Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Не вірю, що машини завоюють світ. Програмісти не дадуть», – луцький «айтішник» про тотальну роботизацію

11:55 18.03.2016
4535

«Про що я маю розмовляти з програмістом, вони ж всі вважають себе надрозумними? Тим більше, що я нічого не знаю про комп’ютерний код!» Перше, що виникало в голові, коли йшла на розмову з керівником місцевої ІТ-компанії Іваном Тібежем.

Ідея написати про представника луцької ІТ-сфери з’явилася давно. Адже навколо програмістів виникло багато міфів й склалася думка, що це люди, які невідомо чим займаються й не зрозуміло, за що отримують такі шалені гроші.

У пошуках цікавого співрозмовника натрапила на історію програміста Іван Тібежа, який свого часу покинув фізкультуру та вирішив стати спеціалістом з ІТ.

Він – молодий та цілеспрямований. У свої 24 роки розмірковує, як досвідчений спеціаліст, але в особистих темах ще не до кінця позбувся юнацької самовпевненості, яка періодично визиркує крізь вихованість, галантність та несподівану відвертість.

Попри всі мої душевні муки перед інтерв’ю півтори години розмови пройшли швидко та цікаво. Адже не щодня отримуєш відповіді на запитання, чи можна бабусю навчити писати програмний код, чому машини не зможуть захопити світ та за що програмісти до нас, простих смертних, інколи ставляться зверхньо?

– Почну з традиційного запитання: коли зацікавився інформаційними технологіями?

– Комп’ютер у мене з’явився лише у 9-му класі. Порівняно з моїми однолітками, це було доволі пізно. Звісно, як і всі школярі того часу, я сидів за комп’ютером днями і ночами. Постійно грався.

– У що тоді грали хлопці?

«GTA: San-Andreas», «Half-Life» більше люблю, ніж «Counter-Strike». З часом мій комп’ютер морально застарів, адже технології розвивалися швидше, ніж я міг оновлювати деталі. І «топові» ігри вже не йшли на ньому. Тому вийшло так, що я самостійно почав щось крутити, навчився переставляти операційну систему.

– Ти хочеш сказати, що саме комп’ютерні ігри вплинули на те, що ти став «айтішником»?

– Якоюсь мірою так. Але не лише це. Після 9-го класу вступив до педколеджу, мав стати вчителем фізкультури. На першому курсі ми взимку мали цілий січень зимових канікул, під час яких я пішов працювати.

Фірма займалася заміною картриджів, ремонтом персональних комп’ютерів, збирала нові. Я попросився до них, погодився працювати за «дякую», щоб просто навчили. Ось так фактично здобув свій перший досвід.

– Але ця робота, відверто кажучи, далека від ІТ.

– Так, але це був лише початок. Розумів, що не хочу бути фізкультурником, хоча закінчив коледж з червоним дипломом, все, як годиться. Я – бакалавр фізичної культури (сміється). Десь наприкінці другого курсу в мене відбувся особистий перелом у житті. Дуже сильно помінявся. Почав шукати те, що подобатиметься.

– Саме в цих пошуках ти знайшов себе у сфері інформаційних технологій?

– Насправді в той період життя мене дуже вразив фільм «Матриця». Досі фанат цього кіно. Головний герой стрічки, Нео, був програмістом. У мене точно не було й немає культу цієї особистості, але запала в душу ідея фільму. Можливо, ми всі зараз підключені до матриці?

– Сподіваюсь, що ні!

– Ніхто цього не знає (посміхається). З того часу, як я вирішив спробувати себе в програмуванні, в мене є мрія: створити штучний інтелект, який буде розмовляти, пройде тест Тюрінга (ред. – тест на означення того, чи машинний інтелект можна ототожнити із людським).

– Це дуже амбітна і непроста ціль. Ти відчуваєш, що це тобі під силу?

– Це як дитяча мрія полетіти в космос. Дитина ніколи до кінця не знає, чи стане вона космонавтом, але мріє про це. Хоча її шанси найчастіше дуже малі. От і я живу із цим задумом з юності. Тому читаю багато про нейронні мережі, про те, яких роботів зараз випускають.

– Ти наразі керуєш ІТ-компанією. Як вдалося своє захоплення перетворити на професію?

– Коли трішки навчився програмувати, відчув, що необхідно накопичувати досвід та знання. У 18 років почав шукати компанію, яка хоча б за «дякую» взяла мене на роботу та чомусь навчила. Відразу поліз в інтернет по інформацію, чи існують такі фірми у Луцьку. Натрапив на статтю Віктора Левандовського на одному із форумів. Це було десь шість років тому. Так потрапив в «Internetdevels».

Читай також: Луцьким IT-спеціалістам розповіли, чому варто йти в професію

– Ти доволі швидко досяг успіху в роботі й очолив дочірню компанію «Drudesk». Що змушувало постійно рухатися вперед?

– Бажання вчитися і пізнавати нове. Коли прийшов працювати програмістом, нас було чоловік 15 в компанії. Замовлень ставало все більше, а кількість спеціалістів чомусь не збільшувалася. Згодом ми зрозуміли, що потрібно самостійно навчати нових програмістів. Власне, я і очолив цей напрямок роботи.

З часом вирішили бізнес розширювати, постало питання, хто керуватиме новою дочірньою компанією. На той момент у мене вже почався трішки застій у роботі, так би мовити, криза трьох років. Я досягнув певного рівня професійності, і розумів, що мені не вистачає простору для росту. Тому відразу зголосився очолити компанію.

– В чому твій особистий секрет успіху?

– Ніколи такого запитання собі не ставив (посміхається). Можливо, секрет успіху у бажанні рухатися. Кажуть, що якщо людина чогось по-справжньому хоче, то вона може звернути гори. Інколи я був впертим, потім цілеспрямованим і зосередженим. Одного разу навіть думав, що програмування не для мене.

– Бути директором – це лише керувати, чи ти продовжуєш програмувати?

– Звісно, продовжую. Якщо є складне та термінове замовлення, то я його виконую. Також допомагаю інших програмістам. Наразі працюю над удосконаленням системи для внутрішнього обліку робочих завдань.

– Цікаво почути не лише про твої особисті досягнення, а й думки про тенденції, стереотипи у сфері ІТ. Наскільки цей напрямок бізнесу є перспективним для нашого міста?

– Дуже перспективна галузь, адже все навколо йде до автоматизації. Колись давним-давно людині потрібно було вугілля, вона брала кирку, йшла в шахту та довбала. А зараз їй потрібно лише кнопку натиснути – і в неї вже є вугілля. Відповідно хто займається цією кнопкою? Програміст!

Сьогодні все роботизується. Щоправда, невідомо, чим це закінчиться: чи «skynet’ом» як в «Термінаторі», чи як у «Матриці» програмою-вірусом. Але я насправді не вірю, що машини можуть завоювати світ.

– Чому?

– Тому що в людини завжди є контроль над машиною. Тобто ми маємо мати можливість вимкнути машину.

– Повертаючись до розмови про наше місто. Існує думка, що тут мало можливостей, надто спокійно та нудно для представників ІТ-бізнесу. Чому ти досі залишаєшся вірним Луцьку?

– Боюсь великих міст (сміється). Так, тут в ІТ є перспективи, але можливостей трішки замало. Проте мені подобається наш Луцьк якраз тим, що він спокійний. Особисто для мене – це перевага. Недолік – відсутність прогресивного ІТ-середовища, але його можна створити. Цим і займаюся кілька останніх років.

– Чи кожен може стати програмістом?

– Ні. Вважаю, що програмування – штука тонка, це як музика: грати на фортепіано можна навчити і мавпочку, але, чи буде у неї слух? Так само й у нашій справі. Писати код можна навчити будь-кого, навіть мою бабусю. Але чи буде у неї талант до цього, здатність до породження алгоритмів, їхньої обробки? Не треба думати, що програмістом стати легко, за кожним успіхом ховається навчання та велика праця.

– Що тоді потрібно, аби стати програмістом?

– Талант та бажання.

– Мені завжди здавалося, що в цій справі важливі також витримка і посидючість.

– Насправді коли пишеш код, це можна порівняти з тим, що ти пишеш картину. По-різному можеш виконати цей твір: грубими мазками або акуратно та тонко, м’якими кольорами. Тому лише на перший погляд може здатися, що це спокійна, розмірена робота. Наприклад, ти цілком можеш під час написання коду спотіти. Треба правильно скеровувати свою енергію.

– Але часто доводиться працювати годинами поспіль. Як себе змусити виконувати роботу?

– В мене робочий графік 12 годин на добу сім днів на тиждень. Тому сили потрібні завжди. Мені допомагає сучасна фармакологія та здоровий спосіб життя. Я не курю, майже не вживаю алкоголь та кофеїн, їм багато вітамінів. Наприклад, вітаміни групи В покращують роботу мозку.

– І що ніколи не відпочиваєш?

– Звичайно, відпочиваю. Але для мене найкращий спосіб відволіктися від роботи – подивитися фільм. Дуже люблю корейський кінематограф, особливо роботи режисера Кім Кі Дука. Він вміє за півтори години захоплююче розповісти про життя однієї людини: від народження й до самої смерті. Можна по кілька разів переглядати ці фільми.

