Наперекір суспільству: чим жила і про що творила Габріеля Запольська

25 Липня 2021, 18:00
Руїни маєтку Запольсокої 4057
Руїни маєтку Запольсокої

У селі Прилуцьке, що за кілька кілометрів від обласного центру Волині, біля липового гаю обабіч дороги, знаходяться руїни колись величного маєтку міщанської родини Пйотровських.

Від прибраних, розкішних, пишних кімнат, де жила заможна родина, залишилось лише чотири стіни, що до сих пір зберігають в собі історію життя сімейства Пйотровських аж з кінця XIX століття.

Про те, як склалась доля Габріелі Запольської, розповіла Галина Домбік. Пані Галина – вчителька історії у місцевій школі, що вивчала життєвий і творчий шлях Запольсокої на Волині та за її межам. Екскурсія до  маєтку відбулась  в рамках  проєкту #ВолинськаЕкспедиція від Район.Історія.

Марія Габріеля Стефанія Корвін-Пйотровська – справжнє ім’я письменниці, драматургині та акторки Габріелі Запольської. «Відома польська письменниця й артистка…», «Львівська письменниця…», «Польська драматургиня» – під такими заголовками рясніють матеріали на сторінках різних видань. Проте вона наша. Волинська.

Читайте також: Дім акторки Габріелі Запольської у Прилуцькому в різні періоди

Родовід Запольської

Пані Галина розповіла, що перші згадки на Волині про родовід  Запольської (справжнє прізвище – Пйотровські ) датуються останньою третиною ХVI століття. Йдеться про Станіслава Пйотровського, що служив секретарем. На території теперішнього мікрорайону Кічкарівка у Луцьку він отримує першу маєтність і саме від цього моменту починається історія родини Пйотровських на Волині.

В судових записах  першої половини  XVII століття згадується ще один родич сімейства. Войцех Пйотровский позивався до суду через незаконне заволодіння земельною ділянкою в районі Луцького замку. Відомо, що він служив в тогочасній міській раді і вже володів таким маєтком як Малі Підгайці.

Підгайці, що зараз є одним населеним пунктом, за тих часів поділялись на  Великі та Малі. Спершу згадується, що родина володіла Малими Підгайцями, а згодом – і Великими.

Далі відомості про маєток Пйотровських з'являються у часовий проміжок, коли ним володів Вінцент Корвін-Пйотровський, батько Габріелі Запольскої. Яким чином маєток опинився у його власності, достеменно  не  відомо.

«Родина Пйотровських  мала шляхетські привілеї, серед яких був герб. Він зображував чорного крука із золотим кільцем у дзобі, що стояв на пеньку, від якого йшло чотири гілки», - каже Галина Домбік.

Дитинство Габріелі Корвін-Пйотровської

Відповідно до записів актів Луцького костелу, Габріеля народилась у селі Підгайці, хоча письменниця говорила, що місцем її народженння є Ківерці. Є відмінності і в даті народження: документи фіксують 1857 рік, а сама ж письменниця зазначатиме 1859 рік.

«Непростий характер і незламність духу майбутньої мисткині формувались у доволі незвичайних умовах. Шляхетьский гонор родини Корвін-Пйотровських, привілеї та гордість за своє становище значно підносили їх над загалом, проте малозаможне становище утримувало в певних рамках», - розповіла пані Галина.

Батько Вінцент  був маршалком волинської шляхти ( посадова особа, що керувала шляхтою), власником фільварків  у селі Підгайці (нині – Луцького району) та у Ківерцях (нині село Прилуцьке Ківерцівського району). Він був глибоко віруючою людиною. Годинами молився у каплиці та мріяв про подорож на Святу землю. Проте життєві обставини склались таким чином, що Вінцент не міг собі цього дозволити, тому щоранку ходив пішки навколо Ківерців і за кілька років здолав відстань, як до Єрусалима.

Читайте також: Габріеля Запольська – скандальна письменниця із Волині, яка вміла дивувати

Дружина Вінцента Юзефа була прима-балериною Варшавського оперного театру. Жінка любила високе товариство і розкішні прийоми. Після заміжжя довго не могла звикнути до провінційної буденщини, тому часто їздила до Львова, Варшави.

«Для того, щоб мати змогу оплатити забаганки своєї дружини,  Вінцент багато працював та був змушений розпродати частину маєтків, якими володів», - зауважила Галина.

У родині було троє дітей. Марія Габріеля була старшою донькою. Попри батьківську заборону, Габріеля товаришувала з дітьми місцевих жителів, що наймитували у їхньому маєтку. На той час це було звичним явищем для панських дітей, проте колись воно відіграє ключову роль у  творчій діяльності майбутньої письменниці та акторки. Дружба з донькою кучера Мелашкою, що виділялась на фоні інших дітей своєю охайністю та чистими помислами, в майбутньому ляже в основу однойменної повісті.

Після безтурботного та щасливого дитинства вдома на Габріелю чекатиме бурхливе море життя, де людська злоба кидатиме її на хвилі батьківського відторгнення та складного особистого життя.

«Стільки світу бачила, але ніде моя душа не жила так повно, як на Волині», - говорила Запольська.

Батьки відправили Габріелю далеко від рідної домівки у Підгайцях, до Львова, вчитись у жіночий педагогічно-науковий інститут. Навчання там викликало лише розчарування і обурення: вихователі були аморальними і жорстокими, а дівчат там вчили не науці, а лиш як бути покірними дружинами для своїх майбутніх чоловіків.

Читайте також: Габріеля Запольська – акторка та письменниця із Підгаєць: історія життя

Батьки були стривожені за долю своєї доньки, поведінка якої після навчання кардинально змінилася: розмовляла із сарказмом, демонструвала зверхність та байдужість. Тому наполягали, аби після навчання дівчина повернулась додому. Проте Габріеля захотіла жити самостійним життям. У Львові жила рідна тітка майбутньої письменниці, з якою та мала хороші стосунки. Спочатку залишилась у неї, а згодом подалась до Варшави.

Перший шлюб

Саме у Варшаві у  віці 19 років познайомилась із майбутнім чоловіком Костянтином Сніжко-Блоцьким, офіцером-гвардійцем. Згодом привезла його додому, знайомитись з батьками. Як виявилось, Габріеля в його плани входила лише як спосіб  збагачення. Сніжко-Блоцького цікавив лише її посаг.

«Перед весіллям вона чує розмову батька із своїм нареченим, який вимагав сто тисяч посагу. Для порівняння, на той час увесь родинний маєток сімейства Корвін-Пйотровських коштував 150 тисяч. Вінцент,  батько Габріелі, запропонував майбутньому зятю  угоду: спочатку заплатити 17 тисяч, а  згодом кожного місяця виплачувати по 8 тисяч на утримання», - розповіла Галина Домбік.

З чоловіком жили в Луцьку. Знімали квартиру в районі Старої аптеки. Він про неї не сильно дбав і постійно їй зраджував. Коли Запольська була вагітна, заразив її сифилісом. Як виявиться згодом – дитину теж.  Маленька донька прожила зовсім короткий відрізок часу, що стало великим ударом для Габріелі.

Згодом, наперекір батькам і усьому тогочасному суспільства, подала на розлучення і заявила про наміри присвятити себе творчості. Процес  розірвання шлюбу зайняв 5 років, адже в кінці ХІХ – на початку ХХ століття жінки не мали абсолютно ніяких прав і такі наміри сприймались вкрай негативно.

Після розлучення батьки повністю відмовились її підтримувати та  фінансувати. Габріеля Запольська залишилась сама у суспільстві, де жінка не може мати власної думки, не говорячи вже про те, щоб  заробляти на життя власною діяльністю, тим паче творчою. Так поплатилась за свою творчість, за своє бунтарство.

«На все подальше життя і творчу діяльність Габріелі Запольскої перший шлюб накладе трагічний відбиток: у майбутньої письменниці з’явиться висновок, що чоловіки - корінь усіх жіночих нещасть та уособлення зла. Саме про це вона починає писати у своїх творах», - підсумувала вчителька.

Читайте також: Габріеля Запольська роздавала критикам намордники

Плагіат та аморальність: про що творила Запольська

Шукаючи реалізації своїх бажань, Габріеля вирушає до Варшави займатись акторською діяльністю та планує підкорити французьку сцену. У Парижі вона все ж потрапила на театральну сцену, проте схвалювали на ролі її не завжди охоче через відчутний польський акцент. Якщо гра в театрі все ж вимагала дотримуватись певних рамок, то у своїй письменницькій діяльності Запольська відривалась на повну і писала правду про  суспільство, в якому жила. За це її ставлять в ряд із Жорж Санж та Джейн Остін. Хоча жодна з цих письменниць не зазнала такого спротиву як Запольська.

Габріеля вирішує повернутись до Варшави. Вона продовжує свою кар’єру акторки у Варшавському урядовому театрі. Паралельно із акторською діяльністю, волинянка відкриває в собі дар письменниці. З'являється роман «Мелашка» про подругу з її дитинства. Європейська критика мовчить. Дебют під псевдонім «Запольська» відбувася 1881 року, коли Габріеля видала оповідання «Один день із життя троянди». На сторінках «Dziennika Polskiego» і «Przegladu Tygodniowego» виходить «Катруся Каріатида». Критики-чоловіки не пробачили їй нахабства мати власну думку. Твір називають «таким, що  суперечить моралі» і знімають з друку. Після виходу книги «Акварель» письменницю звинувачують у плагіаті( що для авторів є чи не найстрашнішим).

Другий шанс на сімейне щастя

Після нещадної критики і звинувачень приїздить до Льова. Знайомиться з Станіславом Яновським, який стане її другим чоловіком. Він бачитиме у ній не тільки жінку, а насамперед – людину мистецтва і усіляко підтримуватиме. Проте і другий її шлюб не був ідеальним. Запольска вважала, що її діяльність важливіша за творчість чоловіка і вимагала від нього максимальної  уваги до себе.

Загальновідома істина: двом творчим особистостям важко вжитись  під одним дахом. Згодом Яновський не витрамав і покинув Габріелю. Вона ж усіляко намагалась його повернути і заради цього йшла на обман і маніпуляції. Казала, що не може жити  без нього і грозила самогубством. Зрештою  Станіслав Яновський повернувся  до  дружини, проте сімейне щастя довгим не було.

Проте другий чоловік залишився їй вірним до кінця життя. Перед смертю вона написала  Яновському листа з проханням привезти їй на могилу землі з рідної оселі.

Читайте також: У Ківерцівському музеї відбулася презентація виставки про Габрієлю Запольську

Як «догорала» Запольська

Останні роки Габріелі Запольскої  видались надзвичайно важкими для мисткині. За життя вона багато виступала у театрі, ночами писала свої твори та й особисті життєві негаразди залишили важкий відбиток на її здоров'ї . Її творчий доробок складають 23 романи, 41 п’єса, 117 оповідань та 252 нариси. На сцені різних театрів зіграла близько 300 ролей.

Під кінець життя спокою вона теж не отримала. З'явися молодий, прогресивний лікар, який начебто хотів вилікувати Запольську. Попри перестороги оточення, жінка йому довірилась, а він переписав на себе заповіт: забрав усі гроші та власність.

Померла Габріеля Запольська 17 грудня 1921 року. Тіло письменниці не ховали ще протягом кількох днів, оскільки підозрювали, що вона заснула летаргічним сном.

Ховали Запольську за кошти львіської громади.Одна з версій: вона насправді залишилась бідною мисткинею. Інша: львівська громада взяла на себе поховання за її славу у Львові і за його межами.

Читайте також: Фемінізм, боротьба та творчість: що ми знаємо про Габріелю Запольську

Про що Запольська і чому це важливо

Погляди Габріелі Запольської були занадто прогресивними для того суспільства, в якому вона жила. Вона була революціонеркою, висміювала тогочасне життя напоказ, відверто писала про проституцію та венеричні хвороби, за що неодноразово отримувала звинувачення в аморальності. Запольська відчайдушно воювала з тогочасними консерваторами за гідну оцінку своєї діяльності та вірила, що  у мистецтві є місце лише для правди.

Постійні пошуки себе, нещасливе кохання та бурхливий океан емоцій. Саме так можна описати Габріелю – жінку зі сцени європейських театрів, письменницю, драматургиню.


Життя та творчість Габріелі Запольскої пов’язані з багатьма містами Європи, завершився її життєвий шлях у Львові, проте думками вона часто поверталась  у рідне Прилуцьке.

За всі роки вона так і не наважилась повідомити світу про те, що знову стала Марією – простою дівчиною, що народилась у Підгайцях і росла у Прилуцькому на Волині.

Читайте також:  Габріеля Запольська – акторка та письменниця із Підгаєць: історія життя

Коментар
23/09/2021 Четвер
23.09.2021