«Я не рівняюсь на сильніших, я хочу бути кращим за них», – тренер із пауерліфтингу Роман Зелінський

Пауерліфтинг – це вид спорту, в якому цінується сила, а не краса. Тисячі українських жінок та чоловіків щодня тренуються у спортзалах, аби гідно представити себе під час змагань. Не зважаючи на складність та монотонність, цей вид спорту з кожним роком набуває в Україні все більшої популярності.  У змагальні дисципліни входять лише три вправи: присідання зі штангою на плечах, жим штанги лежачи на горизонтальній лаві, і тяга штанги – які в сумі і визначають кваліфікацію спортсмена.

У пауерліфтингу не має значення вік або вага спортсмена. Усе залежить лише від сили. Також велику роль відіграє тренер, який контролює процес не лише фізичної, але й моральної підготовки. 

Тренер з пауерліфтингу із клубу «Plaza» Роман Зелінський розповідає, що часто йому доводиться бути і наставником, і батьком для своїх підопічних. Хлопець любить змагання та перемоги, тому «мотиваційних ляпасів» та добрих слів для своїх спортсменів не шкодує.

«ПОСТЕРА З ЧАКОМ НОРІСОМ НА СТІНІ В МЕНЕ НЕ БУЛО»

Спортом почав займатись з 12-ти років. Я пішов на секцію карате, бо хотів стати сильним та мужнім, аби оберігати себе та свою сім’ю. На секції з карате мені подобалось виступати на змаганнях, завойовувати призові місця. Карате я займався до 20-ти років. 

Як в дитинстві, так і зараз, в мене не було героїв, на яких я б рівнявся. Я не хочу на когось рівнятись, а просто виділяю для себе сильніших. Іноді, коли я вже маю певні досягнення, але є сильніші за мене люди, то мені хочеться їх перевершити. Я хочу бути кращим за них, а не таким, як вони. Я не хочу повторювати історію якоїсь людини, а просто маю тих, хто мотивує мене стати кращим. Постера з Чаком Норісом в кімнаті на стіні в мене не було.

1

1

ТРУДНОЩІ

«Ти розумієш, що коли людина виходить на поміст, то ти відповідаєш за вас обох»

Коли я тільки почав тренувати людей, то мені не вистачало змагань. Також не вистачало «крові» боротьби з кимось. Я розумів, що я треную людей, вони досягають своїх цілей, і йдуть від мене.  А мені хотілось саме змагань. Щоб результат, якого мені вдалось досягти, бачили всі люди. Для мене нагорода – це не лише гарне тіло, але й грамота чи медаль.

Коли я почав тренувати одну дівчинку, то вона ставала з кожним разом все сильніша. І мені порадили поїхати з нею на змагання. Я порадився з людьми, які вже займались пауерліфтингом, і ми поїхали виступати.

Найважче було те, що ти – новачок в цій справі. А твій підопічний дивиться на тебе, не лише як на тренера, а як на батька. Він чекає від тебе настанов. Ти розумієш, що коли людина виходить на поміст, то ти відповідаєш за вас обох. Ти маєш дати віру людині, щоб вона зробила все якнайкраще.

 Тренера потрібно вибирати не за його зовнішністю чи світоглядом, а за тим, як він розуміється у своїй справі. Якщо це тренер із пауерліфтингу, то він має розумітись у пауерліфтингу, а не бути просто гарною картинкою. В мене було таке на практиці, що дуже успішні спортсмени, які виступали і перемагали, не змогли побудувати хорошої тренерської кар’єри. Тренер повинен бути хорошим вчителем.

СТРАХ

«В людей буває, що вони підходять до штанги і починають боятись «ваги»

В пауерліфтингу найважче – це монотонність, адже треба через день ходити на тренування і виконувати лише три дисципліни. Інколи монотонність пригнічує людей і вони втрачають мотивацію. Також, коли ти вже знаєш результати, які ти постійно виконуєш, і бувають такі моменти, коли вага на штанзі не збільшується. Це також спортсменів засмучує.

Третя – це боротьба з вагою. Інколи чую від людей: «То що ж там такого? Пішов, підняв штангу, та й все». Але люди не розуміють, що це вага, яку ти маєш виконати на раз. А вона може і не виконатись, бо це важко. І в людей буває, що вони підходять до штанги і починають боятись «ваги».

Пауерліфтинг – це травматичний вид спорту, адже буває багато травм в різних дисцилінах. Але, якщо виконувати все правильно та за технікою, то все буде добре. Головне, тренер має слідкувати за правильністю виконання всіх вправ.

Також в цьому відіграє велику роль харчування та життя спортсмена поза залом. Коли він не буде споживати необхідну кількість калорій та вітамінів для суглобів, то також можуть бути травми.

1

УЧНІ

Серед моїх підопічних більшість хлопців від 16 до 26 років. В цьому спорті вікових обмежень немає, так як у змаганнях є різні вікові та вагові категорії. Якось змагався 74-річний спортсмен, який виступив дуже добре. Він своїм прикладом показав, що пауерліфтинг не є надто небезпечним, як часто говорять. Він розповідав, що 54 роки займається цим видом спорту.

Вагових обмежень також немає. Змагаються як спортсмени з невеликою вагою, так і категорія 140+.

ДІВЧАТА

«Чи не накачаємось ми?»