– Якби тобі довелося переконувати мене в тому, що ІТ – це класно, які переваги, аргументи на користь професії ти назвав би?

– Ти зможеш побачити весь світ. Якщо станеш юристом в Україні, тобі непросто буде працювати за професією в іншій країні, де інші закони. З ІТ все не так, адже головне, щоб був інтернет там, де ти зараз.

Переді мною колись постав вибір: чи працювати тренером у фітнес-центрі чи стати програмістом. Подумав, що успішним тренером я буду десь до 40 років, а от програмістом можна бути до того моменту, поки тобі пам'ять не відмовить.

Ще одна перевага – це зарплата. Ні для кого не секрет, що наша праця оплачується досить достойно як в Україні, так і за кордоном.

В цій професії є можливість постійного розвитку, руху вперед, адже галузь ніколи не стоїть на місці.

– Майже переконав. Але як бути з тим, що часто програмістів вважають дивними, відлюдькуватими та зарозумілими?

– У цьому є певний відсоток правди. Програмісти, справді, нерідко ставляться зверхньо до людей не своєї професії. Поясню, звідки це виникло. Коли я чую: «Ваня, відремонтуй мені комп, ти ж програміст!» Або дідусь телефонує і каже: «В мене телефон не дзвонить, зроби шось, ти ж програміст!» Це відверто дратує. Але в наступну мить розумієш, що люди просто не до кінця розуміють специфіку твоєї роботи.

– Чи впливає професія на особисте життя?

– Все залежить від того, з ким ви вирішили його поєднати. Особисто моя дружина повністю мене розуміє. Програмування забирає дуже багато часу, тому від другої половинки потрібна витримка і терпіння. Інколи пишеш код і не можеш зупинитися, відірватися від монітора. Думаю, що хлопець у програмістки чи дівчина у програміста має бути розумна та трохи пасивна у хорошому сенсі цього слова. Не діставати зайвий раз, зокрема й тупими запитаннями (сміється).

Розмовляла Ірина НОВОСАД

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]

Коментарі

айтішнік

16:35 18.03.2016

о! це той який став діректором добре "лизнувши" Лєвандовскому) сам по собі доволі посередній кадр. але ж панти в сєлє велика сила!

Нік

16:42 18.03.2016

Як раз рухати Ваня вміє, але толку, багато твоїх "учнів" стали синьйорами? Відповід 0. Бо Ваня хоче рухати і бути супер лідом, завжди бути над всіма, і не розуміє, що себе потрібно оточувати людьми які більше за тебе знають, тоді ти успішний керівник.

)))))

16:54 18.03.2016

Підтримую перший коментар :)

Програміст кнопок

16:57 18.03.2016

Пишаюсь Іваном. Сам програміст. Програмую кнопки для вугілля, та штучний інтелект. Граю на фортепіано і малюю картини. Маю пасивну дівчину. Мрію стати друпалістом. Їсти багато вітамінів і потіти під час написання коду.

Кнопка програміста

17:22 18.03.2016

Не вірте програмістам. Це злі, недобрі люди. Руки не миють (тільки хіба що виходячи з 2-ї кабінки), увесь час їдять, ведуть себе неадекватно. Клацають дуже боляче. Фу-фу-фу.

Хтось поруч

18:14 18.03.2016

Як легко взяти і лишити купу всілякої словесної єресі. Не траба багато думати для цього (тим паче бути програмістом). А щодо конструктивної критики - мабуть це занадто складно для пересічного аноніма, чи не так?

Знаю Івана, і проявляю своє захоплення тим, що він, зламавши стереотипи, від фізрука перейшов в програмісти, і досить такі толкові програмісти.

Тібєж

18:32 18.03.2016

Їхав тібєж через ріку,
Бачить тібєж в річці тібєж
Сунув тібєж в тібєж тібєж
Тібєж тібєж тібєж тібєж

Сталкер

20:33 18.03.2016

Статья рассказывает об успехе, а комментарии написаны с ненавистью.
Успешный человек вызывает у многих, особенно у своих знакомых, зависть.

dj_design

21:04 18.03.2016

і що він зробив такого що його вважають "успішним" ? опинився вчасно в потрібному місті ? ну чому кожен "вебер" який склав докупи декілька сайтів з допомогою CMS вважає себе крутим програмеров ? що крім сайтів ви реально написали ?

Merlin

22:09 18.03.2016

@dj_design, У цьому світі немає абсолютно білих і пухнастих людей, кожен має свої недоліки, але у Івана в команді зараз більше 20 людей, більшість з яких прийшли в програмування не знаючи нічого. Через 2-3 роки, при бажанні, вони стануть майстрами і отримуватимуть 3000+ у.о в місяць(на сьогодні це більше 70000 грн.). Хтось відкриє свої компанії, і вчитиме інших людей. @dj_design, Ви можете запропонувати їм кращу роботу?

dj_design

22:22 18.03.2016

ще раз повторюсь: "опинитись в потрібному місці і скористатись шансом" - це все досягнення ... на рахунок 20+ людей які "пишуть сайти за бугор" і отримують 2000-3000 у.е. це круто ? так .. для нас це круто .. але реально така робота вартує 4000-5000 .. от тільки чомусь всі про це мовчать... і хто забирає різницю собі в карман теж ніхто не каже... згідний, що не все бере "власник" або "засновник" .. і ще .. перестаньте нарешті всіх називати програмістами .. ті хто "пишуть" сайти, в кращому випадку - кодери.. вони не створюють програм ...

Merlin

22:37 18.03.2016

@dj_design
1. Іван отримав шанс, тому що прагнув цього. Ніхто не прийде до Вас і не зробить щасливим. Потрібно щось робити самому.
2. Це бізнес, Вам платять, рівно стільки, скільки Ви коштуєте. Чи ви хочете, щоб Вас навчили і дали роботу за дякую і гарні очі?
3. Ви знаєте в Луцьку кращі варіанти роботи?
4. Нас ще називають формошльопами, але 2000-3000 у.о. платять. В Луцьку є університети, компанії, курси які вчать "програмістів"? Що саме Ви розумієте під терміном "програміст"?

dj_design

22:54 18.03.2016

ви мабудь читаєте тільки те що хочете читати .. ця розмова в такому випадку немає ніякого сенсу ... я розумію що в більшості немає вибору, тому вони згодні працювати на умовах (50% мені - 50% власнику .. і це ще гарна схема) .. це їх право .. але я не поважаю таких "директорів" які ведуть себе саме так зі своїм персоналом прикриваючись фразами - ми і так багато вам платимо ... на рахунок "програміста" - почитайте ( http://www.vitaliypodoba.com/2015/02/coder-vs-software-engineer/ ) .. я погоджусь з автором, що "ми всі програмісти" .. але тільки при спілкуванні на форумах а не в офф. пресі .. називайте речі своїми іменами ...

Верстальщик

00:02 19.03.2016

Цей Тібеж найменше платить?
В моїй фірмі верстальщик з досвідом роботи в 3 роки має 6 000 грн. Без курсу до $.

Merlin

06:47 19.03.2016

@dj_design,
Немає сенсу поливати брудом людину, яка щось робить і дає шанс на краще життя іншим людям, якщо Ви нічого не можете запропонувати кращого. Наведіть приклади компаній та "директорів", яких Ви поважаєте і які забирають менш ніж 50% прибутку.

Нескажу

09:34 19.03.2016

так багато коментарів - тому що коментують в основному молоді люди, які виснуть в неті, замість того, щоб роботу робити.

Нескажу

09:34 19.03.2016

так багато коментарів - тому що коментують в основному молоді люди, які виснуть в неті, замість того, щоб роботу робити.

петрович

16:07 19.03.2016

скліпати сайт зараз може і школьнік* і він також програміст.тому не потрібно піаритися - працюйте

петрович

16:07 19.03.2016

скліпати сайт зараз може і школьнік* і він також програміст.тому не потрібно піаритися - працюйте

петрович

16:07 19.03.2016

скліпати сайт зараз може і школьнік* і він також програміст.тому не потрібно піаритися - працюйте

петрович

16:07 19.03.2016

скліпати сайт зараз може і школьнік* і він також програміст.тому не потрібно піаритися - працюйте

петрович

16:09 19.03.2016

а форма додання коментів фігово тут працює.ггггггггггггггг

Капітан

22:57 19.03.2016

Форму походу Тібєж кодив...

дурка

16:43 20.03.2016

Помню як прийшла влаштовуватись до лэвандовському. Ужас. Сидять пацани в носках і кругом сморід!

дурка

16:43 20.03.2016

Помню як прийшла влаштовуватись до лэвандовському. Ужас. Сидять пацани в носках і кругом сморід!

ноунеймович

16:07 23.03.2016

лол там десь проскакувало 3к зп на друдеску) смішновато звучить канешно
Уаня - щастя й здороуля (:

ноунеймович

16:07 23.03.2016

лол там десь проскакувало 3к зп на друдеску) смішновато звучить канешно
Уаня - щастя й здороуля (:

26 вересня
Сьогодні
Вчора
24.09.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин