Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Луцький аеродром: володарі неба розповіли про життя у польоті

14:34 17.05.2016
3302

Інтенсивність підготовки української авіації перевищує навіть радянський вишкіл: майже цілодобові тренування та життя по строгому розпорядку зробили свою справу – ще двоє молодих пілотів нещодавно стали на крило.

Гуркіт бомбардувальників над містом вже став невід’ємною частиною життя лучан. Проте мало хто знає, що чарівна музика української авіації ховає у собі щоденну нелегку роботу пілотів та особового складу.

Гордість повітряних сил країни, невтомні захисники небесних та земних просторів нашої держави з кожним днем стають все досвідченішими і кажуть, що основне їхнє завдання зробити так, аби українці почувалися у безпеці.

Не секрет, що під час російської агресії українські повітряні сили були не у найкращому стані. Протягом 25 років серйозна увага для підтримки екіпажів у бойовому стані не приділялася. Проте зараз керівництво України вирішило, що розвиток авіації є пріоритетом, тому держава виділила кошти і дала можливість готувати екіпажі.

Керівник льотно-методичного збору генерал-майор Олексій Котов говорить, що під час ведення бойових дій на авіацію покладається серйозна справа: вогневе забезпечення сухопутних військ та інших сил, які виконують завдання на землі. Тому кожен військовослужбовець знає, що коли є авіаційна підтримка, то вірогідність перемоги у рази вища.

Зараз на луцькому аеродромі тренуються пілоти та штурманський склад, які прибули зі складу однієї з бригад Хмельниччини. Екіпажі готуються до бойових дій вдень та вночі на фронтових бомбардувальних літаках-розвідниках у різних погодних умовах та різний час доби. Вони вирішують завдання щодо розвідки та знищення наземних об’єктів і згідно плану відпрацьовують тактичні прийоми подолання протиповітряної оборони можливого противника на малій та гранично малій висоті.



Тренуються військові авіатори на літаках СУ-24 та Л-39 і такий вибір не є випадковим. Адже, враховуючи специфіку бойових дій, вирішили, що найбільш необхідною є ударна, а не винищувальна авіація. Командувач Повітряних сил генерал-лейтенант Сергій Дроздов частенько особисто сідає за штурвал вертольота МІ-8 та прилітає до Луцька, аби контролювати підготовку пілотів. Головнокомандувач говорить, що луцький аеродром має усі технічні можливості, аби тут проводилася підготовка військової авіації, адже його вдалося зберегти у хорошому стані.

«Враховуючи наявність полігону, який не використовується для підготовки решти військ, наявність бази, на якій раніше готувалися літаки цього типу, вирішили проводити навчання на аеродромі «Луцьк». Робимо це для того, аби ви спокійно спали, аби знали, що у нас авіація є і вона дасть відсіч на всі зазіхання. На Волині завжди стояли літаки СУ-24 і волиняни досі пам’ятають гуркіт, який був 30-40 років тому», – розповів Сергій Дроздов.



Зараз екіпажі здійснюють вильоти і вдень, і у нічну пору, а керівництво стверджує, що так не літали навіть у часи Радянського Союзу.

Серед СУ-24, які літають над Луцьком, наймолодший літак виготовили на зорі незалежності у 1991 році. Найстарша ж машина створена ще в часи СРСР – 1987року. Але вік залізних птахів зовсім не заважає виконувати завдання точно та вправно, адже усі вони відновленні та готові піднятися у небо в будь-яку хвилину. Радіус дії такого бомбардувальника становить 800 кілометрів. А зважаючи на те, що авіаремонтні підприємства з ними непогано попрацювали, то з’явилися новинки, які дозволяють літакам працювати ще краще.

Свою дієвість СУ-24 уже довели на практиці у розвідувальній роботі, перебуваючи у зоні АТО. Виконуючи завдання командування, один з екіпажів авіаційної бригади отримав удар ракетою у правий двигун. Близько 250 кілометрів пілот летів з одним працюючим двигуном і все ж таки досягнув аеродрому. Екіпаж отримав надзвичайно важливу розвідувальну інформацію щодо позиції російських військ, яку негайно обробили і передали командуванню. Саме ця інформація допомогла згодом звільнити від агресора місто Слов’янськ. Літак відремонтували і зараз на ньому відпрацьовують польоти у луцькому небі, а екіпаж нагородили державними орденом Богдана Хмельницького за мужність та героїзм.


