Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Надія Наюк загинула 23 січня 1947 року
Надія Наюк загинула 23 січня 1947 року

«Геть Сталіна, живими не здамось!» – як 72 роки тому на Волині загинули дві упівських друкарки. БЛОГ

19:00 23.01.2019
2360

Коли виявили криївку, дівчата одягли святкові вишиванки і застрелилися. Це сталося 23 січня 1947 року у селі Буків Луцького району.

Краєзнавець Микола Вавренчук з села Кияж Рожищенського району дослідив історію 23-річної волинянки Надії Наюк, яка кращі роки віддала боротьбі за Україну. Подаємо лист в редакцію Район.in.ua без змін.

«Працюючи над біографічним довідником «Вірні присязі. Учасники національно-визвольної боротьби Луцьк і Луцький район», про учасників повстанського руху та репресованих членів їх сімей, мені доводиться багато бувати в архівах, зустрічатись з ще живими учасниками тих буремних подій та їх родинами. Багато родин поряд з відомими їх фактами шукають хоч якісь даних про близьких які загинули в боротьбі .

Звертався до мене і уродженець села Буяни Луцького району Анатолій Наюк, який проживав у селі Вічині Рожищенського району. Він довго розшукував дані про сестру Надію, яка загинула в рядах УПА. Час ішов, згодом уже син Анатолія Танасовича Микола звертався до мене з таким же проханням. І лише нещодавно я натрапив на документальні свідчення героїчної загибелі Надії Танасівни Наюк, яка є двоюрідною сестрою відомого політв'язня Миколи Куделі.

Дівчина (1924 року народження) зовсім молодою стала учасницею оунівського підпілля. А в 17 років за завданням ОУН з осені 1941 року працювала друкаркою Торчинської районної управи.

Де ж сільська дівчина навчилася друкувати? Від самих початків свого існування ОУН, залучаючи до своїх лав дівчат та жінок, створювала для них можливості для теоретичної підготовки та практичного вишколу. Учасниці «жіночої сітки» вчилися виконували як традиційно жіночі мирні функції: лікаря, медсестри, санітарки, так і друкарки, пропагандистки, зв’язкової, а то і суто воєнні: розвідниці, учасниці бойових сотень УПА.

Весною 1943 року українськї поліціянти із зброєю пішли у новостворені загони Української Повстанської Армії. А зважаючи на важливість виховної роботи, друк листівок, програмних документів ОУН, УПА, які потрібно було донести до українців, потребувало професійних друкарок. Саме тому перейшла в підпілля і Надія Наюк отримавши псевда – «Феська», «Люба».

Зазвичай вступати в лави «наших хлопців» дівчат спонукав заплутаний клубок обставин, щоб уникнути арештів, переслідувань і мати хоча б якісь шанси на виживання в умовах натиску репресивних машин тоталітарних режимів і продовження боротьби вже в інших умовах...

Оскільки добре освоїла друкарську справу, то Надію призначили друкаркою Луцького надрайонного проводу ОУН-УПА. З осені 1946 року до січня 1947 перебувала в криївці в селі Буків Луцького району разом з нелегалкою «Тамарою».

Чи було дівчині просто та легко? Брак кисню й світла у криївках спричиняли постійне відчуття втоми, запаморочення. Від кіптявої нафтової лампи пекли очі й боліла голова. А вона ще й старалася виконувати свою роботу швидко і точно.

23 січня 1947 року криївку виявила опергрупа УМДБ. На пропозицію здатись з криївки почулись слова: «Живими не здамось». Учасники опергрупи випустили вниз шість сигнальних ракет і знову запропонували дівчатам здатися.

«Повторно почувся голос зі схрону: «Геть Сталіна, живими не здамось!», - описали ситуацію з оточенням криївки співробітники УМДБ в «Акте о вскрытии схрона…» від 23 січня 1947 року.

І, мабуть, самі злякалися написаного, бо слово «Сталін» затерли…

З криївки прозвучали пістолетні постріли. Далі в акті УМДБ про відкриття криївки вказано, що виявлено застріленими з пістолетів «ТТ» та іноземного виробництва дві жінки, дві гранати, багато листівок, датованих 1947 роком, тобто зовсім свіжих, 10 кг паперу, півкілограма копіювального паперу.

Микола Наюк розповідав мені, що за свідченням жителя села Буків Василя Семеновича Скиртюка, якому тоді було 15 років і який бачив, як тіла дівчат вантажили в «Студебеккер», перед пострілами дівчата одягли святкові вишиванки, бо саме у вишиванках їх тіла несли до машини. Цей факт, який раніше сприймався як гарна легенда, тепер знайшов документальне підтвердження.

Утримував криївку, замасковану соломою, у своїй клуні Констянтин Григорович Новосад.

До речі, відомий такий факт. 21 квітня 1941 року (зверніть увагу на рік!) на полях між селами Буків Луцького та Іванчиці Рожищенського районів група енкаведистів (приблизно взвод) о десятій годині ранку оточила будинок Костянтина Новосада, де під клунею була добре обладнана і законспірована криївка з трьома виходами: в сад, за хлів і до болота, кожен з них довжиною близько 50 метрів.

Між енкаведистами й оунівцями зав’язався жорстокий бій, який тривав до дванадцятої години ночі. Оунівці знищили гранатою кулемет, поранили кількох енкаведистів. На допомогу енкаведистам з Луцька прибули два броньовики. В бою загинув член ОУН Лаврентій Рак, а іншим вдалося вийти через болото і зникнути.

Криївку ж, у якій виявили друкарок, будували повстанці «Сидір» та «Архип». Саме останній, Л-к Дем’ян, який виявився агентом МДБ, і здав криївку, де на той час мав знаходитися надрайонний провідник на псевдо «Андрій», він же «Урхан».

Читайте також інші дослідження Миколи Вавренчука в авторській рубриці Гриф секретності знято.

Коментарі

Микола Вавренчук

21:53 23.01.2019

Прочитавши цю героїчну історію мені надіслав вірш написаний під враженням прочитаного Андрій Бондарук з с.Княгинінок, директор сільського музею. Душевно, без лишнього пафосу... Ось ці рядки....

Весна цього року прийде нечутно,
І буде сонця соромитись небо.
Весна цього року прийде нечутно,
Тому що вона прийде без Тебе.

Дві кулі в скроні в холодному схроні,
І два обличчя, мов на іконі.
Чому коралі як кров червоні?
Чому згасли очі бездонні?

А десь далеко чекає батько.
А десь тихенько ридає мати.
І на Голгофу іде спокійно,
Той хто Таку зумів кохати.

Таких, як Ви, вінчають кулі,
На Ваших весіллях лунають гармати.
Весна цього року прийде нечутно.
І навіть птахи не будуть співати.

Андрій Бондарук с.Княгининок.

Людмила

11:33 29.01.2019

Дуже гарний вірш про наших героїчних дівчат. А скільки їх полягло в боях і знищено в таборах! Слава всім героїням і героям!
Тільки не розумію, чому не вказується прізвища зрадника. Для чого скорочувати, кого оберігаєте,нащадків? Так вони повинні знати правду теж. Яка неприємна не була б, але це правда!!! А те,як сприйметься, це вже їхня справа.. НЕ МОЖНА ЗАМОВЧУВАТИ, БО ТАК МИ ЗРАДЖУЄМО СВОЇХ БОРЦІВ-ГЕРОЇВ!!!!!!!!!!!!

Микола Вавренчук

22:59 29.01.2019

ЦЯ СТАТТЯ НЕ ПРО ЦЬОГО "ГЕРОЯ" .У книзі, яка готується до друку ПРО ЛУЦЬК і ЛУЦЬКИЙ Р-Н вказано всі "героїчні подвиги" цього перевертня. Але там подано ширша інформація і звичайно фамілія. Він продовжив свої "подвиги" , але під іншим псевдо -"Комарик" у рідному Ковельському р-ні. Як свідчать односельці з села де він народився, під видом повстанців агентурно-бойовою групою, яку він очолював було розстріляно сімю яка співпрацювала з УПА. Один з членів сімї вижив і давав свідчення про його "геройства". В 1947р. вказано його місце проживання м.Луцьк , "...общежитие УМГБ по В\О.". Після 1950-х брязчав медальками по Луцьку -як "ВЕТЕРАН ВТОРОЙ МИРОВОЙ" .

19 березня
Сьогодні
Вчора
17.03.2019
16.03.2019
15.03.2019
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин