Головний поліцейський країни розповів про роботу копів

Почесний громадянин Луцька, екс-командир батальйону «Світязь», керівник патрульної поліції України Олександр Фацевич у своєму першому великому інтерв'ю поділився, чим займається його служба, і пояснив, на яких злочинах спеціалізуються різні міста.

Голова патрульної поліції України Олександр Фацевич практично не спілкується з пресою. «Не люблю публічності», – зізнається керівник найбільш публічної структури МВС. Бесіда із журналістом «Новое время» стала першим великим інтерв'ю 29 річного майора з часу його приходу на патрульну службу — ту саму, з якої почалися реформи МВС, однієї з найбільш корумпованих силових структур країни.

Причому протягом своєї нетривалої служби в поліції Фацевич навіть встиг зробити кар'єру: спочатку він був призначений начальником Головного управління патрульної поліції міста Києва, а тепер очолив департамент патрульної поліції МВС України.

У поліцію Фацевич потрапив, можна сказати, випадково. З дитинства мріючи стати військовим, він закінчив факультет аеромобільних військ Одеського інституту сухопутних військ. Потім служив у 79 й аеромобільній бригаді, а після звільнення викладав у Волинському військовому ліцеї. З початком подій у Донбасі пішов добровольцем захищати Україну – відновитися в 79 ту бригаду відразу не вдалося.

У січні 2015 го добровольчий батальйон «Світязь» під командуванням Фацевича потрапив в оточення під Вуглегірськом. З боєм вирвався з оточення, добровольці вивели за собою бійців ЗСУ. За цю операцію Фацевич отримав орден «За мужність» третього ступеня.

Олександр Фацевич майже не спілкується з пресою

З НВ іменитий поліцейський зустрічається в будівлі патрульної поліції на околиці Києва. Перший поверх, де приймають громадян, відремонтований, зате на другому, де працюють співробітники, стіни обшарпані, а в кабінеті Фацевича до того ж дуже холодно. Головний поліцейський вибачається за те, що неголений: каже, що через велику завантеженість ночував сьогодні в офісі. Під час бесіди до нього весь час заходять колеги: секретаря, який міг би їх зупинити, у головного поліцейського країни немає.

— У вас втомлений вигляд.

— Нормально, бувало й важче. Мене, як чоловіка і військового, мотивує те, що на цьому місці я можу щось зробити і побачити конкретний результат.

І потім, коли бачиш хлопців-патрульних, як вони «горять» роботою, це мотивує ще більше. По телевізору показують тільки вершину айсберга — як усміхнені поліцейські роблять селфі з городянами, а те, скільки у поліції викликів, наскільки важку роботу вони виконують,— не показують.

Всі бачили відео з Хрещатика з таксистом, де дівчині-патрульному руку ламали [йдеться про затримання на майдані Незалежності 16 вересня 2015 року водія таксі, який відмовився прибирати неправильно припарковану машину і чинив опір патрульним]. Великий дядько, мабуть, думав: ну, молодь, я вам зараз покажу. Показав. Затримали за злісну непокору, завезли у райвідділ. І в підсумку таксисти машини з Майдану прибрали. Ми б хотіли домагатися результатів меншою кров'ю — бесідою, ввічливістю, але поки не завжди виходить.

— Незвично чути це від силовика.

— А ми і не силовики! Наша головна функція — це спілкування з громадянами. Спілкування і захист.

— Чому ви вирішили працювати в поліції, як приймали рішення?

— Після того як мій батальйон вийшов з оточення і нас нагородили, подзвонили з МВС, запросили на співбесіду з міністром Арсеном Аваковим і заступником міністра Екою Згуладзе. Вони і запропонували мені попрацювати, правда, про посаду тоді мова не йшла.

Я тоді не відразу погодився. Все життя бачив себе лише в армії. В добровольчий батальйон МВС теж ішов воювати. В той же час мені хотілося бути корисним для держави. Тому, подумавши, погодився і з березня навчався у грузинських та американських колег.

— Як узагалі готують людяних поліцейських?

— Це нешвидкий процес. Більшість хлопців прийшли з бажанням щось змінити. Але в той же час ми — частина цього суспільства, такі ж, як усі. У нас є правило: стався до іншого так, як хочеш, щоб ставилися до тебе. От я хочу, щоб до мене в органах місцевого самоврядування ставилися по людськи, бо й сам намагаюся працювати за цим принципом.

Для нас всі рівні і всі люди. Навіть у правопорушника, застосовуючи спецзасоби, ми обов'язково запитаємо: не тиснуть вам наручники? Я не кажу, що всі це роблять ідеально. Але ми намагаємося.

— Є така думка — якщо міліціонерам платити такі ж зарплати, як і патрульним, видати гаджети і достатньо бензину, вони будуть так само працювати. Як ви вважаєте, це так?

— У патрульних мотивації більше, і справа не в зарплаті, а в бажанні допомагати людям і навести в місті порядок. Не у всіх міліціонерів цей мотив є. Звичайно, коли є забезпечення, то якість поліпшується. Однак якщо немає мотивації, немає бажання, ефективність цієї роботи буде невисока.

Є багато міліціонерів, які добре працюють. Ось таким місце в поліції. Не тільки в патрульній. Ми всі чекаємо 7 листопада [набуває чинності закон про національну поліцію] і сподіваємося, що взаємодія патрульної поліції з міліцією стане більш ефективною.

Менше ніж за рік 29-річний Олександр Фацевич з командира добровольчого батальйону став в. о. голови департаменту патрульної поліції України / Укрінформ

— Чи є у патрульної поліції якийсь розрахунковий час прибуття на місце ДТП?

— Зараз — 10 хвилин, але все залежить від завантаженості міста. І ще один фактор: не буває випадків, коли екіпаж вільний. У Києві дуже багато викликів за номером 102 — 5 тис. на день. Для порівняння: у Житомирі — всього 150.

— У перший місяць роботи патрульної поліції було 4 тисячі дзвінків, чому зараз стало більше?

— До початку роботи поліції було 1 800–2 000 дзвінків. За перший місяць відбувся стрибок в два рази. Я думаю, що це показник довіри, тому що переважно збільшилася кількість дзвінків щодо адміністративних правопорушень: хуліганство, десь галасують тощо.

Для нас важливо, що з'явилися дзвінки про випадки насильства в сім'ї. Раніше не дзвонили, тому що міліція не приїжджала. Зараз патрульні приїжджають, і всі про це знають. Відповідно, кількість викликів збільшилася.

— Кількість ДТП у Києві впала чи збільшилася за три місяці роботи патрульної поліції?

Через три місяці в Києві сталося 10.000 ДТП. Порівняно з минулим роком, зростання на 30%. Це пов'язано з тим, що кожен рік кількість транспорту в нас збільшується. А останнім часом зросла особливо — через події на сході країни та в Криму. До Києва приїхало багато переселенців. Тому я не думаю, що кількість ДТП зросла через недоліки патруля.

– Чи є випадки хабарництва серед патрульних?

— Мені таксисти часто кажуть: патрульні взяли гроші. Але жодної фотографії, жодного відео немає, запитаєш номер машини — не пам'ятають. Якби у нас хоч один патрульний взяв гроші, що не зняли б його? Якщо ви зіткнулися з таким випадком, називайте номер машини або час і район, знімайте відео, будемо з'ясовувати.

Звичайно, є випадки. Наприклад, в Одесі, де поліцейського звільнили за те, що взяв «подяку». Або випадок, коли поліцейський намагався продати шолом, який забрав на місці ДТП. Ми зараз розбираємося з цим.

Але це одиниці з 5 тисяч чоловік по всій Україні. І найцікавіше, що в обох випадках порушників привели самі патрульні, їхні колеги. Це нормально. Колектив відштовхує тих, хто йому не потрібен.

— Які недоліки української патрульної служби ви виявили за три місяці її роботи?

— Особиста безпека. Головне завдання патрульного повернутися живим. Ми забезпечуємо безпеку громадян і допомагаємо, але якщо патрульний не може сам себе захистити — це великий ризик для всієї системи. Тому ми продовжуємо навчати патрульних, як спілкуватися з агресивно налаштованими людьми, тримати дистанцію.

Є проблеми з оформленням протоколів, поки з цим не всі справляються добре. Відсоток колишніх співробітників ДАІ серед поліцейських дуже низький, вчаться всі уже по мірі роботи.

Ще хлопці й дівчата поки плутаються в статтях. Але все знати неможливо, тим більше за такий короткий період часу! Намагаємося ці недоліки виправляти і компенсувати своїм ставленням до людей.

— Так, на роботу патрульних є скарги.

— Йде багато негативу. Але я завжди запитую: чому юристи не пішли в поліцію? Вони є, але їх мало. Або, наприклад, поліцейських звинувачують у порушеннях правил дорожнього руху, але в мене ж не стояли в черзі водії з великим стажем водіння.

У Києві заявки подали 36 тис. осіб, з них обрали найкращих. У деяких просто є водійське посвідчення, а стаж водіння не дуже великий. А всі, хто критикує, чому самі не пішли в поліцію? Якщо вважаєте, що розбираєтеся краще, чому вас немає серед нас?

— Ви проводите додаткове навчання патрульних із проблемних питань?

— Звичайно, початкової підготовки 2,5 місяці недостатньо навіть при добрій інтенсивності.

— Чи були вже випадки застосування патрульними вогнепальної зброї?

— По людях — ні. У повітря стріляли при затриманні, одного разу довелося стріляти в собаку. Переважно застосовували зброю для попередження. Була ситуація, коли на патрульних намагалася напасти група людей, один з них дістав пістолет, вистрілив у повітря. Допомогло.

І взагалі, просто так у людину не вистрілиш. Це дуже складно, кажу вам, бо воював.

У США застосування патрульними вогнепальної зброї доведено до автоматизму. Ми до цього теж ідемо.

— Чи відрізняється робота патрульної служби в різних містах?

— У Києві правопорушень набагато більше, навіть враховуючи розміри міста. У Львові і в Одесі, разом узятих, кількість правопорушень менше разів у десять, ніж у Києві.

Та й специфіка злочинів різна. У Львові водії люблять їздити, випивши. В Одесі такого менше, але там більше вуличних грабежів. А ось у Львові більше крадіжок, ніж в Одесі. В Києві все це разом і в набагато більших кількостях.

Ми, враховуючи це, думаємо про ротацію поліцейських. Хлопцям з інших міст корисно приїхати до Києва на стажування, тут справді багато складної роботи, і на місцях їм потім буде легше. Ну а наших київських поліцейських потрібно відправляти у менші міста — і відпочинуть, і обміняються досвідом.