Проте не варто забувати, що аби птахи піднялися у небо та побули там хоча б 10 хвилин, потрібна величезна робота всього особового складу. Перед тим, як літак злітає, кілька годин триває його підготовка.

Для цього на аеродромі є бригада технічних спеціалістів, яка пересвідчується, що всі вузли та агрегати літака працюють в штатному режимі. Є служби, які відповідають за паливно-мастильні матеріали, та ті, які забезпечують озброєння літаків, аби вони були справні та готові до бою. Відтак кожної доби, залежно від льотної зміни і кількості польотів, машини використовують близько 120 тон палива.



Але звичайно технічне забезпечення нічого не варте без вмінь самих пілотів. На аеродромі відпрацьовують свої навички як молоді пілоти, так і ті, хто має за плечима тисячі годин у повітрі.

Серед льотного складу бригади є учасники бойових дій на сході і ті, хто шліфував вміння літати на війні в Афганістані.

Офіцер регіонального медіа-центру Міністерства оборони України підполковник Володимир Скоростецький говорить, що аби стати льотчиком 3 класу треба налітати принаймні 200 годин. А найвищим рівнем підготовки серед володарів неба вважається льотчик-снайпер, який провів над землею тисячі годин. Така професія не для слабодухих, проте навіть одне підняття в небо варте важкого щоденного навчання.

«Льотчики завжди в доброму гуморі і в кабіну літка повертаються як додому. Бо коли піднімаєш в небо 30-ти тонну машину, то відчуваєш себе володарем світу. Це як літати на драконі», – говорить Володимир Скоростецький.

Самі льотчики зізнаються, що підкоривши небо, здійснили свою дитячу мрію, а тому кожен раз, піднімаючись до хмар, переконуються, що обрали вірний шлях.

Пілот Вадим Волощук є чи не наймолодшим серед своїх колег. В частині він уже два роки, проте зізнається, що досвіду має ще не надто багато. За все життя хлопець піднявся в небо 220 раз, з них близько 50 вильотів здійснив безпосередньо у частині. Вадим розповідає, що льотчиком мріяв стати з дитинства, тому почуття від перебування в небі словами передати неможливо.

Зараз він здійснює польоти на навчальному літаку Л-39, проте згодом пересяде на справжню бойову машину СУ-24.

Свій перший виліт в небо хлопець не забуде мабуть ніколи, адже саме він вирішив його подальшу долю.

«Перший свій виліт здійснив у 2013 році в Харківському університеті повітряних сил. Це був виїзний політ і мене просто прокатали на літаку. Але мені сподобалося і я вирішив далі рухатися у цьому напрямку», – говорить Вадим Волощук.

Хлопець зізнається, що інтенсивна підготовка буває іноді нелегкою як фізично, так і морально. Від льотчиків вимагається абсолютна точність не тільки у польотах та передпольотній підготовці, а й у відпочинку. По вісім годин триває у пілотів нічний сон, а перед нічною зміною вони мають поспати ще чотири години. Відпочинок строго контролюється та перевіряється, а льотчика, який відпочив недостатню кількість годин, можуть не допустити до польоту.

«Основне – чіткий порядок та послідовність дій, пілот повинен знати, що і за чим робити. Робота досить складна і потребує навчань. Льотчик має бути стриманим і стійко переносити усі перевантаження», – говорить Вадим.

Перед кожним вильотом екіпаж отримує льотне завдання і обов’язковим етапом до підняття у небо є тренажі. Під час них пілот узгоджує зі штурманом завдання та відпрацьовує послідовність дій. Крім того, для льотчика важливо швидко приймати рішення. Вирішення усіх непередбачуваних ситуацій пілот має знати на пам'ять, бо думати про це у небі часу немає.

Після підготовок та тренажів екіпажі по-одному відправляються в небо. На жаль, з землі можна спостерігати тільки за зльотом і посадкою літаків. Проте і це видовище неперевершене: оглушливий гуркіт моторів, кількасекундний підйом і 30-тонний птах зникає у небесних просторах. Після виконання поставленої мети, вони так само непомітно з’являються на горизонті – завдання виконане на відміно. Тепер українці можуть спати спокійніше, адже небесні охоронці зроблять все можливе, аби захистити простори рідної країни.












Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

За роботою військових льотчиків спостерігала Софія СІЧКУН

Фото Романа ДОМБРОВСЬКОГО

Коментарі
22 вересня
Сьогодні
Вчора
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин