Прадавнє бджолярство Волині пропагує польський фотограф
-
-
>
-
>
-
>
2765
Такого нині ніде не побачиш: старовинні борті (найпростіший вулик – видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли – ред.) прямісінько у Волинській галереї мистецтв.
Професор кінематографії, фотограф і мандрівник, поляк Кшиштоф Хейке захоплюється бортництвом і переконаний у тому, що воно має польське коріння. Саме він презентував у Луцьку незвичайну виставку фотографій «Останній бортник». На ній зафіксовано бортництво в сучасному світі, зокрема й на Волині.
– Основна діяльність Кшиштофа Хейке – це операторство. Він їздить Європою, має багато проектів. Минулого разу в Білорусії у Біловезькій пущі він побачив ці борті. Його це явище надзвичайно зацікавило, і він почав його досліджувати. У Польщі, починаючи з 2003 року, створили бортне братство. Нині там є чотири родових бортники. Тобто, це бортники від батька до сина, – розповіла доцент кафедри документознавства і музейної справи СНУ Алла Дмитренко.
У поле зору досліджень фотографа потрапили литовські, польські, білоруські та українські бортники. У Литві дослідник поки знайшов лише двох бортників. У Білорусі багатьох, адже там збережені ліси.
– Основа розвитку бортництва – це ліс для видовбування бортей та ліс для виготовлення колод. У межах самої Волинської області дуже мало бортництва. Є у Ратнівському районі чоловік, який займається бортництвом, є в Лобні. А так, практично одна-дві колоди, які лишилися від діда-прадіда, і ними ніхто не займається. Уже в Рівненській області є достатньо бортників, – каже Алла Дмитренко.
Бджоляр Юрій Мещеряков, який відомий нашим читачам тим, що тримає міні-пасіку на даху багатоповерхівки в Луцьку, зауважив, що знайшов бортника ще й на Маневиччині.
– Хоча, наприклад, автор фотовиставки відстоює точку зору, що бортництво суто польське явище. Він переконаний, що усі, хто займався бортництвом в Білорусі, Литві та Україні, – це поляки, – розповіла науковець Алла Дмитренко. – Однак це помилкова думка. Бортництво – це етнокультурне явище, поєднання етносу та природних умов.
Як аргумент можна навести такий факт. Перший документ, який стосується бортництва в Польщі, датований 1379 роком, а в Україні є багато згадок про цю справу у документах Київської Русі. Зокрема, арабські мандрівники ІХ століття писали, що в країні Русів багато бджіл і меду, які вони утримують у великих дерев’яних глеках. Науковець стверджує: бортництво саме на Волині було дуже розвинене.
– Є документ, датований 1910 роком у Пульмівській волості, нині Шацький район. Волосний суд розглядав справу двох братів, які судилися після смерті батька за дуб, в якому було розміщено два рої бджіл, – констатує науковець.
Загалом Алла Дмитренко підсумувала, що бортництво для України було дуже поширеним явищем. Якщо зараз у Польщі лишилося чотири бортники, в Литві – двоє, то Україна з Білоруссю може похвалитися більшою кількістю бджолярів, які користуються прадавньою методикою.
Наталка ПОЛІЩУК
Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі