Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Можу навчити тверку кого завгодно», — луцька танцівниця Леся Соломіна

14:43 14.05.2019
1292

За останні декілька років провокатиний танець тверк зумів закріпитись в Україні та стати популярним. У світі його танцюють не лише жінки, а й чоловіки. Спочатку це бул вуличне мистецтво, однак з часом йому вдалось вибороти новий статус.

Наразі багато знаменитих співачок використовують елементи цього танцю у своїх шоу та виступах. Танцюристи їздять з ним на різноманітні конкурси та змагання, а тренери тверку збирають повні групи охочих освоювати тверкінг.

Однак, не зважаючи на свою популярність, тверк розділив суспільство на два табори: одні люди називають його сороміцьким та засуджують. Інші ж не вважають його ганебним та бачать в ньому своєрідну естетику.

В Луцьку ж вперше про тверк яскраво заявили танцівниці «Diva dance family», котрі станцювали біля стін Луцького замку. Тоді їхнє «трясіння дупами» біля історичної пам’ятки більшість людей засудили, сам танець охрестили ганебним, а танцівниць – безсоромними.

Нову сторінку тверку в Луцьку відкрила танцівниця із Хмельницького Леся Соломіна. Дівчина переїхала на Волинь два роки тому, і з того часу вчить лучанок тверкати по-особливому. Вона каже, що потрібно ламати суспільні стереотипи про цей танець. Саме тому танцівниця викладає свій «модернізований» стиль тверку та переконує своїх учениць, що правильний тверкінг – це жіночно та естетично.

За словами Лесі Соломіної, тверк не лише допомагає покращити фізичну форму та жіноче здоров’я, але й піднімає самооцінку дівчат.

«Вперше займатись танцями я вирішила у першому класі. Мама завела мене на народні танці, де мені вчитель сказав, що в мене немає ні таланту, ні слуху, і танці – це не моє. Я після того заняття засмутилась і заплакана йшла додому. Зрозуміла для себе, що танці – це справді не моє. Коли я була в шостому класі, то в мене на районі відкрився танцювальний гурток. Всі мої однокласниці записались, і я разом з ними. Через місяць вони всі «закинули», а я продовжувала займатись. Це були сучасні танці. Але через рік цей гурток закрили».

«Коли мені було 21, я вирішила, що хочу танцювати, і буду це робити. Я хотіла танцювати щось жіночне, але тільки не стріп (напрямок танцю – ред). Але так вийшло, що потрапила саме на стріп. Вже на десятій хвилині тренування зрозуміла, що це моє, і що я хочу цим займатись постійно. З того часу я не пропустила жодного тренування, окрім того дня, коли в мене було весілля».

У Хмельницькому Леся Соломіна викладала стріп, стретчинг та була тренером з фітнесу. Коли разом із чоловіком переїхала до Тернополя, то там відкрила танцювальну студію «Oxygen», яка функціонує і досі. Через деякий час сімейна пара переїхала до Луцька.

«У Луцьку я вже живу два роки, і мені він дуже подобається. За період життя у Луцьку «Плаза» – це четвертий зал, в якому я працюю. Я дуже довго шукала місце, де мені буде добре та комфортно. І зараз я зупинилась саме тут».

«ТВЕРКОМ Я ЗАЙМАТИСЬ НЕ ПЛАНУВАЛА»

«Тверком я взагалі не планувала займатись. Раніше він мені не подобався тим, що це просто «тряски» дупою. А коли я переїхала до Луцька, то мене часто запитували дівчата, чому я не викладаю тверк. Я вміла «тверкати», мені це добре вдавалось, тому я вирішила спробувати. І в мене вийшло, було багато охочих дівчат вчитись. Але мені самій тверк не подобався. Тому я почала танцювати його по-іншому – готувати різні танцювальні стилі з елементами тверку. Це виглядає цікаво, а не просто «тряска». Бо, як на мене, то не цікаво дивитись, коли дівчина під час танцю дві хвилини трясе дупою на сцені і навіть не повернеться до глядачів обличчям».



«В тверку, для того, щоб виконувати деякі елементи, потрібно мати силу. Має бути сила, як в ногах, так і руках, адже є елементи, які виконуються на підлозі. Пластика важлива в будь-якому стилі танцю, бо без неї все виглядатиме кострубато».

«У ЛУЦЬКУ КОНКУРЕНЦІЇ НЕ ВІДЧУВАЮ»

«Коли я переїхала до Луцька два роки тому, то до мене часто звертались дівчата з проханням навчити їх тверку, бо в місті цього танцю немає. Наразі вже більше дівчат танцює тверк, тому, я думаю, що буде це все розвиватись непогано. Я особисто конкуренції не відчуваю, бо в мене є дві групи і більше я фізично набрати не можу. Також в мене є онлайн тренування і дівчат в мене вистачає. В мене немає такого, що групи пусті, або так, що в інших тренерів є учні, а в мене немає.

Хоча в Луцьку була крута тренер («Diva dance family») з тверку, я знала про неї, ще коли жила в Хмельницькому. Мені в Youtube викидало її відео. Пам’ятаю, вони ще танцювали біля Луцького замку в шортах жовто-блакитних. Але коли я переїхала до Луцька, то ця дівчина вже звідси виїхала. Багато її учениць перейшли до мене, і в них хороша підготовка».

«СКІЛЬКИ САНТИМЕТРІВ МАЄ БУТИ ДУПА, ЩОБ ТАНЦЮВАТИ ТВЕРК?»

«Колись мене одна дівчина питала, скільки сантиметрів має бути дупа, щоб танцювати тверк. Це не має значення взагалі. В тверку працює низ поясниці, і в жодному разі не спина. Щодо вікових обмежень, то законодавсто не забороняє займатись тверком нікому, але я набираю в групу лише з 18-ти років.

Я також влаштовую онлайн курси із тверку, то цього разу в мене більшість учнів були ті, кому вже за 35. Найстрішій учасниці здається було 46 років. В неї є двоє дітей, і її дочка майже моя ровесниця. Це дуже круто, що люди в такому віці розуміють цей напрямок».



«Я ЗАМІЖНЯ І ВМІЮ ВАРИТИ БОРЩ»

«На критику я не звертаю увагу. Мої близькі та друзі ніколи нічого стосовно цього не говорять, бо це моє рішення. Коли я тільки почала викладати стріп та публікувати відео «Вконтакті», то були негативні коментарі на зразок «Хто вас заміж таких візьме», «Краще б борщ навчились варити». Чомусь люди думають, що якщо ти танцюєш, то більше нічого не вмієш. Я ось і заміжня, і борщ вмію варити, і все в мене добре в житті.

Що стосується тверку, то у Facebook дуже багато осуду. А в Instagram та Youtube люди більш адекватніші. Там негативних коментарів не буває. Я ніяк не борюсь з негативом, а просто не звертаю на нього увагу. Що стосується учнів, то вони теж спочатку дуже хвилювались через всі негативні коментарі в інтернеті. Я їм пояснила, що зазвичай пишуть ті, хто хочуть займатись, але в них не виходить, або люди, які люблять усе критикувати. Якщо їм не подобається, то це їхні проблеми».



«НАЙПЕРШЕ Я ПРАЦЮЮ ІЗ САМООЦІНКОЮ УЧЕНИЦЬ»

«Найголовніше – це приймати себе такою, яка ти є. Тому що багато дівчат критично до себе відносяться. Найперше, з чим я працюю на тренуванні – це самооцінка. Це не дуже проста робота працювати із самооцінкою людини. Особливо, якщо її все життя гнобили та показували їй на її вигадані недоліки. Але з часом це минає. Особливо, коли дівчина починає танцювати «з нуля», вчитись, в неї починає виходити, вдаються гарні жіночні рухи, тоді в неї сильно змінюється відношення до себе».




«Багато хороших танцівниць тверку і стріпу з Росії. Там ці танці набагато прогресивніші, ніж в Україні. Останніх півтора року почали в Україну приїжджати звідти танцівниці дуже висого рівня, щоб проводити майстер-класи. Що стосується тверку, то є танцівниця Джемі з Казані, я від неї у захваті. Вона мене надихнула і через неї я почала танцювати тверк».

«ОДНЕ СЛОВО МОЖЕ ВБИТИ ТАЛАНТ»

«Колись я писала про те, що підтримати чийсь талант нічого не коштує. І це правда. Для мене головна підтримка мала бути від моїх батьків, а вони мені її не дали. Вони навпаки говорили, що мені не треба цим займатись, бо ж колись мені сказали, що в мене немає таланту. Перша людина, яка в мене повірила – це моя тренерка зі стріпу. Саме вона зробила з мене тренера. Коли вже я переїхала до Луцька, почала займатись тверком і виклала в мережу перше відео, то ця людина написала, що тверк – це не моє. А для мене її думка була дуже важливою. Раніше, коли я таке чула, то опускала руки. А зараз вирішила такого не робити. Пізніше ми порозумілись, вона мене хвалила. Але якби на той момент вона мені сказала, що я – молодець, то, можливо, я б вже більшого досягла. Дуже важливо в певний час почути слова підтримки, адже вони нічого не коштують людині, яка це каже. Одне слово може вбити талант».

ЗАРАЗ Я ЗНАЮ, ЩО МОЖУ НАВЧИТИ ТАНЦЮВАТИ БУДЬ-КОГО

«Раніше я дуже гордилась усіма досягненнями моїх учнів, і за себе, бо я змогла їх навчити. Зараз я знаю, що можу навчити танцювати будь-кого і не важливо, з яким рівнем підготовки людина до мене прийшла. Я зараз можу про це сміливо заявити. Для мене зараз найголовніше – це щоб клієнтці сподобалось, і щоб в неї все вийшло.

Наразі я вже не виступаю, я це пережила. Раніше я виступала, танцювала в шоу-балеті. Зараз це мені не цікаво. Я вважаю, що виступати мають студентки, які ще не знають, чого хочуть досягти. В них виходить танцювати і це може бути їх підзарабіток. Зараз в мене є робота, на яку я витрачаю багато часу, і я не хочу відволікатись на виступи.

Є багато дівчат, які б хотіли вчитись тверку в мене, але бояться осуду. То я їм кажу, щоб прийшли і просто спробували для себе. Коли людина пробує, то розуміє, що в таких танцях немає нічого поганого».



Контакти Лесі Соломіної:

Instagram – lesya.solomina.

Facebook – Леся Соломина.

Youtube – Lesya Solomina.

Спортивний клуб «Plaza».

Еля СЕРКОЖАЄВА

Фото Павла БЕРЕЗЮКА та з архіву Лесі СОЛОМІНОЇ

Коментарі
18 вересня
Сьогодні
Вчора
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин