Що зробили депутати за 5 років. Сергій Сівак

Лікар із майже тридцятирічним стажем Сергій Сівак в Луцьку міська раду потрапив завдяки мешканцям району Балка. В окрузі Сергій Віталійович – свій, адже мешкає у приватній садибі неподалік Сапалаївки, проте не останню роль зіграла і партія, що підтримала кандидата на виборах. У 2010 році «Свобода» показала непоганий результат, провівши в Луцьку раду 9 депутатів.

Сергія Сівака можна назвати одним із найбільш активних депутатів в сесійній залі: часто задає запитання, висловлює власну позицію стосовно того чи іншого рішення, озвучує запити. Проте його ініціативність великою мірою «скована» надмірною фракційною дисципліною: у «Свободі» голосують лише, як партія сказала, інакше – на вихід.

До речі, у 2011 році Сівак першим з усіх луцьких обранців публічно прозвітувався про рік роботи. Із тексту звіту помітно, що новий депутат не замахувався на глобальні проблеми типу розробки різних стратегій та положень, допомагав «точково» – по мірі звернень. Наприклад, посприяв відновленню роботи ліфта на вул. Мазепи, 49, організував толоку, під час якої відремонтували місточок через Сапалаївку. Як справжній лікар, не лишався осторонь допомоги хворим – сприяв отриманню фінансової допомоги.

Однією з наймасштабніших справ, за якою запам’ятався депутат Сівак стало питання про незаконно захоплені земельні ділянки в парку 900-річчя Луцька. Проте поки депутат «воював» з порушниками, колеги із сесійної зали винесли в світ пікантну інформацію: як повідомив голова «земельної» комісії міськради Володимир Никитюк, Сівак також «не без гріха» – захопив поруч із будинком близько 10 соток та самочинно збудував гараж.

Будинок Сівака із добудовою на самочинно захопленій території

Політичну кар’єру Сергій Сівак, очевидно, планує продовжувати. Ще до офіційного старту виборчої агітації журналісти зафіксували посеред проспекту Соборності сіті-лайт із зображенням Сергія Віталійовича, який обіцяє шукати справедливих тарифів.

Вивішувати гарні обіцянки посеред проспектів Сівак почав одним із перших

Округ Сівака

До 15 виборчого округу входить понад тридцять дрібних вуличок, що розташувалися в периметрі між проспектом Відродження, вулицями Рівненською і Карпенка-Карого та річкою Сапалаївкою.

Коли потрапляєш на балківські вулички, пригадуються скарги лучан з усіх куточків міста: погані дороги. Так, от – на Балці, за винятком кількох «центральних» вулиць – доріг взагалі немає. Про асфальт тут лише мріють, а непоганою преференцією вважається хоча б насипаний щебінь.

В період, коли у Луцьку масово ремонтують дороги та прибудинкові території, така ситуація щонайменше видається дивною. Хоча може бути пов’язана, наприклад, із низькою комунікацією з депутатом округу. Адже вулиця Мазепи, на якій безпосередньо проживає Сівак і власними очима здатен оцінити стан дорожнього покриття, була відремонтована ще в перший рік роботи нового депутатського корпусу.

Що думають мешканці про Сівака?

Відповісти на це запитання виявилося вкрай складно. Більшість опитаних перехожих нічого не думають про представника округу – вони його просто не знають.

«Ніколи не бачили, ні разу ніхто не збирав і не приходив», – таку відповідь чули від мешканців шести вуличок. Одного разу «своїм депутатом» пробували записати Геннадія Кожевникова, який мешкає в окрузі – на вулиці Софії Ковалевської. Насправді, Геннадій Геннадійович уже багато років, як не має мандату народної довіри.

Люди розповідають, що з облаштуванням свого району справляються і без депутатів. Щоправда, пригадують і про позитив від міської влади: у дворі на вулиці Щусєва, 4 «жек» зробив дитячий майданчик.

А на вулиці Гетьмана Мазепи, 12 не дочекалися ні «жеку», ні депутатів і власними силами спорудили для малечі декілька гірок, облаштували пісочницю.

 Мешканці вулиці Балківської (колись – Олега Кошового) «скинулися» на щебінь і вимостити дорогу. Розповідають, що хотіли б поспілкуватися на цю тему з депутатом. Адже, за їхньою інформацією, багато доріг в районі за документами заасфальтовані ще з 1986 року.

«У нас тут все добре, – жартують хлопці, яких зустріли на розі вулиць Князів Острозьких і Князів Ружинських, – в нас асфальт тут лежить вже 20 років. Бачите, як гарно?»

Чи лобіював патріот-свободівець Сівак, чи ні, а найбільші зміни, про які розповідають мешканці – перейменування вулиць. На Балці не залишилося жодного героя-комсомольця з «Молодої гвардії», описаної Олександром Фадєєвим. Краснодонці зараз не в моді, тому будинки тепер носять інші імена. Уляна Громова «віддала» вулицю Йосафату Кунцевичу, Іван Земнухов – князям Ружинським, Сергій Тюлєнін – Петру Могилі, а замість Олега Кошового – тепер Балківська. Тим не менше, на окрузі – не без недопрацювань і в цьому напрямку: вулиця Московська патріотам, очевидно, не муляє.

До слова, розуміючи і підтримуючи патріотичну складову такої ініціативи, мешканці все ж не з великим захопленням розповідають про перейменування вулиць, адже це тягне за собою чимало клопотів, як паперових, так і майнових – таблички із новими назвами встановлювало не місто, не «жек», і тим більше – не депутат.

Що каже депутат про свою роботу?

Сергій Сівак: «Зробити вдалося небагато, планів було набагато більше.

Зараз відбувається адміністративно-територіальна реформа, і міський голова, виступаючи на зборах мешканців села Жидичин, агітував приєднатися до Луцька, бо це принесе великі переваги. Відповідно, наводив цифри, що зараз на кожного жителя в Жидичині є 500 грн., а в Луцьку – 4500 грн, і які «золоті гори» вони можуть отримати в результаті приєднання. Крім того, всі дороги в Жидичині будуть заасфальтовані. Я веду до того, що перш ніж ремонтувати дороги в Жидичині, треба відремонтувати дороги на Балці, на Вишкові, в районі Вересневого, а вже тоді братися за дальші села. При тому, що деякі села зараз – з кращому стані мають дороги, ніж Луцьк, наприклад, Підгайці.

Тому багато чого із того, що я хотів би зробити, лишилося невиконаним. Тут є і об’єктивні чинники. По-перше, втрутилася війна. По-друге, певна розстановка політичних сил на сьогоднішній день не сприяє. Максимум, що може місто виділити, спрямовуються на кілька округів, де «лояльні» депутати, а інші лишаються на «підножному кормі».

Така ситуація мені не до вподоби, бо це – або політичний лобізм, або політична корупція.

Мова не лише про дороги, а й про інші проблеми. Якщо запит озвучує опозиційний депутат, його паталогічно не вирішують. Тому імпульсу і підтримки, які могли б бути від міської управи, і на які хотілося б розраховувати, не було».

Назар ЯСИНСЬКИЙ