«Я готовий брати на себе відповідальність», – Роман Романюк

Роман Романюк – 35-річний волинський політик – днями трохи наробив шуму у політтусовці Луцька, коли заявив, що йде на вибори з партією «Слуга народу».

Адже раніше він був далеко не останнім представником партії імені попереднього президента України.

Директор Волинського обласного центру зайнятості охоче зустрівся з журналістами Район.Луцьк, щоб пояснити свою мотивацію балотуватися у Волинську обласну раду від Луцька. Також поговорили, де працював, яких мав соратників і чим планує займатися, коли отримає представницький мандат.

– Романе,  чому Ви обрали для запису розмови «Чевермето» на Молоді?

– По-перше, це яскравий бізнес, заклад популярний серед лучан і гостей міста. А я вже тривалий час знаю «Чевермето» як хорошого роботодавця, адже він плідно співпрацює з центром зайнятості. Ну і тут зручно, бо цей заклад розташований у центрі мого виборчого округу №2 до обласної ради. Тож ця локація мені дуже комфортна для спілкування.

– Вас висуває партія «Слуга Народу». Чому Ви обрали саме цю політсилу?

– Я мав декілька пропозицій від різних партій. Але ця дає можливість не просто розраховувати на перемогу, а й реально реалізовувати всі свої ідеї і плани. Це президентська політсила і вона має найбільше інструментів для дії. До того ж, я зараз працюю у державній структурі і теж відчуваю відповідальність за певні процеси, а законодавство ставить умову: балотування тільки від партій, хоча дозволяє це робити і без членства.

–Так виглядає, що Ви традиційно віддаєте перевагу президентським політичним силам.

– Я розумію, що досі мене асоціюють із «Блоком Петра Порошенка «Солідарність», обласний осередок якого я очолював чотири роки. Це структура, яка була з 2014 по 2018 рік у моїй особистій історії. А от у теперішній партії «Європейська Солідарність» я ніколи не був.

– А як так вийшло, що Ви були головним порошенківцем Волині, але не пройшли ні в яку раду у 2015-му?

– Знаєте, я завжди намагаюся працювати на максимум і відповідально. Оскільки був тоді керівником обласного виборчого штабу, то особистій виборчій кампанії не приділив достатньо уваги. В результаті місцевих виборів 2015 року партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність» по області мала другий результат, поступившись тільки «УКРОПу», але я сам не отримав мандату, хоч і балотувався у Луцьку міськраду, де був депутатом від 2010 року і де багато чого вдалося досягти.

– І зараз повертаєтеся у місцеву політику. Навіщо Вам це?

– У 2015 році нове законодавство не дало мені можливості стати депутатом. Та зараз я знову відчуваю сили, бажання і можливості реалізувати свої ідеї уже в статусі депутата обласної ради. На сьогодні з позиції керівника обласної структури я вже маю комплексне розуміння не лише міста Луцька, а всієї Волині.

Маємо усвідомлювати, що за будь-яку проблему у будь-якій ситуації ми повинні брати відповідальність. Я не розумію людей, які лежать на дивані і скаржаться, що все погано. Бо, як мінімум, встань із дивану і зроби перший крок.

Я сьогодні йду в політику, тому що я готовий брати на себе відповідність у тих напрямках, які я знаю.

– На Вашу думку, яким має бути депутат та управлінець?

– Для будь-якого політика, зокрема і для депутата обласної ради, найважливішими рисами вважаю професійність, відповідальність, порядність і чесність. На перший погляд, це, може, і загальні речі, але для мене кожне це слово має глибокий зміст.

Я по життю завжди налаштований так: кожен має займатися тою справою, яку вміє робити максимально чесно, відповідально, професійно. Я ніколи не дозволяю ні собі, ні колегам виконувати обов’язки як-небудь. Або якісно, або ніяк. Тож я вважаю, що і в політиці мають бути фахові люди з різних галузей.

– А який Ваш фах?

– Маю дві вищі освіти – економічну та юридичну. За місяць до отримання диплома я вже мав перше робоче місце – заступник директора обласної дирекції «Правекс-Банку».

– А як так можна потрапити зі студентської лави у крісло заступника директора?

– Моє життєве кредо – хто стукає, тому відчиняють. Ще у 2006–2007 роках, коли тільки став доступним Інтернет, я моніторив вакансії і натрапив на оголошення, про пошук директора у «Правекс-Банк», який належав Леоніду Черновецькому. Тоді він будував роботу у цікавий спосіб: серйозні посади довіряли молоді, яка ще не має досвіду. Але за дуже маленькі гроші. За невелику оплату праці, молоді фахівці отримували велику можливість. І я за неї зачепився.

Мене запросили спершу на співбесіду, а тоді – на поліграф. Чотири місяці стажувався у Києві. Було дуже важко, в день складав кілька екзаменів. Але нічого,  пройшов. Тож із 2007 по 2012 рік я працював у «Правексі». Коли банк вирішив із дев’яти відділень залишити одне, то я теж потрапив під скорочення.

Опісля влаштувався на роботу помічником директора з зовнішнього фінансування луцького автозаводу «Богдан Моторс».

– А хто ж тоді був директором «Богдана»?

– Володимир Петрович Гунчик. Саме тоді розпочалося тісне і хороше спілкування, яке триває не один рік.

– То пана Гунчика, який на президентських виборах 2014 року очолював виборчий штаб Петра Порошенка, можна вважати Вашим провідником у світ великої волинської політики?

– Я був заступником Володимира Петровича у штабі. Від цієї людини я почерпнув багато професійного досвіду і завжди мав велику підтримку, яка додавала сил і впевненості. Але на початках «провідниками» були мої друзі Ігор Гузь і Павло Данильчук. Із ними я стартував у 2010-му в партії «За Україну!», потім – Микола Ярославович Романюк, із яким я познайомився у міськраді. Це якщо підсумувати політичний досвід. А все моє доросле професійне життя – це робота у банку, на заводі «Богдан Моторс» і вже майже чотири роки – на чолі обласного центру зайнятості.

– Чим займався центр зайнятості у період коронакризи?

– Напевно, центр зайнятості – це єдина державна структура, яка ефективно допомогла економіці під час карантину. Ми мали величезний приріст безробітних і трудових мігрантів, яким надавали допомогу.

Але значно корисніша програма допомоги з часткового безробіття. Її надаємо роботодавцям для фінансування зарплат працівникам за вимушений простій або ж скорочення робочого часу. Отримують таку допомогу підприємства, які не працюють, але й не звільняють людей, зберігаючи при цьому робочі місця.

Більше про цю програму читайте в матеріалі: Перезавантаження: як змінився «Адреналін Сіті» під час пандемії

Із квітня до сьогодні Волинський обласний центр зайнятості підтримав економіку Волині на 97 мільйонів гривень. Плюс орієнтовно 20 мільйонів гривень отримало підприємство «Кромберг енд Шуберт».

Ми потрапили майже в десятку на етапі прогнозування потреби в коштах, а це – 100 мільйонів гривень для Волині. Виявилося, що треба 106 мільйонів. Це при тому, що ніхто не очікував настільки тривалого карантину. Адже цю допомогу надаємо до його закінчення плюс 30 днів після.

Усе це – кошти з «коронавірусного фонду», який народні депутати утворили у сумі 64 мільярди гривень. Із них спершу 4,723 мільярда гривень передбачили на програму допомоги по частковому безробіттю.

Читайте також: Волинська служба зайнятості виплатила 48 мільйонів на підтримку бізнесу

– А як змінився бізнес-клімат на  Волині внаслідок коронакризи?

– Бізнес зламався і тільки починає поступове відновлення, але до виходу на попередній рівень ще мінімум рік, за словами підприємців, якщо не буде чогось гіршого.

Купівельна спроможність громадян упала. І, навіть маючи певні заощадження, люди не поспішають витрачатися. Українці переглянули свої пріоритети: не купують усього підряд, а мінімізують витрати і обирають тільки справді необхідне. Так змінилися звички і побут.

Ця криза особлива, бо її ніхто не чекав і не міг спрогнозувати. Якщо фінкризу 2008 року прогнозували, вона була дещо контрольована законами економіки і були інструменти її подолання, то зараз немає жодної ясності. Не відомо, як довго це триватиме.

Читайте також: Як змінився ринок праці на Волині під час карантину. ІНФОГРАФІКА

– Щодо економіки. Існує стереотип, що Волинь – це тільки ліс, поле і кордон. Які конкурентні переваги, на Вашу думку, має Волинська область?

– Справді, є такий стереотип, бо, насамперед, ті ресурси, які ви перерахували, використовують 10–15% свого потенціалу.

Волинь – одна з найменших областей за кількістю населення. Мабуть, тому нас недостатньо серйозно сприймала центральна влада України. Перевагу завжди надають підтримці великих регіонів: Харківської, Дніпропетровської, Одеської чи Львівської областей, які задають тон і темп у розвитку держави загалом. А от Волинь завжди була обділена, при всьому своєму потенціалі, який ми маємо.

Перш за все, ми прикордонна область, яка межує з двома державами, хоча сьогодні ми не впевнені, що чекає нас із однією з них. Але кордон із Польщею – це наше вікно у Європейський Союз. Це треба використовувати.

Читайте також: Оксамитова завіса: чому кордон має стати пріоритетом українсько-польських відносин

Ми ж маємо і мусимо бути потужною транзитною зоною для транспортних потоків. Свого часу у Луцьку на базі військового аеродрому планували розбудувати логістичний хаб. На мою думку, то був би прекрасний варіант розвитку не тільки обласного центру, а й усієї Волині. Адже, якщо курсуватимуть вантажні літаки, то вся інфраструктура підтягнеться.

Візьмімо аграрний сектор. Це – багато необробленої землі, хоча у нас є потужні аграрні компанії. А ще скільки є одноосібників, які не завжди ефективно використовують свої паї. Наші люди найчастіше не до кінця правильно займаються землею, не створюючи додаткового продукту: виростили – продали. А можна ж приберегти на потім чи переробити!

Читайте також: На Волині побудують сироварню

– Можна якось допомогти у цьому дрібним господарям?

– Можна. Наприклад, наша організація чимало допомагає у цьому. Центр зайнятості має проєкти «Успішна громада», «Успіх в дії», де підприємці, які реалізували себе і працюють, зокрема, й на землі, діляться своїм досвідом. Ніхто колись не міг подумати, що у нас можна вирощувати персики чи кавуни. А зараз у Горохівському районі є фермер, який має плантацію персиків і доводить, що при правильному підході такі фрукти у нас можуть гарно плодоносити.

Більше читайте: На Волині заклали перший персиковий сад

Ми ніколи не могли уявити, що у нас буде рости соняшник! А тепер клімат настільки змінився, що маємо й таку можливість. І її теж потрібно правильно використовувати.

Більше читайте: Волинські «сємки»: чому стало вигідно вирощувати соняшники

Тому я – за створення можливостей: потрібні умови для нетрадиційних напрямків економіки. Наприклад, перспективним виглядає зведення вітрових електростанцій. Це ж і екологічно, і нові робочі місця.

Читайте також: На Локачинщині хочуть створити вітропарк

– Яка роль у цьому процесі обласної ради?

Обласна рада, знаю, що напрацьовує, але слабо розвиває інвестиційну привабливість нашої області. А треба активніше показувати наші ресурси і запрошувати активних людей, інвесторів, комунікувати з владою і громадою.

Наприклад, із центром зайнятості контактував інвестор, який хоче збудувати підприємство з переробки ягід і грибів у Маневицькому районі. Вони готові вкласти гроші, якщо ми за три місяці укомплектуємо триста вакансій. Це круто, але люди – не товар. Вони не можуть сидіти і чекати, поки хтось прийде, вони десь реалізовують себе вже.

Наша відповідь: ми готові, але через шість місяців. І це має бути спільна відповідальність інвестора, місцевої влади і державних структур. Центру зайнятості – за людський ресурс; фіскальної служби за – лояльне оподаткування, щоб інвестору було економічно цікаво заходити; й обласної ради, яка має можливість приймати рішення щодо інвестиційної привабливості.

– То що вирішив той інвестор?

– Рішення залишається у процесі прийняття, адже триває карантин. Усі зараз очікують.

– Чому у нас така проблема з людьми. Неможливо зібрати три сотні працівників?

– Усі живуть і забезпечують себе вже. Частина волинян працює за кордоном, адже близькість сприяє. Я тільки хвилююся, що коли така маятникова трудова міграція буде тривати роками, то люди просто стануть емігрантами.

А тим часом заробітчани, згідно з даними Національного банку України, за минулий рік привезли в економіку нашої держави понад 12 мільярдів доларів. Це, з одного боку, добре, а з іншого – ми втрачаємо наш людський ресурс. На Волині найбільше заробітчан серед жителів західних областей. Бо маємо і географічну, і ментальну близькість. Ми трохи більше бачили і європейської культури, і бізнесу, ніж Центральна та Східна Україна.

– А як на трудову міграцію волинян вплинув карантин?

– Наші люди мають у пріоритеті сім’ю. Карантин дав можливість об’єднати сім’ї. Які б хороші заробітки не були за кордоном – батьки, діти, родина, друзі завжди будуть більшою цінністю, ніж тисяча євро. Тому люди поверталися, щоб бути з рідними у складний період. А ще, коли українці повернулися з Польщі додому, то поляки повернулися до Польщі і цим витіснили наших співвітчизників із багатьох робочих місць. Сьогодні залишається ще одна складність із роботою за кордоном – обов’язкова обсервація.

Волиняни зараз їздять на збір врожаю – від ягід до яблук, але на місяць-півтора. Тож я не сказав би, що зараз багато людей повернулося на роботу за кордоном. Вони почали шукати себе вдома.

– Яка Ваша сфера зацікавлень у роботі Волинської обласної ради?

– Мені близька економіка, бюджетоутворення і соціальні питання, в яких я орієнтуюся завдяки своїй теперішній роботі. Ключові питання зараз це – діти (щоб вони мали хорошу освіту) і наші батьки, які потребують належного пенсійного забезпечення. Для всіх нас важливо мати належний рівень медицини і безпеки, яка часто є одним із чинників зміни місця проживання навіть за межами країни.

– На Волині є проблеми з безпекою?

– Я вважаю, що безпека не є на достатньому рівні. Наприклад, освітленість вулиць у селах і містах не на найвищому рівні. Останнім часом особливо відчутна потреба розширення транспортної пропускної спроможності вулиць міст, у Луцьку зокрема. Потрібно належно облаштувати пішохідні переходи та тротуари. Це все безпека наших громадян.

– Колись була обласна програма, яка фінансувала освітлення сільських вулиць.

– Так, це прекрасна програма, я б хотів, щоб вона відновила свою роботу, адже освітленість – це безпека.

– Це зараз питання області чи все таки ОТГ?

– Я вважаю, що область має визначати пріоритети й орієнтувати громади у напрямках руху. Бо на практиці все ж таки бачу, що треба підштовхувати. Скажімо, програма для освітлення має передбачати співфінансування. Також має бути у пріоритеті встановлення камер відеоспостереження. Щось десь робиться, але не системно. І доступ до трансляцій має бути публічний, але не в окремих служб.

– Які саме соціальні проблеми, на Вашу думку, зараз стоять гостро на Волині?

– Належне фінансове забезпечення наших лікарів і вчителів. Я переконаний, що вони отримують недостатню заробітну плату, зважаючи на те, як віддають себе роботі. Молодий вчитель має мінімалку!

– Але вчителям і медикам зарплату дає держава. Як обласна рада може вплину на її суму?

– На розмір зарплати – ні, але на умови праці – так. Якщо комфортні школи і лікарні, коли є необхідні інструменти, сучасне медичне обладнання, то значно приємніше працювати. Обласна влада може і мусить за це відповідати.

– Якими будуть Ваші перші кроки, коли станете депутатом?

– Почнемо з того, що депутат – це представник і голос громади, яка його обрала. Тож, звісно, всі мої дії будуть спрямовані на вирішення проблем мого округу та задоволення потреб його жителів.

Для мене ключовими завжди є питання інфраструктури, безпеки, економіки, зайнятості, освіти, здоров’я та медицини, соціального та бюджетного забезпечення. Тож для себе пріоритетом визначаю капітальний ремонт і будівництво нових доріг, розширення транспортної пропускної спроможності вулиць міста, розвиток івентивного туризму, реорганізацію роботи ЖКГ шляхом підтримки створення ОСББ та впровадження заходів із енергозбереження.

Вирішення питань безпеки, про які ми частково говорили раніше. Не менш важливо залучати інвестиції, реалізовувати програми з підтримки малого та середнього бізнесу, місцевих товаровиробників, залучати інвесторів для будівництва сміттєпереробних заводів.

Необхідно створювати нові робочі місця та забезпечувати привабливі умови праці задля зменшення трудової міграції, підтримувати програми культури.

Працюватиму над тим, аби було господарське забезпечення закладів середньої освіти без фінансової допомоги батьків. Хотілося б популяризувати здоровий спосіб життя, будувати спортивні та дитячі майданчики, дбати про екологію.

У жодному випадку не можна забувати й про підтримку та допомогу учасникам АТО та їхнім родинам, підтримувати соціальний рівень студентства, дати можливість молоді придбати доступне житло та дозволити відчути турботу пенсіонерам, особам із інвалідністю, малозабезпеченим сім’ям.

Я ніколи не дивлюся на будь-які обставини через руйнування. Те, що має розсипатися, воно саме по собі зруйнується. А от створити – це мистецтво. Чи то соціальне благо, чи робоче місце, чи продукт, або приємну зустріч, хорошу атмосферу, дружній колектив – саме на процесах дії і створення я завжди концентруюся.

Наталія ПАХАЙЧУК

Фото Ірини КАБАНОВОЇ