Сморід – політичні маніпуляції чи екологічна катастрофа Луцька?

«Ми вже раз зупинили сморід у 2017 році. Зупинимо і тепер», – каже Дмитро Климук, голова Волинського осередку партії «Народний Рух України». Він балотується у народні депутати по 22 окрузі (місто Луцьк).

Два роки тому, коли місто потерпало від нестерпного смороду, ініціативна група, членом якої був Климук, не тільки вказала на винуватців екологічної катастрофи, але й добилася того, аби завод тимчасово припинив свою діяльність. Лучани змогли дихнути на повні груди. Сморід на деякий час зник. Але тепер повернувся.

Чому в Луцьку знову смердить фекаліями, гнилою рибою і тухлими яйцями?

– У мене є всі підстави вважати, що зараз смердить не випадково. Це напряму пов’язано з парламентськими виборами, до участі у яких дехто готується шляхом маніпуляцій. Зараз нас і наших дітей травлять смородом, щоб завтра прийти і вдати з себе месію, рятівника, який у змозі пригрозити власникам заводів, зупинити їхню діяльність на деякий час і цим привернути до себе увагу електорату. Боротися за депутатський портфель, тримаючи в заручниках свою громаду, - це підло і низько. А їм байдуже до нашої біди, бо вони балотуються від Луцька, але живуть у Буковелі, Києві, Женеві.

Я живу серед Вас і у моєму дворі також смердить. Не можу відчинити вікно серед спекотної липневої ночі, бо смердить і в спеку, і в дощ, і коли похолодало. Смердить вранці і ввечері, в полудень і вночі. І від цього нікуди не втекти. Дзвониш на гарячу лінію, а толку – нуль. Із фільтраційних полів цукрового заводу доноситься запах тухлих яєць і риби. Туди свою барду зливає підприємство «БІО ПЕК», яке виготовляє біоетанол.

На мою думку, в смороді винна і птахофабрика «Пан Курчак», що знаходиться на Львівській. Звідти відчутні «аромати» трупного аміачного запаху.

– Ви стали відомі більшості лучан завдяки боротьбі зі смородом у Луцьку. З чого усе почалося?

Навесні 2017 року мікрорайон Вересневе у Луцьку охопив нестерпний запах. Так смерділо, що не можна було з дитиною погуляти. Одяг, який вивішували на подвір’ї після прання, вбирав у себе цей сморід настільки, що його треба було повторно прати. Ми почали шукати причину. Виявилося, що запах з’явився через реакцію відходів «БІО ПЕК» з нечистотами, які на фільтраційні поля Гнідавського цукрового заводу десятиліттями скидали із прилеглих будинків та сусідніх сіл. Як результат – на відстійниках накопичилася критична маса фекалій. 

Тоді ми стали організовувати різні акції протесту. Екоінспекція виявила, що в підприємства немає всіх дозвільних документів на такі викиди відходів. Подали в суд, аби призупинити його діяльність.  Ми влаштовували мітинги біля суду, міської ради та заводу. Пізніше ініціювали громадські слухання. Тоді завод пообіцяв не скидати залишки на поля, а міська рада за 5 мільйонів гривень під’єднала мікрорайон Вересневе до центральної каналізації міста. Це дало певний ефект. Після того з полів фільтрації перестало тягнути. Луцьк дихнув на повні груди. Бо, крім Вересневого, від смороду потерпали мікрорайони ГПЗ, Львівська, села Гірка Полонка, Баїв, Полонка і інші.

Час-від-часу сморід знову з’являвся, але тоді це більше пов’язували зі зносом каналізаційної мережі.

Зараз проблема повернулася. Знову смердить нестерпно. Вікна не можна відчинити, хату ніяк провітрити. Бо з вулиці тягне таким, що дихати страшно. Нещодавно активісти зупинили авто, яке вивозило відходи «БІО ПЕКу» на нові поля фільтрації. Вони сподівалися, що люди ні про що не дізнаються. Бо на нових полях не буде фекалій, тому такого запаху вдасться уникнути. Помилилися. Запах повернувся.

Ще одне джерело смороду – завод «Пан Курчак». А це і послід, і рештки курей. Це аміачний запах. Його добре чують у відділенні «Нової пошти», яке за 200 метрів від заводу. Запах дуже швидко шириться Луцьком, від чого, в першу чергу, страждають мікрорайони Львівської, ДПЗ, а також більш віддалені вулиці.

– Вам і Вашій сім’ї погрожували, коли почали боротися з тими, хто створює екологічну катастрофу?

– Прямих погроз не було. Іншими методами тиснути намагалися.  Коли збиралася ініціативна група проти смороду, нас попереджали: «Це все серйозно. Краще вам відступити, бо за цим стоять впливові люди». Розказували про мене нехороші історії, що я рейдер з Вінниці, який приїхав відібрати завод. Поширювали плітки, що я на цьому хочу заробити. У результаті – подали на мене до суду. Щоб заставити мене мовчати, хотіли відсудити мільйон гривень. (співвласник біоетанольного бізнесу Ярослав Галькевич подав до суду на Дмитра Климука після того, як 22 червня 2017 року учасники мітингу біля цукрового заводу придумали і скандували гасло: «Галькевич, Макара – вбивають українців!» Галькевич вимагав від Климука спростування і компенсацію за моральну шкоду в розмірі 1 млн грн. – Ред.).

– Як закінчився розгляд справи? Позивач хоч раз з’явився на засідання суду?

– Спочатку Галькевич написав у всі можливі інстанції, що я його оббріхую, наношу моральні і репутаційні втрати. Тоді заявив, що подає на мене в суд на мільйон, які згодом витратить на благодійність. Це було зроблено для того, щоб залякати не тільки мене, але й інших членів ініціативної групи. Спочатку суд був публічний, приходило багато людей. Коли перейшли у юридичну площину, представники позивача справу почали затягувати. Вона розтягнулася на 2 роки. Хоч і експертиза була не на користь позивача. Галькевич тільки раз з’явився в суді. Казав, як важко пережив те, що його образили. Його поведінка більше нагадувала виставу. Та все ж, суд ухвалив рішення на мою користь, повністю відмовивши Галькевичу в усіх його вимогах.

– Але сморід не припинився… Будете продовжувати тиснути на винуватця? Як люди можуть вплинути на ситуацію?

– У Луцьку нестерпно смердить останні 2 тижні. Завод скидає різними методами свої відходи. Є припущення, що навіть у міську каналізацію. Особливо під час дощу, коли туди ж потрапляють стічні води і важче визначити, звідки ті відходи і в якій кількості ідуть. Кажуть, завод пропонує фермерам свої відходи, як хороше добриво. Я спілкувався з фермерами. Вони навіть безкоштовно цього брати не хочуть. Знають, що буде смердіти, люди будуть жалітися.

Зібрали підписи. Тепер готуємося до громадських слухань. Будемо досліджувати проблему комплексно. В першу чергу будемо ставити питання до місцевої влади, яка має все робити для того, щоб нам жилося комфортно. Головну причину смороду треба побороти раз і на завжди. Відступати не маємо права.

Я балотуюся у народні депутати. Одне із перших моїх завдань у парламенті – покласти край луцькому смороду. Хочу внести зміни у законодавство, щоб заводи несли відповідальність за забруднення довкілля.  Схожа проблема є у Київській і Вінницькій областях. Досить терпіти. Дуже скоро будемо дихати нормально.

1

Андрій Ситник