Луцька міська рада і гендер: що депутати знають про рівність чоловіків і жінок

До Луцької міської ради сьомого скликання на чергових виборах, які відбулись 25 жовтня 2020 року  обрано  42 депутати та депутатки. Із них 28 (66,7%) – це чоловіки, і 14 (33,3%) – жінки. Представництво жінок у цьому скликанні зросло, оскільки у минулому скликанні органу місцевого самоврядування  було девять жінок. 

Тож, як бачимо, гендерні квоти, які вперше були у Виборчому кодексі як обов’язкові для виборчих партійних списків спрацювали, хоча не настільки, щоб забезпечити гендерний паритет.

Оскільки гендерний баланс, тобто співвідношення представництва жінок і чоловіків,  у раді зріс, то є можливість впровадити політику гендерної рівності на місцевому рівні.

У лютому 2021 року депутати Луцької міської ради підтримали звернення до прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля про вилучення усіх примірників книги «Принцеса+принцеса: довго і щасливо» з дитячих та шкільних бібліотек обласного центру. Проект звернення напрацьовали членами Луцької ради церков. Рішення підтримали 27 з 42 депутатів.

У квітні Луцькрада отримали відповідь від Міністерства культури та інформаційної політики України, у якому йдеться про те,  що «Український інститут книги» не має повноважень вилучати книги з публічних бібліотек, закуплених та переданих у межах програми. 

Міський голова Луцька Ігор Поліщук у березні ініціював обговорення про впровадження викладання у школах християнської етики. У квітні міський голова разом із представниками ради церков гвоорили про запровадження у Луцьку школу дошлюбної підготовки.

У зв’язку з цим, редакція Район.Луцьк провела опитування серед депутатів Луцької міської ради про те, чи обізнані вони з політикою гендерної рівності, яку реалізовує Україна, і чи впроваджується вона у місті. Опитувальники отримали всі 42 депутати та депутатки сьомого скликання, заповнили їх лише 14 (33%). В анкеті було вісім запитань.

На перше запитання про те, що таке гендерна рівність, усі респондент/к/и зазначили, що це – рівні права і можливості жінок і чоловіків у суспільстві. Це справді так. У  Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», термін « гендерна рівність» визначений як рівний правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства у Законі України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків).

На друге запитання «Чи знаєте Ви, які закони України регулюють питання гендерної рівності та недискримінації 11 відповіли “так”, а три не змогли назвати жодного закону України, що регулює питання гендерної рівності та недискримінації.

У відповідях звучали такі документи:

• Конституція України
• Декларація прав людини,
• Трудовий кодекс,
• Сімейний кодекс,
• Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків в Україні» (2 особи)
• Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (3 особи)
• Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» (3 особи)
• Стратегія гендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки.

Основним законом є Конституція України , у якій у Статті 24 зазначено:

«Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї...»

У 2005 році ухвалили профільний Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», яким визначено основні напрями державної гендерної політики, органи влади, відповідальні за її реалізацію, напрями політики для забезпечення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життя.

На підставі цього закону Україна почала системно розбудовувати національний механізм утвердження гендерної рівності. Також важливими в цій сфері є закони України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» 2012 року і «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 2017 року.  Перший передбачає заборону дискримінації, зокрема за ознакою статі, а другий чітко визначає всі види домашнього насильства, і домашнє насильство нарешті стало кримінальним злочином.

На четверте запитання «Які структури відповідальні за впровадження питань гендерної рівності та недискримінації на рівні Луцької міської ради», відповіді були такими:

• Департамент соціальної політики (8 осіб)
• Департамент молоді та спорту (8 осіб)
• Управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (8 особи)
• Група депутатів «Рівні можливості» (3 особи)
• Управління персоналу (4 особи)
• Не знають 3 особи

Відповідь на це питання можна знайти у «Посібнику гендерного інтегрування на місцевому рівні».

«Реалізація політики рівних прав і рівних можливостей жінок та чоловіків потребує політичної волі. Останнє передбачає зобовʼязання з боку як місцевої ради, так і виконавчих органів місцевого самоврядування щодо усунення будь-яких проявів дискримінації та щодо інтегрування гендерної рівності й контролю за її ефективністю.

Має бути місцевий план утвердження справжньої рівності. Досвід свідчить, що за відсутності такого плану та механізмів, спеціально спрямованих на досягнення рівності, а також недостатньої обізнаності персоналу щодо гендерних питань результат буде слабким, точковим і не тривалим у перспективі», – ідеться у посібнику.

 Тому там радять органу місцевого самоврядування створити систему (як у складі обраної місцевої ради, так і у виконавчих органах), покликану забезпечити інтеграцію гендерних питань у всі програми та політики. Важливим елементом впровадження гендерної політики є протидія гендерним стереотипам, що має бути відображено у програмах навчання та інформування місцевих жителів.

Як і в багатьох місцевих радах, у Луцькраді теж створено депутатську групу з гендерних питань «Рівні можливості». Такі депутатські групи у співпраці з громадськістю можуть впливати на зобовʼязання (або заохочення) місцевих органів влади враховувати рівність статей через установлення механізмів і відповідної політики. 

Нижче наведено приклади міст, що приєдналися до Європейської хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад та вже підготували або готують комплексні програми щодо інтеграції гендерного підходу на місцевому рівні, упроваджують гендерні ініціативи в різних сферах життєдіяльності громади.

Наступне питання – «Чи знаєте Ви, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків в Україні» органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають визначати уповноважених осіб (координаторів) із питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків?»

• знають – 10 осіб
• не знають – 4 опитаних

На запитання про те, яку діяльність, спрямовану на впровадження політики гендерної рівності, виконує Луцька міська рада, відповіді були досить різні.

Двоє осіб сказали, що важко відповісти.

«Проводить лише окремі заходи, але з ініціативи окремих депутатів/депутаток або громадських організацій. Системна робота у цій сфері не здійснюється. Бере участь у програмі ООН Жінки «Посилення гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок шляхом проведення реформи децентралізації в Україні», напрацьовується Програма щодо запобігання усіх форм дискримінації, бере участь у програмі Фонду Народонаселення ООН, щодо протидії домашньому насильству», – написала одна респондентка.

Інший респондент зазначив, що кадрова політика Луцької міської ради ґрунтується на політиці гендерної рівності. Працівників відбирають на конкурсній основі відповідно до фаху людини, а не її гендеру. 

Більшу частину виконавчих органів очолюють жінки. У раді є виконавчий орган, відповідальний за впровадження програм у сфері запобігання та протидії домашньому насильству за ознакою статі, а також забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків.

«У Луцькій міській раді визначений виконавчий орган, відповідальний за впровадження програм у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, а також забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (раніше – Департамент сім’ї, молоді та спорту, тепер – Управління соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді). Усі структури здійснюють велику кількість заходів у межах своїх соціальних програм та згідно з чинною у даній сфері законодавчої та нормативно-правової бази», –зазначає інша депутатка.

На останнє запитання «Що або хто, на Вашу думку, стоїть на заваді (перешкоджає) у впровадженні політики гендерної рівності на рівні Луцької міської громади» більшість респондентів відповіли, що суттєвих перешкод не бачать.

Один респондент зазначив, що бракує інформації про користь роботи у цьому напрямку для міської ради та для громади загалом. Ще одна особа з опитаних сказала, що на заваді стоять представники антигендерних (зокрема, релігійних, традиційних та націоналістичних) груп серед депутатського корпусу та виконавчих органів влади.

У «Посібнику гендерного інтегрування на місцевому рівні» названо такі основні перешкоди на шляху до ґендерної рівності на місцевому рівні:

• Панування ґендерних стереотипів й упереджень щодо розподілу ролей чоловіків і жінок у політиці, економіці, суспільстві та сімʼї; використання в рекламі, засобах масової інформації та інтернет-мережі елементів, що закріплюють у свідомості людей ідею нерівності жінок і чоловіків. Наприклад, згідно з результатами соціологічного дослідження, проведеного Соціологічною групою «Рейтинг» у лютому 2020 р., 83 % респондентів погоджуються з твердженнями, що найважливіше завдання жінки – дбати про дім і сімʼю. А 75 % називають заробіток грошей головним обовʼязком чоловіка. Водночас результати соціологічного дослідження засвідчили, що 40 % опитаних українців переконані, що жінок замало в українській політиці. 82 % респондентів підтримують те, що жінки йдуть у політику, 12 % – протилежної думки. Опитані жінки також акцентували на ґендерній нерівності в силових органах, науці та бізнесі.
• Недостатнє розуміння взаємозвʼязку між ґендерною рівністю та політикою різних рівнів.
• Недостатнє розуміння поняття ґендерної рівності як питання розвитку (наприклад, що ґендерна рівність – це не лише «питання жінок»); проблему ґендерну рівність часто розглядають лише як проблему сексуальної орієнтації, як загрозу «традиціям», «родині» та іншим національним і релігійним цінностям.
• Низький рівень прозорості та відкритості владних структур, недостатній рівень залученості зацікавлених осіб.
• Часто це відсутність бюджету на гендерні ініціативи.
• Недостатня правова обізнаність громадян щодо проявів гендерної дискримінації в різних сферах, відповідно й немає правового реагування на прояви дискримінації.
• Однією з найактуальніших проблем є проблема насильства щодо жінок і домашнього насильства. 60 % суддів і прокурорів, які мають виконувати законодавство та знати його,  підтримують думку, що в домашньому насильстві винна сама потерпіла, що це такий прояв сімейних стосунків.

Як депутати почали працювати з ґендерною тематикою

На пленарному засіданні 7-ї сесії Луцької міської ради 24 лютого 2021 у міській раді оголосили про створення депутатської групи «Рівні можливості». Ініціювала створення та очолила об'єднання депутатка Ірина Колковська.

«На сьогодні гендерними питаннями в місті займається лише невелике коло громадських організацій та окремих активісток і активістів. Утворення об’єднання, яке займається гендерними питаннями, на рівні органу влади – це можливість зробити набагато більше в цій сфері. Я бачу результати роботи міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» у ВР та аналогічних депутатських груп у різних містах нашої країни, і вони демонструють значні успіхи у впровадженні гендерних підходів у різних сферах, що приносить реальне покращення в життя різних груп жінок та чоловіків», –  каже Ірина Коловська.

Саме депутати міської ради ухвалюють рішення, які безпосередньо впливають на життя мешканців громади, і ці рішення мають бути такими, що враховують потреби не узагальненого середньостатистичного мешканця громади, а конкретних людей та груп людей з їхніми потребами.

Метою діяльності депутатської групи є:

• забезпечення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків на території Луцької міської територіальної громади;
• посилення політичної участі жінок в Луцькій міській ТГ;
• запобігання гендернозумовленій дискримінації жінок та чоловіків;
• попередження та протидія усім формам насильства за ознакою статі;
• розширення участі жінок в ухваленні рішень та у процесах попередження, припинення та управління конфліктами;
• активізація діалогу з неурядовими та громадськими організаціями, що працюють у сфері політики рівних можливостей.

У депутатському об'єднанні виокремлюють декілька проблем, які є не тільки місцевими, вони суміжні із загальноукраїнськими проблемами. Це і представництво жінок на рівні ухвалення рішень (наприклад, у Луцькій міській раді жодна жінка не є головою постійної депутатської комісії, лише одну із фракцій очолює жінка, лише 3 жінки з 21 є членкинями виконавчого комітету).

Також це і розрив в оплаті праці (за однакову роботу на однакових посадах сьогодні жінки отримують заробітну плату на 20% меншу, ніж чоловіки), це і домашнє насильство, і розрив тривалості життя жінок і чоловіків (в середньому чоловіки живуть на 10 років менше, ніж жінки).

«Пандемія Covid-19 ще більше заглибила розриви між чоловіками і жінками, які були в соціальній сфері. У період дії карантинних обмежень жінкам довелося і працювати (часто з дому), і доглядати за дітьми, які залишилися вдома, і вчити з ними уроки, і піклуватися про старших членів сімей, які опинилися в групі ризику, і доглядати за членами сімей, які захворіли. 

Ці причини, а також зниження доходів та добробуту сімей, сприяли загостренню конфліктів у сім’ях та збільшенню кількості випадків домашнього насильства. Відповідно місто має реагувати на ці проблеми та створювати інфраструктуру, яка дозволить розв'язувати ці питання», – розповідає Ірина.

На сьогодні депутатське об’єднання опікується питанням розробки Програми з протидії та запобіганню гендернозумовленому насильству у Луцькій громаді. До складу робочої групи із напрацювання програми, окрім представників управлінь з соціальних питань, сім’ї, молоді та спорту, освіти, охорони здоров’я та представників поліції, також входять депутатки, які є частиною депутатської групи, - Алла Доманська та Алла Надточій. Наразі відбулося декілька засідань робочої групи і триває робота над проєктом програми.

«Я також запропонувала в межах діяльності провести для працівників, керівників департаментів та депутатів Луцької міської ради тренінги з основ гендерної рівності та запобігання дискримінації. Причиною необхідності такого навчання є проста необізнаність працівників апарату міської ради та депутатів із поняттям гендеру та реагування на це поняття упереджено, радикально та дуже вузько Мета полягає в тому, щоб навчити працівників кожного департаменту бачити свою сферу діяльності через «гендерні окуляри», – каже пані Ірина.

Депутатка зауважує, що якщо щось робиться, то потрібно знати, для кого це робиться, уявити портрет конкретного користувача/користувачки послуги. Це і є гендерний підхід, він є наскрізним у всіх сферах життя. Загалом ця тема має багато аспектів, наприклад, гендерноорієнтоване бюджетування, універсальний дизайн, інклюзивність громадських просторів тощо, але все має єдину мету – врахування потреб різних груп жінок і чоловіків.

Ірина Колковська також увіходить до робочої групи із реалізації проєкту ООН Жінки «Посилення гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок шляхом проведення реформи децентралізації в Україні»,до якого включена і Луцька громада. Уже відбулося декілька засідань робочої групи. 

Зараз триває перший і складний етап роботи – збір детальних гендерних даних по громаді (включає стать, вік, зайнятість та інші соціальні та економічні показники), які в майбутньому будуть використані для підготовки дуже важливого документу – Гендерного паспорта громади. До слова, на сьогодні більшість донорських структур (USAID, ВОЗ, Єврокомісія, ПРООН тощо) хочуть бачити цей документ, і залучення коштів на проєкти розвитку в громаду без гендерного аналізу буде неможливим. 

Наступним етапом реалізації програми стане реагування на ті прогалини, які будуть виявлені в результаті створення гендерного паспорта, та включення гендерних компонентів до різних програм, які виконує Луцька міська рада.

До складу депутатської групи з гендерних питань у Луцькій міській раді увійшло 6 депутатів і депутаток, із яких представники та представниці трьох політичних партій (Європейська солідарність, Свідомі та За майбутнє), четверо жінок та двоє чоловіків, а саме: Ірина Колковська, Алла Доманська, Юрій Моклиця, Олександр Лазука, Алла Надточій та Катерина Шкльода.

Депутатська група "Рівні можливості"

Сподіваюся, що майбутні результати нашої роботи зацікавлять ще більшу кількість депутатів міської ради», – резюмує депутатка.

У Луцькій міській раді попереднього скликання депутатка Анна Мовяк на інавгурацію прийшла у сесійний зал із своєю маленькою донечкою Дариною. Це викликало неабиякий резонанс у громади, бурхливе обговорення у медіа. Однак у результаті у приймальні заступника Луцького міського голови Сергія Григоренка з’явився куточок для пеленання дітей. Подумали, а раптом ще мама чи тато прийдуть на прийом із дитиною і буде потреба перепеленання.

Це чудова історія, і дуже європейська! Бо практика запровадження дитячих кімнат, безбар’єрних громадських просторів у Європейському Союзі, куди ми прагнемо, є нормою. Є обов’язкове врахування того, що усі люди різні, а тому при запровадженні якоїсь політики мусово враховувати оцю різність, а не типовість. Гендерна рівність —це про різноманітність.

Міськрада – це управлінський орган громади, який на місцевому рівні має забезпечувати реалізацію політики гендерної рівності. Небажання відповісти на кілька питань може свідчити про необізнаність із цією політикою або байдужістю до цього питання. А отже – чи можуть депутати й депутатки приймати важливі для громади рішення, програми, планувати заходи, враховуючи потреби всіх?

 ***

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.