Сесія на стадіоні: як депутати Луцькради засідали просто неба. РЕПОРТАЖ
«Стадіон – так стадіон», – напівсерйозно пролунає сьогодні в кількох приватних розмовах, кількох медійних заголовках і навіть у головний мікрофон секретаря Луцької міської ради Григорія Пустовіта. Мікрофон, який спекотного весняного дня посеред карантину опинився під відкритим небом – на стадіоні СНУ імені Лесі Українки.
Позачергова сесія міськради у середу, 8 квітня поза стінами адмінбудівлі – данина бюрократії. Бо ж десь мають депутати зібратися і проголосувати за те, щоб наступні карантинні сесії відбувалися «в онлайні». Питання зміни до регламенту було найпершим на порядку денному обранців громади. Але до нього на стадіоні відбулося ще багато всього.
Обабіч заїзду припарковані елітні і не дуже депутатські автівки. Ближче до газонів – скромні велосипеди. Біля кожного з підходів стоять чоловіки в цивільному і пильно дивляться за всім, що відбувається. Вони тут не без крайньої необхідності, звісно.
На вході до стадіону висить промовистий знак «карантин». Тут чергує групка муніципалів. Роздають рукавиці, вибірково міряють температуру, пропонують антисептик. Поліції, до речі, поруч не видно. Ніхто не контролює дотримання дистанції та решти доволі жорстких карантинних вимог. За частину з них, до речі, голосували і луцькі депутати.
Поки сесія не почалася, ходимо територією стадіону. Хоч площа і велика, сесія міськради зайняла небагато місця. Кілька десятків порожніх стільців стоять на відстані два метри один від одного. Тим часом депутати, журналісти, керівники кількох департаментів міськради та інші непублічні учасники сесії на свіжому повітрі кучкуються в окремих групах трохи збоку. Хтось весело імітує «дозволені» способи вітатися. Дехто заводить короткі розмови з людьми поруч. А хтось навпаки агресивно просить «відійти на два метри».
Трохи позаду біля глядацьких крісел засідають, а точніше сказати «застоюють» спеціальні комісії міськради. Вирішують, зокрема, яким закладам міста дозволять працювати, та яким чином у Луцьку змінюватимуться умови карантину. У «стоячому» режимі формують проєкти рішень, у тісному дружньому колі з ними ознайомлюються та вирішують спірні питання, аби потім на стільцях за два метри одне від одного швидко за все проголосувати.
Сесія починається зі значним запізненням. Депутати повільно розсідаються на стільці. Дехто губиться, питає: «а шо, не по рядам сідаємо?»
– «Де ви сіли – там ваша фракція. Ви вже в «Батьківщині», Микола Євгенович», жартує у свій мікрофон Григорій Пустовіт, звертаючись до яскравого, спортивно одягненого депутата Дендіберіна. Схоже, той пів життя готувався до моменту, коли на сесію можна буде прийти у «спортивці».
– «Я к Юлє Владіміравнє нє пайду», у притаманній йому манері відповідає Микола Дендіберін, і все ж сідає поруч із «Батьківщиною».
Стає зрозуміло: за настроєм ця сесія не поступиться іншим. Хіба що усмішки депутатів у масках тепер годі розгледіти.
Читайте також: Як міська рада працюватиме під час карантину
Окрім проблем із дистанцією, виникли ще й питання до підрахунку голосів. Без системи «Віче» обранцям громади довелося робити це старим підзабутим способом: поміж себе обрали лічильну комісію, і не без труднощів рахували підняті догори руки. Руки піднімалися хаотично і незлагоджено. Одна рука часом злітала догори по два рази за голосування. Все тому, що відстань не дозволяла депутатам порадитися, пошепотітись, обговорити. Кількома репліками обмінялися хіба Ігор Поліщук та Григорій Пустовіт. Часом вони максимально скорочували дистанцію. Звісно ж, в ім’я службової необхідності. А от депутат Олександр Кравченко тепер сидів позаду свого колеги по фракції, з яким вони звикли багато спілкуватися у сесійній залі.
На порядку денному – нагальні питання: зміни до регламенту, боротьба з коронавірусом, продаж землі, щоб наповнити міську казну у ці нелегкі часи. Депутатка Юлія Вусенко питає, чи на часі зараз продавати землю. Пустовіт відповідає: місту нині потрібні гроші. І слова ці звучать навіть благородно. Такими на цій сесії будуть багато заяв. Найбільше – від Ігоря Поліщука. Якось так вже склалося, що місія виголошувати «найблагородніші» ініціативи завжди дістається йому.
Читайте також: Інфікованих коронавірусом луцьких медиків лікуватимуть за кошти міста
Про чергове внесення змін до бюджету міста, пов’язане з витратами на боротьбу із коронавірусом, доповідає директорка департаменту фінансів Лілія Єлова. Депутатка Алла Надточій питає, чи забезпечені засобами захисту медики, адже багато скарг, і дуже багато хворих. На стільцях починається суперечка: це питання не стосується доповіді, кажуть депутати. Але оскільки мікрофон на всіх один, чують перепалку тільки ті, хто знаходиться поруч. Все ж, на запитання Надточій відповідають про тисячі закуплених масок, рукавиць і костюмів.
Втомлені депутати все активніше поглядають на годинники. Сесія, що розпочалася кількома одноголосними рішеннями, затягується, і обранці громади – що та роса на сонці – втомлено і самовіддано приймають важливі для міста рішення.
Ігор Поліщук пропонує лікувати луцьких медиків з коронавірусом за гроші міського бюджету, зокрема – пів мільйона гривень субвенції обласному управлінню охорони здоров’я. Далі від радника міського голови звучить ще одна пропозиція – звернутися до профільних державних органів стосовно контролю за необґрунтованим підвищенням цін на лікарські засоби. Цю пропозицію палко підтримують також «свободівець» Микола Федік та «свідомий» депутат-бізнесмен Андрій Покровський. Останній говорить про соціальну відповідальність бізнесу, а також про карму і совість підприємців, що наживаються на біді.
Потік «благородних» промов перериває питання від Миколи Дендіберіна: «До речі, із наших багатих людей виділив хтось гроші на коронавірус?» Депутати мовчки перезираються. Першим звучить ім’я Ігоря Палиці. Далі – Андрія Покровського.
Останню доповідь – про продаж комунальної землі – виголошують особливо повільно. Депутати пропонують закликати підприємців Луцька викуповувати землю, адже в нинішніх умовах це добрий ресурс для наповнення бюджету. Голосують піднятими догори руками. Сесія наближається до кінця.
Наприкінці лунає ще кілька промов: від Ігоря Поліщука, який публічно і суворо відповідає на фейсбук-дописи депутата Данильчука; від Юлії Вусенко, яка пропонує створити фейсбук-групу для кооперації у мережі; і від Миколи Дендіберіна.
«Депутати Верховної Ради – не дуже розумні. А ми тут розумні люди. Чому нам постійно диктують, що робити, а що – ні?» – скаже Дендіберін. Пролунає гімн – і сесія закінчиться.
Читайте також: Міськрада просить оштрафувати тих, хто підвищує ціни на ліки й продукти під час карантину
Безпрецедентна сесія Луцькради під відкритим небом мала бути загалом безпечною. Втім, на тридцять трьох депутатів передбачили всього один мікрофон. Обранці громади по-дружньому підносили одне одному пляшки з водою. Дехто навіть стаканчики роздавав, і наливав у них воду з пляшки. В такій атмосфері необхідність жорстких карантинних обмежень для решти мешканців міста здається як мінімум дивною.
Ще однією особливістю цієї позачергової сесії була безпосередня близькість депутатів до народу. І хоч відвідати захід «простим смертним» заборонялося, все було добре видно і чутно із вікон багатоповерхівок поруч зі стадіоном.
За весь час у вікнах так ніхто і не з’явився…
Читайте також: Міська рада продала земельну ділянку на Рівненській
Олександра ТРОЦЮК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі