Зона відчуження: 30 років після катастрофи

Досі у зоні відчуження живе близько 200 самоселів, які після вибуху Чорнобильської АЕС не злякалися радіаційного забруднення та повернулися доживати віку у рідних домівках. Ще близько 12 тисяч працівників позмінно приїжджають у забруднену зону на роботу.

Район.Луцьк відвідав зону відчуження, аби подивитися, що відбувається на території, максимально обмеженій для відвідування громадян.

ЗА 30 РОКІВ ДО ТОГО

Ідея створити атомну електростанцію  на території України з’явилася у радянської влади ще у далекому 1966 році. Тоді АЕС мала покрити дефіцит електроенергії у центральному районі на півдні СРСР. Через рік місце для майбутньої станції обрали на березі річки Прип’ять, за 12 кілометрів від Чорнобиля. У 1970 році,  коли розпочалося будівництво АЕС,  одночасно з ним почали будувати і місто енергетиків – Прип’ять.

Через кілька років воно перетворилося на сучасне містечко з розвиненою інфраструктурою, де проживало 50 тисяч людей. У той час на Чорнобильській АЕС працювали усі чотири енергоблоки, основою яких були унікальні уран-графітові реактори типу РБМК-1000, які використовували виключно на території Радянського Союзу.

1986 року під час випробувань турбогенератора на четвертому енергоблоці ЧАЕС стався вибух, який зруйнував реактор та викинув в атмосферу 5% високоактивних речовин.

З цього часу і почався відлік іншого життя у Чорнобилі – життя у зоні відчуження.

Попри трагедію, Чорнобильська АЕС ще роками продовжувала виробляти електроенергію. Перший, другий та третій енергоблоки виводилися з експлуатації поступово. Тільки у 2000-му році останній третій енергоблок припинив свою діяльність.

Новий саркофаг Чорнобильської АЕС

Пройти на територію ЧАЕС можна тільки після проходження радіаційного контролю

ЗАХОРОНЕНА РАДІАЦІЯ

Під час роботи Чорнобильської АЕС з 1971 по 2000 рік на її  майданчику накопичилася понад 21 тисяча одиниць відпрацьованих тепловиділяючих збірок ядерного палива. Ще у 1981 році сховище відпрацьованого ядерного палива (СВЯП1) ввели в експлуатацію, але радіаційне паливо зберігається там і до сьогодні.

Паливо РБМК, яке використовували на ЧАЕС, є низькозбагаченим, тому переробляти його з метою витягнення ізотопів економічно невигідно. Унеможливити згубний вплив відпрацьованого палива на середовище можна завдяки двом варіантам – його повне захоронення,  або зберігання. Україна вибрала другий варіант і у 2016 році усе відпрацьоване паливо вилучили з енергоблоків та розмістили на СВЯП1.

Проте проблема в тому, що сховище є дещо застарілим і передбачає зберігання ядерного палива у холодній воді. Крім того, СВЯП1 був розрахований тільки на деякий час і цього року термін експлуатації сховища закінчився. Експерти дійшли до висновку, що завдяки ремонтним роботам та модернізації сховище зможе  працювати ще протягом найближчих 10 років.  

Проте,  турбуватися, що згодом ядерне паливо опиниться без належної ізоляції від середовища, не варто. Наразі уже закінчуються будівельні роботи по спорудженню нового сховища – СВЯП2. Будувати його почали ще на початку 2000 років разом із зупинкою останнього енергоблоку ЧАЕС.

СВЯП2 наразі збудований на 80-90% і вже у 2017 році буде введений в експлуатацію. 

Особливість його полягає в тому, що зберігати там відпрацьоване ядерне паливо можна буде протягом 100 років.

Для перевезення ядерного палива зі СВЯП1 на СВЯП2 знадобиться дев’ять з половиною років. Нове сховище працюватиме не за допомогою водного охолодження,  там паливо зберігатиметься у гелієвому середовищі.

Передбачається,  що тепловиділяючі збірки будуть перевозити на СВЯП2 у спеціальних вагонах-контейнерах. Ядерне паливо чорнобильської станції специфічне – воно не таке,  що використовується в інших реакторах в Україні. Це паливо має нижній та верхній пучки тепловиділяючих елементів. Тому після перевезення його на СВЯП2 основним завданням працівників буде  розділити його на різні пучки у так званій «гарячій камері», запакувати у спеціальний патрон та перемістити до бетонних модулів.  

У квітні 2017 року планують завершити монтаж обладнання,  а вже у вересні-жовтні проведуть «гарячі» випробування з реальним ядерним паливом.

Будівля СВЯП2, де вібуватиметься обробка ядерного палива

Помістити всю 21 тисячу одиниць відпрацьованих збірок мають у 231 модуль зберігання.

У процесі зберігання буде проводитися постійний контроль радіації та температури у модулях. Крім того, кожні 10 років спеціалісти будуть проводити переоцінку безпеки СВЯП2. Нове сховище працюватиме цілодобово та без вихідних. Для обслуговування об’єкту залучать близько 140 людей, які працюватимуть позмінно.

Бетонні модулі, де зберігатимуть відпрацьоване ядерне паливо

231 модуть зберігання ядерного палива

МАЙБУТНЄ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ АЕС

У листопаді 2016 року над четвертим енергоблоком встановили новий захисний саркофаг. А вже у 2017 році планують розпочати демонтаж старого укриття, відкрити доступ до паливних мас та перевести їх у безпечний стан. Цьогоріч завдяки вивільненню трьох енергоблоків від ядерного палива Чорнобильська АЕС перестала бути ядерним об’єктом по класифікації МАГАТЕ.

Голова державного агентства України з управління зоною відчуження Віталій Петрук розповідає,  що у 2017 році у парламенті планують прийняти закон, який визнаватиме 10-ти кілометрову зону навколо ЧАЕС  зоною  спеціального промислового використання. Через забрудненість вона назавжди буде виведена з господарського обороту України і буде використовуватися  тільки для підвищення безпеки та створення інфраструктури по поводженню з радіоактивними відходами.

Решта території зони відчуження стане природним радіаційно-біосферним заповідником.  Кошти, які необхідні для початку його створення, вже заклали у державний бюджет на 2017 рік.  

«Антропогенний  вплив людини на природу виявився більш згубний, ніж  результат ЧАЕС. Зараз флора та фауна на території відновилася і ми законодавчо наділили зону статусом заповідника.  Це розширює  можливості використання території з наукової точки зору  і для захисту природного середовища», – розповів Віталій Петрук.

До слова, життя у зоні відчуження не припиняється.  За даними державного агентства з управління зоною відчуження на забороненій території проживає близько 200 людей,  які свого часу відмовилися покидати рідні домівки та повернулися жити на забрудненій території. Окрім того, близько 12 тисяч найманих працівників приїжджає у Чорнобиль працювати по вахтовому методу.

Наразі керівництво держави вважає,  що 2016 рік став тим роком,  коли закінчилася ціла епоха,  пов’язана з Чорнобильською АЕС. З появою нового укриття рівень радіаційної безпеки підвищився не тільки в Україні, а й у світі загалом.

Та попри те,  що людство вже ніколи не побачить четвертий енергоблок, наслідки Чорнобильської катастрофи будуть переслідувати його ще не одне покоління. 

Софія СІЧКУН

Фото Світлани КИРИЛОВОЇ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]