«Совкові плями» в Луцьку: 5 вільних місць, що потребують інвестицій

Місто залишається затиснутим у кільці навколишніх сіл, мешканці яких не побажали утворювати з ним об’єднану громаду. Через це Луцьк ризикує невдовзі залишитися зовсім без вільних, цікавих інвесторам земельних ділянок.

У такій ситуації кожен квадратний метр стає особливо дорогим. А ефективність його використання – особливо важливою. Богдан Чеховський спробував розібратися, де у Луцьку залишилися вільні ділянки чи об’єкти, за рахунок яких можна далі розвивати і осучаснювати місто, пише Волинське інформаційне агентство.

Військове містечко на Привокзальній
Найбільша вільна земельна ділянка у Луцьку, про яку вже неодноразово говорили чиновники та писали ЗМІ – територія колишнього військового містечка № 51 у Привокзальному районі. Її площа  – близько десяти гектарів, що дозволяє потенційно збудувати житло для 5-7 тисяч людей.

Хоча питання про освоєння цієї землі під житло замість зруйнованих казарм порушують ще із 2004 року, Міноборони досі не дало погодження на передачу землі. Мер Микола Романюк розповідає, що зберігає історію переписки із п’ятьма міністрами оборони з цього приводу. А голова облдержадміністрації Володимир Гунчик навіть заявляв по усну домовленість із міністром Степаном Полтораком. Проте «віз і нині там».

А будівлі казарм, їдалень, складів поступово руйнуються та обростають чагарниками.

«Бронкс»
Бетонні каркаси на березі річки Стир біля будівельного супермаркету «Нова лінія» отримали в народі назву одного з найбільш депресивних районів Нью-Йорка. Це недобудоване приміщення ще одного корпусу заводу «Електротермометрія» довгий час слугувало місцем для розваг альтернативної луцької молоді.

Через фінансовий стан підприємства про відкриття виробництва у цих стінах давно не йдеться. В запланованому адмінкорпусі вже кілька років як здали квартири (до речі, через специфіку планування – надзвичайно малої квадратури). В «архітектурному» управлінні Луцької міської ради розповідають, що поруч збиралися будувати 12-й поверхові будинки. Однак поки ця ідея зависла у повітрі.

Плитниця, 7 у Старому місті
Будинок на вулиці Плитниця,7, що біля ресторану «Корона Вітовта» у Старому місті, мабуть, найбільш занедбана історична будівля Луцька. Нині його «прикрили» захисними щитами, аби всередині тінейджери не робили «халабуди». Проте все ж там без молоді, яка вживає алкоголь та наркотики, не обходиться.

За словами відомого історика Петра Троневича, тут збиралися облаштувати хостел для автотуристів. За даними із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будинок належить Торчинюк Наталії Володимирівні. Придбала вона його у 2006 році. Де нині ця жінка, невідомо. Проте забрати у неї будівлю згідно із чинним законодавством не можна. Хоча у країнах Заходу практикують відбирання будівель (тим більше історичних), власник яких яких не стежить за їхнім станом.

Студмістечко СНУ (Володимирська,1)
Ділянка на перехресті вулиць Володимирської та Львівської має площу близько восьми гектарів. За сприяння колишнього міського голови Луцька Богдана Шиби цю землю передали Волинському національному (нині Східноєвропейському) університету імені Лесі Українки.

Станом на 2014 рік втілення проекту оцінювали у приблизно 50 мільйонів євро. Однак нині будівельні роботи так і не розпочали, адже знайти такі суттєві інвестиції – непросто.

Кафетерій та туалет біля облмуздрамтеатру
Договір суборенди землі міська рада уклала із підприємцем Романом Патлашинським ще у 2010 році. У лютому 2013 року уклали новий договір оренди громадської вбиральні. Однак через бюрократичні процедури реконструкція вбиральні та заміна старих комунікацій так і не розпочалась.

Читайте також Справити нужду по-луцьки

У липні 2015 року міська рада продовжила договір оренди. У документі йдеться про те, що разом із реконструкцією вбиральні планують над туалетом звести кафе. Адже інвестувати немалі кошти у відбудову лише вбиральні та повну заміну мереж – справа нерентабельна. Тому аби в центрі знову запрацював міський туалет, проект його відбудови мусить бути масштабніший.

Очевидно, що основна причина зволікання і простою у справі інвестиційного освоєння цих проектів – у чиновницькому бюрократизмі і законодавчих неузгодженостях. Все ж хочеться вірити, що з оновленням депутатського корпусу та складу виконавчих органів Луцької міської ради місто стане з більшим розумінням ставитися до потреби інвестицій. І врешті, «совкові плями», якими є недобудовані та закинуті об’єкти, зникнуть з обличчя обласного центру Волині.
 
Нагадаємо, приватизовані будівлі на вулицях міста, які потерпають від занедбаності, з кожним роком все більше руйнуються, а влада розводить руками, бо будинки знаходяться не на міському балансі.