Вибори мера Луцька: на старт, увага, стоп!

Виборчі перегони на мера Луцька почалися задовго до старту кампанії. Та головна інтрига в них зберігалася до останнього. Її можна сформулювати одним реченням. Чи зможе хтось скласти гідну конкуренцію висуванцю Палиці, чи місто ще на 5 років залишиться під його безроздільним контролем?

Поліщуку – мера, Недопаду – голову Волиньради

Хто буде висуватися від вчорашнього «УКРОПу», а нинішнього «За майбутнє» (в народі його називають «За «Майбах»), особливого значення не має. Будь-хто з цієї команди може виконувати роль номінального міського голови. У 2015 році на неї претендував Олександр Товстенюк. Але на публічних дебатах продемонтрував повну некомпетентність у господарці міста, тож вибори програв.

У 2017 році після смерті тодішнього очільника міста до керма внаслідок перевороту в міськраді прийшов голова фракції «УКРОП» Ігор Поліщук. Проте, щоб зняти з нього відповідальність за порушення законів, якими часто грішила нинішня більшість у Луцькраді, в команді Палиці знайшли цапа-відбувайла: формального представника «Батьківщини» Григорія Пустовіта. Поліщук отримав посаду радника міського голови, але на кожній кулуарній нараді в кабінеті мера сідав у його крісло і роздавав вказівки від імені Ігоря Петровича.

Поліщук так органічно вжився в роль ретранслятора побажань Палиці, що Ігор Петрович вирішив: хай продовжує, а інший його фаворит (ще й навіть родич) Григорій Недопад цілком може бути головою обласної ради. Тим паче, що Ірина Вахович продемонструвала: вона на посаді керівника Волиньради явно «не тягне». А ще її бажання втекти в крісло ректора ЛНТУ цілком співпало з прагненням Палиці «віддячити» Петрові Савчуку за втечу з його команди, а заодно повернути під свій контроль цей виш, як він раніше це зробив із СНУ.

Читайте також: Чи стане Волинь туристичною Меккою: декілька міркувань щодо формування стратегії розвитку регіону

Повна зачистка

Після ухвалення рішення зупинити вибір на Поліщуку постало питання усунення можливих конкурентів. Бо якщо в 2015 році Палиця з «УКРОПом» здобув прихильність 45 відсотків лучан, то сьогодні рейтинг його команди не перевищує 25 відсотків.

Технологія взяття під контроль обласних штабів партій-конкурентів була успішно обкатана командою Палиці ще на дочасних парламентських виборах 2019 року. Там, де цього не вдавалося зробити, діяли через центральні штаби партій у Києві. Знаючи, що Волинь – вотчина Палиці, фактичні керівники партійних структур охоче погоджувалися підіграти Ігорю Петровичу на Волині і в Луцьку в обмін його поступки в інших областях, де їхній вплив був більшим. Або ж залюбки приймали дари від власника єдиного в Україні нафтопереробного заводу.

Побоюючись, що на хвилі потужної підтримки Зеленського в Луцьку проголосують за представника «Слуги народу», Палиця зробив усе, щоб кандидат від президентської партії в Луцьку – лікар Центру хірургії ока професора Загурського (за дивним збігом обставин, директор цього Центру – вдова покійного нардепа Єремеєва – Тетяна) Сергій Пісачук не надто займався виборчою агітацією. В результаті нардепом від Луцька обрали саме Палицю. Хоча вже після виборів, коли постало питання призначення на посаду директора Волинської обласної клінічної лікарні, і Пісачук виграв конкурс, його підконтрольна Палиці Волиньрада не затвердила, і обов’язки директора досі виконує зовсім інша людина.

«Європейська солідарність» у 2019 висунула кандидатом у нардепи явно непрохідного Юрія Моклицю. «Батьківщина», яка ще 10 років тому домінувала на Волині, взагалі нікого не висувала. Не знайшли гідного кандидата партії «Голос» та «Сила і честь». Тож вибори для Палиці стали легкою прогулянкою.

З іншого боку, результати перегонів у Верховну Раду в 2019-му стали сигналом, що команда Ігоря Петровича, незважаючи на потужні багаторічні фінансові вливання через фонд «Тільки разом», втрачає тут рейтинг.

Читайте також: Андрій Покровський сказав, хто від «СВІДОМИХ» йде в мери

Нині йому вкрай необхідно довести своє безроздільне панування на Волині. Адже в статусі голови партії він не може допутити, щоб результати виборів у Волинській області стали гіршими, ніж, скажімо, на Київщині, де команду «За майбутнє» веде екснардеп Ярослав Москаленко.

Якщо по всій Волині фінансові вливання через фонд «Тільки разом» спрацюють, і «За майбутнє» може розраховувати на більшість в обласній раді, то побороти невдоволення лучан від бездарного керівництва протягом трьох років команди «УКРОПу» в Луцькій міській раді буде складніше.

Єдиний вихід – усунення ще задовго до старту перегонів кандидатів, які можуть скласти конкуренцію висуванцю Палиці. Досі це команді «Майбаху» успішно вдавалося.

Хто чого вартий

З того, що вже відомо, сьогодні на крісло мера Луцька від «Європейської солідарності» претендує вчорашня представниця «Самопомочі» Юлія Вусенко, яка не змогла зберегти посаду секретаря Луцькради (і, як наслідок, в.о. мера Луцька) у 2017 році.

Вусенко, як і Тарас Яковлев, Юрій Моклиця та Сергій Григоренко, цілком контрольовані нардепом Степаном Івахівим. А Івахів після кількарічної безплідної боротьби проти Палиці і його команди у 2019 році продав свою частку в «Континіумі» фінансово-промисловій групі «Приват» і увійшов в орбіту Палиці. Саме цим можна пояснити провал «Європейської солідарності» на виборах нардепа від Луцька у 2019 році. На цю посаду тоді претендував явно непрохідний Моклиця.

Читайте також: Положинський не йде в мери Луцька

Що їх у Луцьку й на Волині «зливають», в керівництві «ЄС» зрозуміли надто пізно. Коли побачили, що більшість керівних посад у 18 місцевих тервиборчкомах обійняли представники «Майбаху», а від партії вчорашнього президента немає майже нікого. Яковлев, який формально очолює партію на Волині й ще учора був одним із претендентів від «ЄС» на мерське крісло в Луцьку, потрапив в опалу. Як і його друг Григоренко, Яковлев на останньому з’їзді партії в Києві був у статусі гостя, а не делегата. Безкомпромісний Олександр Турчинов, який очолив штаб партії в Києві, запропонував Парубію висунути кандитатом у мери Луцька екснардепа Ігоря Лапіна. Лапін, в якого життя вдалося і який за час депутатської каденції не надто переймався проблемами Луцька, навідріз відмовився. Тоді раптом згадали про Вусенко. Турчинова і Парубія запевнили, що вона буде боротися, хоча, з огляду на її дружні стосунки з Івахівим, віриться в це з трудом.

Найбільше розчарування для лучан – відмова від мерських амбіцій Андрія Покровського. Він йшов до цих виборів довгих 5 років. Створив рух «Свідомі», який переріс у партію, щоб, за задумом політтехнологів, її представники, пройшовши в Луцькраду, стали основою майбутньої промерської більшості. Але повоювавши трохи з командою Палиці, Покровський здався на милість переможцям. Ігорю Петровичу вдалося знайти аргументи, які зупинили мрію Покровського за крок до здійснення. Єдине, що дозволив Палиця Покровському – вести команду «Свідомих» у міськраду. Тому кандидат від «Свідомих» Алла Надточій – лише технічний, щоб показати виборцям, нібито і рух, і партія – серйозні політичні гравці. Відмову балотувати Покровського запакували в красиву легенду, начебто він не може бути мером, бо більшість часу проводить у Польщі, керуючи своїм бізнесом.

Читайте також: Напередодні виборів потенційні волинські кандидати активізували «благодійну діяльність»

Партія «Батьківщина» давно стала на Волині підручною Палиці. Достатньо згадати, як на сесії Волиньради, ще коли він бу головою цього представницького органу, Палиця розповідав, що йому щойно телефонувала Юлія Тимошенко і нібито дала команду її депутатам голосувати за створення КП «Волиньприродресурс».

Тож сьогодні кандидатом на мера Луцька «Батьківщина» висуває нікому не відому Ірину Чебелюк, роль якої як заступника Луцького міського голови зводиться до того, щоб, за відсутності Поліщука чи Пустовіта, привітати з професійним святом колективи підприємств чи організацій міста, а ще покласти квіти від Луцькради до пам’ятників видатним діячам. Можна сміливо прогнозувати її підтримку виборцями в межах статистичної похибки. А військового пенсіонера Пустовіта викинули, як використану ганчірку.

До останнього була інтрига, кого ж висуне на мери Луцька президентська «Слуга народу». Хоч ексбатьківщинівець Роман Бондарук вже приміряв на себе роль слуги всіх лучан, за кулісами тривав кастинг інших, більш потужних кандидатів, які справді могли би скласти конкуренцію висуванцю Палиці. Як заявив у єдиному своєму інтерв’ю голова Волинської ОДА Юрій Погуляйко, він зробить все можливе, щоб переконати шановану ним людину йти на цю посуду від «Слуги». Щоправда, прізвища не назвав. З наших джерел відомо, що ця людина – співвласник і керівник «Модерн-Експо» Петро Пилипюк.

І, судячи з того, що в команді «Слуг» почали перемовини з іншими відомими на Волині особистостями, Пилипюк їм відмовив. Тож Роман Бондарук може відкорковувати шампанське: почесна участь у перегонах на мера Луцька для нього майже гарантована. Щоправда, результат, попри всі його потуги, буде плачевним. Хіба буде мовчати всю кампанію. Бо щойно заговорить на камеру, лучани переконаються: красивий чоловік з білборда – людина, яка явно не володіє красномовством, не кажучи вже про знання й уміння вирішувати проблеми Луцька. От придумувати схеми заволодіння підприємствами – у цьому він мастак.

Читайте також: У складі Луцької районної виборчої комісії замінили «прогульників»

Інтрига повертається

Повною несподіванкою для Палиці стало рішення висунути на мера від «Голосу» Богдана Шибу, який керував містом впродовж 2006-2010 років. Очевидно, він не брав до уваги цю парламентську партію, яка не мала свого кандидата в нардепи від Луцька у 2019-му, а нині втратила рейтинг через відхід від партійних справ її лідера Святослава Вакарчука. Проте сам Шиба, як досвідчений політик, цілком спроможний показати високий результат, як мінімум, вийти у другий тур виборчих перегонів і витягнути за собою рейтинг партії у Луцьку. До того ж, Шиба у 2012 році публічно висловив свою позицію стосовно кандидата в нардепи від Луцька Ігоря Палиці, засудивши його голосування за Харківські угоди. На що у відповідь отримав порцію бруду на свою адресу. Отож, примирення між ними сьогодні неможливе.

Не варто забувати також, що Шиба у 2010 році втратив посаду мера Луцька саме через змову представників двох олігархічних груп – «Континіуму» і «Привату», які за підтримки правлячої на той час Партії регіонів посадили в крісло мера свою людину, здатну догоджати всім. Це вже потім, коли апетити «Привату» все зростали і зростали, і міський голова не встигав їх задовольняти, Палиця почав війну з ним. Сьогодні ж «Континіум» і «Приват» знову разом. Тільки в більшості лучан, як і в переважній більшості українців, виробився стійкий імунітет до олігархів. І люди готові віддати свій голос за того, хто відкрито піде з ними на війну до переможного кінця. У випадку з Шибою це саме те, що їм потрібно.

Читайте також: Вусенко йде на вибори від «Європейської солідарності»: результати з’їзду партії

Цілком ймовірно, що вже найближчим часом ми побачимо на підконтрольних Палиці ЗМІ згадки про смертельну аварію, в яку потрапив Шиба в 2006 році, матеріали про неефективний лізинг автобусів «Богдан» для тролейбусного депо, про муніципальну позику, яка нібито загнала Луцьк у борги. А ще Шибу можуть звільнити з посади директора державного підприємства «Волиньстандартметрологія», яке він успішно очолює. Знаючи Шибу як стійкого бійця, це його не зупинить. Свого часу нині покійний Борис Клімчук вже намагався «закрити» Шибу. Не вдалося.

Не дай Боже, під час перегонів раптом почнуть горіти автівки громадських активістів чи «невідомі хулігани» несподівано поб’ють ввечері когось із агітаторів. Тоді може втратити посаду не тільки головний міліціонер області, але й голова ОДА. А Волинь для нього, як сам же й заявив, трамплін для подальшого кар’єрного зростання, та аж ніяк не край, на якому має закінчитися його чиновницька кар’єра.

Читайте також: З'явився другий кандидат у мери Луцька: Палиця назвав ім'я

Ольга ХОЛОДНА