Приходять часто в спортзал дівчата і кажуть, що хочуть займатись пауерліфтингом. Я їм розповідаю, які вправи вони будуть виконувати. Вони відразу лякаються і питають: «Чи не накачаємось ми?». Так ось, пауерліфтинг – це не той вид спорту, мета якого накачати м’язи. Це вид спорту, з яким ми маємо ставати сильнішими у всіх трьох вправах, або в якісь одній окремо.

Тому, коли дівчата починають займатись, то вони стають сильнішими, а м’язева маса сильно не росте. Не зважаючи на стераотип, що дівчатам до вподоби ніжніші види спорту, багато люблять саме паурліфтинг. У них з’являється азарт. Вони розуміють, що коли вони, маленькі, жмуть чи піднімають станову тягну на рівні з хлопцями, то це круто. Тоді вони хочуть здобувати все більше і більше.

Щодо шкоди такого спорту для жіночого здоров’я, то якщо це раціонально використовувати, то це не шкідливо. Жінки, які займались пауерліфтингом народжували без всіляких проблем.

ПАУЕРЛІФТИНГ В ЛУЦЬКУ

Останнім часом в Луцьку розвивається цей вид спорту. Адже тут проживає президент федерації WPAU Вадим Коцага, і він завжди намагається провести змагання на високому рівні. Він проводив, як всеукраїнські змагання, так і чемпіонат світу. Кожного року на змагання приїжджає все більше спортсменів.

Того я думаю, що для маленького Луцька приїзд 500 учасників з різних країн – це високий рівень. 

Звичайно, що конкуренція у Луцьку відчувається постійно. Ми, тренери, спілкуємось між собою. Але спілкування закінчується на нейтральних темах, адже ніхто не хоче ділитись своїми майбутніми планами і запланованими досягненнями.

ЗМАГАННЯ

«Ми так наїлись, що мій спортсмен «не вліз» у свою вагову категорію, мусив скидати»

Найбільше запам’ятались чемпіонати Європи та світу, коли приїжджають багато сильних учасників з різних країн.  Добре запам'ятав змагання, які відбувались в Польщі. Туди їздив мій підопічний, а я поїхати не зміг. Він надсилав мені фотографії і ми спілкуватись через Вайбер. Він розповідав мені про кожен свій підхід. Там були сильні суперники і я дуже хвилювався, що мене не було поруч.

Також ми разом літали разом в Тбілісі на змагання. Ось там було дуже багато цікавих і сильних суперників. Міняє все, коли ти їдеш в іншу країну. Це тяжко морально, коли ти змагаєшся не вдома, не на своїй землі.

Але в Грузії дуже гарно, там багато привітних людей. Ми приїхали туди трохи раніше, а там нас багато і добре годували. Ми так наїлись, що мій спортсмен «не вліз» у свою вагову категорію, мусив скидати.

Взагалі у пауерліфтерів обмежень у харчуванні немає, так як тут важлива не м’язева маса, а сила. Для сили необхідно більше їсти вуглеводів. Коли ми готуємось, то беремо певний старт, їмо все, але за місяць часу контролюємо, чи спортсмен «влазить» у свою вагову категорію.

1

МОТИВАЦІЯ

«Часом мене просять дати «ляпаса по спині»

Словесна настанова перед змаганнями дуже важлива, адже спортсмен хоче моральної підтримки. Часто наше тренування перед змаганнями – це просто спілкування про те, що ми маємо досягнути та як. Часом мене просять дати «ляпаса по спині», щоб адреналін піднявся і спортсмен з усім впорався.

Ритуалів у нас перед змаганнями немає, але ті, хто змагаються зі штангою, знають, що не можна переступати гриф.

«ХІМІЯ» ТА СЕКС

Я переконаний і кажу іншим, що мої спортсмени не вживають жодної «хімії». Жодних гормонів або стероїдів.  

Перед деякими змаганнями, вибірково, організатори перевіряють, чи немає в крові спортсменів заборонених речовин. Часом після змагань учасники здають доппінг тест. Одного разу так перевіряли моїх спортсменів, однак, звісно, нічого не виявили.

Мені здається, що спорт впливає на сексуальне здоров'я, адже спортсмен завжди випробовує своє тіло на максимум.  А якщо дотримуватись режиму сну,  харчування та не зловживати шкідливими звичками, тоді спортсмен буде тільки покращувати свої результати.

СХУДНЕННЯ ТА СПОРТЗАЛ

Зазвичай люди ходять у спортзал, щоб схуднути. Але зі святами у багатьох наче відключається мозок і вони починають багато їсти, мотивуючи це тим, що «я ж ходив у спортзал».  Їсти можна, але треба намагтись робити це правильно. Не їсти салати з майонезом в гостях, а вживати корисну їжу та білки. Навіть на свято треба їсти нормальну їжу.

Люди мають розуміти, що в спортзалі не потрібно соромитись свого тіла. Адже це – кузня, в яку приходять, щоб кувати своє тіло. Сюди треба йти без жодного сорому, його і бути не повинно. Тут є однодумці, є тренери, які допоможуть. Потрібно не боятись і працювати заради своєї мети.

ТЕКСТ – Еля СЕРКОЖАЄВА

ФОТО – із соціальних мереж Романа Зелінського