти у перший клас, проте лікар переконана, що навіть заради дочки мама не звільниться з полону «зеленого змія».
Цей день виявився не надто важким для бригади №5. За зміну медики виїжджали всього на чотири виклики. Самі лікарі говорять, що таке буває не так вже й часто, зазвичай бригада не має часу, аби перевести дух між викликами.
Заступник головного лікаря обласного Центру екстреної медичної допомоги Володимир Шмаль розповідає, що бригад екстреної допомоги для Луцька замало, адже на 210 тисяч населення необхідно мати 21 готову до виїзду «швидку». Окрім того, стверджує лікар, люди часто забувають, що телефонувати «103» потрібно тільки у випадках, коли є загроза для життя.
«Екстрена медична служба їде тільки тоді, коли є загроза життю людини. Всі інші випадки – температура, тиск піднявся, нога болить, коліно крутить – для них є поліклініки і сімейні лікарі», – стверджує Володимир Шмаль.
Для якісної роботи невідкладної допомоги важливою є і толерантність учасників дорожнього руху. Водії та пішоходи повинні розуміти, що кожна зайва хвилина, витрачена на дорогу до пацієнта, може коштувати надто дорого.
У свою ж чергу лікарі, фельдшери, медсестри та водії карет невідкладної допомоги готові зробити все можливе і неможливе, аби вчасно приїхати та врятувати життя пацієнта.
Редакція Район.Луцьк від щирого серця вітає усіх працівників галузі охорони здоров’я з професійним святом і бажає миру, терпіння та благополуччя вам та вашим родинам.
За роботою екстреної медичної допомоги спостерігала Софія СІЧКУН
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі